Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2638)
З потоку життя (5717)
Душі криниця (3224)
Українці мої... (1419)
Резонанс (1424)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: КРИЛО Л╤ТАКА ЗНИЩИВ ВИБУХ ЗСЕРЕДИНИ
Про це йдеться в висновках польсько╖ п╕дком╕с╕╖, що займа╓ться повторним розсл╕дуванням...


ТР╤УМФ «ЧЕК╤СТ╤В» - ТРАГЕД╤Я РОС╤╥
Твор╕ння б╕льшовизму стол╕тньо╖ давност╕ – «ВЧК-ФСБ» – впевнено трима╓ за...


ПОМ╤ЧНИК КОМАНДУВАЧА ВМС РОЗПОВ╤ЛА ПРО ЗАВЕЗЕНИХ У 2014 «ЗЕЛЕНИХ ЧОЛОВ╤ЧК╤В»
Першими блокували в╕йськов╕ частини ╕ адм╕нбуд╕вл╕ Криму в лютому 2014 року спец╕ально привезен╕...


WP ОТРИМАЛА ЗВ╤Т ГРУ РФ ПРО ПРОПАГАНДУ В ПЕР╤ОД АНЕКС╤╥ КРИМУ
Команда ГРУ впливала на понад 30 укра╖нських груп в соц╕альних мережах, а також на 25 "пров╕дних...


КНИГУ МИКОЛИ СЕМЕНИ ПРО АНЕКС╤Ю КРИМУ ПЕРЕКЛАДУТЬ АНГЛ╤ЙСЬКОЮ
Про це сказав у четвер на презентац╕╖ "Кримського репортажу" в ки╖вському центр╕ "Кримський д╕м"...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 25.01.2008
МЕДСЕСТРА ГАЛИНА

Пам’ять

 …У червн╕ 1944-го року стр╕льця “Семена” сотн╕ “П╕дг╕рського” (Костя Приймака) викликав тереновий пров╕дник ╕ наказав легал╕зуватись. “Семен” мав схильн╕сть до медицини, знав деяк╕ народн╕ методи л╕кування. “Будеш сан╕таром, добуватимеш медикаменти, матер╕али для перев’язки!” - поступила команда.
 Через к╕лька м╕сяц╕в на зм╕ну угорським в╕йськам прийшли червон╕. Розпочалися облави з метою моб╕л╕зац╕╖ на фронт. “Семен”, тобто Юр╕й, захвор╕в на тиф, ╕ ця чаша його минула. А незабаром у село прислали медсестру Галину. Медпункт розташували у хат╕ коваля Князького (цю родину виселили в Сиб╕р чи то за куркульство, чи з рел╕г╕йних мотив╕в). Пров╕д розпорядився, аби Юр╕й за будь-яку ц╕ну влаштувався на роботу в той медпункт. “Семен” став там техпрац╕вником. В його обов’язки входило спостер╕гати за роботою медсестри, опановувати медичн╕ навички ╕ при нагод╕ добувати л╕карськ╕ матер╕али.
 Галина була рос╕янкою. Казала, що з Москви, але в те н╕хто не в╕рив. Чому б це з╕ столиц╕ посилали спец╕ал╕ста у такий закуток? А ще й пр╕звище мала явно не рос╕йське - Юр╜енс. Село, не кажучи вже про повстанц╕в, прийняло медсестру дуже насторожено. Вс╕ вважали ╖╖ та╓мним сп╕вроб╕тником НКВС. Тим паче, що мало якого дня не заходили до не╖ солдати з гарн╕зону - н╕би залицялися (була незам╕жньою), але хто би тому в╕рив?! Тим часом Галя дуже шанобливо ставилася до м╕сцевих жител╕в, розпитувала про умови життя, ц╕кавилася звичаями, охоче в╕дв╕дувала с╕льськ╕ святков╕ заходи на Р╕здво, Великдень… Л╕карських матер╕ал╕в на медпункт поступало обмаль, але все-таки Юрко ухитрявся в╕длити йоду, зеленки, прихопити марганц╕вки, клаптик бинту чи марл╕. Виглядало, що Галя н╕ про що не здогадувалась. А тим часом л╕сами шастали облави, гинули повстанц╕, були й поранен╕. Юрко ночами робив перев’язки, санац╕ю ран. В╕н вже знав елементарн╕ правила асептики ╕ антисептики, використовував старанно виварен╕ ╕ прасован╕ смуги полотна, промивав рани в╕дваром дубово╖ кори, якщо п╕д руками не було н╕чого ╕ншого. Але одного разу поранення виявилося надто серйозним - Юркових знань бракувало. Потр╕бна екстренна квал╕ф╕кована медична допомога. Треба вести до бункера медсестру Галину Юр╜енс. Коли не захоче - примусити!
 Ключ╕ до вх╕дних дверей Юрко мав. Галя жила в боков╕й к╕мнатц╕ тут же, на медпункт╕. Юрко переодягнувся, на обличчя над╕в маску. Те ж зробили ще дво╓ п╕дп╕льник╕в. Трет╕й з конем чекав у л╕ску.
 “Кто там?” - озвалась спросоння медсестра. До н╕чних виклик╕в вона вже звикла: приходили то з приводу полог╕в, то гострого нездужання. Але цього разу на пороз╕ стояли озбро╓н╕ хлопц╕ з тризубами на кашкетах. “Ми укра╖нськ╕ партизани, - промовив один. - Наш товариш важко поранений, потр╕бна негайна допомога. Ми наказу╓мо вам негайно йти з нами. Бер╕ть все необх╕дне!”. Голос “Орла” звучав р╕шуче ╕ надто суворо. Галя спочатку збл╕дла, а пот╕м на лиц╕ загор╕вся рум’янець. “Одеться разрешите?” - промовила вона насм╕шливо ╕ з викликом глянула на повстанц╕в. “Так… Ну звичайно…” - зн╕яков╕ло мовив “Орел” ╕ в╕дв╕в погляд. Галя була стрункою ╕ вродливою. Надвор╕ була н╕ч, хоч в око стрель, але Гал╕ на оч╕ наклали пов’язку, посадили ╖╖ на коня, ╕ процес╕я рушила в гори. Йшли обережно ╕ мовчки. Дорога була неблизька, години зо дв╕ ходу. Поранений стогнав в╕д болю, а його товариш змочував йому губи джерельною водою. Галя уважно оглянула рану: куля пройшла навил╕т вище кол╕на, але, на щастя, к╕стки не зачепила. Медсестра наклала тугу пов’язку, зупинила кровотечу, промила рану якоюсь р╕диною, що п╕нилась н╕би содова вода, змазала ╖╖ йодом ╕ приклала чорну смердючу мазь. Коротко пояснила, що сл╕д робити завтра ╕ п╕слязавтра, а тод╕ зм╕ряла поглядом Юрка у масц╕ ╕ сказала: “Отвезёте меня домой или в НКВД?”
 “Ну що ви, що ви…” - запопадливо перебив ╖╖ “Орел” ╕ почав вибачатись та дякувати. Його п╕дтримали ╕нш╕ ╕ знову посадили Галю на коня. Повторно зав’язувати оч╕ не наважились, але повели зовс╕м ╕ншим боком, через хащ╕ ╕ бездор╕жжя. С╕р╕ло, коли вибрались на галявину, де стояло к╕лька хат. “У випадку чого, скажете, що ходили он туди. Там лежить важко хворий д╕д. Господар╕ п╕дтвердять», - лакон╕чно мовив “Орел” ╕ додав: «Оця
стежка виведе вас на дорогу, а нею до медпункту доберетесь за хвилин сорок”.
 Юрко хоч ╕ не спав, але на роботу прийшов вчасно. Гадав, що медсестра в╕дпочива╓, але та була на ногах. В медпункт╕ н╕кого. Юрко наколов дров, розтопив п╕ч, дал╕ взявся зам╕тати подв╕р’я. Ловив на соб╕ допитливий погляд медсестри, але вдавав, що н╕чого не п╕дозрю╓. Нарешт╕ та покликала його всередину ╕ зачинила двер╕. “Юра, у меня кончается ихтиол, а вашему раненому он крайне нужен”, - промовила д╕ловим тоном ╕ додала, що потр╕бно негайно по╖хати до Косова ╕ привезти препарат. Юрко задерев’ян╕в. Галя його вп╕знала там, у л╕с╕, а може, й коли приходили… Що робити?!
 “Да ты не волнуйшься! Думаешь я не видела, что ты воруешь то йод, то марганцовку? И не знала, зачем? Главное, чтобы молчал ты и твои друзья, а за меня не беспокойся!” - н╕би прочитала його думки Галина.
 З того часу вони розум╕ли одне одного без сл╕в. Галина заощаджувала, як могла, л╕ки ╕ бинти, полишала ╖х “без нагляду”, а Юра передавав усе те в л╕с. Поранений одужав. М╕сяц╕в через два Галина наказала по╖хати до Косова ╕ зайти за такою-то адресою. Двер╕ в╕дкрила незнайома ж╕нка. По-укра╖нськи, але з╕ сх╕дним акцентом запросила всередину. В╕дрекомендувалась: вона дружина районного уповноважненого НКВС, старшого лейтенанта Г. Сама родом з Лугансько╖ област╕, як ╕ ╖╖ чолов╕к.
 Чолов╕ка незнайомки Юрко знав добре. Це був надзвичайно свав╕льний опер, один з найзапекл╕ших ворог╕в повстанц╕в. На нього робили дек╕лька зас╕док, але в╕н все виходив сухим з води, хоча при тому гинули ╕ його п╕длегл╕, ╕ п╕дп╕льники. З╕ сво╓ю ватагою снував селами, тероризував цив╕льне населення, спричинився до депортац╕й багатьох родин ╕ вбивства невинних, як╕ в╕дмовлялись сп╕впрацювати з “органами”.
 “Ти ось що, Юро, слухай уважно. Я буду вам допомагати, але якщо про це д╕зна╓ться м╕й чолов╕к, то власноручно мене застрелить. Зрозум╕в?”. “Провокац╕я!” - не сумн╕вався Юрко ╕ гарячково обдумував, що робити. Будинок блоковано, це зрозум╕ло. Арешт ╕ допити неминуч╕. А в╕н пов╕рив Галин╕!
 “П╕слязавтра буде велика облава, я чула, як м╕й чолов╕к обговорював детал╕ з начальником НКВС. Дв╕ групи йтимуть назустр╕ч одна одн╕й в╕д Сокол╕вки ╕ Великого Рожна в напрямку на Сок╕льський. Але я тоб╕ цього не говорила! А тепер ╕ди, не пан╕куй, йди н╕би взагал╕ н╕чого не сталось!” - наче з-за гори долинули до нього слова незнайомки.
 Юрко намагався тримати себе в руках, але це виходило кепсько. Дружина опера ╕рон╕чно посм╕хнулась ╕ дала попити холодно╖ води. В╕д серця в╕длягло, але повн╕стю опанував себе вже далеко в╕д Косова. У вухах брин╕ли останн╕ слова: “По середах я виставлятиму знак на сво╓му в╕кн╕, якщо потр╕бно зустр╕тись. Окр╕м тебе, н╕ з ким говорити не буду. Зустр╕чатимемось тут!”
 Допов╕в пров╕дников╕, що з’явилось над╕йне джерело ╕нформац╕╖, ╕ розказав про облаву, яка буде днями. Той допитуватись не став, лише уточнив, чи ц╕кавиться “джерело”, так би мовити, зворотньою ╕нформац╕╓ю? Коли почув “н╕” заспоко╖вся ╕ промовив, що в╕зьме до уваги почуте.
 Облава в╕дбулась, як ╕ попереджала «оперова» дружина. Н╕кого не зловили. З того часу «джерело» пов╕домило про к╕лька акц╕й НКВС. ╤нформац╕я була дуже ц╕нною ╕ важливою. Але через р╕к Г. перевели в Снятинський район, ╕ б╕льше ц╕╓╖ в╕дважно╖ луганчанки Юрко не зустр╕чав.
 А Галина Юр╜енс продовжувала забезпечувати п╕дп╕лля вс╕м, чим могла. Коли була потреба, л╕кувала поранених. Але якось один з них потрапив до рук чек╕ст╕в. Не витримав тортур, розпов╕в, хто ╕ де його л╕кував… Медсестру заарештували негайно, серед б╕лого дня при╖хала до Яворова група захоплення ╕ забрала безпосередньо з медпункту. На все життя запам’ятав Юрко док╕рливий погляд, спрямований у його б╕к… Готувався до арешту теж. Не в╕рив, що тенд╕тна ж╕нка витрима╓ тортури ╕ не розкаже про його роль у зв’язках з п╕дп╕ллям. Але вона не розказала! Бо н╕хто не викликав його для надання яко╖сь ╕нформац╕╖, н╕чого не розпитував… Глух╕ в╕домост╕ були, що засудило Галю ОСО (“особо╓ сов╓щан╕╓”) ╕ дало 20 рок╕в табор╕в. Про мужню медсестру Юрко б╕льше не чув, але не переставав дивуватись ╕ захоплюватись ц╕╓ю святою, як говорив, людиною.
 …╤ ось потрапила до мо╖х рук книга “Реаб╕л╕тован╕ ╕стор╕╓ю. ╤вано-Франк╕вська область. Том ╤, Л╕лея НВ, 2000 р.” На стор. 633 прочитав: “ЮР╫ЕНС Галина Федор╕вна, 1918 р.н., м. Москва, Рос╕я, рос╕янка, осв╕та середня
/…/ Заарештована 11.01.1949. Звинувачення: л╕кувала вояк╕в УПА, постачала ╖м медикаменти. Особливою нарадою при МДБ СРСР 25.05.1949 засуджена на 10 рок╕в позбавлення вол╕. Реаб╕л╕тована 06.06.1989 р. Справа № 7257 П”.
 В╕дгукн╕ться, Галино Федор╕вно, ми Вас любимо! Дяку╓мо, що з розум╕нням поставились до одв╕чних над╕й укра╖нц╕в! Ви наша геро╖ня!
У сел╕ Яворов╕ на ╤вано-Франк╕вщин╕ ми готов╕ прийняти Вас з в╕дкритим серцем ╕ гостинн╕стю, на яку лише спроможн╕ гуцули, котрих Ви любили ╕ поважали.
 Василь ГУМЕНЮК.
 м. Льв╕в.

 P. S. Цей матер╕ал було надруковано в газет╕ “Шлях перемоги” у жовтн╕ 2003-го року. Автор спод╕вався, що Галина Юр╜енс, якщо жива, зголоситься ╕ пов╕домить про себе, але жодного в╕дгуку дос╕ не поступило, отож подальша доля людини, етн╕чно╖ рос╕янки, яка допомагала укра╖нським повстанцям, нев╕дома.
 Приклад Галини Юр╜енс не одинокий. Допомагала повстанцям ╕ медсестра Наташа (пр╕звище, на жаль, нев╕доме), яка працювала в с. Стебн╕ Верховинського району. Заарештована, вона прийняла отруту, аби п╕д тортурами не виказати ╕нформац╕╖ про м╕сце локал╕зац╕╖ повстанського постою.
Понад 60 рок╕в тому, 15 жовтня 1947 року в сел╕ Зелене Верховинського району була заарештована ╕ 28 лютого 1948 р. засуджена на 25 рок╕в позбавлення вол╕ та 5 рок╕в обмеження в правах фельдшер Камишанова Клавд╕я Юхим╕вна, родом з Харкова. Звинувачення: допомагала УПА медикаментами (реаб╕л╕тована 08.04.1994 р., справа № 1347 П). Подальша ╖╖ доля нев╕дома.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5507

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков