З Натал╕╓ю Казьонновою (на фото) я познайомився у Львов╕ п╕д час м╕жнародного сем╕нару «Досв╕д трансформац╕╖ сусп╕льств Укра╖ни ╕ Литви». Вона представляла донецьку ф╕л╕ю Громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Центр студ╕й ╢вропейсько╖ ╕нтеграц╕╖». Оск╕льки донецький рег╕он за рядом параметр╕в нагаду╓ Крим (╕ географ╕чно, ╕ мовно, ╕ за пол╕тичними ор╕╓нтац╕ями це н╕би протилежний «полюс» Укра╖ни, принаймн╕ так воно вигляда╓ з╕ Львова), я вир╕шив узяти у пан╕ Натал╕╖ коротеньке ╕нтерв’ю. Вона люб’язно погодилася ╕ в╕дпов╕дала на вс╕ питання гарною укра╖нською мовою. - Пан╕ Наталю, чи не зда╓ться вам, що Донбас ╕ Крим в чомусь под╕бн╕? Звичайно, якщо не враховувати кримськотатарський фактор ╕ ту обставину, що укра╖нське населення на Донбас╕ ╓ б╕льш давн╕м? - Б╕льш давн╕м? Може, й так, якщо пор╕внювати ╕з Кримом. А загалом, Донеччина в укра╖нському контекст╕ також ╓ дуже молодим кра╓м. Промислов╕сть тут почала розвиватися в останн╕й чверт╕ Х╤Х стол╕ття. Коли знайшли велик╕ поклади вуг╕лля, то почали будувати шахти, а поряд в╕дразу виникали й поселення. Так сформувався ╕ сам Донецьк, ╕ б╕льш╕сть великих м╕ст у рег╕он╕. Коли говорити про специф╕кац╕ю Донбасу, то н╕як не можна оминути його пол╕етн╕чн╕сть. У нас живуть представники 130 нац╕ональностей. Майже 40% населення становлять рос╕яни. Багато грек╕в ╕ б╕лорус╕в; чимало татар - казанських, а не кримських. Звичайно, укра╖нц╕ становлять б╕льш╕сть - 56%, але й це часто-густо вих╕дц╕ з р╕зних рег╕он╕в, а не з самого Донбасу. Тому майже н╕хто не може сказати, що багато покол╕нь його предк╕в проживали на ц╕й земл╕. Багато людей мають родич╕в у Рос╕╖. Тому все це вплива╓ на пол╕тичн╕ симпат╕╖ донеччан ╕ на бажаний вектор розвитку краю. Бажаний - з ╖хньо╖ точки зору, звичайно. - А як донеччани ставляться до ╓вро╕нтеграц╕╖? Невже вони бачать сво╓ майбутн╓ виключно з Рос╕╓ю? - Це ц╕каве ╕ дуже складне питання. З одного боку 42% донеччан заявили, що вони вже зараз готов╕ жити в союз╕ з Рос╕╓ю. Для пор╕вняння скажу, що 44% льв╕в’ян уже зараз готов╕ жити в ╢вросоюз╕! Як бачимо, настро╖ «дзеркально-протилежн╕». Але п╕дстави для «╓врооптим╕зму» також ╓. До цього часу сутт╓во впливала на настро╖ донеччан невизначен╕сть самого Ки╓ва. Адже дос╕ не визначена ч╕тко генеральна л╕н╕я зовн╕шньо╖ пол╕тики Укра╖ни. Якби був консенсус м╕ж укра╖нськими пол╕тиками, то й Донбас, можливо, був би ╕ншим. А поки що тут переважають пророс╕йськ╕ настро╖... - То в чому ╓ «╓врооптим╕зм»? - Приблизно третина донеччан нормально сприйма╓ ╕дею ╓вро╕нтеграц╕╖. А 55% мешканц╕в рег╕ону готов╕ персонально ╖хати ╕ працювати у одн╕й з держав ╢вросоюзу. Вступ Укра╖ни до ╢С сприйма╓ться як в╕ддалена перспектива, ╕ це, на м╕й погляд, в╕дпов╕да╓ д╕йсност╕. ╤ все ж, поступово Донбас руха╓ться в зах╕дному напрямку. В останн╕ роки зросли ╕ноземн╕ ╕нвестиц╕╖ в економ╕ку краю. В першу чергу це США, Великобритан╕я, Н╕меччина, Австр╕я, ╤тал╕я... Взагал╕, Донецька область за обсягом ╕нвестиц╕й пос╕да╓ друге м╕сце в Укра╖н╕. Економ╕чно це дуже сильний рег╕он нашо╖ держави. В╕н да╓ 20% валового продукту Укра╖ни; у нас 2 м╕льйони гектар╕в земель с╕льськогосподарського призначення. А ще 1/10 усього населення держави... - Тому в╕д Донбасу значною м╕рою залежатиме загальноукра╖нський вектор розвитку. - Це добре розум╕ють литовц╕, як╕ заснували дв╕ ф╕л╕╖ Центру студ╕й ╓вропейсько╖ ╕нтеграц╕╖: у Львов╕ та в Донецьку. Льв╕в найближче до ╢вросоюзу, а Донецьк - найдал╕. Тому надзвичайно важливо поширювати ╕нформац╕ю про ╢С у нашому рег╕он╕, зб╕льшувати зац╕кавлен╕сть людей проблемами зовн╕шньо╖ та внутр╕шньо╖ пол╕тики, вс╕ляко зм╕цнювати паростки громадянського сусп╕льства. Дуже добре, що литовц╕ готов╕ сп╕впрацювати з нами, виступати в рол╕ консультант╕в ╕ радник╕в. А головне - вони готов╕ бути позитивним прикладом для нас. - Пан╕ Наталю, у вас наст╕льки багата ╕ правильна укра╖нська мова, що у мене виникла п╕дозра: ви галичанка або ж волинянка. Вгадав? - От ╕ не вгадали! Я народилася у Донецьку, але кор╕нною донеччанкою можу вважатися з великою натяжкою. Я вже казала, що у нас живуть люди зв╕дус╕ль. Багато вимушених переселенц╕в, багато вт╕кач╕в ╕з голодуючих с╕л у 1933-му... Багато спец╕ал╕ст╕в з р╕зних галузей, яких свого часу направили у Донбас п╕сля зак╕нчення ╕нститут╕в, техн╕кум╕в. У нас, справд╕, ╓ чимало людей ╕з Зах╕дно╖ Укра╖ни, але мо╖ батьки походять з Рос╕╖. Батько - сиб╕ряк, мама з Татарстану. Отже, в мо╖х жилах тече ╕ слов’янська, ╕ татарська кров. - Тод╕, тим б╕льше, я здивований. Мешканка Донбасу та ще й рос╕йсько-татарського походження, а за укра╖нську мову я б поставив «в╕дм╕нно». - Ну, щось укра╖нське, може ╕ ╓, бо у батьково╖ мами пр╕звище було - Ющенко. Може, й вона була нащадком укра╖нських переселенц╕в до Сиб╕ру. Але батько почувався рос╕янином, сиб╕ряком. Взагал╕, донецька специф╕ка поляга╓ в тому, що у нас нав╕ть н╕хто не ц╕кавиться нац╕ональн╕стю. Зовс╕м не те, що моя бабуся була укра╖нкою, ╓ стимулом для вивчення укра╖нсько╖ мови. Я могла б ╕ не знати цього факту, але все одно прихильно ставилася б до укра╖нсько╖, бо це мова мо╓╖ держави. - У вашому рег╕он╕ дуже популярною ╓ ╕дея друго╖ державно╖ мови. Як ви до не╖ ставитесь? - Вважаю, що державною повинна бути лише укра╖нська. У рос╕йсько╖ мови ╓ своя досить велика «н╕ша». ╥й у нашому рег╕он╕ н╕чого не загрожу╓. А без укра╖нсько╖, як головно╖ ╕ «цементуючо╖», не може бути й мови про повноц╕нну ╕нтеграц╕ю у ╢вропу. Бо це буде якась нап╕вдержава, яка пост╕йно дивитиметься на сх╕д, ностальг╕йно згадуючи часи СРСР... - То, може, Донбасу потр╕бн╕ як╕сь «поштовхи» з Ки╓ва, Львова? Як╕сь культурницьк╕ «десанти»? - Н╕, думаю, що непотр╕бн╕. Це було б сприйняте як тиск ззовн╕, а донеччани ╓ дуже волелюбним народом. Все прийде ╕ так, поступово. Ось мо╖ брати вже ходять до укра╖нсько╖ школи, думаю, вони ╖╖ добре знатимуть. З часом б╕льш╕сть людей зможуть вести документац╕ю укра╖нською. Знатимуть укра╖нську на достатньому р╕вн╕, аби ув╕брати в себе найкращ╕ досягнення укра╖нсько╖ культури. Але при цьому залишатимуться... рос╕йськомовними. ╤ ви, льв╕в’яни, повинн╕ з цим змиритися. - Отже, ╕нерц╕ю рос╕йськомовност╕ подолати не вдасться? - Повн╕стю - н╕. Але мовна толерантн╕сть буде вищою, н╕ж тепер. Сам той факт, що В╕ктор Янукович ╕ Ра╖са Богатирьова добре опанували укра╖нську, значно конструктивн╕ше вплива╓ на св╕дом╕сть людей, ан╕ж як╕сь штучн╕ «╕мпульси» з Галичини. Щоправда, якби льв╕в’яни р╕зко зм╕нили сво╓ ставлення до культурних пам’яток, довк╕лля, тримали б сво╖ вулиц╕ ╕ будинки у належному стан╕ так, як це робиться у ╢вроп╕, то донеччани це оц╕нили б. Адже ми добре зна╓мо, що робиться в держав╕. Тод╕ й авторитет мови зр╕с би. Поки що сутт╓во╖ р╕зниц╕ м╕ж Львовом ╕ Донецьком я не в╕дчула. Наш╕ краяни пишаються вагомим внеском Донбасу у всеукра╖нську скарбницю. Ця обставина якщо ╕ не ╓ визначальною, то, принаймн╕, вона сутт╓во «п╕дпира╓» ╕нерц╕ю сп╕лкування рос╕йською. - Ваша точка зору, може, й засмутила б декого з льв╕в’ян, але кримчан-укра╖нц╕в вона, скор╕ш за все, наснажуватиме оптим╕змом. Адже ╓вро╕нтеграц╕йн╕ настро╖ в Криму «не дотягнуть» до р╕вня Ки╓ва чи Львова. Б╕льше сп╕льного з Донбасом. ╤ якщо шахтарський край крокуватиме до ╢вропи, хоча б на п╕вкроку випереджаючи Крим, то це вже п╕дстава для оптим╕зму. Серг╕й ЛАЩЕНКО. м. Льв╕в.
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
