(╤НФОРМАЦ╤ЙНА ДОВ╤ДКА) Вступ нових член╕в до Альянсу в╕дпов╕да╓ статт╕ 10 П╕вн╕чноатлантичного Договору, в як╕й проголошу╓ться, що кожна ╓вропейська держава, котра здатна вт╕лювати у життя принципи цього Договору та сприяти безпец╕ у П╕вн╕чноатлантичному рег╕он╕, може бути запрошена до при╓днання до цього Договору. У 2004 роц╕ в╕дбувся п’ятий раунд розширення в╕д моменту утворення НАТО та другий п╕сля завершення холодно╖ в╕йни, який був найб╕льшим в ╕стор╕╖ Альянсу. П╕д час цього етапу розширення до НАТО вступило ст╕льки ж кра╖н, ск╕льки й п╕д час попередн╕х чотирьох. Для семи нових член╕в (Болгар╕я, Естон╕я, Латв╕я, Литва, Румун╕я, Словаччина, Словен╕я), колишн╕х комун╕стичних держав Центрально╖ та Сх╕дно╖ ╢вропи - вступ до НАТО став лог╕чним завершенням тривалого п╕дготовчого процесу, що зайняв практично десятил╕ття. Майже одразу п╕сля введення в д╕ю програми НАТО «Партнерство заради миру» (ПЗМ), яка до 1999 року фактично розглядалася як програма п╕дготовки до вступу в Альянс, у 1994 роц╕ ус╕ с╕м кра╖н при╓дналися до не╖. Починаючи з 1999 року, ус╕ ц╕ кра╖ни долучилися до нового п╕дготовчого формату „Плану д╕й щодо членства (ПДЧ)”. План д╕й щодо членства (ПДЧ) - це програма НАТО з надання консультац╕й, допомоги та практично╖ п╕дтримки, що врахову╓ ╕ндив╕дуальн╕ потреби держав, як╕ задекларували прагнення вступити до Альянсу. ПДЧ був введений в д╕ю в кв╕тн╕ 1999 року п╕д час Вашингтонського сам╕ту НАТО для надання допомоги кра╖нам-претендентам у питанн╕ п╕дготовки до можливого вступу до НАТО. Цей процес багато в чому ╜рунту╓ться на досв╕д╕, набутому внасл╕док при╓днання до Альянсу Чесько╖ Республ╕ки, Угорщини та Польщ╕, як╕ вступили до Альянсу в 1999 роц╕ в рамках першого раунду розширення п╕сля завершення холодно╖ в╕йни. Одним ╕з основних елемент╕в ПДЧ була розробка кра╖нами-претендентами ╕ндив╕дуальних щор╕чних нац╕ональних програм стосовно п╕дготовки до можливого членства, як╕ охоплювали пол╕тичн╕, економ╕чн╕, оборонн╕, ресурсн╕, безпеков╕ та правов╕ аспекти. Завдяки систем╕ зворотного зв’язку кра╖ни-учасниц╕ ПДЧ мали змогу отримувати в╕дверт╕ конкретизован╕ в╕дгуки щодо оц╕нки виконання ними цих програм з боку Альянсу. Передбачалося, зокрема, надання пол╕тичних та техн╕чних консультац╕й, проведення щор╕чних зас╕дань за участю ус╕х кра╖н НАТО та окремих держав-кандидат╕в на р╕вн╕ П╕вн╕чноатлантично╖ ради для п╕дбиття п╕дсумк╕в роботи. У галуз╕ оборонного планування кра╖нам-претендентам був запропонований такий п╕дх╕д, який включав розробку та анал╕з визначених ц╕лей планування. Протягом цього процесу с╕м нових кра╖н-член╕в зд╕йснили широкомасштабну програму складних реформ у багатьох р╕зних галузях, виходячи далеко за меж╕ виключно питань безпеки, оборони та в╕йськових структур. Вт╕люючи реформи у життя, ц╕ кра╖ни разом ╕з ╕ншими державами-партнерами НАТО долучилися до багатьох операц╕й Альянсу, зокрема, взяли участь у миротворчих м╕с╕ях п╕д проводом НАТО на Балканах та в Афган╕стан╕. Таким чином у 1999 роц╕ було введено в процедуру вступу до НАТО етап так званого “кандидатства”. В╕дтод╕ кра╖ни, як╕ проявляли пол╕тичну волю до членства в Альянс╕, спочатку повинн╕ були при╓днатись до Плану д╕й щодо членства, що означало ╖хн╓ визнання з боку НАТО як кандидат╕в на вступ, реал╕зувати його, а вже п╕сля вести перемовини про вступ. Хоча участь у ПДЧ значною м╕рою сприя╓ п╕дготовц╕ до вступу до НАТО, вона не ╓ гарант╕╓ю майбутнього членства. Вт╕м, с╕м кра╖н, як╕ при╓дналися до Альянсу 29 березня 2004 року, мали ╕стотну користь в╕д ц╕╓╖ програми, так само, як ╕ нин╕шн╕ кра╖ни-претенденти: Албан╕я, Хорват╕я та колишня Югославська Республ╕ка Македон╕я, як╕ дос╕ беруть у н╕й участь, але планують бути запрошеними до Альянсу вже в ход╕ Бухарестського сам╕ту НАТО (2 - 4 кв╕тня 2008 р.). Для Укра╖ни запрошення до ПДЧ – це питання м╕жнародного авторитету ╕ визнання. Отримання Укра╖ною такого запрошення – це визнання демократичного характеру держави ╕ серйозност╕ нам╕р╕в укра╖нсько╖ влади стосовно реформування держави у в╕дпов╕дност╕ з найвищими стандартами. (За матер╕алами МЗС Укра╖ни). Лютий 2008 р.