Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська світлиця" вже повідомляла про парламентські слухання, присвячені пам'яті жертв голодомору. Серед тих, хто брав участь у слуханнях, був керівник науково-редакційної групи "Реабілітовані історією", кандидат історичних наук Дмитро Омельчук. З ним зустрівся наш кореспондент.

- Дмитре Володимировичу, як Ви оцінюєте результати слухань?
- Упродовж ХХ століття Україна пережила три жорстокі голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Другий був найбільш жорстоким, масовим і став найбільшою соціально-демографічною катастрофою для народу України. Протягом останніх десятиліть вченими проведені глибокі розвідки, які пролили світло на цю страшну сторінку нашої історії. Тепер настав час дати політико-правову оцінку голодомору і вшанувати пам'ять мільйонів загиблих. В травні 2003 року з цього приводу буде проведене спеціальне засідання Верховної Ради України.

- Наскільки тема голодомору актуальна для Криму?
- Найстрашнішими для Криму виявились події 1921-1923 років, коли населення півострова скоротилось більше як на 100 тисяч чоловік. Тоді найбільше постраджали ті, хто мешкав в гірських районах на Південному березі Криму. Це випливало з форми господарюван-ня, адже там не вирощували хліб. З цього голоду таємницю не робили, проте можу сказати, що і донині "білих плям" тут ще дуже і дуже багато. Одне можна сказати із впевненістю: його причинами було поєднання принаймні двох чинників - занедбання сільського господарства (як наслідок громадянської війни) і продовольчої політики радянської влади, яка продрозверсткою, а потім і завищеним податком доконала кримське село. А ось невідомого залишається багато. Наприклад, яка доля того зерна, яке за продрозверсткою вивезли з Криму? Документально підтверджено, що більша його частина в 1921 році пішла в Одесу, Генічеськ та Скадовськ. Оскільки це портові міста, виникають питання, на які поки що немає відповіді. Інший бік справи - як поводились люди в цій екстремальній ситуації. Сучасник писав, що вони "тихо помирали цілими селами". Є докази іншого - доходило до сутичок, коли голодуючі, аби врятувати життя, намагалися силою відібрати продовольство у більш заможних односельців, а ті створювали загони самооборони і навіть проводили самосуди над тими, хто зазіхав на  їхнє майно. На жаль, документів про це мало.Жахи голодомору 1932 - 1933 років оминули Крим. Хоча населення півострова відчутно бідувало, смертей від голоду документально не виявлено і людоїдства не було. Влада вже тоді рішуче боролася із чутками про голод в Україні. За їх розповсюдження відправляли до таборів ГУЛАГу. Зараз співробітники науково-редакційної групи працюють над низкою матеріалів на цю тему.
- "Кримська світлиця" може розраховувати на те, що її читачі зможуть прочитати про це першими?
- Безумовно.

- Які практичні кроки передбачено по вшануванню пам'яті жертв голодомору?
- Перш за все планується спорудити в столиці Меморіал жертв голодомору та політичних репресій. Буде відкрито Музей та Науково-дослідний центр, який буде займатись вивченням історії політичного терору в Україні за радянських часів. Є "План заходів у зв'язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні на 2002-2003 роки". В Криму планується проведення низки заходів, зокрема відкриття постійно діючих експозицій в музеях, видання наукової та науково-популярної літератури, висвітлення цих трагічних сторінок у засобах масової інформації. Вважаю, що час порушити питання про встановлення пам'ятника жертвам політичного терору. Крим - чи не єдиний регіон в Україні, де такого пам'ятника немає досі.

- Дмитре Володимировичу, всі ці заходи - данина пам'яті чи пересторога нинішньому поколінню?
- І перше, й друге. Найважливіший урок минулого є в тому, що не повинно бути непідконтрольної народу влади. Інакше вона (влада) здатна витворити таке... Це аксіома демократії. І лише тоді, коли всі ми, громадяни України, відчуємо, що дійсно з'явились можливості реально впливати на владні рішення, можна буде із впевненістю сказати: таке ніколи не повториться.

У ВАШИНҐТОНІ БУДЕ ПАМ'ЯТНИК ЖЕРТВАМ ГОЛОДУ?
Про спорудження пам'ятника жертвам голоду йшлося на конференції, скликаній головою Українського конгресового комітету Америки М. Савковим. На неї були запрошені президент Світового конгресу українців А. Лозинський, кардинал
Л. Гузар, посол України в США К. Грищенко, постійний представник України в ООН В. Кучинський, генеральний консул в Нью-Йорку С. Погорельцев, офіційний представник конгресмена Сандера Левіна Д. Етінджер та представниця губернатора Нью-Йорка О. Волошин. Учасників  конференції було поінформовано про заходи української громади щодо спорудження в столиці США пам'ятника жертвам Великого голоду в Україні. Головним промоутером в Конгресі США цієї справи є щирий приятель українців, конгресмен Сандер Левін, який уже зробив відповідну заяву в Палаті представників.
Наші співвітчизники у США не випадково зініціювали спорудження пам'ятника, бо американський уряд поки що єдиний, який визнав голодомор-33 як злочин перед людством.

ПАНАХИДА В СІДНЕЇ
До всесвітнього вшанування пам'яті жертв голодомору 1932 - 1933 років прилучилися і українці, які живуть в австралійському штаті Південний Уельс. У вщерть переповненому сіднейському Домі молоді спільну поминальну панахиду відправили священики Української греко-католицької церкви Зенон Хоркавий, Тарас Горпиняк, Ждан Коломиєць та Української автокефальної православної церкви - Василь Черванів, Володимир Люлька, Євстахій Дорош. Перед учасниками жалобного зібрання виступила консул України в Австралії Олена Оснач.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 21.02.2003 > Тема ""Білі плями" історії"