Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 21.03.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 21.03.2008
ТЕРИТОР╤Я СВ╤ТЛА ╤ ДОБРА

 Льв╕вський корпункт «КС» (а разом з ним ╕ чималенька к╕льк╕сть читач╕в-галичан) все б╕льше ╕ б╕льше «занурю╓ться» у патр╕отичний укра╖нський проект початку 90-х рок╕в минулого стол╕ття. Вс╕, мабуть, уже зрозум╕ли, що йдеться про нашу «Кримську св╕тлицю». Цей проект можна вважати в╕дносно вдалим, адже газета протрималася ц╕лих 15 рок╕в! ╤ це в умовах безгрош╕в’я, не завжди дружнього кримського середовища (часом нав╕ть в╕дверто ворожого, укра╖нофобського) не завжди батьк╕вського ставлення оф╕ц╕йного Ки╓ва («виживе «Св╕тлиця» - добре, не виживе - щось новеньке придума╓мо...») без власного прим╕щення, транспорту ╕ т. д., ╕ т. п.
 Багато хороших укра╖нських газет загинуло за цей час, а «Кримська св╕тлиця» дос╕ трима╓ться; засновники газети можуть бути задоволен╕ - п╕дняте колись знамено боротьби за р╕дний ╕нформац╕йний прост╕р нин╕ перебува╓ у над╕йних руках.
 Кожен новий редактор газети вносив щось нове, але курс не зм╕нювався сутт╓во; схоже, з цим «д╕тищем» небайдужого укра╖нства доведеться змиритися ╕ найкрут╕шим ╕мпер-шов╕н╕стам. «Собаки гавкають, а караван ╕де...»
 В чому секрет живучост╕ газети? Мабуть, в тому, що вона дуже потр╕бна жменьц╕ кримчан. Хай не б╕льшост╕, а навпаки - гнан╕й ╕ пересл╕дуван╕й меншост╕, та все ж дуже ╕ дуже потр╕бна! Не могла ж материкова Укра╖на залишитися повн╕стю байдужою до цього крику душ╕ недоасим╕льованого кримського укра╖нства... З ус╕х рег╕он╕в молодо╖ держави полет╕ли «перш╕ ласт╕вки» допомоги - найчаст╕ше морально╖, але й це було потр╕бно! У важк╕ для газети дн╕ надходила й матер╕альна допомога - не в╕д держави, н╕, а саме в╕д простих, небайдужих людей. Ц╕, загалом невелик╕, суми сутт╓во зм╕нити ситуац╕ю не могли, проте виконували роль сво╓часно п╕днесено╖ жменьки патрон╕в в розпал╕ ╕нформац╕йного бою.
 Зайнявши «кругову оборону», журнал╕стський колектив «Кримсько╖ св╕тлиц╕» був радий ╕ так╕й символ╕чн╕й допомоз╕ - отже, народ да╓ «добро» на продовження Опору! Отже, про Крим пам’ятають! Тож дивися - не сьогодн╕-завтра прилетить з Велико╖ земл╕ л╕так ╕з амун╕ц╕╓ю, бо╓припасами, медикаментами...
 Одним словом, допомогли нам протриматися небайдуж╕ побратими з ус╕х куточк╕в неньки-Укра╖ни. Може, варто розпов╕сти про них? Якщо так, то з кого почати? В╕дчуваю певну «заборгован╕сть» перед ╤вано-Франк╕вськом. Вже два роки минуло з дня виходу статт╕: «Кримське «Джерельце» читають ╕ галичани!», а я до цього часу так ╕ не з’╖здив до ╕вано-франк╕всько╖ школи-╕нтернату № 1. А саме про д╕тей ц╕╓╖ школи йшлося у матер╕ал╕. Оце так «оперативн╕сть» - н╕чого не скажеш... Де ж тепер Христинка Гук, Соф╕йка Дирда, Оленка Л╕сецька? Де Дмитрик Глад╕й? Де Оксана ╕ Наталочка Затварницьк╕? Де Мар╕йка Федор╕в, Олекс╕й Круп’як, Мар’янка Щерб╕й? Де Оксана Скомаровська, брати Янк╕вськ╕?
 Певно, поп╕дростали за два роки, а дехто, може, й школу зак╕нчив? А ти, Серг╕ю ╤вановичу, обмежився двома сотнями льв╕вських передплатник╕в, забувши, що Прикарпаття - рег╕он дуже патр╕отичний й не менш важливий, н╕ж густозаселена р╕внинна Галичина...
 Борги треба в╕ддавати, а отже... треба ╖хати до ╤вано-Франк╕вська. Сказано - зроблено. Дорогу описувати не буду - вона завжди зда╓ться при╓мною, коли ╖деш до друз╕в.
╤ школу довго шукати не довелося. А ось побачене, почуте в н╕й перевершило вс╕ мо╖ спод╕вання. Здогадувався, що в ╕нтернат╕ працюють небайдуж╕ люди. Але щоб ось так активно популяризувати «Кримську св╕тлицю»! Ск╕льки компл╕мент╕в я наслухався, поки мене представляли колективу школи: «Представник нескорено╖, незр╕внянно╖, найгеро╖чн╕шо╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕!»! Пошкодував, що не ув╕мкнув диктофон...
 З усього було видно, що нашу газету у школ╕ знають ╕ люблять, передплачують два комплекти. Один пост╕йно «в робот╕», а ╕нший - в б╕бл╕отец╕. Весь час намагався проанал╕зувати - чому так? Як╕ причини прихильност╕ до нас? Згодом зрозум╕в, що ╖х ╓ дек╕лька, ╕ ус╕ вони важлив╕.
 Розмовляючи з директором школи Василем Степановичем П╕дручним, я зрозум╕в, що ╕ в╕н, ф╕зик за фахом, не в захват╕ в╕д нашого телебачення. А кому, як не йому, прац╕вников╕ школи-╕нтернату, знати, як саме вплива╓ на д╕тей б╕с╕вський «ящик»? Отже, в╕дразу виявилося, що ми однодумц╕.
 Василь Степанович прихильно поставився б до будь-яко╖ газети, до будь-якого «фрагменту» ЗМ╤ - т╕льки б вони вчили добру! Добре, що «Кримську св╕тлицю» в╕дносять саме до «гуман╕стичного» крила нашого ╕нформац╕йного простору.
 Чомусь в╕дразу пригадалися слова п╕сн╕:
 Може, мамо, я хоч трохи
 Кращим св╕т зроблю...
 Така житт╓ва позиц╕я нашого редактора-барда; ми ж, «св╕тличани», охоче п╕д ц╕╓ю програмою п╕дпису╓мося. Зна╓мо, що в сусп╕льств╕ ╓ певний в╕дсоток людей з такими ж установками, а отже, ╓ певна «н╕ша» для активно╖, посл╕довно╖, часом нав╕ть жертовно╖ роботи.
 На жаль, ми не японц╕, не н╕мц╕, не швейцарц╕ - т╕ народи будь-яке позитивне починання ставлять на конве╓р, у них працю╓ Система, а у нас всю роботу роблять невелик╕ загони партизан╕в-«гар╕бальд╕йц╕в». Тобто подвижник╕в-ентуз╕аст╕в, як╕ не здатн╕ творити великих арм╕й. Даються взнаки недол╕ки нашого ментал╕тету...
 А раз так, то вся наша робота нагаду╓ партизанщину. То в одному м╕сц╕ розбили ворога, то в ╕ншому м╕сц╕ стримали його наступ, захистили мирне населення... А ось так, щоб перейти в наступ широким фронтом - поки що не виходить. Може, за к╕лька десятил╕ть навчимося, але тепер ╕ добре озбро╓ний партизанський заг╕н може робити погоду.
 В усякому випадку, поки ╓ «Кримська св╕тлиця», ми не дозволимо погубити проект п╕д назвою «незалежна Укра╖на». Н╕ в Криму, н╕ в Галичин╕, н╕ в будь-якому ╕ншому рег╕он╕.
 Рад╕сно в╕дчувати, що у нас ╓ союзники! Мо╓ перебування у ╕вано-франк╕вськ╕й школ╕-╕нтернат╕ № 1 нагадувало в╕зит партизанського зв’язкового у м╕сцерозташування дружнього партизанського загону. ╤ нагодують, ╕ об╕гр╕ють, ╕ рани перев’яжуть... Це я образно, звичайно. Але вперше за багато рок╕в усв╕домив: льв╕вський корпункт в╕днин╕ може розраховувати не лише на одинак╕в-ентуз╕аст╕в, але й на ц╕лком бо╓здатний збройний п╕дрозд╕л. Понад 600 багнет╕в! Це разом з учнями, звичайно. Але х╕ба нам не потр╕бна молодь? ╤ хоча мене спочатку попередили: «Серг╕ю ╤вановичу, пересувайтеся по школ╕ обережн╕ше - вас можуть збити...», я це сприйняв як сво╓р╕дний «компл╕мент» спортивн╕й форм╕ б╕льшост╕ учн╕в. Молод╕сть бере сво╓, хочеться рухатися поб╕льше, але й щир╕стю, талантами, людським теплом Бог д╕тей також не обд╕лив. Було дуже багато рад╕сних посм╕шок ╕ нав╕ть... подарунк╕в. Сприймаючи мене як живе вт╕лення кримського укра╖нства, д╕тки дарували мен╕ сво╖ ╕грашки, а також сувен╕ри, власноруч виготовлен╕ на уроках прац╕. Це зворушувало, звичайно... Думав: а що, якби дарували не мен╕, а реальним школярам з Донбасу, Кривор╕жжя, Криму? А т╕ порозвозили б ╕ подарунки, ╕ спогади по ус╕х усюдах неньки-Укра╖ни?
 До реч╕, сп╕лкуючись ╕з Василем Степановичем, я намагався визначити можливост╕ очолювано╖ ним школи п╕д час... Р╕здвяних кан╕кул. Ск╕льки кримських д╕тей вона зможе розм╕стити, прийняти? Д╕йшли висновку, що 30 - 40 учн╕в - це оптимально.
 Досв╕д ╓, приймали вже д╕тей: ╕ кримських, ╕ донецьких. Д╕знавшись про це, я подарував вчительц╕ Соф╕╖ Глад╕й дв╕ книжечки в╕рш╕в дитячого поета з Донбасу (в╕н також ╓ нашим передплатником!) Григор╕я Пономаренка. Це ж як було б добре, якби «св╕тличани» з Прикарпаття контактували з донецькими! ╤ дв╕ «Калинов╕ соп╕лочки» (саме так назвав Григор╕й Андр╕йович сво╖ поетичн╕ зб╕рочки) користуватимуться тут б╕льшим усп╕хом, ан╕ж у зрос╕йщеному Донецьку. Сол╕дарн╕сть - вона ╕ ╓ сол╕дарн╕сть.
 А прим╕рник газети «Донеччина», подарований мен╕ редактором ╤горем Зоцом, я передав у шк╕льну б╕бл╕отеку, ╕ нею заоп╕кувалася В╕ра Васил╕вна ╢рмакова - переможець Всеукра╖нського конкурсу «Шк╕льний б╕бл╕отекар-2007». Отже, й б╕бл╕отекар╕ у ц╕й школ╕ не звичайн╕, а особлив╕! На п╕дтвердження цього В╕ра Васил╕вна заграла мен╕ на... бандур╕. Це п╕сля того, як я розпов╕в ╖й, що наш пост╕йний читач ╕ популяризатор бандури в Криму Остап К╕ндрачук - родом з Городенки ╤вано-Франк╕всько╖ област╕.
 Багата на таланти земля прикарпатська!
 Але найб╕льше наблизився я до розгадки причин такого теплого ставлення до «Св╕тлиц╕» саме завдяки Св╕тлан╕ Дмитр╕вн╕ Глад╕й. Виявля╓ться, «виною» всьому ╓ Укра╖нське нац╕ональне рад╕о, а особливо Н╕на Петр╕вна Жежера. Це вона колись у передач╕ «Чорним по б╕лому» так розпов╕ла про наш╕ «св╕тличанськ╕» проблеми, що у багатьох небайдужих слухач╕в ц╕╓╖ передач╕ виникло бажання чимось допомогти кримським укра╖нцям. ╤ з’явилися у нас нов╕ передплатники: Лариса Боратинець, Таня Полубко, Соф╕я Глад╕й... Може, й сам╕ д╕вчата не здогадуються - наск╕льки т╕сним ╓ наш укра╖нський св╕т! Коли у школ╕-╕нтернат╕ № 1 вив╕сили стенд, присвячений «Кримськ╕й св╕тлиц╕», то на першому план╕ було зображення Матер╕
Божо╖ (вишила його ╕ передала до «Св╕тлиц╕» наша читачка з Брод╕в Лариса Боратинець - така ж шанувальниця профес╕йного таланту Н╕ни Жежери, як ╕ вчителька Соф╕я Глад╕й). Мен╕ ж, знаючи ус╕ ц╕ детал╕, удв╕ч╕ ц╕кав╕ше простежувати етапи дружби ╕ сп╕вроб╕тництва патр╕отично╖ газети ╕ тако╖ ж патр╕отично╖ рад╕опередач╕.
 Результат ╓, ╕ досить вагомий! Яскравим прикладом розширення «територ╕╖ Добра» ╓ поетична творч╕сть Соф╕╖ Глад╕й. Зрештою, не т╕льки поетична, але й композиторська. Шкода, що на папер╕ я зможу передати лише текст, та й то частково, а про музику можу сказати т╕льки те, що вона ╓ дуже вдалою! Пов╕рте на слово. Така соб╕ пох╕дна, бадьора п╕сенька, яку можна було б сп╕вати ╕ в Пластовому табор╕, ╕ в загон╕ УПА:
 Нарешт╕, середа,
 ╕ веч╕р наступа╓
 Знайом╕ позивн╕ по рад╕о лунають...
 Знайшлися тепл╕ слова ╕ про самих ведучих:
 Н╕на Жежера, ╤лона Степаненко
 Ведуть уроки мудрост╕, любов╕ ╕ добра...
 Якби я знав т╕льки Соф╕ю Дмитр╕вну, то подумав би, що це лише ╖╖ бачення. Але знаю й ╕нших людей, як╕ з великою теплотою ставляться до нашого Нац╕онального рад╕о. Х╕ба що не вс╕ п╕сн╕ складають... За них ус╕х добре сказала Соф╕я Глад╕й:
 Сьогодн╕ ╕ завжди, на променях Любов╕
 Дзвенить для нас, як музика,
 ведучих кожне слово!
 Пан╕ Соф╕я вважа╓, що жодного переб╕льшення в цих словах нема╓:
 - З Н╕ною Петр╕вною Жежерою ми заочно познайомилися ще у 1998 роц╕. Це вона в╕дкрила для нас великий ╕ прекрасний св╕т Укра╖нського рад╕о! А нещодавно ми в╕дзначили маленьку юв╕лейну дату - 5-р╕ччя з дня виходу рад╕опередач╕ «Но╖в ковчег». Д╕ти так люблять ╖╖! Та що д╕ти - ми вс╕ любимо нашу Н╕ночку Жежеру, у не╖ такий чар╕вний оксамитовий голос, ми готов╕ слухати його щодня...
 Ну, що ж... Не поталанило укра╖нцям з телебаченням, зате за рад╕о не соромно. Воно, без сумн╕ву, розширю╓ «територ╕ю Добра» ╕ у такий спос╕б сприя╓ популяризац╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» за межами Кримського п╕вострова.
 Сьогодн╕ мен╕ хочеться згадати ╕ наших побратим╕в-подвижник╕в: Ольгу Грицину з Льв╕вщини, наше «приазовське сонечко» - Тамару Бойко з Мел╕тополя, Павла Семененка з Черн╕г╕вщини, Семена Струця з Ки╖вщини (останн╕й в╕домий ╕ тим, що збер╕г усе листування поета-пол╕тв’язня Миколи Руденка). Вс╕ ц╕ люди передплачують ╕ популяризують нашу газету.
 Але «найбо╓здатн╕шим» загоном, мен╕ зда╓ться, буде саме ╕вано-франк╕вська школа № 1, що на вулиц╕ В’ячеслава Чорновола. По праву пишаюся сво╖м маленьким в╕дкриттям...
Серг╕й ЛАЩЕНКО.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 21.03.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5715

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков