Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
П╤ДЗЕМНИЙ БАТУРИН: МАЗЕПИНСЬК╤ ВАЛИ ТА СХОДИ В ТА╢МНИЦЮ
Археологи досл╕джують «глибинну» ╕стор╕ю Гетьмансько╖ столиц╕


МИ ВИЖИЛИ В ТОМУ ПЕКЛ╤, ЩОБ РОЗПОВ╤СТИ ПРАВДУ ЛЮДЯМ…
Вже дорослою людиною Ра╖с╕ Майстренко довелося почути спогади ╕нших людей. Тих киян, як╕,...


29 СЕРПНЯ – ЧЕТВЕРТА Р╤ЧНИЦЯ ╤ЛОВАЙСЬКО╥ ТРАГЕД╤╥
Насправд╕ пут╕нський «зелений коридор» став для наших в╕йськових справжньою дорогою...


ЖОРСТК╤ УРОКИ ДЛЯ КРИМУ В╤Д ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО
Нещодавно в Харков╕ вийшла друком книга «Укра╖нська Держава – жорстк╕ уроки. Павло...


Алла ОСАДЧА. ФЕОДОС╤ЙСЬКА М╤СЬКА ОРГАН╤ЗАЦ╤Я СОЮЗУ УКРА╥НОК (1995-2014)
Лишилась ╓дина шпаринка – «Кримська св╕тлиця», ╕ я щиро вдячна ╖й за можлив╕сть...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 25.01.2008
«НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УКРА╥НСЬКИЙ ЦВ╤Т...»

29 с╕чня - День пам’ят╕ Геро╖в Крут

«НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УКРА╥НСЬКИЙ ЦВ╤Т...
ПО КРИВАВ╤Й, ПО ДОРОЗ╤ НАМ ╤ТИ У СВ╤Т...»

 1918 р╕к для молодо╖ укра╖нсько╖ держави починався тривожно, бо на Ки╖в сунула навала з П╕вноч╕ - червоногвард╕йськ╕ загони п╕д орудою колишнього полковника царсько╖ арм╕╖ Муравйова, як╕ 19 с╕чня «вир╕зали всю буржуаз╕ю в Полтав╕».
 Що ж в╕дбувалося в Укра╖н╕ на ту пору? Конфл╕кт м╕ж Центральною Радою та московським б╕льшовицьким урядом досягав кульм╕нац╕╖: червоноарм╕йськ╕ загони Харкова та Катеринослава (Дн╕пропетровська) рушили на Ки╖в. Центральна Рада не мала в╕йськово╖ сили, яка б могла зупинити наступ. «Сторозтерзана» столиця п╕сля проголошення Центральною Радою IV Ун╕версалу у в╕дча╖. Влада намага╓ться порозум╕тися з антимосковським (саме так було спочатку) Донбасом, антантою та б╕льшовицькою Москов╕╓ю. В «обрус╓вш╓м» Ки╓в╕ Сп╕лка С╕ону та третього Риму чекають слушно╖ години для розгрому Центрально╖ Ради. З п╕вноч╕ та сходу тиснуть на Укра╖ну москал╕, а з ними й збоченець Юр╕й Коцюбинський. У кер╕вництв╕ Московського генштабу квал╕ф╕кован╕ оф╕цери, серед них генерал-професор М. Бонч-Бру╓вич. Наш головний стратег-атаман Симон Петлюра, бухгалтер в мундир╕ без погон╕в, обл╕ковець, в момент, коли муравйовц╕ трощили ки╖вський арсенал, нав╕ть не знав практично, як витягнути з гранати деку, то що можна було говорити про ╕нших достойник╕в. ╤нод╕, згадуючи печальн╕ насл╕дки тих час╕в, запитують, а чому ж Центральна Рада не зорган╕зувала «м╕льйонну арм╕ю дядьк╕в-укра╖нц╕в, котр╕ поверталися на «юг России» п╕сля тривало╖ й непотр╕бно╖ для них в╕йни? ╤ чому М. Грушевський та В. Винниченко фактично роз╕гнали 40-тисячний корпус вишколених вояк╕в-укра╖нц╕в, яких орган╕зував генерал Скоропадський ╕ як╕ готов╕ були захищати незалежну Укра╖ну? Цей «невикористаний резерв» повертався додому, в Малорос╕ю, новоявлена Укра╖на ╖х н╕ до чого не зобов’язувала. То заради кого й чого мали вони вмирати, коли зр╕кся престолу «прославлений цар-батюшка», а про «р╕дну хату» з╕ «сво╓ю правдою й волею», ╖х не вчили у церковно-приходських школах, якщо комусь ╕ довелося вчитися.
 Отож, траг╕чна поразка 29 с╕чня 1918 року групи кадет╕в Юнацько╖ школи, п╕дл╕тк╕в-г╕мназист╕в та студент╕в Ки╖вського ун╕верситету Святого Володимира та десятк╕в двох с╕човик╕в з Галичини була неминучою. Полтаву взяли майже без бою, разом з нею й ╕нш╕ м╕стечка на шляху до Ки╓ва, й авангарди червоних в╕йськ, переважно балт╕йських матрос╕в, наближалися вже до Н╕жина.
 Трохи на сх╕д в╕д м╕стечка Крути в перший ╕ останн╕й для себе б╕й ╕з силами Муравйова, що навально сунули на Ки╖в, вступили в╕йська Петлюри. П╕сля запеклого бою вони змушен╕ були в╕дступати. В оточення потрапив заг╕н ╕з 300 г╕мназист╕в, вони вс╕ загинули. «╥хня смерть здобула ╖м почесне м╕сце в укра╖нському нац╕ональному пантеон╕, - писав про траг╕чн╕ с╕чнев╕ под╕╖ 1918 року ╕сторик Орест Субтельний в «╤стор╕╖ Укра╖ни». Першими стали на захист Ки╓ва - 110 г╕мназист╕в – 15 - 17-р╕чних юнак╕в, щоб боронити шлях Харк╕в-Бахмач й стримати ворожий наступ на Ки╖в. Наприк╕нц╕ ноч╕ 27 с╕чня прибула студентська сотня, яка мала за плечима тижневу в╕йськову п╕дготовку, й к╕лька десятк╕в с╕чових стр╕льц╕в. Оце й була вся в╕йськова сила, яка мала протистояти навал╕ Муравйова.
 Озбро╓н╕ застар╕лими рушницями, набо╖ до яких отримали перед бо╓м, молод╕ захисники зайняли позиц╕ю по обидва боки кол╕╖ за к╕лометр на сх╕д в╕д станц╕╖ Крути. Окр╕м студент╕в було к╕лька десятк╕в гайдамак╕в та с╕чових стр╕льц╕в, артилер╕йська батарея та два панцерн╕ потяги (броньовики).
 Сили противника явно переважали, наступало близько 4-х тисяч обстр╕ляних балт╕йц╕в-анарх╕ст╕в. Студенти гинули один за одним, але навалу не могли зупинити. Про кривав╕ под╕╖ тих час╕в можна прочитати на стор╕нках роману М. Булгакова «Дн╕ Турб╕них». Про кривав╕ под╕╖ с╕чня 1918 року ╕сторик ╤. Нага╓вський пише так: «Дивлячись на Ки╖в та його мешканц╕в, бачимо, до яко╖ байдужост╕ може довести людей довга неволя, яка почалася ще у 1654 роц╕, а ще б╕льше вплив л╕дер╕в, як╕ по-на╖вному в╕рили в соц╕ал╕стичне братство народ╕в ╕ не подбали про п╕дготовку народу до боротьби на смерть та життя в оборон╕ його прав».
 Про к╕льк╕сть загиблих захисник╕в Ки╓ва точно╖ цифри нема. В╕домо лише, що «п’ять годин студентський кур╕нь стримував червон╕ лави, сам будучи п╕д градом куль та гармат. Московськ╕ багнети безжально кололи юнацьк╕ груди, розбивали ╖хн╕ голови прикладами рушниць, добивали поранених. Б╕й зак╕нчився. П╕сля катувань ус╕х було розстр╕ляно».
 Загарбники захопили столицю й негайно почали наводити «шик та блиск»: мародерство, насильство, грабеж╕. Було вбито б╕льше 20 тисяч киян – «хохлов ╕ буржу╓в». Очевидц╕ тих под╕й перепов╕дали, що ки╖вськ╕ вулиц╕ були вкрит╕ горами труп╕в, а ╖хня кров червонила кам╕ння брук╕вки. Причиною вбивств служили банальн╕ причини: людина була одягнена в сорочку-вишиванку або раптом заговорила по-малорос╕йськи. 19 березня 1918 року т╕ла деяких захисник╕в - геро╖в Крут були з почестями похован╕ в Ки╓в╕, б╕ля Аскольдово╖ могили. На цю под╕ю в╕дгукнувся в╕ршем «Пам’ят╕ тридцяти» молодий Павло Тичина. Ось деяк╕ рядки:

 На Аскольодов╕й могил╕
 Поховали ╖х -
 Тридцять мучн╕в укра╖нц╕в,
 Славних, молодих...
 На Аскольдов╕й могил╕
 Укра╖нський цв╕т -
 По кривав╕й по дороз╕
 Нам ╕ти у св╕т...

 Звичайно, що в радянськ╕ часи про геро╖в Крут на державному р╕вн╕ не йшлося, х╕ба що хто-небудь з патр╕отично налаштованих батьк╕в м╕г пошепки розпов╕сти про це д╕тям.
 На початку 90-х рок╕в б╕ля станц╕╖ Крути на м╕сц╕ бою з ╕н╕ц╕ативи громадськост╕ було насипано курган, а на ньому - хрест й започатковано традиц╕ю: вшанувати в останню нед╕лю с╕чня звитягу укра╖нського юнацтва. П╕зн╕ше дерев’яний хрест зам╕нили металевим. Була пропозиц╕я перенести День захисника В╕тчизни на 29 с╕чня, але зрушень поки що нема╓.
 Лише позатор╕к у Крутах в╕дкрили пам’ятник-комплекс, куди ув╕йшли музей, каплиця та курган з червоною колоною - коп╕я червоного корпусу Ки╖вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Шевченка, ув╕нчаного тризубом. Навколо кургану встановлено 300 гран╕тних монол╕т╕в (за к╕льк╕стю загиблих) та висаджено калиновий гай.
 Сенс мемор╕ального комплексу: п╕дкреслити свят╕сть цього м╕сця для усього укра╖нства. На думку ╕сторик╕в, пам’ятник в╕добража╓ не лише одчайдушний геро╖зм безневинно загиблих юнак╕в-вояк╕в, але й ганебн╕сть, з в╕йськово╖ точки зору, ц╕╓╖ поразки. Виявилося, що молод╕ вояки-звитяжц╕ ц╕ною власного життя таки зум╕ли на добу зупинити криваву банду Муравйова п╕д Кругами, але Центральна Рада не використала результат╕в ц╕╓╖ жертви для оборони Ки╓ва.
 «Мемор╕ал героям Круг» ма╓ стати обов`язковим м╕сцем в╕дв╕дування для турист╕в, що користуються маршрутом Ки╖в-Черн╕г╕в.
 Пам’ятаймо про ╖хн╕й подвиг, шануймо пам’ять...
 П╕дготував Василь ВОЙТКО,
студент Барського педагог╕чного коледжу.

КРУТИ
 Хижо-люто
 С╕чень крутить,
 Закида сн╕гами Крути,
 Насила морози лют╕
 Та п╕д Крути, та на Крути.
 Ми з гвинт╕вками, нас триста,
 Перед нами поле чисте
 А позаду Укра╖на -
 Чи троянда, чи билина...
 Нас покинула старшина -
 Т╕льки ми ╕ Укра╖на
 ╤ хоча печуть морози -
 Ще страшн╕ша ╓ загроза.
 Сн╕г блищить ╕ давить тиша
 Якось сторожко ╕ хижо,
 Та назад шляху нема╓.
 ╤ вс╕ триста все це знають.
 Що це? Суне темна хмара...
 Ворог це чи вища кара?
 Бо ж забуто геть все чисто
 ╤ отут нас т╕льки триста.
 Крути тут, не Фермоп╕ли.
 Та чи голову хто схилить?
 Чи хто лицар╕в згада╓?
 Забуття все накрива╓...
 Спалах. Блиск. ╤ все зм╕шалось.
 Що у нас ╕ще зосталось?
 Перед смертю муки лют╕
 ╤ нав╕ки поруч - Крути.
 Мертвий сн╕г. Кривава тиша.
 Тиш╕ б╕ль все голосн╕ший.
 Б╕ль летить до з╕р байдужих...
 Триста... Та нас не подужать!
 Пам`ять забуттям окута.
 Хто ц╕ триста? Де т╕ Крути?
 Ми ж немов весняне листя...
 Спалах в╕чност╕. Нас - триста.
Серг╕й ДАВН╤ЧЕНКО.

ПАМ’ЯТ╤ ТРЬОХСОТ
 Молод╕ патр╕оти в Черн╕гов╕ вимагають перейменувати вулицю б╕льшовика Петра Войкова на Геро╖в Крут
 Представники черн╕г╕вських представництв Укра╖нсько╖ студентсько╖ сп╕лки, Орган╕зованого нац╕онального руху — Укра╖нська альтернатива, ОУН та ╕нших патр╕отичних орган╕зац╕й провели акц╕ю ╕з символ╕чного перейменування вулиц╕ ╕м. Петра Войкова на вулицю Геро╖в Крут. Акц╕ю приурочили до Дня пам’ят╕ Геро╖в Крут та 90-р╕ччя в╕д дня смерт╕ Миколи Лебедя, 18-р╕чного укра╖нського
патр╕ота, учасника бою п╕д Крутами. В╕н, за деякими даними, помер в╕д отриманих там поранень на руках у матер╕ ╕ похований на старому цвинтар╕, який розташований саме на вулиц╕ Войкова.
 Учасники акц╕╖ звернуться до депутат╕в м╕сько╖ ради Черн╕гова з вимогою в╕дновити ╕сторичну справедлив╕сть ╕ перейменувати вулицю. М╕сцев╕ жител╕, на жаль, до акц╕╖ не долучилися...
 Як зазнача╓ черн╕г╕вське ╕нтернет–видання «Високий вал», епопея з перейменування вулиць у м╕ст╕ не зак╕нчу╓ться. П╕сля молод╕жно╖ громадсько╖ акц╕╖ в╕дпов╕дне р╕шення прийняв уже й ком╕тет з упорядкування назв вулиць Черн╕гова. Ним, зокрема, передбачено зм╕нити назву вулиц╕ 50 рок╕в ВЛКСМ на Геро╖в Крут, а вулицю Павлика Морозова назвати в пам’ять В’ячеслава Чорновола.
Джерело: http://umoloda.kiev.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5513

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков