Версiя для друку Обговорити в форумi

ПАМ’ЯТЬ
СПОМИН ПРО ІВАНА МАЦЯЛКА
Ось уже і півроку, як пішов від нас, пішов у вічну нашу пам’ять прекрасний український співак, народний артист України Іван МАЦЯЛКО. Він мужньо боровся з недугою до останніх днів, не вірячи, що фінішна стрічка життя може перерватись. Та й ми, його друзі, теж не вірили в це, бо покинути білий світ у 53 роки, залишити восьмирічну донечку і красуню дружину, Боже, як це несправедливо. Як це боляче і трагічно.
 Іван Мацялко нечасто з’являвся на телевізійних екранах (а хіба горнеться телебачення до української пісні?), але для тих, кому вдалося побачити його у концертних програмах, почути його ліричний довірливий голос, він уже залишався одним з найулюбленіших виконавців. У пісні й слові Іван був справжнім українським патріотом, Митцем з великої літери, поборником української духовності, активним борцем за нашу незалежність. І, певно, не могло бути по-іншому, бо виріс у Галичині, у родині, яка була гірко покарана "совєтським" режимом за так званий "український буржуазний націоналізм".
 З Іваном Мацялком нас поєднують довгі роки співпраці, а може, більше - товаришування. Я певною мірою допомагав його становленню, особливо, коли він після гурту "Соколи" почав свої сольні виступи. А все почалося з пісні "Слов’янська врода", або "Слов’яночка". Вона була дуже популярною. Майже щодня звучала на українському радіо.
 Іван розповів мені такий епізод. Їде він якось з Києва до Львова, заходить до вагона, а поруч попутниця - гарна дівчина. Розговорились.
 - А ви мене знаєте?
 - Ні, - відповіла дівчина.
 - А може, чули пісню "Слов’янська врода"?
 - Ой, це ж моя улюблена пісня. Чула багато разів.
 - Так це я її співаю.
 - Та не може бути, - очі наповнились здивуванням і радістю. І розмова потекла в іншому руслі. Це був ніби початок. А далі Івана вже впізнавали, просили автограф. Він став для багатьох справжнім кумиром.
 Іван Мацялко разом із гуртом "Соколи" був першим, хто озвучив забуті пісні Січових стрільців та воїнів УПА. Вони колись навіть здійснили концертний тур "Захід - Схід", і багато пісень запам’яталися саме з голосу Івана Мацялка. Як він їх проникливо і натхненно виконував! У мене зберігається цілий диск таких його пісень.
 Ми разом з Іваном Мацялком записали досить багато пісенних творів. Назву лише кілька: "Дві зорі", "Коли приходиш ти", "Чарівниця", "Погадай мені, циганко", "Русалонька", "Жінка з блакитними очима". З ним охоче працювали такі відомі композитори, як Остап Гавриш, Олександр Злотник, Геннадій
Татарченко, Олександр Осадчий, Мар’ян Гаденко, Володимир Домшинський. Його шанували колеги. Він був ніби моральним авторитетом. І де тільки Іван знаходив ті срібні барви в голосі, оригінальність у жестах, коли виконував народні пісні!
 Я запрошував його на всі свої авторські вечори, які відбувалися в Національному палаці "Україна", і завжди його виступи були обрамлені просто шаленими оплесками. А коли доводилося десь виїжджати в області, просив приєднатися Івана, бо знав, буде Іван Мацялко - буде успіх.
 Як багато хочеться сказати про цього чудового митця. Він і зараз ніби стоїть перед моїми очима: завжди охайний, зібраний, елегантний, з почуттям власної гідності. Він і серед співочої братії вирізнявся своїм внутрішнім і зовнішнім решпектом, якщо можна так сказати.
 Гадаю, що нам треба зберегти творчий набуток прекрасного нашого співака, зібрати всі проспівані ним пісні, видати їх кількома дисками. Хотів би сподіватись, що на нашому телебаченні таки знайдуться совісні люди, патріоти рідної пісні, які зроблять телефільм про Івана Мацялка, поки не загубилися телевізійні та радійні записи. Дуже добре було б, щоб ініціатором стало наше Міністерство культури. Та й львівська обласна влада хай не стоїть осторонь. А його творчі побратими згодні приєднатися до цієї роботи.
 Я давно і близько знаю родину Івана Мацялка. Люблю і шаную його дружину Валентину, мою землячку, яка теж із Житомирщини. Вона провідна артистка Львівського театру імені Марії Заньковецької. Хочу сьогодні своєю рукою витерти з її очей сльозу печалі, пригорнути його донечку - восьмирічну Ганнусю і сказати: ти виростеш достойною людиною, бо в тебе був прекрасний батько. До речі, шлюб Івана з Валентиною благословляв сам Папа Римський Іван Павло II. А вінчання теж відбулося у Ватикані в греко-католицькому соборі. Іван дуже тішився цим. Хочу потиснути руку його брату Михайлу - відомому музиканту, який в тяжкі місяці хвороби був поруч.
 Знаючи, що ці слова можуть бути озвучені, свої співчуття і побажання втіхи родині й усім близьким просив мене передати і наш видатний поет, Герой України Борис Олійник, для якого Іван Мацялко теж був одним з улюблених виконавців. Та, власне, для багатьох він був, як то кажуть, близьким за тональністю звучання.
 ...Поховали Івана Мацялка на Личаківському цвинтарі у Львові. Після спекотних днів у цей день ішов дощ. Ніби земля плакала за співаком, і народу було море. Тільки непомічені були високопосадовці. І складалось таке враження, що слово "влада" і слова "духовність", "співчуття", "милостивість" якісь несумісні. А шкода. Помер відомий співак, народний артист України. А в центральних газетах - ні слова. Хоча б рядочок під картинкою на нашому телебаченні. Ні гу-гу. І з болем виривається з грудей: чому не любиш своїх синів, моя державо? Не тих, хто набиває кишені грошима, а тих, хто облагороджує тебе піснею і щирим словом. Чому?
 І ще один епізод. Вже на поминальному обіді до закритого залу якось залетів метелик. Він кружляв, кружляв, і раптом сів на плече Остапу Гавришу. Довго сидів. Це помітили всі. Ніби душа Івана прилетіла і промовила до людей: "Я з вами".
 Розповім ще про одне. Якось мене серед ночі розбудив дзвінок відомого поета і артиста Віктора Женченка:
 - Чуєш, Вадиме, твою пісню співає Іван Мацялко. Ой, як співає! Я просто шаленію! Не можу наслухатись.
 І це непоодинокий приклад шани і любові до нашого прекрасного артиста.
 Піднімаю очі до неба, бо вірю, що наш побратим десь там і кажу: "Чуєш, Іване? Ми підставляємо душу твоїй пісні, ми не забудемо тебе". З тиші, з суму ніби пробивається натхненний голос. Ви впізнали його? Це живий голос народного артиста України, незабутнього Івана Мацялка. Бо його голос в нашій душі не стих. І не стихне.
 Слухайте і спом’яніть.
 Вадим КРИЩЕНКО,
 поет, заслужений діяч мистецтв України.

(На фото з архіву В. Крищенка - Іван Мацялко на одному з творчих вечорів поета).

З репертуару Івана МАЦЯЛКА

ДВІ ЗОРІ
Музика О. Гавриша
Вірші В. Крищенка

Уже зів’яли білі квіти осені,
Уже верба схилилася до сну.
Але по стежці споминів
 і досі ми
Шукаємо усе свою весну.
Уже птахи курликнули
із вирію
І щезнули у сірій далині.
Тоді чому до цього часу вірю я,
Що ти іще зустрінешся мені?
ПРИСПІВ:
З тобою ми, як дві зорі, -
Високі і тривожні.
Здається, поруч угорі,
А стрітися не можем.

Вечірнім сумом вже
стежки застелені,
Та все одно,
та тільки все одно,
Щоб не згубилась ти
в осінній темені,
На цілу ніч я засвічу вікно.
Знайди його між
сотні інших вогників,
Постукай легким
дотиком руки.
І притулюся
я губами вогкими
До ніжної жаданої щоки.
ПРИСПІВ.

ЧАРІВНИЦЯ
Музика О. Пляченка
Вірші В. Крищенка

Біля річки-броду,
Де вода іскриться,
Ходить юна врода -
Ніжна чарівниця,
Мов карпатська квітка,
Що у світі мало.
Запитав я: звідки?
Звідки? - не сказала.
ПРИСПІВ:
Чарівниця, чарівниця
із Карпатських гір,
Ти стоїш в моїй уяві,
любко, до сих пір.
Чарівниця -
ніби чую в шепоті осик:
Якщо є десь чарівниця,
світ - як чарівник.

Знов піду-полину
До бистрінь-водиці,
Може, десь зустріну
Милу чарівницю.
Простелю їй квіти
Й літечко зелене,
Щоб вона навіки
Приросла до мене.
ПРИСПІВ:

Біля річки-броду,
Де вода іскриться,
Ходить юна врода -
Ніжна чарівниця,
Де іде чи стане -
Ніби сонце світить,
А куди погляне -
Виграють трембіти.
ПРИСПІВ.

ОЙ У ЛІСІ, НА ПОЛЯНІ
Повстанська пісня,
виконувана гуртом "Соколи"

Ой у лісі, на поляні
Стояли повстанці,
Посходились до потічка
Вмиватися вранці.
Декотрі ся повмивали,
Декотрі іще ні,
Більшовицького нападу
Ся не сподівали.

Кулемети терескочуть,
Мов ті закажені.
Крикнув сотник "Соловейко":
"Я, хлопці, ранений!"

Упав "Орел", упав "Орест",
Упав "Соловейко".
Крикнув: "Слава Україні!
Будь здорова, ненько!"

"Будь здорова, дівчинонько,
І ти, рідна нене,
А ти, славна Україно,
Не забудь за мене!"...

Ой у лісі на поляні,
Стояли повстанці,
Посходились до потічка
Вмиватися вранці.

Шановні читачі! Вадим Дмитрович КРИЩЕНКО нещодавно надіслав до редакції ще три диски своїх пісень, тож усього їх у "Світлиці" вже 7! Нагадуємо, що з люб’язної згоди В. Крищенка ми можемо переписати їх для вас (в mp3-форматі вони поміщаються на один диск). Крім того, в редакції є диск пісень у виконанні гурту "Соколи", у якому колись розпочинав свою творчу діяльність Іван Мацялко. Звертайтеся!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2008 > Тема "Українці мої..."