У народ╕ гуля╓ байка, яка так подоба╓ться ╕сторикам ╕ пол╕тикам Рос╕╖, мовляв, "...Пьяный Хрущёв отдал жене-хохлушке в подарок Крым". Заглянемо трохи в минуле. Зас╕дання Верховних Рад Рос╕╖ та Укра╖ни щодо передач╕ Кримсько╖ област╕ до складу Укра╖ни в╕дбулося 7 лютого 1954 року з прийняттям в╕дпов╕дних указ╕в. Дата оприлюднення у прес╕ Указу Верховно╖ Ради СРСР - 16 лютого 1954 року. Стал╕н помер 5 березня 1953 року - менше як за р╕к до ц╕╓╖ под╕╖. П╕сля його смерт╕ кер╕вництво Презид╕╖ ЦК КПРС ╕ державою зд╕йснював Голова Ради М╕н╕стр╕в СРСР Г. М. Маленков. М. С. Хрущов був обраний Першим секретарем ЦК КПРС на Пленум╕ т╕льки восени - 16 вересня 1953 року ╕ керував секретар╕атом. Щось под╕бне було ╕ за життя В. ╤. Лен╕на: Головою Ради Народних Ком╕сар╕в з╕ вс╕╓ю повнотою влади був в╕н. Генеральний секретар Стал╕н об╕ймав посаду кер╕вника секретар╕ату, тобто мав другорядн╕, б╕льш вузьк╕ функц╕╖. Таким чином, напрошу╓ться висновок, що Хрущов без Презид╕╖ ЦК (а це так╕ "монстри" зовн╕шньо╖ ╕ внутр╕шньо╖ пол╕тики, як Молотов, Каганович, М╕коян, Ворошилов, Булган╕н, Сабуров, Первух╕н, Жуков, С╓ров та ╕нш╕) не м╕г самост╕йно "подарувати" чи передати Кримську область до складу Укра╖ни. За власним волевиявленням в╕н м╕г т╕льки запропонувати (це мо╓ припущення) для розгляду Презид╕╖ ЦК таке важливе питання. В╕домо з ╕стор╕╖, яким "другом" був М. Хрущов для Укра╖ни. У 1938 роц╕ в╕н звернувся з проханням до Стал╕на за санкц╕╓ю на розстр╕л тисяч наших сп╕вв╕тчизник╕в - на власний розсуд. До реч╕, його дружина - Н╕на Петр╕вна Кухарчук, вихована, осв╕чена людина, була родом ╕з Холмсько╖ губерн╕╖ (територ╕я нин╕шньо╖ Польщ╕). Тож хрущовський "подарунок" "жене-хохлушке" - знищення та заслання м╕сцевого населення ще у 1939 роц╕ ╕ запекла боротьба протягом всього його життя з так званим "укра╖нським нац╕онал╕змом". Зокрема, у 1959 роц╕ за вказ╕вкою М. Хрущова Шелеп╕ну (голов╕ КДБ), наймитом Б. Сташинським було п╕дло вбито С. Бандеру, який з липня 1941 року майже 4 роки перебував у г╕тлер╕вському концтабор╕ Равенсбрюк. Та повернемося до Криму. Дочка Хрущова - Рада у сво╖х спогадах згаду╓, що п╕д час в╕дпочинку батька з деякими членами Презид╕╖ ЦК у Криму вони побачили, що п╕сля в╕йни минуло близько 8 рок╕в, а майже н╕чого не зм╕нилося: господарство област╕ було у страшенному занепад╕. Заселення людьми зам╕сть депортованих народ╕в за оргнаборами, нап╕всилом╕ць, швидкого результату не давало. Для татар, грек╕в, болгар, в╕рмен, н╕мц╕в та ╕нших це була р╕дна земля впродовж в╕к╕в, вони волод╕ли традиц╕ями землеробства, виноградарства, виноробства, сад╕вництва. А переселенц╕ в переважн╕й б╕льшост╕ такого досв╕ду не мали. Тому при╓днання до б╕льш розвинуто╖ в с╕льськогосподарському в╕дношенн╕ Укра╖ни здавалося на той час виходом з ситуац╕╖, що склалася. Тим б╕льше, що з точки зору географ╕чно╖, адм╕н╕стративно╖ (звичайно ж, тод╕ про розвал СРСР не було й думки), при╓днання було розумним р╕шенням. Ця тема еп╕зодично мусу╓ться в╕домими рос╕йськими ╕ кримськими "яструбами", пр╕звища яких загальнов╕дом╕ (Лужков, Затул╕н, Бабур╕н, Бахар╓в, Шувайников, Цеков, Казар╕н та ╕нш╕). Зокрема, на зас╕даннях Ради Федерац╕╖ Рос╕╖ окремо порушувалося питання Криму ╕ Севастополя: рос╕йськ╕ пол╕тики стверджували, що Крим передавали до складу Укра╖ни, а Севастополь - н╕. Абсурдн╕сть таких заяв п╕дтвердив тод╕шн╕й м╕н╕стр закордонних справ Рос╕╖ ╤. ╤ванов: Крим передавався як географ╕чна територ╕я в тисячах кв. км разом з м╕стом Севастополем, що був вид╕лений, як окрема адм╕н╕стративно-територ╕альна одиниця загальнодержавного п╕дпорядкування, як ╕ м╕сто Ки╖в. Вс╕ угоди, в яких Рос╕я п╕дтвердила незалежн╕сть ╕ територ╕альну ц╕л╕сн╕сть Укра╖ни, були назван╕. Виходячи з цього, ╤вановим було окремо п╕дкреслено, що Рос╕я не може звертатись до м╕жнародних ╕нстанц╕й, бо розглядатись це питання не буде. Дотримуючись точки зору цих пан╕в, Кал╕н╕нград треба передати Н╕меччин╕, Курили - Япон╕╖, Аляску - Рос╕╖, велик╕ частини Н╕меччини ╕ Франц╕╖ - Датському Корол╕вству (подив╕ться його карту 1851 року), частину Польщ╕ - Н╕меччин╕, Бессараб╕ю - Румун╕╖ ╕ т. п. До чого призводять под╕бн╕ екскурси в ╕стор╕ю, бачимо на приклад╕ В╕рмен╕╖ ╕ Азербайджану, Придн╕стров’я, П╕вденно╖ Осет╕╖ та Абхаз╕╖. Це - кров, б╕женц╕, нещастя для людей, а пол╕тики-провокатори перебувають у Москв╕ ╕ горя не знають. В Абхаз╕╖ ж зосталось близько 800 тис. грузинського населення, люди мають рос╕йськ╕ паспорти ╕ сидять з ними на спуст╕лому узбережж╕ ╕з непрацюючими санатор╕ями ╕ без в╕дпочиваючих. До такого розвитку под╕й у Криму кличуть наш╕ внутр╕шн╕ недруги? Вони вчасно втечуть з Укра╖ни, а ми залишимося наодинц╕ з╕ сво╖ми проблемами. Тому потр╕бно нагадувати про це кримчанам... В. ЛИТВИН. м. Алушта.
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
