Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯК НА Т╤ ЧОРНОБРИВЦ╤ ПОГЛЯНУ… А ╥Х – 400 К╤ЛОМЕТР╤В
Ця людина власним прикладом показу╓ – як будувати кв╕тучу Укра╖ну, для чого треба геть...


ВАДИМУ МИХАЙЛОВИЧУ РО╥КУ, СИНОВ╤ КРИМСЬКО╥ УКРА╥НСЬКО╥ ГЕРО╥Н╤-ВИШИВАЛЬНИЦ╤ В╤РИ СЕРГ╤╥ВНИ РО╥К, 29 ВЕРЕСНЯ ВИПОВНЮ╢ТЬСЯ 80 РОК╤В!
Хай кв╕тне, береже й окрилю╓ Вас безсмертний мамин обер╕г-рушничок, шановний Вадиме Михайловичу,...


МОЛИТВА ЗА УЧИТЕЛЯ
Цей зах╕д-рекв╕╓м вилився у сп╕льну молитву присутн╕х за Мирославу Козак - маму, бабусю, друга,...


Тамара БОЙКО: «Я НАРОДИЛАСЬ В УКРА╥Н╤!..»
Сумна зв╕стка долинула з Мел╕тополя – п╕шла з життя Тамара Володимир╕вна БОЙКО, колишня...


СТАН ЗДОРОВ'Я СЕНЦОВА ПОГ╤РШИВСЯ…
Про це пов╕домив Громадському адвокат Дмитро Д╕нзе п╕сля в╕дв╕дин Сенцова.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 04.01.2008 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 04.01.2008
ЗВ╤ТУЮСЬ УКРА╥Н╤
╢ВГЕН╤Я ЛЕЩУК

╤ СЛОВОМ, ╤ Д╤ЛОМ...

В╕дома письменниця ╕ громадська д╕ячка, автор багатьох книг поез╕╖ та прози, лауреатка М╕жнародно╖ прем╕╖ «Молодь ╕ поез╕я», М╕жнародно╖ прем╕╖ Миру, л╕тературно╖ ╢вропрем╕╖, почесний академ╕к М╕жнародно╖ Академ╕╖, що д╕╓ п╕д ег╕дою ООН (в царин╕ поез╕╖) ╢вген╕я Лещук ц╕╓╖ осен╕ в╕дсвяткувала св╕й високий юв╕лей. Редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕» щиро й сердечно здоровить ╢вген╕ю Степан╕вну Лещук з днем народження, свого пост╕йного автора, чи╖ твори дуже часто друкувались на стор╕нках нашого видання, людину, яка зробила немало добрих справ ╕ для Укра╖ни в ц╕лому, ╕ для Криму зокрема (вона одна з тих, хто виборював у Ялт╕ музей сво╓╖ славетно╖ землячки з Волин╕ Лес╕ Укра╖нки). Пропону╓мо до уваги читач╕в короткий зв╕т письменниц╕ про сво╖ творч╕ здобутки. Зичимо Вам, дорога пан╕ ╢вген╕╓, доброго здоров’я ╕ довгол╕ття!
 У б╕льшост╕ людей заведено ╕ще в╕д народження справляти дн╕ народження. На Волин╕ це менше прийнято. А я майже н╕коли не в╕дзначала цих дат - то не мала часу чи настрою, чи матер╕ально╖ можливост╕. У цей день ╕шла до церкви або ╖хала до р╕дних (коли вони ╕ще були), ╖хала у сво╓ село Квас╕в - до р╕дно╖ хатки в луках, до могил мами, тата. ╤ завжди у т╕ дн╕ я глибше задумувалась над сво╖м пройденим шляхом, начеб п╕дсумовувала щось, начеб зв╕тувалась, робила висновки ╕ будувала плани надал╕.
 ╤ ось тепер, у св╕й юв╕лейний р╕к, я коротко зв╕туюсь про свою пройдену дорогу.
 По-перше, низько вклоняюсь могилам мами ╕ тата ╕ дякую сво╖м найр╕дн╕шим, що привели мене на цей св╕т. Дякую Господу Богу, що спрямовував мене на добр╕ д╕ла ╕ щоразу надавав сили зносити ус╕ труднощ╕ ╕ д╕йти до цих дн╕в.
 Усе священне почалось з р╕дно╖ хатки у луках, де «очерет мен╕ був за колиску», зв╕дт╕ль перш╕ дитяч╕ в╕рш╕, з хатки, у як╕й читалась Б╕бл╕я, дзвен╕ли п╕сн╕ старших брат╕в (коли вони з друзями збирались на в╕дпусти на Козацьк╕ Могили у Пляшеву п╕д Берестечком), де брин╕ли г╕тари-мандол╕ни, де св╕тилась «пров╕дна зоря» Лес╕ Укра╖нки. З цих час╕в в╕рш╕ ╕ п╕сн╕. А коли у буремн╕ 1939-1945-1950-т╕ Волинь потрясав смерч борн╕ за Волю Укра╖ни - у наш╕й хат╕, в╕ддален╕й в╕д дор╕г ╕ села у берегах, був повстанський в╕дд╕л. Страшн╕ роки... Палали довколишн╕ села - п╕днявся за долю волинський народ - «╕шли в повстанц╕ нав╕ть д╕ти, а зброя ╖х була в грипсах». Тож ╕ я постраждала за це - ╕ще з 7-го класу живу з ╕ншим ╕м’ям, весь час була п╕д строгим наглядом, з пер╕одичними перепонами на р╕зних етапах життя.
 За сво╖м складом душ╕ - завжди ус╕х жал╕ла, щоб допомагати ╕ншим п╕шла учитись на л╕каря.
 Кандидатська дисертац╕я з еколог╕╖-токсиколог╕╖ с╕рки-с╕рководню п╕сля захисту у Ки╓в╕ в 1973 р. укра╖нською мовою - в╕дразу набула м╕жнародного значення - був запит кра╖н РЕВ, а пот╕м на деякий час була заблокована. Адже я розкривала науково - що це м╕кро-Чорнобиль, локальний геноцид. Це одна моя посвята перед Укра╖ною.
 Пот╕м осяйн╕ роки першого нац╕онального п╕днесення - стаю головою «Просв╕ти» ╕м. Т. Шевченка, Народного Руху м╕ж л╕карнями Львова. Багато виступала у р╕зних теренах Укра╖ни, у 1991 р. видано великим тиражем другу книжечку поез╕й «Дорогою птах╕в», яку у багатьох теренах включили у план викладання у школах, у т╕м же роц╕ ╖╖ перевидано. Тод╕ доклала багато зусиль, щоб у будинку в «риштуванн╕» у Ялт╕ в╕дкрити музей Лес╕ Укра╖нки. Писала про це статт╕ ╕ще у 1989 р., збирала експонати у Львов╕, на Волин╕, а також долучались друз╕ - надавали, кр╕м експонат╕в, ф╕нансову допомогу на в╕дкриття. П╕зн╕ше у Верховн╕й Рад╕ добивалась, щоб це була не т╕льки виставка до дня народження Лес╕ Укра╖нки, а пост╕йно д╕ючий музей. Прохання враховано. Мен╕ з Верховно╖ Ради над╕слали подяку за це. ╤ так в╕д лютого 1991 р. у Ялт╕ Музей Л. Укра╖нки, але мене тепер там ╕ не згадують.
 У 1992 р. п╕д загрозою життя стаю на захист Козацьких Могил п╕д Берестечком, коли у запов╕днику «Поле Берестецько╖ битви» маф╕озн╕ структури будували приватн╕ котедж╕. ╤ хоч постраждала через це, але вандал╕зм припинено.
 ╤ знову, в╕дмовляючи соб╕ у сво╖м скромн╕м житт╕ за деяко╖ допомоги доброчинц╕в, готую фотопоез╕оальбом «Берестечко. Свята дорога». Брак кошт╕в, переживання р╕зко надломили мо╓ здоров’я, через це сталась велика трагед╕я - я не змогла вчасно п╕дтримати тод╕ хворого плем╕нника-сироту (для мене як р╕дного сина Руслана), який мешкав б╕ля Ялти. Зараз Руслана нема╓. А мен╕ в╕чний тягар на душ╕. Але працюю ╕ видаю дитячу книжечку. ╤ще б╕льше п╕дломлюючи сво╓ здоров’я. Жертвую ╖╖ на сир╕тськ╕ будинки вс╕╓╖ Укра╖ни.
 ╤ дал╕ знову Укра╖на - ╖╖ нац╕ональн╕ геро╖, нац╕ональн╕ святин╕ -в╕рш╕, п╕сн╕, запален╕ цими бурев╕ями, що прокотились на Волин╕ ╕ще в дитяч╕, юнацьк╕ роки - св╕тло Берестечка, його Геро╖, ╕ найвидатн╕ший Лицар, що потряс св╕т сво╖ми подвигами, який св╕титься з давн╕х стол╕ть, як головний нац╕ональний стовбур, поряд з такими Нац╕ональними Висотами, як Тарас Шевченко, Михайло Грушевський - т╕льки на в╕дм╕ну ╤ван Богун н╕коли н╕ким не був пошанований. Але ж в╕н ╓диний не т╕льки не п╕шов у Переяслав, не п╕дписав ганебно╖ угоди, але ╕ще протистояв цьому злощасному акту - в╕н закликав ╕нших полковник╕в не йти на цю ганебну злуку ╕ нав╕ть переконував Гетьмана, що фатальн╕ насл╕дки для Укра╖ни принесе така угода. За це попав у немил╕сть Гетьмана ╕ це позначилось на його подальш╕й дол╕, на тому, щоб його призначити дал╕ Гетьманом. Але за це ╤ван Богун був найулюблен╕шим Геро╓м нашого Нац╕онального Ген╕я Тараса Шевченка. Тому-то на ус╕х етапах ставили пам’ятники т╕льки Б. Хмельницькому ╕ його наближеним.
Тому ╤ванов╕ Богуну н╕коли не було належно╖ шани, тому ╕ тепер, добиваючись, щоб спорудити хоча б один пам’ятник - я попадаю як на кам╕нну скелю на ус╕х державних етапах нав╕ть тепер╕шньо╖ Укра╖ни - мен╕ нав╕ть не в╕дпов╕дають на листи, на мо╖ дарунки - вистражданого дорогого фотопоез╕оальбому «В╕чн╕сть ╤вана Богуна», н╕хто з урядовц╕в не висловлю╓ свого ставлення до особи ╤вана Богуна. Це просто дивно. Може, ус╕ вивчали т╕льки доступну л╕тературу, де спец╕ально спотворено постать ╤вана Богуна, адже т╕льки у деяких закордонних джерелах л╕тератури збереглись зерна правди про Героя. ╤ ось - 16.V╤╤╤ у газет╕ «Л╕тературна Укра╖на» з’явилася стаття В. Грабовського про Гетьмана Богдана Хмельницького - п╕дкр╕плена матер╕алами л╕тератури - творами Тараса Шевченка «Розрита могила» та ╕н. про траг╕зм Укра╖ни за таку угоду.
 Тому на мо╓ життя припав оцей тяжкий хрест в╕дстоювати Правду за нашого до к╕нця в╕рного сина Укра╖ни - ╤вана Богуна. Тому ╕ще ран╕ше створила доброчинний фонд «Богун», щоб разом з громадськ╕стю спорудити хоч один пам’ятник ╤. Богуну. Я ╕ще в╕рила у людей, але люди тепер дуже зм╕нились, у б╕льшост╕ ман╕я багатства, т╕льки деяк╕ убог╕ надавали сво╖ м╕зерн╕ подання. Тому за 5 рок╕в у банк над╕йшло 4000 гривень. А на ц╕ кошти пам’ятник не спорудити. Я бачу, що моя трудна дорога ╕де до завершення, тому все перераховую з фонду на гран╕тний завод ╕ замовляю там 4 мемор╕альн╕ дошки - комплекси з портретом ╤вана Богуна - п╕дписами, написами - художн╕м оформленням. Все затягу╓ться. Додаю з пенс╕╖!
 Звертаюсь по допомогу у банки. Але даремно, нав╕ть не в╕дписують. ╤ знову переживання. ╤з самого початку у фонд╕ поставлено питання творити хоч духовн╕ пам’ятники: - видати ср╕бну монету з портретом
╤. Богуна, марки, конверти. Слава Богу, на М╕жнародну ф╕лател╕ю видавництвом «Марки Укра╖ни» видано марки, конверти з портретом Героя. ╢ дан╕, що за багато рок╕в мо╖х добивань - Нац╕ональний банк Укра╖ни у вересн╕ випустив ср╕бну монету - «╤ван Богун». Мр╕ю ще, щоб у майбутньому назвати найкращого корабля Чорноморського укра╖нського флоту ╕менем Героя - на честь ╤вана Богуна, на славу Укра╖н╕. Багато снаги в╕ддала на створення, видання альбому «В╕чн╕сть ╤вана Богуна» - що критиками визнано як «духовний пам’ятник» для Героя. Увесь тираж першого видання у 2004 р. ╕ перевиданого у 2006 р. пожертвувала на ус╕ ╕сторичн╕ музе╖ Укра╖ни (обласного п╕дпорядкування), деяк╕ в╕йськов╕ частини, корабл╕, навчальн╕ заклади. Кр╕м цього, видан╕ лист╕вки з р╕зними портретами ╤. Богуна, короткими анотац╕ями, мо╖ми в╕ршами, п╕снями на честь Героя, а також календар╕ малого ╕ великого формату (для портрет╕в) по 4 - 10 тис. прим╕рник╕в ╕ усе роз╕слано по вс╕й Укра╖н╕ (з проханнями допомоги на пам’ятник). Але жодно╖ допомоги не надходило. А цими пересилками з пенс╕╖ замучила себе, виснажила, повн╕стю надломилась. ╤ бачу, що треба «закруглятись»... - тож видаю заключну - останню двадцяту книжку - яку носила у серц╕ все життя - «Повстанська Волинь» за сприяння у виданн╕ останнього командира УПА, генерал-хорунжого Василя Кука, за що м╕й доземний укл╕н Його Висок╕й Душ╕. В╕дразу весь цей невеликий наклад (500 прим.) я роз╕слала по ус╕й Укра╖н╕ - переважно у в╕йськов╕ частини (як приклад для во╖н╕в), у деяк╕ навчальн╕ заклади, Братства УПА, державн╕ установи. Були вже в╕дгуки у газетах, ╕нтерв’ю - ╕ мо╓ слово по рад╕о разом з п╕снями неодноразово звучало по ус╕й Укра╖н╕. Признають, що це дуже важливо, що книжка вийшла саме тепер, у такий вир╕шальний пер╕од в Укра╖н╕. Адже у н╕й заклики мо╓╖ душ╕ до ╓днання за в╕льну справжню укра╖нську Державу. Були листи-в╕дгуки - що ця книжка стала основою для в╕дзначення р╕чниц╕ УПА - Свята Покрови.
 Дуже при╓мно було, коли отримала листа-реценз╕ю в╕д колишнього сп╕кера парламенту, академ╕ка Володимира Литвина, в якому висловлено слова велико╖ шани до во╖н╕в УПА, дана висока оц╕нка книжки, мо╓╖ прац╕.
 Так╕ листи всесторонньо п╕дтримують мене. Ось ╕ нещодавно отримала лист з високою оц╕нкою значимост╕ книжки «Повстанська Волинь» в╕д м╕н╕стра закордонних справ Арсен╕я Яценюка, з М╕н╕стерства оборони Укра╖ни - директора духовного департаменту ╤лл╕ Тищенка. Дякую ус╕м за таку високу оц╕нку мо╓╖ прац╕ ╕ шани до Нац╕ональних Геро╖в нашо╖ ╕стор╕╖.
 Слава Богу, що в наш час ╓ так╕ висотн╕ постат╕ - велике опертя для Укра╖ни. Але засмучу╓, що ╓ ╕ вражаюча байдуж╕сть, наприклад, з представник╕в м╕сцево╖ влади. Вчител╕ шк╕л, як╕ мене знають, також не в╕дгукнулись. Яка мораль, який патр╕отизм? Але це загальнов╕доме явище. ╤ мен╕ в╕д цього сумно... ╕ незрозум╕ло, тому що завжди жила т╕льки для когось - пожертви для живих, почест╕ для гуманних людей - геро╖в, що уже за себе н╕чого не скажуть. Так, ╕ще у 1991 р. з╕брала невелик╕ кошти, аби побудувати хоч невеликий пам’ятник повстанцям у сво╓му сел╕. Але були тяжк╕ етапи - бо з╕бран╕ з мо╖ми друзями кошти у Житомир╕ пропали, пот╕м в╕ддала усе останн╓ ╕ все-таки у 2003 р. в мо╓му с. Квасов╕ на Волин╕ пам’ятник Повстанцям в╕дкрито. Був лист подяки в╕д Юр╕я Костенка.
 Кр╕м цього, у 1997 р. зд╕йснено М╕жнародну акц╕ю - разом ╕з священиками вшанували пам’ять ╕тал╕йських во╖н╕в, як╕ у 1943 в╕дмовились ╕ти у б╕й проти нашого народу, за що тод╕ близько 2000 солдат╕в було страчено б╕ля Львова. З цього приводу було багато публ╕кац╕й р╕зними мовами, подяка посла ╤тал╕╖ в Укра╖н╕.
 Маю 20 книг поез╕╖ - укра╖нською та ╕ншими мовами. Найважлив╕ш╕ з них - це фотопоез╕оальбом «Берестечко. Свята дорога», 1995 р., фотопоез╕оальбом «В╕чн╕сть ╤вана Богуна», 2004 р., 2006 р., «М╕й Храм» трилог╕я, 2005 р., за що було присуджено прем╕ю ╕м. Василя Стуса.
 На мо╖ твори за мо╖м сценар╕╓м Льв╕вська телестуд╕я створила 4 телеф╕льми, як╕ часто транслювались на екранах, а телеф╕льм «╤ван Богун», створений сп╕льно Льв╕вською ╕ Новгород-С╕верською телестуд╕ями, демонстру╓ться, кр╕м м╕сцевого, по Всесв╕тньому каналу УТР на 105 кра╖н св╕ту.
 До 65-р╕ччя створення УПА в╕д ╕мен╕ Волинсько╖ облдержадм╕н╕страц╕╖ (Боднар В.) ╕ Братства УПА мене нагороджено ПОЧЕСНОЮ ЮВ╤ЛЕЙНОЮ В╤ДЗНАКОЮ за заслуги в Нац╕онально-Визвольн╕й боротьб╕ ╕ в утвердженн╕ та розбудов╕ Укра╖нсько╖ Держави з нагоди 100-р╕ччя в╕д дня народження Головного Командира УПА, генерал-хорунжого РОМАНА ШУХЕВИЧА. За це я висловлюю глибоку подяку держадм╕н╕страц╕╖, р╕дн╕й Волин╕.

МАМИН╤ РУКИ
Вперше над св╕том, п╕д серця звуки
Нас п╕дн╕мали мамин╕ руки,
До свого серця все пригортали,
Ласкою, п╕снею нас колисали.
Мамин╕ руки - то сад кв╕тучий,
Мамин╕ руки - то хл╕б пахучий,
Мамин╕ руки - л╕ле╖ кв╕т,
Мамин╕ руки - то ц╕лий св╕т.
Т╕ н╕жн╕ руки давали силу,
Т╕ н╕жн╕ руки зняли на крила,
Т╕ н╕жн╕ руки в св╕т виряджали,
На кожн╕м кроц╕ благословляли.
Мамин╕ руки мов два причали,
Мов дв╕ фортец╕ - нас захищали,
За нас тремт╕ли, нас з╕гр╕вали,
Доторком н╕жним - бол╕ зн╕мали.
╤ раптом хмара - я мов в безодн╕:
Мамин╕ руки - уже холодн╕...
Чому ж т╕ руки, о горе люди!
Мов два листочки впали на груди?..
Не обн╕мають, не ворухнуться,
Так╕ байдуж╕ ╕ не здригнуться. -
У них спинились житт╓в╕ р╕ки.
╤ то нав╕ки, ╕ вже нав╕ки!..
Мамин╕ руки - то сад кв╕тучий,
Мамин╕ руки - то хл╕б пахучий,
Мамин╕ руки - л╕ле╖ кв╕т,
Мамин╕ руки - то ц╕лий св╕т.
(╤з книги «Ритми душ╕»).

УЛЮБЛЕНИЙ КОЛ╤Р
З голубого, мабуть, краю
Я прийшла до цього св╕ту,
Голубе все вибираю,
Наче скарби, наче кв╕ти.
Голуба моя дорога,
Голуб╕ мо╖ над╕╖,
Голуба моя тривога,
Голуб╕ витають мр╕╖.
Голуба душа у мене,
Голуба моя хатина,
Голубе озер знамено
В голуб╕й мо╖й кра╖н╕.
╤ блакить ця не розтане -
Небу завше голуб╕ти!..
Як колись мене не стане -
Буде кол╕р цей на св╕т╕.
В голубому буду жити,
Голубе залишу слово -
Буде кв╕тка голуб╕ти
Барв╕нково, волошково...
(╤з книги «Дорогою птах╕в»).

МАМИНА П╤СНЯ
Ой, яка гарна сп╕ваночка мами,
╥╖ не забуду н╕коли.
Як йшла полями разом ╕з нами, -
Навкруг сп╕вало все поле.
Як говорила лаг╕дно-тихо -
Щедро весна розцв╕тала,
Спадало з серця найб╕льше лихо,
То моя мама сп╕вала.
А зараз дивиться ясними зорями,
Ласкою св╕т напува╓,
╤ лине п╕сня долами й горами, -
То моя мама сп╕ва╓.
(╤з книги «Дорогою птах╕в»).

ВРАН╤ШНЯ МОЛИТВА
Пошли нам, Боже, нин╕ Богун╕в,
Щоб вберегли омр╕яну Державу,
Щоб виростили лицарських син╕в,
Щоб воскресили роз╕п’яту славу.
Пошли Неча╖в через триста л╕т,
Як╕ б за волю стали до загину,
Щоб мужн╕стю знов потрясали св╕т,
Щоб над усе любили Укра╖ну!
Пошли Савур╕в, Господи, Бандер,
Щоб довершили розпочату Справу,
Щоб ворог б╕льше шкури з нас не дер,
Щоб св╕т благословив мою Державу.
Пошли нам, Боже, в╕рних Богун╕в -
Козацько╖ душ╕, снаги ╕ вроди,
Щоб в них була опора наших дн╕в,
Щоб стр╕й козацький був не лиш для моди.
Щоб не боялись хрест тяжкий нести, -
Бо що тод╕ так╕ геро╖ варт╕! -
Щоб не пливли за б╕знесом в св╕ти,
Щоб не лишали на поталу Мат╕р!
Та не забули, що в нас за мета,
Щоб не п╕шли знов на ганебну злуку,
Щоб Укра╖на ╖м була свята,
Щоб не подали ворогов╕ руку!
Щоб н╕жн╕стю торкались серця струн,
А мужн╕стю вражали як спартанц╕,
Щоб за Вкра╖ну встали як Богун!
╤ йшли завжди за Не╖, як повстанц╕.
(╤з книги «Берестечко.
Свята дорога»).

ВОЛИНСЬКА ТРОЯНДА
Пронеслися бур╕, свавол╕,
Та ╓ ╕ще Вищ╕ Закони -
На Берестецькому пол╕
Розкв╕тла Троянда Червона.
Ст╕льки у н╕й палання,
Ск╕льки вогню-любов╕!..
А може, ця кв╕тка давня
зросла з козацько╖ кров╕?
Краща за ╕нш╕ рож╕ -
Щось в н╕й величне, буремне.
Сто╖ть, немов на сторож╕,
Цв╕те, мов козацьке знамено.
В морози ╕ сн╕гов╕╖,
Буяло в╕ття зелене
Подавало наснаги-над╕╖
Три стол╕ття палало натхненно.
Морози ╖╖ не убили,
Бурев╕╖ лих╕ не зламали -
Знаменом вона майор╕ла
На свято велике чекала.
╤ дочекалася! - Нин╕
До сх╕д сонця росою обмилась:
Козацьке Свято Волин╕ -
Сонцем вона засв╕тилась.
Вдарили дзвони Волин╕ -
Народу з св╕т╕в, наче море.
За три стол╕ття аж нин╕
Пам’ятник знявся угору!
╤ Рожа, що кольору крови,
Пром╕нням уся зас╕яла.
Вклонилася Богунов╕.
╤ його сл╕д ц╕лувала...
(╤з книги «Ср╕бна троянда»).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 04.01.2008 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5450

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков