Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«РАТАЙ УКРА╥НСЬКОГО ЕФ╤РУ»
У Нац╕ональн╕й сп╕лц╕ журнал╕ст╕в Укра╖ни в╕дбулась презентац╕я книги спогад╕в про видатного...


УКРА╥НА ПАМ'ЯТА╢ ╤ ВШАНОВУ╢ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО
Третього травня нин╕шнього року виповнилось 145 рок╕в з тих п╕р, як перестало битись серце...


У ГОСТ╤ ДО ХУДОЖНИКА
1 червня святкував св╕й 81-й день народження в╕домий кримський художник, граф╕к, живописець,...


ЛЕОН╤Д КАНТЕР, РЕЖИСЕР Ф╤ЛЬМУ «М╤Ф» ПРО ЗАГИБЛОГО В АТО ОПЕРНОГО СП╤ВАКА ВАСИЛЯ СЛ╤ПАКА, ПОК╤НЧИВ ЖИТТЯ САМОГУБСТВОМ
«Чолов╕к мав смертельне поранення в щелепу. Характер поранення та передсмертна записка...


ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В╤РИ РО╥К
25 кв╕тня, у 107-й день народження в╕домо╖ кримсько╖ укра╖нсько╖ майстрин╕-вишивальниц╕, Героя...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2008 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 25.01.2008
СУД У СПРАВ╤ ТИХОГО БУВ ГУЧНИМ...

За Укра╖ну, за ╖╖ волю...
 Доброго дня, шановна «Св╕тличко»! У мене дуже велике прохання до тебе. 7-го вересня 2007 р. п╕д рубрикою «Написано давно, чита╓ться - як нин╕» у ваш╕й газет╕ була стаття: «З листа до редакц╕╖ газети «Радянська осв╕та» Олекси Тихого».
 Олекс╕й ╤ванович Тихий був мо╖м вчителем. В╕н працював у наш╕й школ╕, викладав ╕стор╕ю. Це було на початку 50-х рок╕в. На т╕ роки наша школа була семир╕чна села Новокостянтин╕вки Приазовського району Запор╕зько╖ област╕. У мене збереглося фото нашого класу 1951 р. (на жаль, коп╕я, яку пан╕ Н╕на над╕слала до редакц╕╖, через низьку як╕сть не може бути опубл╕кована - ред.), де ╓ м╕й вчитель ╕ класний кер╕вник та вчителька ф╕зики, його дружина - Галина Устим╕вна. Вони побралися тод╕, коли працювали разом. Знаю, що у них народився синок Володимир. Де вони зараз живуть, чи жива Галина Устим╕вна? Десь у п’ятдесятих роках вони ви╖хали в╕д нас. Згодом з’ясувалося, що вони «змушен╕» були пом╕няти помешкання. А ще п╕зн╕ше, коли ми вже стали зовс╕м дорослими, в нас уже були сво╖ с╕м’╖, ми д╕зналися про репрес╕╖, арешт ╕ смерть Олекс╕я ╤вановича та його однодумц╕в. Дос╕ ми майже н╕чого не зна╓мо про його подальшу творчу д╕яльн╕сть ╕ життя з тих п╕р, як в╕н в╕д нас по╖хав. Хот╕лось би б╕льше знати про його життя. Опубл╕куйте як╕сь матер╕али. Буду вам щиро вдячна. Здоров’я вам вс╕м, удач╕, натхнення у ваш╕й справ╕.
 З повагою до вас - Н╕на БАБК╤НА.
с. Новокостянтин╕вка Запор╕зько╖ област╕.

СУД У СПРАВ╤ ТИХОГО БУВ ГУЧНИМ...
 Олекс╕й ╤ванович Тихий прийшов у св╕т Божий 27 с╕чня 1927 року на хутор╕ ╥ж╕вка Костянтин╕вського району Донецько╖ област╕. Батько - роб╕тник, мати - селянка. Брат Микола, на два роки старший, загинув на в╕йн╕. Мав сестер З╕ну та Олександру. У 1948 вперше засуджений в╕йськовим трибуналом Стал╕нсько╖ (тепер Донецька область) област╕ за критику кандидата в депутати на 5 рок╕в позбавлення вол╕, але в╕йськовий трибунал МВС Укра╖нського округу зам╕нив покарання на умовне. Навчався в транспортному та с╕льськогосподарському ╕нститутах, працював у м. Златоуст. Зак╕нчив ф╕лософський факультет Московського ун╕верситету. Там одружився з Ольгою, 1949 р. народився син Микола. Але Олекс╕й не м╕г залишатися в Москв╕, повернувся в Укра╖ну. Працював учителем у школах Запор╕зько╖ та Стал╕нсько╖ областей, викладав ╕стор╕ю, укра╖нську мову й л╕тературу, ф╕зику й математику. Це був ун╕версальний учитель, який м╕г ╕ хот╕в створити свою школу. В╕н було запропонував райвно, що бере клас ╕ вестиме в ньому вс╕ дисципл╕ни ╕ виховання. Звичайно, цього йому не дозволили. А згодом усунули в╕д гуман╕тарних дисципл╕н.
 Олекса Тихий звернувся до ЦК КПРС з листом протесту проти окупац╕╖ Угорщини, за що був 15 лютого 1957 року заарештований удруге. Ось уривки з вироку Стал╕нського обласного суду в╕д 18 кв╕тня 1957 року: «... висловлював антирадянськ╕ погляди, заявляючи, що радянська школа, начебто, зайшла в тупик ╕ що комун╕зм в СРСР не буду╓ться»; «що в колгоспах ╕ радгоспах трудящ╕ перебувають у злиденному стан╕. Вибори до Рад депутат╕в трудящих назвав комед╕╓ю...»; «Виправдовував д╕╖ угорських контрреволюц╕онер╕в-заколотник╕в ╕ висловлював заклики до повалення державного ладу, що ╕сну╓ в СРСР». Певно, що останн╓ - приписка суду, але: «У пред’явленому звинувачен╕ п╕дсудний Тихий О. ╤. винним себе не визнав, проте п╕дтвердив ус╕ факти, викладен╕ вище, посилаючись при цьому на те, що в його д╕ях нема╓ складу злочину».
 Д╕став 7 рок╕в ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 рок╕в позбавлення громадянських прав за ст. 54-10 КК УРСР. Карався в табор╕ ЖХ-385/11 на ст. Явас Зубово-Полянського району, Мордов╕я. У невол╕ близько знався з композитором Василем Барв╕нським, з л╕карем Володимиром Кархутом, якому допомагав складати книгу про л╕карськ╕ рослини, з Юр╕╓м Литвином, Левком Лук’яненком.
 Коли зв╕льнився 1964 року, то до школи його не допустили. Щоправда, в середин╕ 60-х дозволили працювати у веч╕рн╕й школ╕ в Олекс╕╓во-Дружк╕вц╕, але це тривало недовго. Викладати так, як в╕н хот╕в, не давали, а як влада хот╕ла - в╕н не м╕г. Працював роб╕тником, набувши з десяток спец╕альностей, охоче ╖здив на вс╕ляк╕ переквал╕ф╕кац╕╖. Багато мандрував по ╕сторичних м╕сцях. В╕дв╕дував багатьох сво╖х друз╕в-сп╕вв’язн╕в, розвозив л╕тературу самвидаву. Левко Лук’яненко згаду╓, як О. Тихий йому, щойно зв╕льненому п╕сля 15 рок╕в, прив╕з трил╕тровий сло╖к липового меду з╕ сво╓╖ пас╕ки. А коли п╕зн╕ше зайшла мова про створення Укра╖нсько╖ Гельс╕нксько╖ Групи, остер╕г: «Не вступай до Групи поки що. Ти ж щойно з в’язниц╕. Поглянь оно, який худющий. В╕дпочинь хоч трохи. До тюрми ще встигнеш».
 Але сам, нагодившись до п╕днаглядного Лук’яненка в Черн╕г╕в якраз тод╕, коли там був з першими документами УГГ Микола Руденко, прочитав ╖х, вписав факт обшуку в себе ╕ п╕дписав, ставши таким чином ╖╖ сп╕взасновником. ╤ першою, разом з Руденком, жертвою репрес╕й проти не╖.
 15 червня 1976 року п╕д час обшуку в Тихого вилучений машинопис «Мова народу. Народ». Дв╕ доби його тримали п╕д вартою «за п╕дозрою в пограбуванн╕ магазину». П╕д час обшуку 24 грудня 1976 року виявили на горищ╕ ком╕рчини зал╕плений у глину н╕мецький караб╕н системи «Маузер», про який Тихий н╕чого не знав. А ще О. Тихий згадував, як п╕д час обшуку збиралися в нього зривати п╕длогу, бо в записнику виявили запис: «огнестрельное оружие - пол». Аж сам Олекса згадав, що це в╕н так записав том «Большой советской энциклопедии», якого шукав, щоб докупити.
 Заарештували Тихого 4 лютого (за документами - 5-го) 1977 року за звинуваченням у зведенн╕ наклеп╕в на радянську д╕йсн╕сть (ст. 187-╤). Та в ход╕ сл╕дства справу переквал╕ф╕кували на «антирадянську аг╕тац╕ю ╕ пропаганду», ч. 2 ст. 62 КК УРСР. Тихого звинуватили також у «незаконному збер╕ганн╕ вогнепально╖ збро╖» (ст. 222 КК УРСР).
 Суд у справ╕ Тихого ╕ Руденка був гучним, хоча в╕дбувався в «лен╕нськ╕й к╕мнат╕» контори «Зм╕шторгу», з яко╖ зняли табличку, щоб ╖╖ не можна було знайти. Р╕дних пустили до зали суду лише шостого дня. В╕дбувся в╕н 23 червня - 1 липня 1977 у м. Дружк╕вка Донецько╖ обл. Тихому ╕нкрим╕нували статт╕: «Роздуми про укра╖нську мову та укра╖нську культуру на Донеччин╕», «Думки про р╕дний Донецький край», «Ви ╕ ми», «С╕льськ╕ проблеми», тексти Декларац╕╖ УГГ, Меморандум╕в Групи та ╕нше, хоча Тихий здеб╕льшого лише п╕дписував документи Групи.
 Але суд ╕ не збирався доводити факти «наклеп╕в на радянський державний ╕ сусп╕льний лад». Не кажучи вже про мету «п╕д╕рвати ╕снуючий лад». Висновок суду був визначений у Пол╕тбюро ЦК КПРС.
 Як «особливо небезпечний рецидив╕ст», О. Тихий д╕став за ч. 2 ст. 62 КК УРСР максимальне покарання - 10 рок╕в табор╕в особливо суворого режиму ╕ 5 рок╕в заслання, а М. Руденко теж максимальне: 7 р. суворого режиму та 5 р. заслання за ч. 1 ц╕╓╖ ж статт╕. 
 Спровадили «рецидив╕ста» в таб╕р «Сосновка», що в Мордов╕╖. Уже там у нього була виявлена виразка шлунка. Його етапували до л╕карн╕ в м. Нижн╕й Таг╕л, повернули до Мордов╕╖.
 Тихий у зв’язку з╕ зм╕ною обставин не понизив для себе планку. Левко Лук’яненко розпов╕дав, що коли навесн╕ 1978 року Олекса розпочав був голодування протесту проти нелюдських умов утримання пол╕тв’язн╕в, то в╕н, Лук’яненко, намагався стримати його, бо страждання, тим паче смерть його, будуть т╕льки на вт╕ху катам. «Якщо я помру, то муситимуть пом’якшити режим, вам буде легше», - вважав Олекса.
 Тод╕ Олекса витримав 52-денне голодування. Це вже на меж╕ загибел╕. Утримували його в карцер╕. Це якраз був комариний пер╕од. Його, лежачого на п╕длоз╕, за╖дали комар╕. Н╕якого захисту в╕д них не було, Олекса не мав уже сили ╖х в╕дганяти. Нарешт╕ його переводять у л╕карню. Один з в’язн╕в пот╕м згадував, що О. Тихий важив у той час десь близько 40 к╕лограм╕в. А був це високий, колись сильний, красивий чолов╕к.
 У жовтн╕ 1978 Тихий розпочав нове голодування. Його кинули в одиночку. Л╕карка в╕дмовилася його л╕кувати.
 Того року з табору вислизнув лист укра╖нських пол╕тв’язн╕в Олекси Тихого та священика Василя Романюка (у майбутньому - Патр╕арх Укра╖ни) п╕д назвою «╤сторична доля Укра╖ни. Спроба узагальнення». Це блискучий зразок публ╕цистики. Автори проголошують вищим принципом загальнонародного ╕ загальнонац╕онального сп╕в╕снування «Загальну декларац╕ю прав людини» ООН, в╕дмежовуються в╕д пол╕тики ╕ практики КПРС у нац╕ональному питанн╕, в╕д ╖╖ трактування поняття демократ╕╖.
 18 кв╕тня 1979 року, на 17-й доб╕ чергового голодування, в Тихого стався внутр╕шньошлунковий крововилив. Останн╕ 18 годин в╕н тяжко мучився. До л╕карн╕ його принесли з тиском 70/40. Начальник табору майор Некрасов сказав, що це симуляц╕я. Та оск╕льки тод╕ в св╕т╕ було багато шуму довкола ╕мен перших ув’язнених член╕в Укра╖нсько╖ Гельс╕нксько╖ Групи Миколи Руденка та Олекси Тихого, то йому недвозначно натякнули, що його можуть актувати ╕ зв╕льнити, якщо напише покаянну заяву. Бували так╕ р╕дк╕сн╕ випадки: за висновком медично╖ ком╕с╕╖, що в’язень хрон╕чно хворий, суд зв╕льняв його. Тихий категорично в╕дкинув цю пропозиц╕ю. Щоб схилити О. Тихого до цього кроку кати переступили нав╕ть через клятву Г╕пократа ╕ чек╕стський х╕рург-коновал прооперував його так, що порушилася анатом╕чна форма шлунка. З-п╕д наркозу в╕н вийшов через тиждень. Виникли спайки кишок - це теж нестерпний б╕ль. Роз╕йшлися внутр╕шн╕ шви рани, уздовж не╖ виникло к╕лька гриж. Тихий знову в╕дмовився писати покаянну. 10 травня в нього розпочався перитон╕т. Йому знову розтяли жив╕т, промили черевину. Л╕кар╕ подали документи на актування, але за меж╕ л╕карн╕ вони не вийшли. Натом╕сть 13 липня Тихого повезли етапом до л╕карн╕ м. Нижн╕й Таг╕л, хоча вона н╕чим не в╕др╕знялася в╕д мордовсько╖. Етапом же повернули назад у Мордов╕ю. Друга рана (в паху) заросла т╕льки зовн╕шн╕ми тканинами, тому кишки випирали пропуклину з два кулаки. Мусив носити бандаж, щоб ╖╖ п╕дтримувати. Але в╕д роботи ╕ виконання норми вироб╕тку його не зв╕льняли.
 У такому стан╕ в с╕чн╕ - лютому 1980 року Тихий пров╕в у карцер╕ б╕ля 40 д╕б. Карали його за те, що перейшов на статус пол╕тв’язня. Зокрема, що не носив нагрудний знак з пр╕звищем, в╕дмовлявся в╕д рабсько╖ прац╕, посл╕довно дотримувався голодувань 30 жовтня (День сов╓тського пол╕тв’язня), 10 грудня (День прав людини), 12 с╕чня (День укра╖нського пол╕тв’язня). Притчею во язицех стали його вуса. Не збривав ╖х. За це його карали ╕ стригли вуса машинкою. Р╕дко як╕ листи доходили в╕д нього, але вже тод╕ стало в╕домо, що в Тихого в╕дкрилися рубц╕ на леген╕.
 Коли п╕д час одного голодування Олекса д╕знався, що Василь Федоренко, чолов╕к уже майже знищений нервово, заявив, що п╕дтриму╓ Олексу, то в╕н попросив, щоб його п╕двели до камери Федоренка, в╕н скаже йому припинити голодування. На диво, повели. В╕н не хот╕в страждань ╕нших.
 27 лютого - 1 березня 1980 року разом з ус╕м сосновським «контингентом» Тихого перевезли етапом у селище Кучино, що в Пермськ╕й област╕, де в╕дкрили новий таб╕р особливо суворого режиму.
 Тихий мав ще операц╕ю на виразку дванадцятипало╖ кишки. В╕н терп╕в лют╕ бол╕, але осявав сп╕врозмовника доброзичливою, та надто бол╕сною усм╕шкою.
 Багато читав ╕ осмислював прочитане, зат╕вав розмови на ф╕лософськ╕ теми, особливо любив психолог╕ю, етику. Улюблена тема його розмов - педагог╕ка. Це мав бути видатний педагог, але, зам╕сть кафедри, в╕н мав каторгу. Тихий ч╕тко усв╕домлював, що справа визволення нац╕╖ потребу╓ жертви найкращих. ╤ це нормальна, природна повед╕нка св╕домо╖ людини, яка поважа╓ себе ╕ почува╓ться громадянином сво╓╖ батьк╕вщини. Коли тв╕й р╕д, тв╕й народ загрожений - патр╕от доклада╓ зусиль, щоб усунути загрозу, ╕ нав╕ть поклада╓ за сп╕льноту сво╓ життя. Але одна справа йти на б╕й у склад╕ ц╕ло╖ арм╕╖, дещо ╕нша - повставати одному або з невеликою групою одержимих...
 Коли Тихого д╕ймав лютий б╕ль, в╕н кидав осоружну роботу, лягав на п╕длогу чи на купу шнур╕в, п╕дбирав руками ноги п╕д груди ╕ так затято, без стогону, терп╕в. Мабуть, так йому було легше.
 Навесн╕ 1983 року випустили Тихого на безкамерний режим. Там в╕н мусив працювати кочегаром. Привезти тачку вуг╕лля чи вивезти шлак не годен був, хто-небудь, найчаст╕ше ╢вген Пол╕щук, допомагав йому.
 У Перм╕ Тихому 19 кв╕тня 1984 року надали коротке, на 40 хвилин побачення з першою дружиною, москвичкою Ольгою Олекс╕╖вною Тихою, та Володимиром, сином в╕д другого шлюбу (в╕н жив у Ки╓в╕). Тихий був страшенно худий: при зрост╕ 178 см в╕н уже в 1981 роц╕ важив 40 кг. Шлунок уже н╕чого не приймав. Його ввели поп╕д руки, у нього нав╕ть облазили н╕гт╕, але посм╕хався, був спок╕йний ╕ просв╕тлений духом. Казав, що проща╓ вс╕м, нав╕ть сво╖м гонителям. «Пам’ятайте Наг╕рну пропов╕дь», - сказав на прощання.
 6 травня 1984 року у тюремн╕й л╕карн╕ Олекси Тихого не стало. Поховали його на цвинтар╕ «Северное» у Перм╕ в присутност╕ сина Володимира. Син хот╕в забрати батька в Укра╖ну, але йому сказали: «Якщо будете наполягати, то результати бактер╕олог╕чного анал╕зу можуть показати гепатит, ╕ тод╕ не заберете його н╕коли».
 Постановою Пленуму Верховного суду УРСР в╕д 7 грудня 1990 вироки щодо Тихого скасовано ╕ справу закрито «за в╕дсутн╕стю складу злочину».
 19 листопада 1989 року його прах перепохований на Байковому цвинтар╕ в Ки╓вi поряд з прахом Василя Стуса та Юр╕я Литвина.
 Указом Президента Укра╖ни № 937/2006 в╕д 8.11.2006 р. за громадянську мужн╕сть, самов╕ддан╕сть у боротьб╕ за утвердження ╕деал╕в свободи ╕ демократ╕╖ та з нагоди 30-╖ р╕чниц╕ створення Укра╖нсько╖ громадсько╖ групи сприяння виконанню Гельс╕нкських угод Олекса Тихий нагороджений Орденом «За мужн╕сть» ╤ ступеня (посмертно).
 26 с╕чня 2007 року в╕дбулося урочисте в╕дкриття пам’ятно╖ дошки, присвячено╖ Олекс╕ Тихому в смт. Олекс╕╓во-Дружк╕вц╕ Донецько╖ област╕.
 16 травня 2007 року в Донецьку, вперше на обласному р╕вн╕, в прим╕щенн╕ Донецько╖ обласно╖ ф╕лармон╕╖ в╕дбувся великий мемор╕альний зах╕д з нагоди 80-р╕ччя в╕д народження, 23-╖ р╕чниц╕ його загибел╕, а також презентац╕╖ виходу з друку книги «Олекса Тихий. Мова - народ. Висловлювання про мову та ╖╖ значення в житт╕ народу». Окр╕м цього, присутн╕м представили двотомне майбутн╓ видання твор╕в Тихого та спогад╕в про Олексу «Страдницький шлях укра╖нського правозахисника. Методичний пос╕бник для вчител╕в» та «Словник неправильностей укра╖нських говор╕в Донбасу». ╤н╕ц╕атором та орган╕затором заходу була Донецька обласна орган╕зац╕я Всеукра╖нського Товариства «Просв╕та» ╕м. Тараса Шевченка за участю обласно╖ б╕бл╕отеки ╕м. Крупсько╖, Донецького нац╕онального та Слов’янського державного педагог╕чного ун╕верситет╕в.
 За матер╕алами ╤нтернет-видань п╕дготував Олекс╕й НОСАНЕНКО.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2008 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5517

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков