Версiя для друку Обговорити в форумi

ДО ЗОЛОТОГО ЮВІЛЕЮ НАТАЛІ БЕЗКОРОВАЙНОЇ

 Коли б мене запитали, кого я назвав би справжнім сучасним українцем на теренах Криму, без тіні найменшого сумніву у перших числах перелічених шанованих мною людей назвав би й прізвище співачки, Заслуженої артистки України, солістки Кримської державної філармонії Наталі Степанівни Безкоровайної. Адже своєю справді подвижницькою працею на ниві духовності Наталя Безкоровайна заслуговує найвищої пошани і поцінування. Вона одна з тих небагатьох сучасних митців Криму та й України, хто натхненно, невтомно і повсякчас піднімає на крила і несе до людей найкращі, найцінніші зразки української народної пісні. Завважте, не тих сучасних в переважній своїй більшості пісеньок-одноденок, під час виконання яких треба бігати з мікрофоном по сцені, пританцьовувати і плескати в долоні, мовляв, аплодуйте ж, підспівуйте, хоч часто-густо люди й слів тих пісеньок не запам’ятовують, а тих, справді народних пісень, які наш народ створив протягом багатьох віків своєї історичної долі. Пісень, сповнених нашої ментальної зажури і смутку, котрі в основному починаються отим нашим болісним «Ой», пісень, у яких народ плекав свої надії і сподівання про кращу долю, про свою найбільшу і найсокровеннішу мрію - про незалежність. А скільки чудесних пісень створили наші предки про високоморальне і справжнє кохання, про біль і розлуку, про козаченьків і чумаків, про вірність до коханої, до України.
 Багато з цих пісень складають репертуар нашої славетної землячки, котра за покликом своєї душі несе їх до найширших слухацьких і глядацьких аудиторій.

ЗІ СВЯТОМ!

Наталя Безкоровайна співачка, чиї солоспіви зачаровують, хвилюють, бентежать душу, викликають захоплення і сльози на очах. У мене таке враження, що, коли вона співає, скажімо, пісню Наталки Полтавки з однойменної опери Миколи Лисенка «Ой, я дівчина Полтавка, а зовуть мене Наталка» чи пісню-арію «Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться, ой, як болить серце моє, а сльози не ллються», мисткиня не лише намагається викласти до кінця свої Богом дані вокальні можливості, а й вкласти в них усю свою душу, наш національний дух і характер, аби цей спів був щирим, непідробним, непідвладним швидкоминущим модам і течіям. Таке мистецтво не минає, воно вічне. Спів Наталі Безкоровайної подібний до переливів солов’їного щебету у весняному гаю, до срібнодзвонного гірського потічка, що перестрибує з камінчика на камінчик, вишумовує і бринить, бринить, бринить…
 Коли я слухаю у виконанні Наталі Безкоровайної пісню на слова Олеся «Сміються, плачуть солов’ї», музику до якої написав Василь Безкоровайний, її далекий родич по лінії чоловіка Богдана, моя душа, як і ті солов’ї з пісні, і сміється, і плаче, огортається зажурою і сповнюється любов’ю і теплотою до своєї землі, до рідних країв, до України.
 Де б не доводилося мені слухати пісні у виконанні Наталі Безкоровайної, я ніколи не залишався байдужим. Та хіба лиш я! Палкі оплески присутніх – ось найвища, найкраща нагорода їй за натхненну творчу, високомистецьку працю.
 Наталю Безкоровайну знаю багато років, знаю її родину – доньку Олену, чоловіка Богдана. Це дружна, монолітна сім’я, родина однодумців. З такою родиною добре і жити, і працювати – тебе розуміють, тебе підтримують! А це для митця – головне! Наталя Степанівна сумлінно ставиться й до своїх громадських доручень, ніколи не стоїть осторонь наших українських справ у Криму. Разом зі своїм чоловіком Богданом – високопрофесійним музикантом – вони створили фундацію ім. Василя Безкоровайного – талановитого українського композитора, котрий багато років свого життя волею долі провів далеко від Батьківщини, в Америці, залишивши по собі великі напрацювання на ниві української культури. Не один концерт з його пісенної спадщини підготувала і виконала Наталя Безкоровайна, її кращі солоспіви увійшли до Золотого пісенного фонду України. У Наталі Безкоровайної – полудень віку. Час підбити підсумки зробленого і взяти розгін до нових творчих здобутків. Вона у розквіті фізичних і духовних сил, сповнена нових творчих задумів.
 Хочеться побажати їй, нашому голосистому кримському українському соловейку, гідній продовжувачці пісенної справи нашої кримської землячки славетної Оксани Петрусенко, аби все задумане нею збувалося, аби працювалося і співалося. А ми, шанувальники її високого таланту, будемо слухати, милуватися і чаруватися її співом, дивуватися її умінню хвилювати наші ностальгійні душі рідною українською народною піснею.
 Співайте, Наталю, співайте,
 І душу в пісні виливайте.
 Хвилюйте, бентежте, чаруйте,
 Нам радість від співу даруйте.
 Ви щира, проста, благородна,
 Ви – наша артистка, Народна!
 З ювілеєм, з роси та води Вам, люба Наталю!
 Палкий прихильник
 Вашого таланту —
 поет Данило КОНОНЕНКО.
м. Сімферополь.

НАТАЛЯ БЕЗКОРОВАЙНА: «МУЗИКА – ЦЕ МОЄ ЖИТТЯ!»

 Її знають, люблять, цінують і поважають не лише у Криму, в Україні, а й поза її межами. Пісні, які вона співає, дарують надію, наділяють вірою у себе, надихають на прекрасне, допомагають відчути катарсис, зцілюють душі і серця... Звати її, заслужену артистку України, - Наталя Степанівна Безкоровайна. Цей рік для неї – ювілейний. Співачка відзначає тридцять років творчої діяльності, двадцять років роботи у Кримській державній філармонії і п’ятдесяту весну свого життя. За цей час зроблено і досягнуто чимало!
 Дмитро Гнатюк, Герой України, Народний артист України, лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка, якось сказав про Наталю Степанівну: «...Спостерігаючи за творчістю цієї дуже цікавої співачки з рідкісним лірико-колоратурним сопрано протягом багатьох років, не перестаю дивуватися її працездатності, одержимості, з якою вона береться до нової роботи... Постійно працюючи над собою, співачка поповнює свій репертуар складним вокальним матеріалом оперної класики, що, безумовно, свідчить про її високу виконавську майстерність і професіоналізм...»
 Вихованка Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка Наталя Безкоровайна (рік випуску 1986) сьогодні має у своєму репертуарі понад триста вокальних творів, серед яких композиції зі світової та вітчизняної класики, українські народні пісні. До речі, Наталя Степанівна вперше в Україні виконала сольні партії у таких великих концертних творах, як «Різдвяна ораторія» К. Сен-Санса, «Ave Maria»
А. Караманова та ін. А ще її єдину з Криму запросили на сольний виступ у Національну оперу України у програму «Класік-прем’єр». Тут вона заспівала Болеро Єлени з опери всесвітньовідомого композитора Дж. Верді «Сицилійська вечерня». Але її вокальне поетичне мистецтво – це не тільки європейська класика, це класика української народної пісні, пісні, яка живе з нами від самого народження і до смерті, ми наспівуємо її у хвилини смутку і радості, вона закладена у наших генах.
 Рідної мови та пісні Наталю Степанівну навчили у дитинстві тато і мама. «Згадую, як сидячи у татка на колінах, співала разом із ним «Стоїть гора високая», «Ой, не світи, місяченьку», «Ой, на горі та й женці жнуть...» чи ще якусь із наших неповторних гарних пісень, - ділиться своїми спогадами співачка-ювілярка. – Знаєте, мої батьки були високодуховними людьми, саме вони мене навчили любити українську мову, культуру, та її найвищий прояв – пісню! Мабуть, ще тоді музика проросла у мені… Тепер це моє життя і покликання! Я маю змогу донести прекрасне духовне мистецтво до розуму і душ людських, наблизити людей до духовного очищення, до розуміння того, що життя насправді прекрасне і варте того, аби жити, щоб вони у це повірили, повірили у себе, щоб у них не опускалися руки і щоб вони ставали кращими!»
 До речі, Наталя Степанівна не лише дарує свій голос поціновувачам її мистецтва, а й навчає підростаюче покоління основам вокалу і постановки голосу на естрадному відділенні Кримського університету культури, мистецтв і туризму. Співачка розуміє, що треба передавати свої знання молодим, прищеплювати любов до рідної пісні, адже за ними - майбутнє української культури. Також не зупиняється ювілярка і на важкому, але приємному шляху самовдосконалення: бере участь у різноманітних вокальних конкурсах і як учасниця, і як член журі, презентує українське музичне мистецтво за кордоном. Кримську співочу перлину чули і бачили у Польщі, Німеччині, Франції, країнах СНД.
 Сьогодні у доробку Наталі Безкоровайної є й альбом «Перлини української музики» (Сімферополь, 1997 р.), і перший в Україні та Криму ліцензійний диск «Народжена вогнем» (Київ, 2004 р.), її голос також занесено на диск «Затремтіли струни» (Київ, 2002 р.), «Українські народні пісні» (Київ, 2005 р.) – і це все увійшло до Золотої колекції нашої музики. Її ім’я занесене до енциклопедичного видання «Словник співаків України», альманаху «Хто є хто в Криму 2001-2003», «Енциклопедії Сучасної України» (Київ, 2003 р.), «Музичної Енциклопедії України» (Київ, 2006 р.). Але чомусь думається, що все ж найбільшим визнанням для співачки залишаються щирі вдячні очі її слухачів, наповнені сльозами щастя, і їхні нескінченні овації!
 Катерина КРИВОРУЧЕНКО.
 Фото О. Носаненка.
 
* * *

 Вітаємо Вас, пані Наталю, із вашим ювілейним роком! Бажаємо Вам Божого благословення, творчої наснаги, сил і можливостей реалізувати усі свої плани!
 Зі щирою повагою і вдячністю -
 «СВІТЛИЧАНИ»

* * *
Наталя Безкоровайна,
заслужена артистка України,
наш «кримський соловейко»
щиро запрошує Вас у коло своїх друзів на святковий вечір
в Білу вітальню Кримської державної філармонії
11 квітня,
поч. о 18.00,
за адресою: Сімферополь, вул. Пушкіна, 3.

 Анастасія ТЕРЕЩЕНКО, керівник художнього відділу Кримської держфілармонії, виконавчий директор Міжнародного музичного конкурсу «Синій птах»:
«Наталя Безкоровайна - єдина артистка нашої філармонії, прекрасний голос якої увійшов у Золотий фонд України. На жаль, сьогодні ми не так часто, як хотілося б, маємо змогу слухати солоспіви Наталі Степанівни у Криму, бо вона більше гастролює Україною і за кордоном. Але ми впевнені, що вона подарує ще багато українських чудових творчих проектів Криму, Україні і світу...»
 
Марія ДРАЧ, голова Міжнародної організації «Жіноча Громада»:
«Наталя Безкоровайна, сольні концерти якої перед громадськістю Києва та інших міст України мали великий успіх, показала високу вокальну майстерність, артистичність у виконанні вокальних творів, щирість, обдарованість, організованість. Співачку тепло приймали глядачі Прибалтики, Німеччини, Росії, Франції, Польщі…»

Анатолій МОКРЕНКО, Народний артист України:
«Високий професіоналізм і природна працездатність не зупиняють на місці талановиту співачку… Кияни знають і люблять творчість Наталі Безкоровайної із дуже популярних у столиці передач, які транслюються на всю Україну у прямому ефірі: «Суботні зустрічі», мистецький канал радіо «Ліра», із концертно-телевізійної програми «Класік-прем’єр», яка проходила в Національній опері України, та виступів на сценах Києва...»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 04.04.2008 > Тема "Душі криниця"