Версiя для друку Обговорити в форумi

УТВЕРДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ ЧЕРЕЗ РОЗВИТОК ТА ПОВНОЦІННЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
(Інформаційні нотатки про роботу "круглого столу" "Мовна політика в Криму: проблеми та перспективи", який відбувся 5.12.2007 р. у м. Сімферополі).

Існує народне повір’я, що справи, започатковані на зламі року, обов’язково успішно продовжаться у наступному, а то і у подальші роки. Можна сподіватися, що низка науково-практичних конференцій та "круглих столів", присвячених розвитку української мови, які упродовж останніх місяців 2007 року провели українські громадські організації Криму, стануть доброю традицією і мовна проблематика завжди лишатиметься у полі зору їхньої діяльності.
Адже навіть ті вельми скромні здобутки в царині україномовної освіти на теренах Криму, які маємо за 16 років незалежності (сім повноцінних шкіл та кілька десятків класів), громадські організації вибороли у місцевої влади, подолавши шалений спротив не лише знахабнілої маси імперсько-шовіністичних маргіналів, але й їхніх войовничих, антиукраїнськи налаштованих представників у різних владних структурах.
Саме ці затяті антидержавницькі сили, користуючись правовими прогалинами в українському законодавстві, які забезпечують безкарність, постійно стимулюють їхню зухвалість, чинять в кримській автономії антидержавницькі та антиконституційні дії.
Винятковою українофобією та відвертим зоологічним шовінізмом, що межують з фашизмом та расизмом, вирізняються підтримувані і оплачувані ззовні всілякі "русские и евразийские союзы", "русские общины", "казачьи объединения" та коноводи місцевих компартійних осередків. Всі вони, особливо найагресивніші представники неукраїнської компартії та збанкрутілі найагресивніші соціалісти, упродовж літа та осені цього року провели цілу низку гучних антиукраїнських, антидержавницьких та антиконституційних акцій, які дестабілізують суспільно-політичну ситуацію у Криму. На тлі спровокованих владою земельних протистоянь кримськотатарського народу, зазначені протиправні дії імперсько-шовіністичних сил є вибухонебезпечними і загрозливими для національної безпеки.
Зазначений перебіг подій вельми вигідний для місцевої влади, рейтинг якої катастрофічно падає, вона свідомо відволікає протестний потенціал громади від вирішення гострих соціально-економічних та екологічних проблем.
Складається враження, що для пересічного мешканця автономії проблеми входження України до НАТО, євроазійської інтеграції, другої державної мови, протидії розвитку українського та кримськотатарського шкільництва, блокування Указів Президента України щодо вшанування вояків ОУН-УПА та жертв політичних репресій і голодоморів є важливішими від постійного зубожіння населення, зростання цін на продукти харчування та послуги, високі комунальні тарифи та катастрофічну екологічну ситуацію на півострові.
Досить промовисто, що навіть після наймасштабнішої у світі морської катастрофи, яку за рівнем впливу на довкілля учені-екологи порівнюють з Чорнобильською, жодна проросійська сила (навіть провладна Партія регіонів) не ініціювала і не наважилася кваліфіковано і відповідально вивчити, обговорити причини та наслідки грандіозної керченської катастрофи. Адже мова йде про тисячі тонн розлитої нафти, про втрати на десятиліття акваторії Азовського моря як рибної скарбниці, грандіозні екологічні та економічні збитки. Попри оптимістичні заяви владних трубадурів про відновлення курортного сезону на азовському та чорноморському узбережжі вже з нового року можна з впевненістю стверджувати, що без величезних капіталовкладень цього не можна досягти навіть за десятиліття. За скромними підрахунками фахівців та кримської прокуратури, збитки від керченської катастрофи, яка сталася з вини сусідньої держави, складають понад п’ять мільярдів гривень.
Здавалося, що при такій катастрофічній екологічній ситуації кримська влада, всі політичні та громадські організації мали й об’єднатися, і консолідуватися для вирішення цих першочергових життєво важливих проблем. Але ж проросійські політичні сили і сформовані ними владні структури від села, селища, міста, Верховної Ради і уряду автономії більше опікуються відкриттям пам’ятників Катерині ІІ, міфічним кримським енкаведистам, які загинули від рук вояків УПА. Їх дуже непокоять і обурюють присудження Роману Шухевичу високого звання Героя України та Укази Президента України про вшанування вояків ОУН-УПА, жертв політичних репресій та голодоморів. Зауважимо, що в умовах зростання злочинності, гострої нестачі правоохоронців для охорони громадського порядку упродовж майже півроку кілька воєнізованих підрозділів з автомобілями безглуздо охороняють у м. Сімферополі два "найважливіші" для міста і громади "стратегічні об’єкти": кам’яну брилу на місці майбутнього пам’ятника Катерині ІІ у міському парку та недолугий пам’ятник жертвам ОУН-УПА, який протиправно встановили комуністи перед міським Будинком кіно.
До речі, у цій ганебній антидержавницькій і антиконституційній акції автономний міністр освіти і науки АРК, член компартії і її висуванець у робочий день задіяв понад сотню учнів сімферопольських шкіл. Всі вони були обвішані комуністичною атрибутикою, на площі майоріли прапори та портрети президента чужої держави. У Севастополі ці сили вже проводять маніфестації та збір підписів для звернення до Президента України з вимогою скасувати нещодавно виданий Указ "Про деякі заходи щодо розвитку гуманітарної сфери в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі".
Відчувши досить спокійне, виважено-прагматичне ставлення більшості кримчан до своєчасних ініціатив глави держави, деякі політичні сили та антидержавно налаштовані проросійські яструби у владних структурах намагаються збурити громадсько-політичну ситуацію.
З підконтрольних їм ЗМІ високі посадовці закликають населення та громадськість до блокування Указу Президента та його невиконання. Особливою зухвалістю, нетерпимістю і несприйняттям вирізняються деякі кримські газети, радіо, телепрограма "Русский мир" та передачі каналу "ИТВ". Не лише керівники місцевих партійних осередків та проросійських організацій, але й заступники голови ВР АРК і окремі члени президії, які є державними службовцями, на сторінках преси, в радіо та телеефірі збиткуються над президентським указом, закликають кримчан його не виконувати. Тому єдиним променем світла у цій кримській антиукраїнській пітьмі є державницькі заходи, які за підтримки Представництва Президента України в АРК проводять українські громадські організації та місцеві осередки національно-патріотичних партій і керівники поодиноких навчальних закладів.
Досить дивно, але відрадно, що, відчуваючи потребу доби та демонструючи державницьке мислення, міжвузівську науково-практичну конференцію на тему "Українська мова - основа зміцнення державності України" в середині листопада 2007 року в Сімферополі провів не Таврійський національний університет, де існує факультет української філології та українознавства, а поки що маловідомий у Криму Інститут країн Сходу та Африки. Він є філією Міжнародного слов’янського університету, який базується у м. Харкові. Твердо переконаний, що цієї важливої для Криму конференції могло б і не бути, якби керманичами цього закладу не були патріотично налаштовані люди - ректор-росіянин Панін Сергій Михайлович та проректор з наукової роботи Сірош Микола Васильович. Ініціатори конференції запропонували для обговорення досить широку низку питань, вельми актуальних для сьогодення, від державної мовної політики України, ролі і значення державної мови для зміцнення України до місця української мови серед мов світу.
Повчальним фактом для інших закладів є те, що організатори конференції залучили до участі у ній не лише науковців та викладачів, але і студентську молодь. Вони практично були головними доповідачами на ній. Самі ж доповіді вирізнялися науковою глибиною і виголошувалися досить переконливо і гарною українською мовою. Те, що зазначена конференція зініційована філією навчального закладу зі зросійщеного Харкова і проводилась ще до виходу президентського Указу щодо розвитку гуманітарної сфери в АР Крим і м. Севастополі, є переконливим доказом готовності не лише кримських освітян
та науковців, а й переважної більшості молоді для опанування державною мовою.
Свідченням цього є ще одна досить знакова для Криму подія - "круглий стіл" на тему "Мовна політика в Криму: проблеми та перспективи", яка проведена 5 грудня цього року за ініціативи низки українських громадських організацій і активної підтримки Представництва Президента України в АРК. Символічно, що місцем проведення заходу було вибрано центр толерантності та міжнаціонального порозуміння, який вже кілька років існує при Кримському етнографічному музеї. Враховуючи те, що захід проводився після виходу Указу Президента, організатори "круглого столу" запросили для участі у ньому Представництво Президента в АРК, керівника кримського уряду В. Т. Плакіду, міністра освіти та науки В. В. Лаврова, депутатів ВР автономії Л. П. Пилунського, Т. М. Звєрєву, Г. А. Іоффе, А. Б. Жиліна,
Р. І. Ільясова, міських голів Сімферополя, Ялти, Феодосії, Алушти, Бахчисарая, Армянська, заступника голови Севастопольської державної адміністрації Д. В. Базіва, голову Бахчисарайської райдержадміністрації І. Р. Умерова.
В "круглому столі" взяли участь також відомі науковці та викладачі кримських навчальних закладів. Серед запрошених були відомий у світі вчений-українознавець, директор Інституту українознавства МОН України, академік П. П. Кононенко, професори Р. С. Яремійчук, В. Я. Чирва, В. С. Пикалюк, О. М. Рудяков, М. В. Сірош. Серед запрошених були і працівники міських та районних закладів, директори україномовних шкіл та гімназій. Не бракувало на заході і представників кримських ЗМІ. На жаль, високі посадовці та міські голови цей важливий для всієї кримської спільноти захід проігнорували. Жоден із запрошених не прибув на "круглий стіл". Міністерство освіти та науки делегувало для участі у "круглому столі" лише заступника міністра, який опікується кримськотатарською освітою.
У головній доповіді, яку блискуче виголосив академік Петро Кононенко, зроблено глибокий аналіз мовної ситуації не лише у Криму, але й в усій Україні. Доповідач констатував увагу учасників цього важливого державного заходу на всесвітньому досвіді державотворчої й консолідуючої ролі державної мови. Жодна держава у світі не була створена без єдиної державної мови та повноцінного її функціонування у країні, наголосив доповідач. На думку авторитетного ученого, який вивчав мовну політику і мовне законодавство багатьох країн світу, саме державна мова консолідує, цементує і об’єднує громадян. Саме державна мова забезпечує не лише цілісність будь-якої країни, а й створює належні умови для її економічного розвитку. Своїх величезних економічних та соціальних здобутків більшість розвинених країн світу досягли завдяки проведенню виваженої і далекоглядної мовної політики та дбайливому ставленню до державної мови як державотворчого чинника.
Кожна поважаюча себе держава забезпечує пріоритетність як у розвитку, так і функціонуванні державної мови в усіх сферах життя, особливо в освіті, науці та державному управлінні. Знання державної мови у кожній цивілізованій державі, наголосив доповідач, є не лише передумовою набуття громадянства країни, а й першою і невід’ємною умовою для отримання роботи у державних, освітніх і наукових закладах, банківській сфері та на виробництві. На жаль, така міжнародна практика і світові стандарти у мовній політиці поки що ігноруються і брутально порушуються в Україні не лише суб’єктами господарювання, в наукових та освітніх установах, але й в органах державної влади, перш за все у самому законодавчому органі - Верховній Раді та в урядових структурах.
Стосовно ж стану функціонування державної мови у Криму, як зазначив доповідач, то за 16 років незалежності України місцева влада не зробила майже нічого. Приклад першої у Криму повноцінної україномовної школи-гімназії у м. Сімферополі, у якій існує величезний конкурс, переконливо доводить недолугість кримських керманичів, які всіляко протидіють її створенню, стверджуючи, що вона буде порожньою. Такі горе-діячі та прибічники збереження мовної ситуації у Криму, яка свідомо створювалась у російській та комуністичній імперіях і сьогодні підтримується кримською владою, позбавляє дітей майбутнього. Адже без знання державної мови випускники кримських шкіл та інших навчальних закладів виявляться неконкурентоспроможними у порівнянні зі своїми однолітками з материкової України і у перспективі будуть позбавлені можливості працювати як у державних органах влади, армії, суді, так і в освітніх та наукових закладах.
Актуальним проблемам розвитку української культури у Криму присвятив свою доповідь заступник Представника Президента України в АРК Валерій Пробий-Голова. На власному досвіді він переконався у неможливості влаштувати свого онука у дошкільний україномовний заклад. Нині в автономії не існує жодного українського дитячого садочка. Він спростував твердження багатьох місцевих і ортодоксальних проросійсько-політичних діячів про безперспективність створення україномовних закладів у Криму. Адже дитину одного зі своїх співробітників йому довелося за протекцією влаштовувати до україномовної школи.
Як наголосив Валерій Пробий-Голова, Указ Президента стосується не лише однієї української мови, а торкається всієї гуманітарної сфери: суттєвого поповнення бібліотечних фондів, впровадження сучасних інформаційних технологій, поліпшення кінообслуговування населення, реконструкції Кримського українського музичного театру, повноцінного функціонування Кримськотатарського академічного музично-драматичного театру.
Голова Кримської філії НТШ, академік УЕАН Петро Вольвач присвятив свою доповідь етно-правовій базі створення україномовних освітніх закладів та повноцінному функціонуванню державної мови на теренах Криму. Те, що нині в автономії україномовною освітою охоплено лише шість відсотків учнів, є грубим порушенням конституційних прав майже 650 тисяч українського населення півострова. Адже кримські українці своєю працею роблять величезний внесок як в економічну розбудову Криму, так і у розвиток багатонаціональної культури автономії. До того ж вони на сплачувані податки утримують не лише кримську освіту, медицину, правоохоронні і судові органи, але й армію місцевого чиновництва. Гіпертрофовані владні органи та автономні установи вже загрожують економічній безпеці регіону. Доповідач наголосив на необхідності опрацювання та впровадження у життя концепції освіти та національно-патріотичного виховання у кримських навчальних закладах. На його думку, активного втручання держави потребує стан функціонування державної мови у середніх та вищих державних навчальних закладах, особливо у стінах так званих національних установ (Таврійський університет, Агротехнологічний університет, Медичний університет, Академія природоохоронного і курортного будівництва) та дошкільних закладів.
Кількість україномовних шкіл має забезпечувати конституційні права українського населення півострова і на першій порі бути хоча б пропорційною його чисельності. Вкрай необхідно забезпечити відповідність кримських освітніх закладів існуючим загальнодержавним стандартом підготовки фахівців. Освітні програми мають бути єдиними для всієї України. У державі не може бути якоїсь відрубної від загальнодержавних стандартів регіональної або хутірської освіти. Тому, виходячи з державних інтересів, необхідно відновити вертикаль управління освітою, ліквідувавши республіканське кримське міністерство освіти і науки.
Голова Всекримського товариства "Просвіта" ім. Т. Г. Шевченка Сергій Савченко в добре аргументованій доповіді зосередив увагу слухачів на намаганні кримських чиновників створити відрубну від загальнодержавної регіональну кримську концепцію освіти. Він переконливо довів, що кримські посадовці не лише ігнорують рекомендації з Києва, але і не виконують власні рішення щодо україномовної освіти. До 2000 року у Криму згідно з місцевою програмою мало б існувати вже понад 140 україномовних шкіл. З величезними потугами, під тиском громадських організацій на кінець 2007 року їх створено лише сім.
Не дослухались кримські урядовці і до рекомендації віце-прем’єра з гуманітарних питань Володимира Семиноженка щодо перетворення місцевого міністерства освіти у відповідне управління МОН України.
Професор Роман Яремійчук у своєму виступі поділився досвідом викладання державною мовою досить складних технічних дисциплін на існуючому у Криму факультеті нафтогазових технологій. Випускники цього престижного факультету (він є спільним з Національним технічним університетом нафти і газу у Івано-Франківську та Національною академією природоохоронного і курортного будівництва у Сімферополі). Завдяки знанням державної та англійської мов випускники цього закладу працюють в усіх нафтогазових структурах не лише Криму та України, а і далекого зарубіжжя. Характерно, як зазначив доповідач, молодь не чинить спротиву і охоче вивчає всі предмети українською мовою. Це забезпечує випускникам конкурентоспроможність у нафтовій галузі всієї України.
Проректор Інституту країн Сходу та Африки, філії Міжнародного слов’янського університету М. В. Сірош слушно зауважив у своїй доповіді, що проблеми функціонування державної мови у навчальних закладах взагалі не існує. Вона не впроваджується у навчальний процес багатьох ВНЗ (як державних, так і комерційних) через небажання і спротив самих керівників. Доповідач запропонував цілу низку заходів, спрямованих на перехід викладання предметів у ВНЗ державною мовою. Серед них найневідкладнішими є жорстка мовна атестація всіх співробітників, врахування показників спроможності викладання державною мовою при проходженні конкурсу та при прийомі на роботу. Потребує істотних змін система підготовки наукових кадрів, при якій, крім набуття професійних якостей, одним з пріоритетів має стати патріотичне виховання молоді та знання студентами державної мови.
Про чиновницьку круговерть, з якою стикаються активісти громадських організацій і батьки при створенні україномовних шкіл, розповів голова громадської організації Андрій Щекун ("Український дім") та Алла Осадча, провідник Союзу українок з Феодосії.
Заступник голови Всекримського товариства "Просвіта" ім. Т. Г. Шевченка Павло Власенко порушив питання про протиправне використання у навчальному процесі підручників, не санкціонованих МОН України і виданих поза межами держави.
Гостро постало питання про негативну роль багатьох кримських ЗМІ та телерадіокомпаній у розпалюванні міжнаціональної напруги, у нагнітанні українофобії та татарофобії. Особливо вирізняються такі видання, як "Крымская правда", "Крымское время", комуністичні видання та телепрограма "Русский мир" так званого "Русского центра".
Директор Кримської філії Інституту українознавства МОН України Віктор Лукашенко висловив кілька слушних зауважень щодо запровадження системи тестування при вступі до ВНЗ. Він розповів про накопичений у філії досвід розробки тестувальних програм з різних предметів. Спеціалісти філії вже сьогодні готові надати кваліфіковану підтримку не лише школам, але й державним установам. Віктор Лукашенко зауважив, що нинішня освітня політика, яку проводять заполітизовані кримські чиновники, є небезпечною для держави, оскільки продукує спеціалістів лише для одного регіону. На загальнодержавному ринку праці вони стають неконкурентоспроможними і змушені залишатися лише у Криму або мігрувати до Росії.
Доповідач підтримав тезу, яку висловив академік Петро Кононенко щодо деполітизації освітньої сфери в Україні. Як говорив поважний вчений, міністр освіти не повинен належати якійсь одній політичній силі. Він повинен бути освітнім міністром всієї Української держави.
Учасники "круглого столу" піддали критиці соціологічні опуси малодосвідчених місцевих соціологів. Без копіткої роботи влади в освітній царині, без подолання її заполітизованості та роботи на корпоративні інтереси певної політичної сили і врешті-решт без активної роз’яснювальної роботи всі соціологічні дослідження будуть необ’єктивними і вельми заангажованими. Коли ж влада не буде протидіяти створенню україномовних закладів, а переконувати громадян у необхідності навчати дітей державною мовою, тоді можна й проводити соціологічні опитування. Якщо ж батьки на власному гіркому досвіді переконуються, що у Криму державна мова брутально ігнорується та упосліджується, то навіть серед українського населення міст та забитих кримських сіл не виявиться багато бажаючих віддавати дітей до українських шкіл, а тим більше безперспективних класів.
Учасники "круглого столу" зійшлися на думці, що проблема україномовної освіти у Криму тісно пов’язана з відсутністю відповідних патріотичних керманичів на всіх владних щаблях. Учасники прийняли ухвалу, яка врахувала пропозиції всіх виступаючих. Документ буде направлено в усі владні структури автономії та України і до перших осіб держави.
Логічним продовженням "круглого столу", який відбувся в рамках обговорення Указу Президента, стала науково-практична конференція в українській школі-гімназії, присвячена мовному питанню та запровадженню нових технологій у навчальний процес. Проведення конференції у часі співпало з 10-літтям створення цього закладу. Врочисто піднесена атмосфера, щасливі обличчя гімназистів та вихователів, вщерть переповнена актова зала та святковий концерт вихованців, море квітів і подарунків зайвий раз переконали усіх, що процес відродження української культури у Криму є невідворотним. А українська школа-гімназія у Сімферополі, як і газета "Кримська світлиця", стали першими осередками національного відродження. І допоки у Криму будуть існувати, зміцнюватись і збагачуватися такі джерельця, український народ і Українська держава будуть незнищенними.
Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримського незалежного центру політичних дослідників і журналістів, голова Кримської філії, дійсний член НТШ, академік УЕАН, заслужений діяч науки і техніки АР Крим.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 14.12.2007 > Тема "Урок української"