Колись місяць Лютий мав аж 32 дні. А Грудень і Січень, його старші брати, - лише по 29. Сердилися вони на молодшого брата за це і зовсім не запрошували в гості. І все думали-міркували, як стати багатшими на дні. І ось що вигадали. Почали запрошувати Лютого щодня в гості, а самі переводили стрілку годинника на годину назад. У такий спосіб щодня відбирали у молодшого брата по одній годині, аж доки у кожного з них - і в Грудня, і в Січня - набралося вже по 31 дню. Лютий ні про що не здогадувався. Але одного дня на небі з'явилося Сонце та й каже: - Усе, минулася твоя пора - вже весна! - Сьогодні лише 28-й мій день, - заперечив Лютий. - Скінчилися твої дні - завтра весна, - наполягало Сонце. Розсердився Лютий. Зібрав усіх своїх родичів: Заметіль, Хурделицю, Віхолу, Вітрисько, Морозище. Як заходилися вони всі працювати-лютувати - світу білого не видно було. Тоді в Лютого ще одне ім'я з'явилося - Лютень. Побачило Сонце цього дивного крижаного їжака і засміялося. Але потім соромно йому стало: негоже веселитися, коли комусь погано. Та й каже Лютому: - Підставляй бік - погрію. Підставив Лютий один бік - тепло, гарно, бурульки весело капотять. Він і другим боком повернувся. Нагрівся. І вже не сердився на Сонце. Лише то одним боком повернеться до нього, то другим. Відтоді почали Лютий називати ще й Бокогрієм. Грудень і Січень тепер мають по 31 дню. Але Сонце боки їм не гріє.
ВЕСЕЛКА
Р╤ДНА МОВА
В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
