Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 22.02.2008
ЖЕРТОВНА СКЛАДОВА РАДЯНСЬКОГО ╤НТЕРНАЦ╤ОНАЛ╤ЗМУ

╤СТОР╤Я ╤ СУЧАСН╤СТЬ
РОМАН САВОНЮК

П╕сля взяття влади чи не головним у зовн╕шн╕й пол╕тиц╕ вожд╕в б╕льшовицько╖ парт╕╖ було завдання та спроби зд╕йснення перманентно╖ св╕тово╖ революц╕╖, ╕деолог╕чно оформлено╖ п╕д пролетарський ╕нтернац╕онал╕зм.
 На VIII з’╖зд╕ ВКП(б) у 1919 р. В. Лен╕н (Ульянов) в╕дверто заявив про те, що “…засылая в тыл стран Запада бывших военнопленных, завербованных в русских лагерях для военнопленных и проинструктированных в ЦК партии, мы добились того, чтобы “бациллы большевизма” захватили эти страны целиком”. У Радянськ╕й Рос╕╖, а пот╕м ╕ СРСР, експортом революц╕╖ оп╕кувався спец╕ально створений Комун╕стичний ╤нтернац╕онал, б╕льш в╕домий як Ком╕нтерн – орган, у склад╕ якого були секц╕╖ компарт╕й ╓вропейських ╕ багатьох аз╕йських кра╖н.1 При Ком╕нтерн╕ ╕снував секретний в╕дд╕л м╕жнародних зв’язк╕в, який т╕сно сп╕впрацював з ╤ноземним в╕дд╕лом Державного пол╕тичного управл╕ння (ДПУ) ╕ Розв╕дувальним управл╕нням Роб╕тничо-Селянсько╖ Червоно╖ арм╕╖ (РСЧА).
 Спроби експорту революц╕╖ у р╕зних формах були у 1920 р. до Польщ╕ та Н╕меччини, 1920-1921 рр. – до Перс╕╖ (╤рану), у 1921 р. – до Монгол╕╖ (вдала), у 1923 р. – до Н╕меччини та Болгар╕╖, у 1925-1927 рр. – до Китаю, у 1926-1926 рр. – до Тибету, у 1929 р. – до Афган╕стану. А ще були спроби експортувати революц╕ю до Угорщини, Ф╕нлянд╕╖, ╕ нав╕ть кра╖н Латинсько╖ Америки. За активно╖ участ╕ радянських шпигун╕в (наприклад, горезв╕сного Я. Блюмк╕на) у П╕вн╕чному ╤ран╕ у 1920 р. було створено Г╕лянську радянську республ╕ку та ╖╖ Червону арм╕ю. У Саксон╕╖ з початку 20-х рок╕в д╕яв п╕дп╕льний центр, а в 1923 р. комун╕стами зд╕йснена спроба захоплення влади в Н╕меччин╕ – “германский Октябрь”. У середин╕ 30-х рок╕в була (теж невдала) спроба Ком╕нтерну п╕дняти повстання в Р╕о-де-Жанейро (Бразил╕я).
 Наступ Червоно╖ арм╕╖ на Варшаву в ход╕ радянсько-польсько╖ в╕йни (1920 р.) мав за мету експорт соц╕ал╕стично╖ революц╕╖ не т╕льки до Польщ╕. Як т╕льки Червона арм╕я перейшла сх╕дний кордон Польщ╕ – “л╕н╕ю Керзона”, туди негайно було завезено радянський уряд – Тимчасовий революц╕йний ком╕тет Польщ╕ на чол╕ з головним чек╕стом Ф. Дзержинським. Але ╕дея ╕нтернац╕онал╕зму не спрацювала, польськ╕ селяни та роб╕тники ╖╖ не п╕дтримали. У вир╕шальн╕й битв╕ на В╕сл╕ Червона арм╕я п╕д командуванням майбутнього радянського маршала М. Тухачевського зазнала нищ╕вно╖ ╕ ганебно╖ поразки, а 66 тис. червоноарм╕йц╕в потрапили до полону. Загальн╕ людськ╕ втрати Червоно╖ арм╕╖ у т╕й в╕йн╕ склали 50 тис., а разом з ╕нтернованими до Сх╕дно╖ Прусс╕╖ – 150 тис. В останн╕ м╕сяц╕ в╕йни (вересень-жовтень 1920 р.) т╕льки полоненими Червона Арм╕я втратила ще 50 тис. б╕йц╕в, а також значну частину територ╕╖ – Зах╕дну Укра╖ну та Зах╕дну Б╕лорусь.2
 Згодом тактику для створення революц╕йних ситуац╕й ╕ переворот╕в у буржуазних кра╖нах було дещо зм╕нено. На думку тод╕шн╕х вожд╕в ВКП (б), у кра╖нах, де грош╕ вир╕шують все, б╕льшовизац╕я компарт╕й можлива лише за допомоги кап╕талу. А тому на революц╕йну справу, яка маскувалася все п╕д той же ╕нтернац╕онал╕зм, витрачалися значн╕ народн╕ кошти, а також ц╕нност╕, рекв╕зован╕ та конф╕скован╕ у заарештованих, в╕д╕бран╕ у багат╕╖в ╕ пом╕щик╕в, церков ╕ монастир╕в. Спец╕альн╕ кур’╓ри Ком╕нтерну (саморозпустився у 1943 р., з 1947 р. – Ком╕нформ (╤нформбюро), та╓мними каналами доставляли через кордон валюту, ц╕нност╕ кер╕вникам “братн╕х” парт╕й для революц╕йно╖ та п╕дривно╖ роботи. Цим же займалися й агенти Розв╕дувального управл╕ння (Розв╕дупру Всерос╕йсько╖ надзвичайно╖ ком╕с╕╖, рос. – ВЧК)3. А дещо п╕зн╕ше – й розв╕дники-нелегали Головного пол╕тичного управл╕ння (ГПУ-ОГПУ), НКВС-МДБ-КДБ, сп╕вроб╕тники посольств, консульств, торгпредставництв СРСР за кордоном, а також ╕нш╕ структури.
 У подальш╕ роки Радянський Союз все масштабн╕ше втручався у внутр╕шн╕ справи ╕нших кра╖н, надаючи в╕йськову допомогу певним тамтешн╕м угрупованням чи парт╕ям в ╖хн╕й боротьб╕ за владу. Таке втручання у деяких випадках було заочним протистоянням м╕ж СРСР ╕ США та мало за мету розширення соц╕ал╕стичного табору шляхом впровадження комун╕стично╖ ╕деолог╕╖ в певн╕ кола ╕ прошарки кра╖н, де в╕дбувалися соц╕альн╕ потряс╕ння, народно-визвольн╕ рухи чи громадянськ╕ в╕йни.
 СРСР до останн╕х дн╕в свого ╕снування не припиняв агентурно╖, розв╕дувально╖ роботи у багатьох кра╖нах св╕ту, яка покладалася на Перше головне управл╕ння Ком╕тету Державно╖ Безпеки, Головне розв╕дувальне управл╕ння Генерального штабу М╕н╕стерства оборони.4 Державн╕ органи СРСР безпосередньо чи ╕з залученням кра╖н-союзниць (наприклад, Куби) брали участь у бойових д╕ях в ╕нших кра╖нах за межами сво╖х кордон╕в, фактично зд╕йснюючи ╕нтервенц╕ю – тобто силове втручання одн╕╓╖ держави чи дек╕лькох держав у внутр╕шн╕ справи ╕нших держав, спрямоване проти ╖╖ територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ чи пол╕тично╖ незалежност╕.5
 На жаль, зазначен╕ д╕╖ не мають, на наш погляд, достатнього та системного висв╕тлення. Кр╕м того, це важливо для всеб╕чного ╕ правдивого висв╕тлення ╕стор╕╖ радянсько╖ доби, ╖╖ критичного осмислення. По-друге, це потр╕бно заради ╕сторично╖ справедливост╕ для тих, хто безпосередньо брав участь у бойових д╕ях за межами сво╓╖ кра╖ни. Мета роботи - не вдаючись до анал╕зу пол╕тичних причин ╕ мотив╕в, визначити часов╕ рамки та кра╖ни, де брали участь радянськ╕ в╕йськов╕ та фах╕вц╕ у бойових д╕ях за межами сво╓╖ держави, а також людськ╕ втрати серед них.
 Отже, якщо звернутися до наявних ╕ в╕дкритих джерел, то ста╓ очевидним, що в╕йськов╕ збройн╕ формування СРСР, його частини, спец╕альн╕ п╕дрозд╕ли чи окрем╕ групи (в╕дкрито чи та╓мно), брали участь у р╕зного роду та масштабу в╕йнах ╕ бойових д╕ях на територ╕╖ багатьох, близьких ╕ далеких, кра╖н св╕ту. Так, на прохання тод╕шнього кер╕вника Гом╕ндану (Нац╕онально╖ парт╕╖ Китаю) до кер╕вництва ВКП(б) та уряду СРСР, починаючи з серпня 1924 р. ╕ до липня 1927 р. радянськ╕ в╕йськов╕ радники брали участь у громадянськ╕й в╕йн╕ в Кита╖. За цей пер╕од в Кита╖ перебувало до 135 радник╕в р╕зних род╕в в╕йськ. П╕сля смерт╕ Сунь Ятсена новим л╕дером Гом╕ньдану та головнокомандуючим Збройними силами став Чан Кайш╕ (Цзян Цзеш╕). У боях за силове об’╓днання Китаю на п╕вноч╕ кра╖ни у 1926 р. в арм╕╖ генерала Чан Кайш╕ в╕йськовим радником був В. Блюхер (китайц╕ знали його як Гал╕на Б. К.). У липн╕ 1927 р. гом╕ньдан╕вц╕ звинуватили комун╕ст╕в у спроб╕ захопити владу в кра╖н╕ ╕ вивели ╖х з╕ складу нац╕онального уряду. Одночасно з кра╖ни було вислано ус╕х радянських пол╕тичних ╕ в╕йськових радник╕в.6
 В пер╕од з 15 липня до 31 грудня 1929 р. в╕йськов╕ п╕дрозд╕ли Червоно╖ арм╕╖ вели бо╖ з японцями на Китайсько-Сх╕дн╕й зал╕зниц╕ (КСЗ, рос. – КВЖД). Саме бойов╕ д╕╖ на КСЗ були першою локальною в╕йною Радянського Союзу за межами сво╖х кордон╕в. У боях т╕льки за жовтень-листопад 1929 р. брали участь б╕льше 18 тисяч (18521) червоноарм╕йц╕в ╕ червоних командир╕в. Бойов╕ втрати радянських в╕йськ склали 143 вбитими, 4 – пропали безв╕сти, 665 чол. були контужен╕. У березн╕ 1935 р. СРСР продав Китайсько-Сх╕дну зал╕зницю Япон╕╖ за ц╕ною майже у п’ять раз╕в дешевше нижньо╖ меж╕ ╖╖ реально╖ вартост╕.7
 П╕сля того, як Л╕ Л╕саня (голову Компарт╕╖ Китаю) у 1930 р. Ком╕нтерн в╕дкликав до Москви, на перш╕ рол╕ в компарт╕╖ вийшов Мао Дзедун, на якому й зупинив св╕й виб╕р Стал╕н та якому СРСР став надавати б╕льш значну, н╕ж ╕ншим силам в Кита╖, допомогу збро╓ю, в╕йськовою техн╕кою, радниками та фах╕вцями. У 30-т╕ роки в структур╕ спецслужб СРСР ╕снувала експедиц╕я з доставки збро╖ Червон╕й арм╕╖ Китаю через Монгол╕ю в Яньюань. Доставкою озбро╓ння до Китаю займалося й ре╓страц╕йне в╕дд╕лення Розв╕дувального управл╕ння РСЧА. Секретна операц╕я мала кодову назву – л╕н╕я “╤кс”.
 П╕сля окупац╕╖ японськими в╕йськами Маньчжур╕╖ та п╕вн╕чних район╕в Китаю, 18 лютого 1932 р. було створено (п╕д протекторатом Япон╕╖) державу Маньчжоу-Го на чол╕ з колишн╕м китайським ╕мператором Генр╕ Пу ╤.8 У вересн╕ 1937 р. Радянський Союз вв╕в до “братньо╖” Монгол╕╖ сво╖ в╕йська –
30-тисячний 57-й Окремий корпус – 265 танк╕в, 280 бронемашин, 5000 автомоб╕л╕в ╕ 107 л╕так╕в. Оск╕льки в т╕ роки п╕вн╕чно-сх╕дний Китай ╕ Маньчжур╕я перебували п╕д контролем Япон╕╖ – це призвело до в╕йськово╖ напруги в цьому район╕. Приводом до початку конфл╕кту стало вбивство 15 липня 1938 р. японського жандарма. Ця провокац╕я сталася чи то на територ╕╖ Маньчжур╕╖ (верс╕я японц╕в), чи то за три метри (!) в╕д кордону на територ╕╖ СРСР (радянська верс╕я). Але, починаючи з 29 липня ╕ до 11 серпня 1938 р., червоноарм╕йц╕ вели активн╕ бойов╕ д╕╖ в Маньчжур╕╖ проти японц╕в у район╕ озера Хасан. Втрати радянських в╕йськ в тих боях склали: 792 чол. вбитими та такими, що пропали безв╕сти, 2752 було поранено.9 За даними О. Шишова, радянськ╕ втрати вбитими склали 717 чол. (в т. ч. – 129 командного складу), 75 пропали безв╕сти та потрапили до полону, а 3279 були поранен╕, контужен╕ чи захвор╕ли10. З 11 травня ╕ до 16 вересня 1939 р. вже б╕ля р╕чки Халх╕н-Гол (кордон Монгол╕╖ та Маньчжоу-Го) Червона арм╕я разом з монгольськими б╕йцями вела ще б╕льш масштабн╕ бо╖ проти японц╕в. Воював все той же 57-й Окремий корпус (п╕зн╕ше розгорнутий у 1-шу арм╕йську (фронтову) групу – командувач Г. Жуков), у склад╕ якого було 30 тис. чол. особового складу, 280 бронемашин, 265 танк╕в, 280 л╕так╕в, артилер╕я, командири ╕ в╕йськов╕ фах╕вц╕, як╕ мали досв╕д в╕йни в ╤спан╕╖ та Кита╖. Наприклад, серед 48 льотчик╕в було 11 Геро╖в Радянського Союзу. Бо╖ фактично розпочалися 22 травня, коли взвод розв╕дки, а пот╕м заг╕н червоноарм╕йц╕в та монгольськ╕ кавалеристи (1200 чол.) перейшли кордон ╕ переправилися на сх╕дний берег р. Халх╕н-Гол ╕ на маньчжурськ╕й територ╕╖ зайняли позиц╕╖ за 10 км в╕д державного кордону. У конфл╕кт╕, який оф╕ц╕йна ╕стор╕я до сих п╕р не визнала в╕йною, бойов╕ втрати серед радянських в╕йськових склали 7974 чол.11
 Кровопролитн╕й братовбивч╕й Громадянськ╕й в╕йн╕ в ╤спан╕╖ передував прих╕д до влади у 1931 р. крайн╕х л╕вих сил, яких, за деякими даними, активно спонсорував гр╕шми Комун╕стичний ╤нтернац╕онал, п╕сля чого в кра╖н╕ розпочалося самозахоплення земель, нападки на церкву, анулювання селянсько╖ заборгованост╕, нац╕онал╕зац╕я промисловост╕, зал╕зниць, “демократизац╕я” державного апарату та арм╕╖12. В╕йна в ╤спан╕╖ фактично розпочалися в липн╕ 1936 р. Для СРСР, як вказу╓ться, питання про заколот проти республ╕кансько╖ ╤спан╕╖ вже не стояло, Сов╓ти прагнули мати користь – ╕ з точки зору перспективи “св╕тово╖ революц╕╖,” ╕ – отримання бойового досв╕ду. Зрозум╕ло, що в╕йна в ╤спан╕╖ була як для СРСР, так ╕ Н╕меччини, ╤тал╕╖ пол╕гоном для випробування сво╓╖ збро╖, в╕дпрацювання тактики ╕ стратег╕╖ бойових д╕й, набуття особовим складом бойового досв╕ду. Вже 18 вересня 1936 р. секретар╕ат виконкому Ком╕нтерну прийняв р╕шення про направлення до ╤спан╕╖ добровольц╕в-комун╕ст╕в для участ╕ в бойових д╕ях на боц╕ ╤спансько╖ республ╕ки. У тому ж 1936 р. в СРСР було прийнято нову Конституц╕ю, чи не найдемократичн╕шу за сво╖м зм╕стом на той час в ╢вроп╕. Але це не зупинило репрес╕╖ 1937-1938 рр., не зм╕нило внутр╕шньо╖ пол╕тики б╕льшовицько╖ парт╕╖ щодо необх╕дност╕ посилення класово╖ боротьби, зм╕цнення влади “диктатури пролетар╕ату” в кра╖н╕ та зовн╕шнього курсу на розвиток “пролетарського ╕нтернац╕онал╕зму”. На закритому зас╕данн╕ Пол╕тбюро ЦК ВКП(б) 29 вересня 1936 р. прийма╓ р╕шення про проведення “Операц╕╖ ╤кс” – надання активно╖ в╕йськово╖ допомоги республ╕канськ╕й ╤спан╕╖. Затверджено план операц╕╖ з доставки особового складу та спец╕альних машин до ╤спан╕╖, а також вивезення зв╕дти золотого запасу до СРСР. Проведення ц╕╓╖ та╓мно╖ операц╕╖ було покладено на Розв╕дуправл╕ння НКО СРСР (для цього вид╕лялося 1 млн. 910 тис. радянських рубл╕в та 190 тис. долар╕в США) ╕ Наркомат зовн╕шньо╖ торг╕вл╕ СРСР.13 У той же час в СРСР було орган╕зовано акц╕ю - ╕ на поточний рахунок Всесоюзно╖ Центрально╖ Ради Профсп╕лок № 159783 за три роки Громадянсько╖ в╕йни для республ╕кансько╖ ╤спан╕╖ радянськ╕ люди здали 277 млн. 614 тис рубл╕в. З СРСР до ╤спан╕╖ в╕дправлено тисяч╕ пуд╕в продовольства, одягу, медикамент╕в, а також м╕льйони штук патрон╕в, сотн╕ танк╕в ╕ л╕так╕в, тисяч╕ гармат ╕ автомоб╕л╕в, сотн╕ тонн пального тощо...14 Ц╕лих три роки, з 19 липня 1936 р. до 18 липня 1939 р. радянськ╕ в╕йськов╕ – танк╕сти, льотчики, артилеристи, моряки, а також в╕йськов╕ та цив╕льн╕ фах╕вц╕ (б╕льш╕сть з яких, якщо не вс╕, працювали на розв╕дку), воювали в ╤спан╕╖ на боц╕ республ╕канц╕в, залишивши у могилах ╕ без на чуж╕й земл╕ сотн╕ ╕нтербригад╕вц╕в. Золотий запас ╤спан╕╖ 510 079 529, 3 гр., тобто трохи б╕льше 510 тонн, у жовтн╕ 1936 р. було вивезено до Союзу та звернено на оплату поставок озбро╓ння, грошове утримання, матер╕альну допомогу радянським добровольцям, а також пенс╕╖ с╕м’ям тих, хто загинув в ╤спан╕╖. З нього оплачувалася п╕дготовка в╕йськових оф╕цер╕в для республ╕ки, а саме: п╕хотинц╕в у Рязан╕, артилерист╕в у Сумах, льотчик╕в у Липецьку та К╕ровабад╕, танк╕ст╕в у Горькому й Тамбов╕15.
 (Продовження в наступному номер╕).

На фото: Радянськ╕ танк╕сти в ╤спан╕╖. Фото 1937 р.

 ПРО АВТОРА. РОМАН ЮХИМОВИЧ САВОНЮК народився 25 жовтня 1949 року на Волин╕. У 1967 р. зак╕нчив середню школу (смт. Маневич╕ Волинсько╖ област╕). З 1976 року пост╕йно мешка╓ в Криму. У 1976 р. з в╕дзнакою зак╕нчив Ки╖вську Вищу школу МВС СРСР за спец╕альн╕стю «Правознавство». У 1976 - 1985 рр. працював в УВС Кримського облвиконкому. З 1985 року - викладач, старший викладач, начальник циклу в систем╕ навчальних заклад╕в МВС. У 1997 р. призначений на посаду начальника кафедри крим╕нального права, крим╕нального процесу ╕ крим╕нал╕стики Кримського факультету Ун╕верситету внутр╕шн╕х справ. З 2001 р. - начальник кафедри крим╕нального права ╕ крим╕нолог╕╖ Кримського юридичного ╕нституту Нац╕онального ун╕верситету внутр╕шн╕х справ. З вересня 2006 р. - професор кафедри крим╕нального процесу Кримського юридичного ╕нституту Харк╕вського нац╕онального ун╕верситету внутр╕шн╕х справ.
Кандидат юридичних наук, доцент. Полковник м╕л╕ц╕╖ у в╕дставц╕. Автор 6 навчальних ╕ навчально-методичних пос╕бник╕в. Опубл╕кував б╕льше 70 наукових та науково-методичних праць. Заслужений юрист Автономно╖ Республ╕ки Крим.

ЧВЕРТЬ М╤ЛЬЙОНА УКРА╥НЦ╤В БРАЛИ УЧАСТЬ У В╤ЙНАХ ╤ КОНФЛ╤КТАХ ЗА КОРДОНОМ
 Наш╕ сп╕вв╕тчизники пройшли через 24 локальних в╕йни на територ╕╖ 16 кра╖н. Але й дос╕ в Укра╖н╕ так ╕ не створено ╓диного ре╓стру учасник╕в во╓нних конфл╕кт╕в. Про це заявив 15 лютого на «круглому стол╕» в УКР╤НФОРМ╕ голова Укра╖нського союзу ветеран╕в Афган╕стану (во╖н╕в-╕нтернац╕онал╕ст╕в) Серг╕й Червонописький. «Зараз цим займа╓ться Укра╖нський союз ветеран╕в Афган╕стану. За нашими даними, нин╕ в Укра╖н╕ проживають 250 тисяч ветеран╕в-╕нтернац╕онал╕ст╕в, з них 150 тисяч - «афганц╕», - пов╕домив в╕н. Серг╕й Червонописький сказав: «Щодо загиблих, то ч╕тк╕ в╕домост╕ у нас ╓ т╕льки по афганськ╕й в╕йн╕ - 3360 загиблих, з них 80 безв╕сти зниклих або полонених».
Як зазначили учасники «круглого столу», в кра╖н╕ ╕сну╓ безл╕ч проблем, з якими доводиться жити ветеранам - учасникам во╓н ╕ конфл╕кт╕в за кордоном. Зокрема, йдеться про забезпечення ╖х житлом. Так, у Ки╓в╕ залиша╓ться велика к╕льк╕сть ветеран╕в-╕нвал╕д╕в, як╕ стоять у черз╕ на отримання квартир вже понад 20 рок╕в. У 2007 роц╕ в столиц╕ лише дво╓ «афганц╕в» отримали житло. Держава повинна дбати про тих людей, як╕ пройшли через во╓нне пекло, зазначив голова Асоц╕ац╕╖ миротворц╕в Укра╖ни Юр╕й Донський. У них мають бути соц╕альн╕ гарант╕╖, додав в╕н.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 22.02.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5607

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков