Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 08.02.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 08.02.2008
ЩО НАСПРАВД╤ В╤ДБУВАЛОСЯ В ЧАСИ КОЛЕКТИВ╤ЗАЦ╤╥?

 Шановна "Кримська св╕тлице"!
 Вашу газету читаю з великим захопленням ╕ раджу передплачувати друзям. Ось нещодавно прочитала статтю (номер за 11 с╕чня) "С благословения невинно убиенных", ╕ в мо╖й пам’ят╕ постало все, що в╕дбувалося у мо╖м р╕дн╕м сел╕ на Полтавщин╕, тому вир╕шила написати вам.
  Я народилася 1918 року в сел╕ Солошине на Полтавщин╕, в селянськ╕й родин╕. Голодомор 1932 - 1933 рок╕в, який завдав Укра╖н╕ ст╕льки лиха ╕ смертей, пам’ятаю добре. Все, що тод╕ в╕дбувалося, забути неможливо, бо н╕чого под╕бного не побачиш нав╕ть у страшному сн╕. Почну ось з чого.
 Село наше, мов намальоване, розкинулось понад Дн╕пром. Двори доглянут╕, огороджен╕ тинами з перелазами, хати б╕л╕, як лебед╕, потопають в садках. У дворах криниц╕ ╕з журавлями, обсаджен╕ кв╕тами - чорнобривцями, майорами, гвоздиками. З п╕вноч╕ село охороняють гори, н╕би затишок роблять в╕д холодних в╕тр╕в. Гори вкрит╕ л╕сом - соснами, акац╕ями, дубами. Село в╕докремлене в╕д Дн╕пра мальовничими плавнями, вл╕тку вбраними килимами пахучих трав. Береги Дн╕пра з б╕лосн╕жним рипучим п╕сочком приваблюють людей прохолодою ╕ красою.
 В часи колектив╕зац╕╖ село справд╕ "неначе погор╕ло", тини повалились, хати не б╕лен╕ стоять, оббит╕ дощами, вечорами не чути п╕сень, люди ходять похмурен╕, з похиленими головами. Вс╕х турбу╓ одне: як будемо жити дал╕? Були господарями, а в╕дразу вс╕ стали жебраками. Вступивши до колгоспу, ти зобов’язаний був в╕ддати все: землю, ╕нвентар, худобу. Б╕ля хати залишали сорок соток городу, не забирали лише вила та грабл╕. Отже, хочеш чи не хочеш, а став ти н╕ким - колгоспним рабом. Хто не хот╕в до колгоспу, того обкладали такими податками, що в╕н змушений був залишити свою обжиту оселю ╕ шукати долю в ╕нших св╕тах. Та попри все це не посп╕шали селяни до колгоспу. Плани колектив╕зац╕╖ опинилися п╕д загрозою зриву. Недовго думали тод╕шн╕ правител╕, ╕ вир╕шили навернути ╖х у рабство голодомором. На вироблен╕ трудодн╕ не видали н╕ грама хл╕ба, а вивезли все, нав╕ть зернини на пос╕в не залишили. К╕нними п╕дводами (машин тод╕ не було) п╕д червоними прапорами валки везли хл╕б на станц╕ю Галещина, це 50 к╕лометр╕в в╕д нашого села. Зима тод╕ видалася холодною, люди замерзали. Коли не стало чого везти, тод╕ запровадили продрозверстку - до кожного двору довели план здач╕ зерна. А в людей не було н╕якого лишку, кожен розраховував на свою с╕м’ю. Тод╕ орган╕зували бригади з комсомольц╕в, парт╕йних актив╕ст╕в для конф╕скац╕╖ у селян хл╕ба. Вим╕тали все до зернини. Якщо хтось закопував у землю клунок зерна, знаходили зал╕зними щупами ╕ забирали. Нас, старшокласник╕в, посилали з╕ школи у ц╕ бригади, щоб ми писали на хатах тих, хто не виконав свого плану: "Зл╕сний неплатник". Писати змушували дьогтем. Пригадую, намалювали цей "лозунг" на осел╕ односельця Корн╕я Задорожного, а цей Корн╕й вже пухлий лежав на печ╕ разом з бабою, чекали смерт╕.
 Наша бабуся Мотря зм╕шала у в╕др╕ зерно з половою ╕ поставила на горищ╕, то знайшли нелюди - пров╕яли серед двору на ковдрину ╕ забрали, а бабуся через тиждень померла. Моя т╕тка Настя померла п╕д хатою на призьб╕. Лежала, а ╖╖ донечка, може, ╖й було тод╕ з п╕втора рочку, плаче, повза╓ по мам╕, шука╓ рученятами пазуху...
 Люди почали вимирати родинами, ховали ╖х як худобу: звозили п╕дводою ╕ скидали в одну сп╕льну яму. За колосок чи качан кукурудзи, взят╕ в колгосп╕, без суду ╕ сл╕дства в╕дправляли на "будови соц╕ал╕зму".
 Згадую свою подружку Фросю, вона вже була трохи опухла, на дороз╕ впала в грязюку ╕ н╕як не могла п╕двестися, тод╕ я разом з ╖╖ сестричкою Катею взяли возик ╕ насилу посадили ╖╖ та в╕двезли додому. А д╕м цей уже сто╖ть пусткою. Вс╕, хто там ран╕ше мешкав, повмирали. Отож там ╕ почали жити батьки Фрос╕, яких вигнали з власно╖ хати, бо вони були заможними господарями. Матер╕ Фрос╕ дозволили взяти ╕з собою лише драну ковдрину з п╕длоги. Тож у ц╕й порожн╕й хат╕ не було н╕чого, це було жахливе видовище: на печ╕ сид╕ла мама Фрос╕, теж опухла, обгорнута т╕╓ю рядниною. В хат╕ холодно, а чим же об╕гр╕ти Фросю, ╕ як змити з не╖ бруд? Ми назбирали сухого бур’яну ╕ затопили п╕ч. Б╕льше н╕чим не змогли допомогти.
 Д╕тей-сир╕т, що лишалися п╕сля смерт╕ батьк╕в, з╕брали в патронат: 37 душ р╕зного в╕ку ╕ стат╕. Розм╕стили вс╕х в одн╕й хат╕. ╥х невдовз╕ обс╕ли вош╕ ╕ з’явилася короста. Люди наче в страшному мороц╕ ходили, не в╕талися, забули як усм╕хатися. Мертв╕ по три дн╕ лежали п╕д тинами, ╖х не встигали ховати... Така наша траг╕чна ╕стор╕я ХХ стол╕ття. Отакий наш непогамований б╕ль.
 Так сталося, що доживаю свого в╕ку у д╕тей, як╕ мешкають у Севастопол╕. Якось читаю в газет╕ "Севастопольская правда" про те, що думають з цього приводу сучасн╕ комун╕сти: "Мы не имеем права забыть о впечатляющих итогах индустриализации страны, воплощенных в пятилетках".
 У мене - в╕дразу думка: а чому ж ви не пишете, якою ц╕ною все це було здобуто? Рай, який ви малю╓те, було збудовано на к╕стках людей-труд╕вник╕в, ╕ не лише укра╖нц╕в. Хоча мен╕ 90 рок╕в, я добре пам’ятаю, що ко╖лося п╕д час колектив╕зац╕╖, розкуркулення, голодомору. Не було добра ╕ п╕сля 1933-го. За вих╕д на роботу нараховували трудодн╕. Пропрацював день - обл╕ковець поставить паличку. На цей трудодень у к╕нц╕ року дадуть тоб╕ 200 грам╕в зерна та 10 або 5 коп╕йок грошима. Порахуйте, ск╕льки ви заробили, якщо вам було нараховано нав╕ть 360 трудодн╕в? А треба ж сплатити с╕льгоспподаток, викупити обл╕гац╕╖, сплатити страховку за буд╕вл╕. Кр╕м того, натурою треба було здати 200 л╕тр╕в молока, 100 штук я╓ць, свинячу шк╕ру, бо якщо смалив свиню, сплачував штраф. Припл╕д в╕д корови треба було законтрактовувати в колгосп. М╕й дядько Микола Коваленко зар╕зав теля в╕д сво╓╖ корови ╕ продав м’ясо, щоб розрахуватися з боргами, то за це його в╕дправили на Колиму на 5 рок╕в.
 Люди почали вт╕кати з╕ свого села, р╕дна земля стала ╖м мачухою.
 Пишуть у т╕й же газет╕, н╕би голодомору не було, а голод в Укра╖н╕ спричинив неврожай, н╕би голодомор - це вигадки ворог╕в народу. Хто ж може пов╕рити так╕й брехн╕? В╕д голоду в Укра╖н╕ померло багато м╕льйон╕в людей, то хто ж насправд╕ був ворогом укра╖нського народу?
 З кожним роком нас ста╓ менше - живих св╕дк╕в голодомору, ╕ хочеться мен╕, щоб ц╕ жахлив╕ под╕╖ нав╕чно залишилися в пам’ят╕ народу. Потр╕бно ув╕чнити пам’ять замучених голодом, встановити мемор╕али, з╕брати в музеях документи про цей вселенський злочин влади проти свого народу.
 Ганна ЗАГРЕБЕЛЬНА,
 пенс╕онерка, 90 рок╕в.
 м. Севастополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 08.02.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5554

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков