Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
АДЕЛЬ СТАН╤СЛАВСЬКА: Я ТА, ЩО ТРИМА╢ СВ╤Т
Сьогодн╕ господинею Поетично╖ Св╕тлиц╕ ╓ Адель Стан╕славська. Справжн╓ ╕м'я – Олександра...


«РИМОВАНИЙ ╤РП╤НЬ»
3 жовтня в столичному Будинку письменник╕в в╕дбулася презентац╕я зб╕рника поез╕╖ «Римований...


«ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ!»
Наше покол╕ння на цих знущаннях повинно поставити крапку. Щоб н╕коли ╕ н╕кому не хот╕лося б╕льше...


ЗАХИСТИ, ПОКРОВО-МАТИ!
День Покрови Пресвято╖ Богородиц╕ — велике християнське свято, яке щор╕чно в╕дзнача╓мо 14...


ТА╥НА СЛОВА
У золот╕ вереснев╕ дн╕ Червоноград ста╓ центром л╕тературного свята... П╕дбито п╕дсумки VIII...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 18.01.2008
ДМИТРО ШУПТА: "ТУТ НЕ ПОТУХ НАШ УКРА╥НСЬКИЙ ДУХ..."

ПОЕТ ╤ ЧАС
 20 с╕чня виповню╓ться 70 рок╕в в╕д дня народження в╕домого укра╖нського поета, лауреата м╕жнародно╖ л╕тературно╖ прем╕╖ ╕мен╕ Григор╕я Сковороди, заслуженого прац╕вника культури Укра╖ни Дмитра Шупти.
 Його житт╓вий ╕ творчий шлях т╕сно перепл╕та╓ться й з нашим кримським кра╓м. В 1956 - 1958 роках Дмитро Шупта навчався у севастопольському ТУ-3, що над Ушаковою балкою, а затим працював котельником на Морському завод╕ ╕м. Орджон╕к╕дзе, мешкаючи п╕д Малаховим курганом на вулиц╕ Полтавськ╕й. ╤ вулицю для помешкання, певно ж, обрано було не випадково, адже сам родом ╕з села Кур╕ньки Чорнухинського району Полтавсько╖ област╕.
 Попрацювавши деякий час на завод╕, Дмитро вступив до Кримського державного медичного ╕нституту, котрий зак╕нчив з в╕дзнакою. Працював х╕рургом. Ще в студентськ╕ роки захопився л╕тературною творч╕стю, писав сатирично-гумористичн╕ твори, супроводжуючи ╖х сво╖ми власними ╕люстрац╕ями. Але переважила л╕рика. Перш╕ в╕рш╕ з’являлися в кримськ╕й прес╕, зокрема, в колективних зб╕рниках "Лучи, которые горячи", "Молодые голоса", "Здравствуй, утро". Тривалий час очолював С╕мферопольське л╕тературне об’╓днання "Гроно", котре працювало при обласн╕й письменницьк╕й орган╕зац╕╖. Одночасно з виходом першо╖ зб╕рки в╕рш╕в "Пров╕сники цв╕т╕ння" у ки╖вському видавництв╕ "Молодь" (1968 р.), побачила св╕т ╕ книга в╕рш╕в "Полум`я мелод╕й" у с╕мферопольському видавництв╕ "Крим". Згодом Дмитро Шупта по╖хав ╕з Криму, нин╕ мешка╓ в Одес╕. За роки його творчо╖ прац╕ у р╕зних видавництвах побачили св╕т близько сорока книг в╕рш╕в та п╕сень, з-пом╕ж них "Колиска покол╕нь", "Знак л╕та", "Б╕ль стебла", "Звича╖ земл╕", "Ча╖не озеро" та ╕нш╕.
 Щиросердно в╕таючи Дмитра Шупту з його юв╕ле╓м, зичимо йому доброго здоров’я та нових творчих здобутк╕в на поетичн╕й нив╕.

ДМИТРО ШУПТА: "ТУТ НЕ ПОТУХ НАШ УКРА╥НСЬКИЙ ДУХ..."
ХЕРСОНЕС
Не в Алушт╕, не в Одес╕,
Як говорить Ф╕зул╕,
Я на щовб╕ Херсонес╕ -
На окрайчику земл╕.
В╕длунилися в гучайках
Предк╕в зорян╕ в╕ки:
Зв╕дси в лод╕ях ╕ чайках
Йшли в походи козаки.
1958
Херсонес

СЕВАСТОПОЛЬ
Нам кр╕зь паркан, що нагадав обойму
З патронами, у вран╕шн╕й рос╕
Явив траг╕чну черева пробо╖ну,
З дна п╕днятий л╕нкор
"Новорос╕йськ".
Нас кинуто у цей безодн╕ топ╕ль,
Куди ступав ногою Святослав.
Б╕л╕╓ понад морем Севастоп╕ль,
Де Корсунь наш твердинею стояв.
Наш укра╖нський духу, не потух ти,
Тебе н╕який тиск не перем╕г.
Пов╕к П╕вн╕чна й Комишева бухти
Не забувають, хто господар ╖х.
Тут предки не один пуд з’╖ли сол╕
╤ горд╕сть мен╕ груди розпира,
Що нав╕ть хвил╕
на морськ╕м роздолл╕
Освячувались мовою Дн╕пра.
Я знаю, ц╕ кра╖ - одв╕чно наш╕,
Хоч буде й сперечання ножове.
А справа Севастопольсько╖ Даш╕,
Як ╕ матроса К╕шки, тут живе.
Сюди з варяг у греки скандинави
Шлях прокладали дек╕лька стол╕ть.
Над морем Севастоп╕ль - м╕сто слави,
Але чи╓╖? Треба розум╕ть!
1957
Ушакова балка.

ПЕРЕМ╤НИ МОРЯ
Щойно море, сповнене спокою
Настр╕й пом╕няло через мить:
Накотилось хвилями прибою
Й чимось невдоволене шумить.
Т╕шать мене моря перем╕ни -
В захват╕ в╕д нього, як маля.
Чайка, що народжена ╕з п╕ни.
Крила над водою розпрямля.
1958
Севастополь.

СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ПАНОРАМА
Покритий п╕вденним загаром
У т╕н╕ платан╕в й олив
Я йду ╕сторичним бульваром,
Де К╕шка Петро ще ходив.
У неб╕ - веселка, мов брама,
╤ диво внизу вежове -
Велична сто╖ть панорама,
В як╕й оборона живе.
Гримлять вибухаюч╕ ядра,
Вже й сонце, неначе ядро...
╤ котиться гурк╕т за Ятрань,
Степами ген-ген, за Дн╕про.
Дим з гаром малюють п╕втони.
Гармати по ворогу б’ють.
Ревуть бойов╕ баст╕они -
Позиц╕й сво╖х не здають.
Втонуло в диму все ╕ в гул╕,
Кипить, не стихаючи, б╕й.
Солдат помира╓ в╕д кул╕ -
Можливо, прапрад╕д то м╕й.
Оголюй мо╓ тут кор╕ння,
Моя невблаганна добо!
Сто╖ть ген╕альне твор╕ння
Художника Франца Рубо.
П╕д пензлем цього одесита
Под╕╖ страшн╕ ожили,
Де чаша наповнена спита,
Щоб знали ми ким ╕ коли.
1956
Севастополь.

СУТ╤НКИ М╤СТА
Смерка╓ на пристан╕ Графськ╕й,
Затокою веч╕р пропах.
Дзвен╕ють стовпи телеграфн╕,
Неначе бандури в руках.
╤ м╕сяць з’явля╓ться стражем
Недремним над м╕стом вгор╕.
Рухлив╕ вогн╕ в╕дображень.
Вт╕шаються хвилями в гр╕.
Над бухтою м╕сяць-п╕дкова
Виблиску╓, мов ятаган.
Ген, балка мовчить Ушакова,
Др╕ма╓ Малах╕в курган.
Ц╕ сут╕нки тут не лих╕ мов,
Хоча ╕ як╕сь потайн╕,
Де рану смертельну Нах╕мов
Отримав на Кримськ╕й в╕йн╕.
А веч╕р суз╕р’╖в намисто
Розщедрено сипле навгадь.
╤ сут╕нки впали на м╕сто,
Покликан╕ все приховать.
1957
Севастополь.

МИГДАЛЬ
Сьогодн╕ мигдаль посполитий,
Мов док╕р минулих в╕к╕в.
В╕н кров╕ю щедро политий
Шалених двох в╕йн вояк╕в.
Боролися так, як ум╕ли,
В поразках не ╖хня вина.
╤ в╕йни тут в╕дшален╕ли,
З╕терши людськ╕ ╕мена.
Вершились труди бездоганн╕,
Ревла вибухаюча сталь.
В живих на усьому курган╕
Зостався самотн╕й мигдаль.
В╕н виглядить майже парадно,
Хоча ╕ пройшов кр╕зь вогонь.
Свинцем поливався, нещадно
Осколки пос╕кли його.
Держави основа прогнила -
Кром╕шня, мов н╕ч ворона.
Малах╕в курган - то могила,
Мовчить його братська труна.
Мигдаль нагадав г╕потрофа.
Кого нагада╓ ще в╕н?
Малах╕в курган, як Голгофа,
Напо╓на кров’ю двох в╕йн.
1958
Севастополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5496

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков