Горе приходить не питаючись. Найстрашн╕ше - це горе втрати, особливо на схил╕ наших рок╕в, коли вже давно не можна "почати все з початку". ╤нод╕ втрата р╕дно╖ людини ста╓ не лише крахом життя, але ╕ крахом для здоров’я. Я уявляю соб╕ нервову систему з п╕дручника анатом╕╖, яка конвульсу╓, руйнуючи ╕ т╕ло, ╕ головний мозок - душевна мука змага╓ться з ф╕зичною, ╕ як насл╕док - ╕нсульти, ╕нфаркти, псих╕чн╕ розлади - у кого що слабше... Але ╓ й багато ╕нших причин, що спричиняють лихо. Пригадайте, коли ви востанн╓ не були чимось заклопотан╕, пригн╕чен╕, в╕льн╕ в╕д страху щодо свого майбутнього, майбутнього сво╖х д╕тей? Отож! Можна, звичайно, виплакатися на плеч╕ у сус╕дки, але наста╓ час, коли це вже не допомага╓. Потр╕бен л╕кар! Справжн╕й, що л╕ку╓ ╕ душу, ╕ т╕ло, який вас зрозум╕╓ ╕, можливо, з часом стане для вас кращим другом, н╕ж найл╕пша сус╕дка. Т╕, кого зводила доля з Анатол╕╓м Олександровичем Кривонюком, ╕нших л╕кар╕в вже не шукали. А пот╕м "прилипали" вже до нього так, що не в╕д╕рвати. Йшли з ус╕м: виразкою шлунка, кишковими розладами, застудою, ╕, добре знаючи загальний стан ╖хнього здоров’я, Анатол╕й Кривонюк забував, що в╕н - невропатолог ╕ л╕кував сво╖х пац╕╓нт╕в в╕д усього, як член╕в власно╖ с╕м’╖. В╕н, зокрема, говорив: "Вам, Валентино ╤ван╕вно, при ваших хворобах, не можна довго температурити, дарма, що терапевт каже, н╕бито це добре". ╤ п╕дбирав щось з народно╖ медицини чи ф╕тотерап╕╖, аби нормал╕зувати температуру. Недарма ж серед його обов’язк╕в головною була реаб╕л╕тац╕я хворих. А ось ще один приклад, який наводить Валентина ╤ван╕вна Дрига. У молодо╖ д╕вчини, що скаржилася на радикул╕т, л╕кар прослухав хрипи в легенях ╕ одразу ж поставив ╖й банки, дбайливо закутавши хвору у власну куртку. Не чекаючи, поки вона потрапить (або не потрапить) до хорошого терапевта чи зам╕сть цього поплента╓ться на роботу, виписав ╖й талони для повного обстеження. Д╕вчина була просто шокована, бо для молодого покол╕ння така турбота взагал╕ вдивовижу. А тепер слово Валентин╕ ╤ван╕вн╕ Дриз╕: - Я перенесла страшенний стрес, поховавши чолов╕ка. В╕дчувала, що потребую допомоги невропатолога. Побувала у невропатолога - ж╕нки, яка нав╕ть не стала мене оглядати, я в╕дчула в ╖╖ повед╕нц╕ погано приховану в╕дразу до себе, ╕ мо╓ горе стало ще безвих╕дн╕шим. В стан╕ в╕дчаю потрапила до Анатол╕я Кривонюка. В╕н призначив мен╕ повне обстеження, виявив загострення к╕лькох хвороб та т╕, про як╕ мен╕ ще не було в╕домо. Багато вт╕шного не об╕цяв: лише повернути мо╓ здоров’я на 10% приблизно за п╕втора року л╕кування. Л╕кував переважно травами та народними засобами, але не зневажав ╕ х╕м╕чними препаратами. ╤ ось через 2 роки, в сво╖ 60, я знову повернулась до прац╕ ╕ ще п’ять рок╕в викладала школярам ф╕зику. То х╕ба ж це 10 в╕дсотк╕в? А ще стала св╕дком, як в╕н надавав допомогу громадянину Австрал╕╖, який застудив леген╕ та п╕дхопив кишкову паличку. Аби продовжити в╕зу, в╕н захопив з собою л╕карняну картку. ╤ ось з далекого континенту А. Кривонюк одержав захопленого листа в╕д колеги, який дякував йому та схвалював його методи л╕кування. А тепер слово нашому передплатнику В╕ктору Васильовичу Згоннику: - Я зобов’язаний Анатол╕ю Олександровичу життям. В 1993 роц╕ зазнав ╕нсульту. Потрапив до невропатолога, яка годувала мене п╕гулками, аж доки, з допомогою головного л╕каря, мене не поклали в стац╕онар. П╕втора м╕сяця там боролись за мо╓ здоров’я, а пот╕м передали на л╕кування у в╕дд╕лення реаб╕л╕тац╕╖ - до Анатол╕я Олександровича. З того часу л╕куюся у нього дв╕ч╕ на р╕к: голкотерап╕╓ю, масажами, уколами. Закр╕пля╓мо результат травами та народними засобами л╕кування. Без нього взагал╕ не уявляю, як житиму. Йти в л╕карн╕ б╕льше н╕ до кого, на соб╕ переконався. А ще дуже вдячний "Кримськ╕й св╕тлиц╕". Ви - люди мужн╕, п╕дтриму╓те дух укра╖нц╕в, а також спасиб╕ за вашу мужн╕сть, що допомага╓те в пошуках справедливост╕. Над╕я Микола╖вна Петрух╕на: - Це л╕кар уважний, грамотний. Може хоч до кого п╕д╕брати "ключик". Сьогодн╕ рано-вранц╕ я молилася за нього, щоб вибачили його ╕ повернули на роботу. Ввечер╕ - теж. Моя хвороба зветься рахнойд╕д - це запалення мозково╖ оболонки. До Анатол╕я Олександровича потрапила п╕сля безперспективного л╕кування у ╕нших медик╕в. Але т╕льки в╕н п╕дв╕в мене на ноги ╕ вже 10 рок╕в п╕дтриму╓ мо╓ здоров’я. Ра╖са Олександр╕вна Юрченко: - Уявля╓те, прийшла на прийом до свого л╕каря, а його нема╓. Н╕чого не можу з’ясувати, впала в повний розпач. Захвор╕ла ще наприк╕нц╕ 90-х, п╕сля смерт╕ мами. Л╕кувалася у р╕зних фах╕вц╕в, але т╕льки Анатол╕й Олександрович повернув мене до життя. Пам’ятаю, п╕сля порушення д╕яльност╕ щитовидно╖ залози мен╕ призначили гормони. А в╕н каже: "Зачекайте, ми ╕ без гормон╕в справимося". ╤ справились. Тож з ус╕ма проблемами - до нього, ось йшла порадитися п╕сля огляду гастроентерологом. Ми - н╕би р╕дними стали. Я нав╕ть присвячую йому ╕нод╕ в╕рш╕. Пр╕звище - не звучить. ╤нод╕ в╕н мовчить. Та справи його велик╕ - кожному знайде л╕ки. На нього уся над╕я - в╕н душевним теплом з╕гр╕╓. Комусь - п╕гулки, комусь - трави, кому роз’ятрену душу п╕дправить. Душа золота в нього, розум гострий, ╤ б╕льше хвороба не прийде в гост╕. В╕ра Михайл╕вна ╤вак╕на: - Перенесла два ╕нсульти, в 2003 та 2006 роках. Дошкуля╓ цукровий д╕абет. Дуже вдячна Анатол╕ю Олександровичу за те, що в╕н робить для нас. Таких уважних л╕кар╕в я ще не бачила, все пояснить, а не розум╕╓ш, то ╕ 10 раз╕в, без будь-якого роздратування. Намагався впоратися ╕ з мо╖м д╕абетом, але це ╕ "вузьким" фах╕вцям не п╕д силу. Галина Михайл╕вна Томенко: - Л╕куюся у Анатол╕я Олександровича майже 10 рок╕в, а 5 рок╕в тому п╕сля черепно-мозково╖ травми при╓днався до мене ╕ м╕й чолов╕к. ╤нших невропатолог╕в не можу з ним нав╕ть пор╕вняти. Запам’яталася розмова з його кл╕╓нтом з Москви - разом сид╕ли "на голках". Москвич сказав: "Я йому в╕дразу пов╕рив. В╕н л╕ку╓ не хворобу, а всю людину". Григор╕й Миколайович Сердюк: - Скажу коротко: це дуже порядна людина, яка зна╓ свою справу, уважна, турботлива. В╕н л╕кував мою стенокард╕ю, пот╕м мен╕ поставили д╕агноз: аневризма головного мозку - допом╕г мен╕ оформити ╕нвал╕дн╕сть та одержати можлив╕сть допрацювати до пенс╕╖. В╕н необх╕дний хворим, як ╕ мен╕. Запита╓те, нав╕що знадобилося таке опитування? А тому, що цього л╕каря за незначну провину та за те, що в╕н шану╓ нетрадиц╕йну медицину, в╕дхиляючись в л╕куванн╕ в╕д традиц╕йно╖ схеми, впродовж к╕лькох годин зв╕льнили з роботи, попри 48-р╕чний медичний стаж та 16 рок╕в, в╕дпрацьованих в 7-й л╕карн╕. ╤ зв╕льнили не за законом (на те не було п╕дстав), а "за власним бажанням", коли нав╕ть досв╕дчен╕ юристи розводять руками: сам написав, сам на роботу не вийшов, спробуй довести, що на тебе натиснули! Не стану анал╕зувати т╕ внутр╕шн╕ теч╕╖, що "зачистили" каб╕нет в╕д нашого улюбленого л╕каря, бо й сама про них майже н╕чого не знаю. Знаю лише, що ст╕льки беззахисних хворих людей вмить осирот╕ли. Це був загальний стрес, який об’╓днав нас ╕ перетворив мою оселю на штаб-квартиру. Вир╕шили ус╕м гуртом йти до головного л╕каря Людмили Олександр╕вни Пихт╓╓во╖, бо в╕д не╖ в першу чергу залежить доля зв╕льненого, а вона ще й депутат, тож ма╓ прислухатися до голосу народу. Людмила Олександр╕вна поставилася до нас уважно, поводилася тактовно, у той час як хвор╕ не завжди могли опанувати сво╖ емоц╕╖. П╕зн╕ше, п╕д час особисто╖ зустр╕ч╕, головний л╕кар висловила Анатол╕ю Кривонюку сво╖ претенз╕╖ ╕ побажання, але повертати його на роботу не посп╕шала, ╕ наша "група п╕дтримки" була у в╕дча╖, бо х╕ба може кер╕вник переступити через сво╖ амб╕ц╕╖, ╕ чи багато наших "слуг народу" прагнуть знайти сп╕льну мову з ╕ншими "слугами", що теж представляють отой самий народ? Та трапилось неспод╕ване. "Не може бути!" - так реагували на це пов╕домлення знев╕рен╕ люди. Людмила Олександр╕вна повернула нам л╕каря. Вона показала приклад того, чого не можуть досягнути наш╕ обранц╕ в Ки╓в╕, - консенсусу. А якщо нормальними людськими словами - вм╕ння просто бути людиною, нав╕ть в так╕й суперечлив╕й ситуац╕╖, людиною ╕ г╕дним кер╕вником вв╕рено╖ ╖й установи. Пам’ятаю, якось на "Чорноморц╕" "р╕знокольоров╕" депутати Криму зат╕яли "б╕йку", ╕ теж прив╕д, з якого "атакували" Людмилу Олександр╕вну, був рядовий - про це можу заявити як "експерт", що понад сорок раз╕в побував у статус╕ пац╕╓нта р╕зних л╕карень. Справжн╕, велик╕ кривди не виносять на екрани ╕ за них не зв╕льняють н╕ л╕кар╕в, н╕ посадовц╕в. Ну, скаж╕мо, ви десь читали, як 4 роки тому в 6-й л╕карн╕ швидко╖ допомоги п╕д час операц╕╖ апендициту вкрали нирку у мо╓╖ майже 60-р╕чно╖ тезки ╕ сус╕дки? Та Господь, не дочекавшись суду людського, того ж року прибрав виконавця цього злочину - ╕нфаркт м╕окарда. Але не будемо про сумне - ми дуже вдячн╕ Людмил╕ Олександр╕вн╕ за ╖╖ сов╕сну добру душу, рад╕, що вона почула нас, бо хто ж тод╕ почу╓ хвору немолоду людину, якщо в╕двернеться в╕д не╖ головний л╕кар? Тамара СОЛОВЕЙ.
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
