Версiя для друку Обговорити в форумi

ДОРОГА ДО ХРАМУ

УРИВОК З НЕОПУБЛІКОВАНОГО ІСТОРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ «ПІД ЗНАКОМ СВЯТОГО КЛИМЕНТА»
(Закінчення. Поч. у № 10, 11).

 ВОДИ КОЗАЧОЇ БУХТИ ВІДКРИВАЛИ «АНГЕЛЬСЬКУ ЦЕРКВУ»
 Говорячи про стародавній храм св. Климента, середньовічні джерела згадують бухту, посередині якої, на острівці, знаходився цей храм. Ця місцевість ототожнена деякими істориками з нинішньою Козачою бухтою Севастополя: «Острівець у Козачій бухті може бути ідентифікований як місце закінчення земного життя св. Климента, Папи Римського». Письменник-кримознавець А. І. Маркович пише: «Храм на острові біля Херсонеса, безсумнівно, існував. У ХІІІ ст. його бачив Рубрук, котрий проїжджав у травні 1253 р. на судні з Константинополя в Сугдею (нині Судак). В описі своєї подорожі він згадує про острів біля Херсонеса й церкву на ньому св. Климента, побудовану руками ангелів». Руїни цього храму бачив у 1795 р. академік П. С. Паллас.
 У ХІХ ст. під час розкопок на острівці в Козачій бухті справді були виявлені руїни храму з вівтарем та гробівцем. Гробівець перебував на рівні моря й у дні значного прибуття води (під час переважних вітрів з північного напрямку) опинявся під хвилями. Заливання морем нижнього рівня храму й гробівця, вважають дослідники, частково може пояснювати походження легенди про підводний храм. Однак більшість літератури про св. Климентія іґнорує пряму вказівку описів середньовічного францисканця Рубрука, який бачив острів з церквою посередині бухти, а не на краю затоки південного кінця бухти. Посередині бухти розташований ще один маленький острівець, і там мною особисто були підняті з морського дна фраґменти дахової черепиці, керамічного посуду (амфор і піфосів), елементи архітектурних деталей, керамічної плитки. Тому припускаю, що острів, на якому знаходився храм над місцем мученицької смерті св. Климента, був саме тут, а не там, де його досліджували О. Л. Бертьє-Делагард, згодом дослідник-аматор Костюшко-Волюжич.
 Поширення культу св. Папи Климента та ріст його популярності отримали новий поштовх у зв’язку з діяльністю святих Кирила і Методія. У 861 р. майбутні світочі слов’ян Кирило (на той час, до складання монаших обітів, носив ім’я Костянтин) і Методій зупинилися в Херсонесі, прямуючи з місією в Хазарський каганат. Костянтин розпитував місцевих мешканців про місце поховання св. Климента. Продовжуючи пошуки, Костянтин знайшов посередині однієї з тутешніх бухт острівець із руїнами храму й склепіння гробівця, у якому, за переказом, він і знайшов мощі св. Климента. Поклавши мощі в один з храмів Херсонеса — св. Созонта, частину з них Костянтин доправив до Рима. Папа Адріан ІІ зустрів реліквію з великою пошаною і помістив її в римському храмі св. Климента, який побудовано на місці оселі родини святого.
 З кінця 860-х років культ Папи широко поширився як у Західній, так і в Східній Європі. Це спричинило появу нових здобутків у створенні церковної літератури та мистецтва, а також започаткувало особливі урочисті святкування.
 Культ св. Климента Папи Римського став, поряд зі слов’янською літурґією та писемністю, складовою частиною кирило-методіївської традиції, важливою рисою якої було відстоювання єдності Вселенської Церкви. Це яскраво відображено у «Похвалі Папі Климентію». Твір написано учнем св. Методія, і в ньому говориться: «Не одна Церква, не дві, але увесь світ сьогодні, на згадку його зібравшись, Бога прославляє».
 Початковий період становлення християнства України-Русі був багато в чому пов’язаний з ім’ям святого Папи. Князь Володимир, повертаючись на батьківщину після взяття Херсонеса в 988 р., привіз із собою до Києва безліч предметів культу та реліквій, серед яких була і частина мощей св. Климента — «всечесна голова» святого. Побудувавши в Києві перший державний християнський храм — Десятинну церкву, князь Володимир саме у ній поклав ці мощі. Відтоді Десятинна церква отримала свою офіційну назву – церква святого Климента. За його задумом, положення мощей святого Папи в Києві повинне було підкреслити святість столиці нової християнської держави, освяченої молитвами учня св. апостола Петра.
 Св. Климент надзвичайно високо шанувався в Київській Русі в перші десятиліття після її християнізації. Це пов’язано з тим, що князь Володимир — очевидно, з міркувань більшої незалежності від Візантії – укомплектував новий київський клир не
з константинопольських, а саме із херсонеських священиків, у яких св. Климент займав першорядне місце в плеяді святих заступників Церкви. Цілком природно, що херсонеські священнослужителі залучили до культу св. Папи і свою слов’янську паству на Дніпрі. Храми в ім’я
св. Папи Климента будувалися в різних кінцях Київської держави, навіть у віддалених північних областях (наприклад, на Ладозі). Культ св. Климента використовувався для встановлення незалежності Церкви у Русі-Україні, коли східнослов’янські християни відстоювали перед Константинополем своє право на церковну самостійність і самобутність.
 Східними слов’янами написано не менше п’яти оригінальних творів про св. Климента. У Київській Русі створювалися літописи про Папу-мученика, найзначнішим з яких є «Слово на відновлення Десятинної церкви» (ХІ століття). У цій літературній пам’ятці автор виступає проти перебільшення ролі Константинополя у становленні в Русі-Україні християнства. Він відстоює точку зору, що Русь-Україна має власного небесного заступника – св. Климента Римського, спадкоємця святого апостола Петра.
 Крім того, князь Володимир прийняв за державний герб Київської держави особистий символ св. Климента-папи — якір (котвицю), з яким цей святий віддав життя за Христа. Через роки кітвиця була стилізована у сучасний герб України — тризуб. У чеській нумізматиці існує такий термін як „Святоклиментівська котвиця”, а на старовинних чеських монетах є зображення якорів. Виявляється, що у катедральному храмі Чехії — Свято-Вітівському соборі – теж зберігається реліквія святого Климента. Як вона потрапила туди: чи через святих Кирила і Методія, чи, може, згодом з Києва — невідомо. Так чи інакше, та на чеських монетах є зображення власне „святоклиментівської котви”. Цей символ Климента І Папи Римського не став державним гербом Чехії лише через те, що чехи вже мали власний державний герб. Тож треба відзначити, що Київська держава єдина у світі у Х-ХІ століттях мала християнський герб.
 У наступні століття традиція закріпила роль основного заступника України-Русі за св. апостолом Андрієм, однак шанування східними слов’янами
(і західного, і східного обрядів) св. Папи Климента триває й донині і з великими урочистостями.
 Місце мученицької смерті
св. Климента І Папи Римського у Козачій бухті до сих пір навіть символічно не позначено. Більше того, території колишнього Херсонеса, які є культурною спадщиною світового значення, підпали під дикий «дерибан» севастопольських чиновників й під виглядом «благоустрою» поступово «заростають» приватними котеджами, а на святих місцях, де ступали мученики перших років християнства, безкарно риються «чорні археологи»...
 В’ячеслав ЧИЖЕВСЬКИЙ.
(Часопис Львівської Архиєпархії УГКЦ «Мета»).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 21.03.2008 > Тема "Душі криниця"