"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
#8 за 22.02.2008
ДОНЕЧЧАНИН - ГЕРОЙ ГУЦУЛЬЩИНИ
У ТВ-21 “Гуцульщина” в лавах УПА воювали щонайменше три колишн╕ оф╕цери Червоно╖ арм╕╖, об╕ймаючи висок╕ посади командир╕в курен╕в та окружного пров╕дника. ╥хн╕ псевдон╕ми в╕дом╕ багатьом: “Степовий”, “Л╕совий” та “С╕рий”, а ось справжн╕ ╕мена… Вже багато рок╕в докладаються зусилля, щоб реконструювати б╕ограф╕╖ цих укра╖нських патр╕от╕в, а здобутки м╕зерн╕. Про командира куреня “Карпатський”, який помер в╕д тифу взимку 1945 року ╕ похований б╕ля церкви у сел╕ Баня-Берез╕в Кос╕вського району, ╓ ╕нформац╕я, н╕би в╕н називався Андр╕й ╕ походив з Черн╕г╕вщини. У гарячц╕ кур╕нний “Л╕совий” марив ╕ все кликав сина Андр╕йка. Недавно на його могил╕ освячено новий хрест ╕ Андр╕й Свирид з села ╤ванк╕в на Ки╖вщин╕, який багато рок╕в розшуку╓ батька, котрий пропав безв╕сти п╕д час в╕йни, визнав себе названим сином легендарного кур╕нного, та це не наблизило пошуки до ╕стини. Про “Степового”, який короткий час був командиром куреня “Перемога”, також ╕сну╓ верс╕я, що в╕н походив з Дн╕пропетровщини. “Степовий” загинув у бою з оперзагоном НКВД 20 кв╕тня 1945 року в сел╕ Сн╕давка того ж Кос╕вського району, але де похований - нев╕домо. Про цих двох кур╕нних ╓ публ╕кац╕я у дов╕днику П. Содоля [1], але за в╕с╕м рок╕в в╕д часу ╖╖ появи нов╕шо╖ ╕нформац╕╖ нема. “С╕рий” згаду╓ться П. Содолем дуже коротко: “член ШТВ (Гуцульщина) ВО 4 1945-47” [2]. А м╕ж тим сотника “С╕рого” добре знають на Гуцульщин╕, ╕ не лише ветерани визвольних змагань. Проте вс╕ пов╕домлення, на жаль, не п╕дкр╕плен╕ документами, дос╕ не встановлено контакт╕в з родиною, яка мала б проживати на Донеччин╕. Можливо, цьому посприя╓ дана публ╕кац╕я. …Кап╕тан (за ╕ншими даними - старший лейтенант) Червоно╖ арм╕╖ Кулик ╤ван, син Дмитра, потрапив до УПА з н╕мецького полону. Зг╕дно з першою верс╕╓ю, група в’язн╕в якогось концтабору втекла з-п╕д варти ╕ довго добиралась в Карпати. Серед ут╕кач╕в був член ОУН, ╕ в╕н прив╕в групу у л╕си Коломийщини до сво╖х. Дехто, ╕ серед них ╤. Кулик, вир╕шив пов’язати долю з повстанським рухом. За другою верс╕╓ю, групу полонених, яку н╕мц╕ етапували в Райх, в╕дбив п╕дв╕дд╕л УПА - в т╕й груп╕ був ╤. Кулик. Сталося це ор╕╓нтовно восени 1943-го, ╕ п╕сля в╕дпов╕дно╖ перев╕рки по л╕н╕╖ СБ оф╕цера ╤вана Кулика залучили до викладання на курсах п╕дстаршин. Точно нев╕домо, чи був йому присво╓ний ранг по л╕н╕╖ УГВР, але вс╕, хто знав ╤вана Кулика-“С╕рого”, кажуть, що звертались до нього “друже сотник”, хоча не пам’ятають, аби в╕н командував якимось конкретним п╕дрозд╕лом. Очевидно, сотник “С╕рий” залучався до планування в╕йськових операц╕й на р╕вн╕ командира ТВ - спочатку “Козака”, а згодом “Хмари”, тобто виконував обов’язки штабного оф╕цера. Бл. п. Дар╕я Кошак-“Христя” розпов╕дала, що певний пер╕од сотник “С╕рий” працював у осередку пропаганди, який розташовувався в полонинах Жаб’╖вського (нин╕ Верховинського) району. За ╖╖ словами, був осв╕ченим, дуже культурним у сп╕лкуванн╕ ╕, супроти суворих правил консп╕рац╕╖, не приховував свого справжнього ╕мен╕ та походження. Саме тому на Гуцульщин╕ його знають краще п╕д власним ╕менем, ан╕ж за повстанським псевдон╕мом. Говорив сотник л╕тературною укра╖нською мовою, напочатку вживав рос╕йськ╕ терм╕ни, однак з роками нав╕ть опанував гуцульський д╕алект. Але чого н╕коли не розпов╕дав - так це точно╖ адреси родини, ╕мен близьких ╕ т. ╕н. “Кулик ╤ван Дмитрович. З Донеччини” - оце найб╕льша “розконсп╕рац╕я”, яку знають ╕ перепов╕дають. Мимовол╕ закрада╓ться думка: а може, це також вигадане ╕м’я, сво╓р╕дний дубль-псевдон╕м?! Донеччани, в╕дгукн╕ться! П╕дтверд╕ть або заперечте… Гр╕ха та╖ти н╕чого: дехто не дов╕ряв сотнику “С╕рому”, виходячи з його походження ╕ “червоноарм╕йсько╖” стор╕нки б╕ограф╕╖. А дарма. Був ╤ван Кулик ╕стинним патр╕отом Укра╖ни, що й дов╕в багатор╕чною боротьбою з ╖╖ ворогами та жертовною смертю на пол╕ слави, до к╕нця дотримавши сво╓╖ останньо╖ присяги, котру сприйняв ус╕м серцем, як ╕стинний син сво╓╖ земл╕. Десь в╕д 1947 року сотник “С╕рий” перейшов, мабуть, до мереж╕ п╕дп╕лля ОУН, бо п╕сля цього в╕н часто зустр╕чався з пров╕дником Коломийщини “Борисом” (Григор╕╓м Легким), що засв╕дчу╓ охоронець останнього, друг “Байда” - Михайло Симчич (1917 - 2004), який проживав у сел╕ Верхн╕й Берез╕в Кос╕вського району. Кр╕м ╕ншого, М. Симчич твердив, що “С╕рий” мав фотоапарата ╕ фотографував повстанц╕в, а серед масиву св╕тлин Явор╕вського арх╕ву УПА ╓ дек╕лька його авторства. Сумн╕ватися у достов╕рност╕ ц╕╓╖ ╕нформац╕╖ нема п╕дстав, ╕ в першу чергу тому, що у згаданому арх╕в╕ сотник “С╕рий” заф╕ксований сам не менш як с╕м раз╕в. (В╕дом╕ також повстанськ╕ св╕тлини ╕ншого походження, де ╕ сам, ╕ в кол╕ побратим╕в ╤ван Кулик зображений у р╕зних ракурсах; вони опубл╕кован╕ у книжках М. Андрусяка “Брати грому” [3] та В. Близнюка “Ми рвали кайдани” [4]). Йшли роки самов╕ддано╖ боротьби, а св╕т спостер╕гав, як озв╕р╕ла ╕мпер╕я добива╓ горстку укра╖нських повстанц╕в, не подаючи ╖м хоч би символ╕чно╖ допомоги (в╕н, цей св╕т, котрий полюбля╓ називати себе “в╕льним”, згада╓ про них, коли червон╕ орди хлинуть на п╕вдень Корейського п╕вострова, але буде надто п╕зно!). У жовтн╕ 1950-го, виданий агентурою, гине в бою окружний пров╕дник ОУН Коломийщини “Борис”. Найавторитетн╕шою особою п╕дп╕лля в окруз╕ ╓ пров╕дник “С╕рий”, ╕ в╕н займа╓ м╕сце загиблого. Боротьба не припиня╓ться, новий окружний пров╕дник налагоджу╓ роз╕рван╕ зв’язки. Окупац╕йна влада спати спок╕йно змоги не ма╓… Т╕, хто колись сумн╕вався у чеснотах “С╕рого”, присоромлен╕ - новий пров╕дник н╕ на йоту не в╕дступа╓ в╕д гасла “здобудеш - або згинеш…” Але цього не скажеш про тих, хто в першу чергу мав пильнувати за хитаннями в п╕дп╕лл╕. Окружний пров╕дник СБ “Коломийщини” Роман Тучак-“К╕ров” заламу╓ться ╕ йде на сп╕впрацю з МГБ. В╕н не просто виходить з п╕дп╕лля, а п╕дпису╓ диявольську угоду про методичне його винищення зсередини ╕ “усп╕шно” це зд╕йсню╓. Впродовж наступних двох рок╕в зрадник видасть у пазури червоного зв╕ра понад 100 вчорашн╕х побратим╕в, б╕льш╕сть з яких буде вбита на фальшивих зв’язках або розстр╕ляна за вироком ОСО чи закритих “суд╕в”. Лише дехто виживе, як от “Байда”, Петро П╕длетейчук-“Спартак”, Юр╕й Па╓вський-“Жук”, Володимир Яким’юк-“Аскольд”, та й то лишень тому, що здохне Стал╕н, ╕ вищу м╕ру засудженим зам╕нять на 20 - 25 рок╕в каторги… На вимогу “достойник╕в” з МГБ, як╕ об╕цяють “К╕рову” небесн╕ блага, першим ма╓ бути “зданим” саме “С╕рий”. 1991 року, вже перебуваючи на смертному одр╕, розбитий ╕нсультом, розпов╕дав агент МГБ-КГБ “К╕ров”, пенс╕онер ки╖вського заводу “Арсенал”, житель Ки╓ва Роман Тучак, як це все в╕дбувалось. Його розпов╕дь опубл╕кована у книжечц╕ П. П╕длетейчука “За усм╕х св╕танку” [5]: “Ос╕нь 1951. Село Малий Ключ╕в неподал╕к Коломи╖. На стр╕чу з пров╕дником “С╕рим” прибули: кущовий “Голуб”, член окружно╖ референтури “Спартак”, районний пров╕дник Яблунова “Славко” ╕ референт СБ “К╕ров”. Була темна дощова н╕ч. Пров╕дник “С╕рий” в╕ддавав накази на зимовий пер╕од. Повстанц╕ не здогадувалися, що почали спрацьовувати плани ╖хн╕х ворог╕в /…/ Нараз дощову темряву прор╕зали червон╕ ракети, а за ними автоматний ╕ кулеметний шквал. ╤ знову лет╕ли ракети, осв╕тлюючи м╕сце зустр╕ч╕, свист╕ли кул╕, зриваючи листя з кущ╕в ╕ воно падало на голови повстанц╕в. Та при цьому н╕хто не загинув /…/ “К╕ров” не в╕дставав в╕д сотника “С╕рого” ╕ разом з ним в╕дступав з м╕сця обстр╕лу. Увесь цей маскарад був ретельно п╕дготовлений ворогами для того, аби виявити м╕сцезнаходження кри╖вки “С╕рого”, про яке “К╕ров” не знав. Дов╕ряючи референту СБ, “С╕рий” забрав того з собою. “Погостювавши” к╕лька дн╕в, новоспечений агент МГБ покинув кри╖вку. Через два тижн╕ вона була взята емгеб╕стами”. Карател╕, очевидно, спод╕валися захопити “С╕рого” живим, а також прибрати до рук великий окружний арх╕в. Можливо, гадали використати снод╕йний газ “Тайфун”, про який спов╕ща╓ колишн╕й оф╕цер спецслужб Г. Санн╕ков [6], або розраховували на раптов╕сть. Але н╕чого з ╖хн╕х план╕в не вийшло. Мешканц╕ кри╖вки на чол╕ з сотником “С╕рим” зустр╕ли непроханих гостей шквальним вогнем ╕ в першу чергу знищили арх╕в. В╕дстр╕лювалися до останнього патрона, який, за законами укра╖нського п╕дп╕лля, приберегли для себе… Сталося це 30 листопада або 1 грудня 1951 року. Мир душ╕ Тво╖й, друже пров╕дник! З-пом╕ж св╕тлин Явор╕вського арх╕ву ми пропону╓мо уваз╕ читач╕в одну, де заф╕ксований сотник “С╕рий”. Збереглося ще одне фото, де у груп╕ повстанц╕в ╓ Михайло Симчич-“Байда”. 85-р╕чний ветеран УПА ╕ довгол╕тн╕й в’язень сиб╕рських табор╕в довго вдивлявся у сюжет ╕ пригадав, що було зроблене це фото у шешорських л╕сах на Кос╕вщин╕ вл╕тку 1946-го або 1947 року. Фотографував, як в╕н казав, пров╕дник “С╕рий”. Василь ГУМЕНЮК.
ЦИТОВАНА Л╤ТЕРАТУРА 1. Содоль П. Укра╖нська Повстанча Арм╕я, 1943-49. Дов╕дник ╤╤. - Нью-Йорк: Пролог, 1995. - С. 54 - 55, 91. 2. Содоль П. Укра╖нська Повстанча Арм╕я, 1943-49. Дов╕дник. - Нью-Йорк: Пролог, 1994. - С. 176. 3. Андрусяк М. Брати грому. - Коломия: В╕к, 2001. - С. 306, 322, 325, 335, 345, 356. 4. Близнюк В. Ми рвали кайдани. Визвольн╕ змагання УПА 1944-55 рр. - Кос╕в: Писаний Кам╕нь, 2000. - С. 65. 5. П╕длетейчук П. За усм╕х св╕танку. - Коломия: В╕к, 1997. - С. 12 - 13. 6. Санников Г. Большая охота. Разгром вооруженного подполья в Западной Украине. - Москва: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. - С. 286.
СОТЕННИЙ “С╤РИЙ”
Сотенний “С╕рий”. Пр╕звище – Кулик. ╤ псевдо в нього скромне, а не браве. ╤нтел╕гентний, мудрий чолов╕к, ╤ патр╕от, ╕ майстер фотосправи. З Донеччини. Радянський оф╕цер. В УПА – став патр╕отом Укра╖ни. Багато зна╓мо про нього ми тепер. В╕н у арх╕в╕ на к╕лькох св╕тлинах. В полон╕ був. В╕д голоду страждав. Та визволили хлопц╕ ╕з невол╕. В УПА, як спец, п╕зн╕ше викладав В╕йськову справу в п╕дстаршинськ╕й школ╕. А пот╕м вже сотенним славним став. Ходив, як вс╕, усюди з автоматом. Та де б зимою й л╕том не бував, Не розлучався з фотоапаратом. В робот╕ був той фотоапарат, Коли були в Карпатах у поход╕, Коли з людьми стр╕чались п╕д час свят, В час в╕дпочинку на г╕рськ╕й природ╕. С╕м рок╕в мужн╕й лицар воював В л╕сах шешорських, на карпатських плаях. Округи командиром пот╕м став У геро╖чн╕м коломийськ╕м кра╖. Сво╖м був у Карпатському краю. ╤ у важк╕м п’ятдесят перш╕м Як жертва зради п╕дло╖, в бою Шлях св╕й повстанський бойовий завершив. Зинов╕й СЕРДЮК. * * * (Розпов╕дь про поета, учасника повстанського руху Зинов╕я Сердюка читайте в наступних номерах «КС»).
На фото: Група повстанц╕в з ТВ-21 “Гуцульщина”. Зл╕ва направо: Назар╕й Данилюк-“Перебийн╕с” (Буковина); сотник ╤ван Дмитрович Кулик-“С╕рий”; Василь Скригунець-“Гамал╕я”, командир сотн╕ важких кулемет╕в “Черемош” (родом ╕з села Стопчат╕в Кос╕вського р-ну, зв╕дки ╕ Д. Павличко); сотник Петро Мельник-“Хмара” (командир ТВ-21 “Гуцульщина”); Микола Харук-“Вихор”, командир сотн╕ ╕м. ╤. Богуна.
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5601
|