|
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 15.02.2008 > Тема "Душі криниця"
#7 за 15.02.2008
ОТЕЦЬ ╤ВАН: «ХОЧЕТЬСЯ, ЩОБ БУЛА ГАРМОН╤Я У ЛЮДИН╤...»
Днина видалася досить морозною та в╕тряною, але зустр╕ч запланована ╕ повинна в╕дбутися. Тим паче, що у гост╕ ми з╕бралися до отця ╤вана, священика Укра╖нсько╖ Православно╖ Церкви Ки╖вського Патр╕архату, який живе у с. Перевальному п╕д С╕мферополем. Про нього уже писала «Кримська св╕тлиця», ╕ не т╕льки. Близько п’яти рок╕в тому отець ╤ван з родиною пере╖здить ╕з Сумщини до Криму, де й почина╓ться нова стор╕нка життя ╕ завоювання – ╕ побутове, й духовне - досить суворо╖, але прекрасно╖ г╕рсько╖ м╕сцевост╕.
Певно тому, що спод╕вання на ц╕каву бес╕ду було дуже великим, дорога швидко доб╕гла к╕нця. Ми стояли ледь не на ус╕х в╕трах на Перевальненському поворот╕, чекаючи, поки нас зустр╕не отець ╤ван.
В╕н не забарився, ╕ вже за к╕лька хвилин в╕з нас до храму в ╕м’я Покрови Пресвято╖ Богородиц╕, який знаходиться б╕ля в╕йськово╖ частини у Перевальному. Саме у н╕й служить отець ╤ван. ╤ хоча знадвору церква не справля╓ враження яко╖сь монументально╖ буд╕вл╕, але усередин╕ вона наповнена чимось сакральним ╕ водночас теплом ╕ духовн╕стю, особливою церковною свят╕стю. Багато ╕кон, як╕ ╓ в церкв╕, написан╕ одн╕╓ю з прихожанок, а дерев’ян╕ декоративн╕ елементи оздоблення священик зробив власноруч. Тут ми затриму╓мося ненадовго, ╕ дал╕ ╖демо у гост╕ до осел╕ священика.
Поряд з його будинком знаходиться ще одна церква - Святого ╤оанна Во╖на. ╥╖ в╕дкрили зовс╕м недавно, восени 2007 року. «Будували ╖╖ родиною, - розпов╕да╓ отець ╤ван. – Звичайно, що трохи допомагали прихожани, друз╕, ╕ нав╕ть брат при╖здив. Але левова частка роботи - це наших рук справа. Пам’ятаю, як т╕льки ми сюди при╖хали з ╓пископом Климентом, а я йому й кажу, ставши отут, на цьому шматку земл╕, де тепер ви бачите церкву: благослов╕ть, Владико, бо буде тут церква. ╤ в╕н благословив. Але уже тепер, на в╕дкритт╕, згадував, що тод╕ не зовс╕м пов╕рив, що це можливо, тож при╓мно здивувався, коли, при╖хавши вдруге, побачив, що робота просува╓ться. Ну, а результат ви й сам╕ бачите.
А зараз ми ще й в Мраморному почали будувати церкву, точн╕ше, ц╕лий церковний комплекс, хоча й невеличкий. Д╕м священика уже перекритий, д╕м для паломник╕в теж, а у церкви вже ╓ фундамент. Трохи тяжко самотужки все ладнати, але справля╓мося потихеньку».
Мен╕ чомусь дума╓ться, що родина отця ╤вана не в╕дмовиться в╕д допомоги. А матушка Св╕тлана сказала, що й годуватимуть тих, хто при╖де чи прийде п╕дсобити.
Заходимо у церкву Святого ╤оанна Во╖на. Вона теж вража╓ сво╖м теплом, ╕, нав╕ть важко знайти необх╕дн╕ слова, - певно, благодаттю Божою. Тут в╕дчува╓ш себе затишно ╕ просто, так як ╓, а не так, як намага╓шся показати, створити ╕люз╕ю… Тут цього просто не потр╕бно. Склада╓ться враження, що тебе завжди тут чекають ╕ тоб╕ тут рад╕. До реч╕, ус╕ дерев’ян╕ елементи оздоблення теж самотужки зробив отець ╤ван. Добре, що осв╕ту ма╓ у ц╕й галуз╕ - зак╕нчив Бобруйське художн╓ училище у Б╕лорус╕╖.
Дал╕ потихеньку разом з отцем ╤ваном перебира╓мося до його осел╕. Звичайно ж, отаборилися у «найсмачн╕шому» м╕сц╕ в дом╕вц╕ – на кухн╕. Тут теж багато зроблено сво╖ми руками – скриньки, полички, ф╕гурки, кухонн╕ дошки. А на стол╕ на нас уже чекав гарячий чай ╕ мед власного виробництва. З`ясову╓ться, отець ╤ван ще й пас╕чник, а як казали козаки, мед - то Божа сметана. Може, й так. Але точно в╕домо, що якби не мед, то хто його зна╓, чи були б кошти на придбання буд╕вельних матер╕ал╕в на церкву ╤оанна Во╖на, ╕ на той комплекс, який створю╓ться у Мраморному.
Та ми при╖хали не лише для того, щоб побачити церкви, а насамперед - посп╕лкуватися з отцем ╤ваном. Та й нагода випала слушна – 15 лютого велике християнське свято - Стр╕тення Господн╓. Звичайно, що про нього нам теж розпов╕ли. «Коли ╤суса Христа принесли до храму, - розпов╕да╓ священик, - на нього уже довго чекав Симеон Праведний. Бо, не побачивши його, не м╕г в╕н померти. Свого часу Симеон засумн╕вався у можливост╕ народження пресвятою Д╕вою Мар╕╓ю Сина Божого в╕д Духа Святого. В╕н засумн╕вався, бо мислив плотськими категор╕ями, а не духовними. От Господь ╕ лишив його жити до того часу, поки не народиться Син Божий. ╤ от коли принесли маленького ╤сусика у храм, то Симеон взяв його на руки, знаючи, що тепер може в╕д╕йти у ╕нший св╕т.
У церкв╕ на Стр╕тення сп╕ва╓ться:
Нин╕ в╕дпуска╓ш раба Твого, Владико,
За словом Тво╖м ╕з миром,
Бо побачили оч╕ мо╖ Спас╕ння Тво╓,
Яке Ти приготував
перед вс╕ма народами.
╤ сьогодн╕ теж ╓ багато людей, як╕ мають сумн╕ви. Людина ж повинна все прийняти на в╕ру, бо вона не може усв╕домити всього. Для нас ╓ багато речей у духовному житт╕ не в╕дкритих, а закритих. ╤сус каже у ╢вангел╕╖, що ви у мене не попросите, те я дам вам, але коли ви викона╓те запов╕д╕ мо╖. А одна ╕з запов╕дей - це в╕ра.
Стр╕тення - свято велике, але яко╖сь значно╖ в╕дм╕нност╕ у служб╕ нема. Що особливе в╕дбува╓ться, так це освячення стр╕тенських св╕чок ╕ води. А так - та сама л╕тург╕я ╤вана Золотоустого».
П╕сля розпов╕д╕ про свято та в╕ру отець ╤ван якось природно перейшов до розмови про здоров’я. На його думку, наш народ сьогодн╕ хворий. Головний б╕ль, м╕грен╕, проблеми з хребтом чи зором, синдром пост╕йно╖ втоми – священик бачить це чи не щодня на приклад╕ сво╖х прихожан. Тому в╕н вважа╓ за необх╕дне пропагувати саме здоровий спос╕б життя. ╤ робити це треба, на його думку, не лише сво╖ми словами, а й д╕ями. Священики не повинн╕ стояти осторонь, а одн╕ з найперших реагувати, пробувати щось зм╕нити. «На сьогодн╕шн╕й день цього нашому сусп╕льству катастроф╕чно не вистача╓, - каже отець ╤ван. - Мен╕ хот╕лося б прид╕лили увагу питанню здорового способу життя, але у аспект╕ по╓днання духовного, ╕нтелектуального ╕ ф╕зичного. Хочеться, щоб була гармон╕я у людин╕.
На жаль, багато хто п╕шов не тим шляхом... Одн╕ п’ють, ╕нш╕ палять, пробують наркотики тощо. Кожен пристрастився до чогось, але т╕льки не до гармон╕╖, т╕льки не до Божественного. Думаю, треба спонукати людей до п╕знання гармон╕╖ через ф╕зичне ╕ духовне у по╓днанн╕, спонукати ставати ╖х здоровими. Наша нац╕я хвора... Якщо подивитися, то ледь не у кожно╖ людини ╓ як╕сь проблеми – то гастрити, то холецистити, то остеохондрози, то ще тяжч╕ хвороби. З цим треба щось робити. ╤, певне, треба починати з╕ священик╕в (л╕карю, зц╕лися сам!), бо якби священики у сво╓му житт╕ впроваджували принципи здорового життя, показували людям приклад, тод╕ б ╕ параф╕яни потроху бралися б за розум. Я хот╕в би наголосити саме на цьому!
У мене ╓ для цього п╕дстави, бо кожен день, не зважаючи на погодн╕ умови – сн╕г, дощ, мороз - ми удвох з матушкою ходимо зранечку, ще до шосто╖, купатися на р╕чку Аян. Чесно кажучи, ╕нколи бува╓ дуже холодно! 18 рок╕в уже себе гартую, а «полюбити» холод щось не дуже вда╓ться». (Подумалося: а я ж ледве в╕дважилася на цю зимну по╖здку, бо так мерзли руки... А тут майже 20 рок╕в щоденного загартування, ф╕зичного ╕ духовного самовдосконалення!)
Отець ╤ван продовжу╓ дал╕: «Але по╓днання ф╕зичних вправ, отакого льодяного «душу» ╕ молитви дають дуже гарн╕ результати. Свого часу я дуже хвор╕в, ╕ саме хвороби мене змусили прийти до цього. Ви й сам╕ прекрасно розум╕╓те, що л╕карн╕ зараз дуже дорог╕, а жити ╕ працювати на л╕ки - то не виг╕дно н╕кому. Тому треба, щоб люди трохи задумувалися та працювали краще над собою. Бо й ╕мунну систему, яка теж сьогодн╕ у нас не в найкращому стан╕, можна укр╕пити ╕ водою, ╕ правильним харчуванням.
Якщо людина правильно харчу╓ться, то це вже велика п╕дтримка для орган╕зму ╕ одна ╕з запорук для поборення багатьох хвороб. Я ус╕м кажу, що нав╕ть гастрит можна вил╕кувати за допомогою молитви перед ╖дою, правильного харчування ╕ подяки Богу п╕сля ╖ди. Коли с╕да╓мо до столу ╕ молимося, а якщо це ще й робимо трич╕ на день ╕ пост╕йно, то це да╓ можлив╕сть включити сигнальну систему орган╕зму, що призводить ╕ до нормального травлення, ╕ до покращення обм╕ну речовин. Це нин╕ дуже важливо, тим б╕льше, що й зовн╕шня еколог╕я зараз погана, а значить, ╕ внутр╕шня, людська, теж не у кращому стан╕. ╥╖ можна вир╕вняти, але т╕льки у по╓днанн╕ духовного, ╕нтелектуального ╕ ф╕зичного.
Проблема ще й у тому, що духовне життя людям спочатку теж не зовс╕м зрозум╕ле. Хоч вони й ходять до церкви, але здеб╕льшого не усв╕домлюють, що саме в╕дбува╓ться у храм╕, що таке причастя, та╖нства. Вони йдуть, бо йшли ╖хн╕ бабус╕, мами. Вони приходять, ставлять св╕чечку, в╕дстоюють л╕тург╕ю... ╤ в той же час мало хто нав╕ть розум╕╓, що таке - ос╕нити себе хрестом.
Багато хто маха╓ рукою просто так, - продовжу╓ священик. - А я кажу ╖м: в╕дчуйте, як ви н╕би павутинку сну╓те (а не мух ганя╓те!). Коли ви д╕йсно в╕дчува╓те ниточку зв’язку всього Всесв╕ту з вами, ╕ цю ниточку по╓дна╓те на соб╕, зробивши це, як кажуть, богочинно й побожно, то ниточка ця не рватиметься, а навпаки даватиме вам силу».
Отець ╤ван погодився ╕з зауваженням, що одн╕╓ю з причин такого нерозум╕ння ╓ те, що частково втратилося на сьогодн╕ ум╕ння священик╕в працювати з параф╕янами. На його думку, священик повинен бути священиком 24 години на добу, щоб до нього параф╕яни не лише на службу приходили, а й просто так, посп╕лкуватися, ╕ для кожного у священика повинен бути час.
«У сво╖й параф╕╖, - розпов╕да╓ отець ╤ван, - я запровадив таке: пояснюю параф╕янам, що в╕дбува╓ться у церкв╕, як треба себе поводити, що робити. Починаю ╕з пояснення ус╕х зв’язк╕в на ф╕зичному р╕вн╕ ╕ поступово переходжу до духовного. Сьогодн╕ люди стали надто прагматичними, ╕ якщо ти ╖м не знайдеш насущно╖ в╕дпов╕д╕, вони, напевне, не дуже звертатимуть на тво╖ пропов╕д╕ уваги. Наприклад, колись говорили, що не можна руки закладати за спину. Але поки людин╕ не скажеш, що не роби так, бо спина бол╕тиме, то вона й не схаменеться й не почне себе контролювати. ╤ справд╕, закладати руки за спину дуже погано, бо так перекрива╓ться духовний зв’язок з Богом. Така позиц╕я, з духовно╖ точки зору, гн╕тить людину. До того ж, кожен медик вам скаже (це вже з точки зору ф╕з╕олог╕чно╖), що людина з такою звичкою пост╕йно горбиться, а це може призвести до викривлення хребта. Думаю, що треба говорити людям, як воно ╓, ╕ починати з ф╕зичного, доступн╕шого р╕вня, бо духовний спочатку може бути незрозум╕лим. ╤ головне: священик повинен не лише говорити, а й показувати приклад сво╖м власним життям. Бо якщо слово не п╕дтверджене д╕╓ю, то це пусте слово».
Отець ╤ван багато говорив про те, що хвороби починаються на духовному р╕вн╕, а уже пот╕м переходять у площину ф╕зичну. Щоб ╖х позбутися, працювати над собою необх╕дно на ус╕х р╕внях, бо наше т╕ло - то храм Духа Святого, ╕ це великий гр╕х – тримати його неприбраним, зане-дбаним ╕ знев╕реним.
Нехай буде гармон╕я у людин╕!
Катерина КРИВОРУЧЕНКО.
***
Шановн╕ читач╕! Якщо у вас ╓ бажання, можлив╕сть, час ╕ натхнення допомогти отцю ╤вану у спорудженн╕ укра╖нсько╖ церкви у с. Мраморному, щоб у Криму на один собор наших душ стало б╕льше, телефонуйте йому за номером: 8-067-388-84-51.
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 15.02.2008 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5590
|
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
