|
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2008 > Тема "Українці мої..."
#8 за 22.02.2008
«ЖИТТЯ – ЧАСТИНКА РАЮ НА ЗЕМЛ╤!»
Наталя ВАСИЛЬ╢ВА, учителька укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури ╕з С╕мферополя (╕ завтрашня ╕менинниця!), зна╓ секрет, як зробити св╕й предмет найулюблен╕шим не т╕льки для учн╕в, але й для ╖хн╕х батьк╕в!
Чи можливо зрозум╕ти багатогранну ж╕ночу душу? Ск╕льки ген╕альних людей по всьому Св╕ту намагалися це зробити, але ╕ ╖м не вдалося осягнути всю ╖╖ безмежн╕сть до к╕нця... Хочеться спробувати й соб╕ принаймн╕ прив╕дкрити лаштунки над та╓мницею на ймення «ж╕нка». Тим паче, що й прив╕д ╓ гарний ╕ при╓мний – ╖╖ День народження.
«Хто вона?» - запита╓те ви. Що ж вам в╕дпов╕сти?..
Вона – ж╕нка. Вона – донька. Вона – онука. Вона – мама. Вона – дружина. Вона – господиня. Вона – вчитель, вчитель укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури у С╕мферопольськ╕й г╕мназ╕╖ ╕ноземних мов № 9. Вона – класний кер╕вник. Вона – укра╖нка.
Та чи можуть ус╕ ц╕ слова наблизити до розум╕ння того, хто вона насправд╕, про що дума╓, мр╕╓, в╕дчува╓, яких вершин уже досягла ╕ як╕ ще чекають на не╖ попереду? Чомусь я у цьому не впевнена.
Пропоную вам просто поговорити з нею! Уяв╕ть: зимовий засн╕жений веч╕р, затишне м╕сце, гарячий чай, ви ╕ Наталя Ярослав╕вна Василь╓ва. Ви уже трохи з нею знайом╕, бо «Кримська св╕тлиця» писала про не╖, про те, як ╖╖ учн╕ брали участь в п╕сенному конкурс╕ «Караоке у «Св╕тлиц╕», у «Джерельц╕» теж часто друкують твори ╖╖ вихованц╕в, та й сама Наталя Ярослав╕вна допису╓ у «Кримську св╕тлицю», ╕ не т╕льки.
Отже, ви сидите за одним столом, п’╓те чай ╕ сп╕лку╓теся, а за в╕кном вечор╕╓ ╕ прол╕тають сн╕жинки...
«Зна╓те, - розпов╕да╓ пан╕ Наталя, - подякувати хочу саме бабус╕. Я з пологового будинку жила з нею. Вона й навчила мене читати ╕ сп╕лкуватися укра╖нською. Читала в╕льно, до реч╕, з двох з половиною рок╕в. Дуже мен╕ тод╕ сподобалося чомусь слово «г╕дрообсерватор╕я», нав╕ть не знаю, чому... А мр╕я стати вчителем у мене була аж з двох рочк╕в. Я нав╕ть уже тод╕, у дитинств╕, садила сво╖х друз╕в рядочком на ст╕льц╕ ╕ ставила ╖м оц╕нки. Пот╕м факультет укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖. ╤ ось уже 10 рок╕в школа. Спочатку було трохи складно, бо г╕мназ╕я ╕ноземних мов, а укра╖нська вивча╓ться факультативно - година на тиждень за власним бажанням, ╕ восьмим або ж дев’ятим уроком. На сьогодн╕ ж н╕хто не каже, що укра╖нська зайва. Це, напевне, тому, що люблю ╕ мову, ╕ вчителювання, ╕ кожного з╕ сво╖х учн╕в люблю ╕ поважаю саме такими, якими вони ╓, незалежно в╕д усп╕шност╕.
Хоча спочатку ставлення до мене було дуже стриманим, а тепер, мен╕ зда╓ться, що укра╖нська - улюблений предмет не т╕льки учн╕в, а ╕ батьк╕в теж. Вони допомагають у всьому. Я ж просто вчу. Вчу д╕тей, р╕дних, знайомих – ус╕х навколо. Вс╕ вони вважають, що укра╖нська – найголовн╕ша мова у св╕т╕, ╕ не т╕льки тому, що я ╖╖ викладаю, а тому, що мова ця прекрасна, багата, милозвучна, ╕, звичайно ж, державна.
Батьки ╕ д╕ти на будь-яке мо╓ прохання, пропозиц╕ю чи ╕н╕ц╕ативу з рад╕стю в╕дгукуються, бо ╕ ╖м це ц╕каво. Я завжди кажу, що життя склада╓ться не лише з урок╕в, а й з позакласних заход╕в, тому ми й сп╕ва╓мо, ╕ суму╓мо, ╕ чита╓мо, ╕ розважа╓мося, ╕ запрошу╓мо ц╕кавих людей. Стара╓мося жити так, щоб життя пройшло недаремно. Я намагаюся зац╕кавити учн╕в р╕зними можливими засобами до вивчення мови та л╕тератури, бо вважаю це сво╖м обов’язком! Зна╓те, на робот╕ – я на сво╓му м╕сц╕. ╤ про матер╕альний достаток тут мова не йде. Просто з д╕тьми при╓мно працювати. Нам завжди весело, ╕нколи см╕╓мося аж до сл╕з, а ╕нод╕ чита╓мо й плачем, бо ж не можна вивчати л╕тературу, не торкаючись душ╕.
Бачу, що д╕ти дуже щир╕, в╕дверт╕, мають свою думку про все, ╕ ╖хн╕ погляди ╕нколи нав╕ть занадто доросл╕. Якось ми з 9-ми класами вивчали Б╕бл╕ю, а вихованц╕ ж у нас р╕зних в╕роспов╕дань, нац╕ональностей, то ми вир╕шили провести паралел╕ м╕ж р╕зними рел╕г╕ями. Д╕ти принесли на урок Тору, Коран. Працюючи над текстами цих книг, ми знайшли сп╕льне ╕ в╕дм╕нне у кожн╕й в╕р╕. Це було ц╕каво. Я нав╕ть не знала, що учн╕ можуть так багато знати про в╕ру. Також ми з мо╖м класом ╖здили на екскурс╕ю по храмах м╕ста. Були в костьол╕, у синагоз╕, заходили в лютеранську церкву, в мечеть. ╤ хоча екскурс╕я зовс╕м не дитяча, але реакц╕я д╕тей мен╕ дуже сподобалася. По очах побачила, що це було недаремно.
Див╕ться, уже зараз, п╕сля 10 рок╕в педагог╕чно╖ практики, я майже досягла того, що ставлення до пол╕тики кра╖ни не переноситься на ставлення до укра╖нсько╖ мови, до вчителя. При╓мно, чесно кажучи, що д╕ти по-сво╓му реагують на наш╕ вза╓мини, ╕ коли ╖здять кудись - не забувають мене, привозять сувен╕ри. Хоча, насправд╕, працюю не заради цього, а тому, що ╕накше не вм╕ю, та й не хочу. Якось одна учениця привезла мен╕ портрет Тараса Шевченка, вишитий б╕сером. Кращого подарунка год╕ й бажати! Так у нас в клас╕ народознавства зернинка до зернинки ╕ уже з╕бралася ц╕ла скарбничка. Ми нав╕ть р╕зн╕ виставки влаштову╓мо. Нещодавно зробили експозиц╕ю «Кобзар╕в» р╕зних рок╕в видання. Знайшли книжку 1908 року, зовс╕м стареньку, пожовклу, 9 сантиметр╕в завб╕льшки. Отак ц╕каво ╕ живемо. Багато заход╕в проводимо, щоб, як я вже казала, життя минуло не даремно».
Вс╕ знайом╕ ╕ друз╕ кажуть Натал╕ Ярослав╕вн╕, що вона щаслива, бо кожен день з рад╕стю йде на роботу. А учителька переконана, що де б людина не працювала, повинна в╕ддаватися повн╕стю, кожною кл╕тинкою свого ╓ства, ╕накше ╖й нема тут м╕сця. Працювати ж наполовину – пан╕ Наталя вважа╓ великим гр╕хом! Певно, саме тому вона йде на роботу ╕з задоволенням, але «не подумайте, - каже вона, - ╕нколи бува╓ ╕ важко, ╕ складно, та це не зупиня╓». Наталя Ярослав╕вна в╕дда╓ школ╕ усю свою душу до крапелиночки, знаючи, що у школ╕ на не╖ завжди чекають вдячн╕ д╕ти ╕ що вони з нею разом. Дивишся на пан╕ Наталю - й зда╓ться, що з учнями вона нав╕ть ста╓ молодшою!
«А от часу мен╕ завжди браку╓, - д╕литься з нами Наталя Ярослав╕вна. - Не знаю, як це можна мати його багато в╕льного. У мене весь час йде на учн╕в ╕ школу. Для мене моя робота-життя – це частинка Раю на Земл╕!» ╤ незважаючи на таку катастроф╕чну нестачу часу вона ще й книгу взялася писати! «Хочу, щоб книга стала в╕зит╕вкою для Укра╖ни, - розпов╕да╓ вчителька. – Хочу, щоб це було кольорове подарункове видання, у якому м╕н╕мум тексту перекладеного п’ятьма мовами св╕ту, ╕ багато ╕люстрац╕й. Над текстом намагаюся працювати так, щоб в╕н був в╕дшл╕фованим ╕ влучним, як у Максима Рильського. Та й меценат╕в треба знайти. Думала, встигну до дня народження, але... Хоча впевнена, що за юв╕лейний р╕к вдасться зд╕йснити задумане. Т╕льки б оце б╕льше годин на добу та здоров’я!»
На цьому давайте завершимо нашу розмову з Наталею Ярослав╕вною Василь╓вою. ╤ хоча вона ще багато могла нам розпов╕сти про свою роботу, нев╕д’╓мну в╕д життя, плани на майбутн╓, як╕ обов’язково мають реал╕зуватися, але ╖й треба йти готуватися до урок╕в ╕ до свята! А нам ╓ з вами над чим подумати...
З Днем народження, пан╕ Натал╕╓! Хай Бог Вас благословить! ╤ хай у Вас завжди залиша╓ться часточка нерозгадано╖ ж╕ночо╖ та╓мниц╕!
Катерина КРИВОРУЧЕНКО.
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2008 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5599
|
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
