Версiя для друку Обговорити в форумi

РЯДКИ З ЛИСТІВ

Ми не випадково вирішили назвати сторінку читацької пошти «Кримським майданом» - саме так наші читачі охрестили «Світлицю» у ті часи, за якими, може, нині хтось сумує, хтось, навпаки, хамелеонно пнеться видавити залишки помаранчевих відтінків зі своєї політичної фізіономії, аби не шкодили кар`єрі. Але ж переконання на переправі (що поробиш, коли наше життя - суцільна переправа!) не міняють: вони або є, або їх нема. Ми будемо раді посприяти нашим як шанувальникам, так і критикам, щоби їхня позиція, їхні думки про те, що коїться довкола нас, були почуті іншими. Кожен має право бути почутим! Одне лише прохання: висловлюватися якомога лаконічніше і дипломатичніше: поважаймо інших, якщо хочемо, щоб поважали нас...

СТАТТЯ - ЯК ДЗВІН!

Прочитав у «Кримській світлиці» за 21 березня статтю П. Сущенка «Маніфест посткомуністичних українців». Враження – неосяжне! Який патріотизм, яка точна характеристика влади, політичних обставин, оцінка дій (злочинів) – комуняцько-кадебістського звір’я, показ поетапного знищення нашої культури, мови, народу.
Стаття, як той дзвін, пробуджує, заряджає енергією, бажанням боротьби за нашу перемогу, перемогу українців-патріотів. Це – вчитель з кримської глибинки. Таких вчителів нам би побільше!
Від щирого серця бажаю Вам, пане Павле, міцного здоров’я, успіхів у праці і побільше таких статей у «Кримську світлицю» для пробудження української нації.
Віктор АНДРУСЕНКО.
 м. Сімферополь.

ДУЖЕ СХОЖІ ДІЇ ШЕЛЕСТА І ЮЩЕНКА...

З’явилось інтерв’ю з внуком П. Ю. Шелеста в комуністичній пресі з нагоди 100-річчя з дня народження. Не шанувала його комуністична верхівка при житті, немає згадки про нього в Радянській енциклопедії та енциклопедії Української РСР. Вважаю це незаслуженим свинством комуністичної верхівки. Обіймаючи посаду секретаря ЦК КПУ з 1963 по 1972 рік, він вивів Україну з економічної кризи, відстоював українську мову та культуру. Книга «Україно наша радянська» написана ним українською мовою, службові розмови він теж вів українською мовою. Я був присутній на нараді транспортників Української РСР, яку проводив
П. Ю. Шелест, він вів її українською мовою (в 1965 році), багато керівників залізниць, портів теж виступали українською мовою, вся обслуга палацу розмовляла по-українськи. Один лише П. Ю. Шелест заперечував нагородження Брежнєва черговою золотою зіркою. Після звільнення його з посади Щербицький по всіх бібліотеках забирав і знищував книгу «Україно наша радянська» (я її зберіг), не давав Петру Юхимовичу навіть путівки в престижний санаторій. Якось один з морських капітанів розповів мені, що відпочивав по сусідству з П. Ю. Шелестом і його сім’єю в зоні відпочинку Азовського морського пароплавства, в районі портопункту Мелекіне біля Жданова: «Я розумів, що він в немилості, що ризикую втратити візу, але ж - Шелест і ми відпочивали по-добросусідськи». П. Ю. Шелест заслуговує на відзнаку увійти в історію України. І краще, щоб це зробив Президент В. Ющенко.
Костянтин МОЧУЛЬСЬКИЙ,
інвалід війни.
 м. Керч.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Депутату Верховної Ради
України Дмитру Табачнику
Редакції газети «Кримська світлиця»

Українська громада м. Євпаторії і товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка стурбовані і обурені Вашими громадськими виступами і діями, спрямованими на зневагу українців, на розпалювання міжнаціональної ворожнечі, на захист інтересів сусідньої держави, на підтримку «п’ятої колони» в Україні.
Ви, обіймаючи найвищі щаблі у владі України, користуючись всіма можливими і не можливими (для простих українців) благами, купаючись в багатстві як «кіт в маслі», презирливо ставитесь до українців, зневажаючи і принижуючи їх у своїх публікаціях - «Аннигиляция национальной идеи» та інших. Зневажаєте ту націю, яка Вас пригріла і годує.
Ви своєю зверхністю і зарозумілістю дійшли до того, що вважаєте дурнями суддів Конституційного суду України: «Рішення дурнів, яку треба скасувати» («Голос України» № 33 від 20.02.08) щодо рішення суду про дублювання українською мовою іноземних фільмів. То що вже говорити про щось інше?
Господін Табачник Д.! Українська громада міста Євпаторії засуджує Ваші дії, спрямовані на зневагу і приниження українців, на розпалювання міжнаціональної ворожнечі, на захист інтересів сусідньої держави (Росія сама активно підтримує свою «5-ту колону» в Україні і не потребує Вашої підтримки). Ми підтримуємо вимогу вчених і української громадськості щодо позбавлення Вас звання доктора історичних наук.
Від імені української громади
м. Євпаторії: І. Котар, голова Євпаторійської міської організації «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка; В. Ковальчук, голова осередку Євпаторійської організації «Союзу Українок»; члени «Просвіти»: учасник бойових дій
Б. Воїнський, М. Деркач; о. Б. Костецький, парафіяни Української Греко-Католицької Церкви м. Євпаторії.

Р. S. Надсилаємо Вам матеріал із газети «Кримська світлиця» для розширення Вашого історичного кругозору з історії Вашого народу.

ЯК СИМВОЛ РАБСТВА І НЕВОЛІ

 Завдяки Переяславській раді 1654 року український народ фактично був відданий у рабство чужій державі, а місто Переяслав стало уособленням рабства і неволі, нещасного народу. Тож які асоціації викликає в українців сьогоднішній Переяслав? Це місто-заповідник українського гріхопадіння, нашого історичного головотяпства та самознищення, місто цинічного вандалізму, витвореного людськими руками. У ньому ніби зупинився час, завмерла історія, ретельно вибудувана та витворена руками совєтської пропаганди, яка брала свій початок ще від царських часів.
Це місто – «рідного і дружнього» братання двох народів – українського з російським, зі смертоносних обіймів якого й досі не можемо звільнитися. Цей факт, зафіксований на пам’ятнику-монументі, який стоїть на центральній площі міста із написом: «Навіки разом – навіки з російським народом», - ще одне щоденне нагадування про уярмлення за власним бажанням.
Переяслав-Хмельницький – це місто, з якого почалися витоки тривалого і тяжкого рабства нашої милої України, яка за довгі століття поневолення була залита ріками сліз і крові та засипана горами небіжчиків. Такі наслідки Переяславської ради.
Микола МІЩЕНКО.
 с. Переяславське Київської області.

БОРОЛИСЬ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ

У № 9 прочитала статтю «Труноносці...» На фотографії – прапори неіснуючої і сусідньої держав. Гірко бачити це все. В Україні стільки її вороженьків! Тоді чому ж вони сидять тут, а не спрямовують не лише свої серця й душі, але і тіла туди, до омріяної Росії, яку так палко люблять? Вона ж чекає на них! Там такі простори, така краса, такі багатства! Росії потрібні світлі голови, люблячі серця і працьовиті руки. То чого ж сидіти тут, у ненависній Україні? Ніхто ж нікого не тримає. Але ні! Треба брати в руки труни, кудись нести, когось ображати: «Врагам России. Бандеровцам».
Але чому ж бандерівці – вороги Росії? Вони ж ніколи не нападали на неї, не знищували її людей, не вивозили в Україну і не садовили в бандерівські концтабори, не морили росіян голодом! Вони на своїй землі боролися проти зайд, які мордували людей, вивозили до «Сибіру несходимого», де «тюрм і люду – не злічити», де все «мовчить, бо благоденствує», як писав наш Т. Г. Шевченко. Біда Росії в тому, що імперський шовінізм – це її єство, що вона увесь час захищає свою «родину» на чужій території. Цивілізованість – чужа їй. Прибуваючи на чужу територію, вона відразу пригнічує інше і насаджує своє. Росіяни ніяк не можуть втямити, що так, як їм дорогі їхні «язык», «песни», «Родина–Россия», так й іншим народам дороге все своє, що не кожна людина може жити, проливаючи невинну кров на чужій землі.
Так що бандерівці – не вороги Росії, а герої України, бо захищали рідний народ на рідній землі і ніколи не нападали на чужу.
Ольга ГРИЦИНА.
 с. Тишковичі, Львівська обл.
 * * *
ЄДНАЙСЯ, МОЛОДЬ УКРАЇНСЬКА!

Під сучасну пору доля розкидала нас, українців, по широкому світі. В найдальших закутинах земної кулі можна знайти українців. Тому що теперішня Українська Держава ще не є українською в повному розумінні цього слова, то увесь тягар світового єднання українського народу падає на всіх нас особисто, де б ми не проживали!
Хоч наші культурні надбання сягають далеко-далеко передхристиянських часів, та, почавши від офіційного прийняття Християнства князем Володимиром 988 року, ми, українці, стали християнським народом. Отже, прийшов час сьогодні нам світово єднатись як шістдесятип’ятимільйонна українська нація (згідно з проф. В. Кубийовичем). Десь той зрілий початок мусить бути, і то вже, щоб не було запізно!
Контакт світового українства з Рідною Землею-Україною – необмежений, тому, як каже наша приповідка: «Куй залізо, поки гаряче»! Починаючи від студентської молоді – найбільш динамічної частини народу.
Центр такої Української Світової Християнської Студентської Спілки повинен бути в Україні, хоч ініціатива її зорганізувати може походити з будь-якої частини світу, де живуть українці. УСХСС, для світового контакту, повинна видавати свою газету. На нашу думку – Могилянська Академія в Києві була б не злим початком.
Дорогі молоді друзі-студенти! Беріть кермо в руки і творіть могутню Українську Світову Християнську Студентську Спілку (УСХСС) – мільйонну організацію української студіюючої молоді світу! Вперед!
Зиновій КВІТ, учитель.
 Філадельфія, США.

ІНТЕРНЕТ-ВІДГУКИ НА ПУБЛІКАЦІЇ В КС»:
«ГЕТЬ ІЗ МУЛУ ЯКОРІ ІРЖАВІ»
 Наталія Василівна
 <kurdus@routec.ntt>
 Завжди проходячи біля могили поета В. Симоненка, з пошаною дивлюсь у його очі. Навіть зображені на холодному камені, вони горять жадобою волі, правди, життя. Його життя, як спалах свічки - яскравої, Великодньої. Загорілась тая свічечка осяйним полум’ям, освітлюючи густу темінь буденності, зігріваючи нежарким, приємним теплом душі друзів. Загорілась і так рано погасла.... Але його, поетова, смерть не притишила його голос борця - правдолюба, а зовсім навпаки - ще з більшою силою зазвучали вражаючі рядки його бунтівних віршів.
 «УКРАЇНСЬКИЙ ДОНБАС - ПОГЛИНУТА АТЛАНТИДА?»
 Прошу передати тепле вітання і подяку Сергію Лащенку за теплі слова про мене у статті «Український Донбас - поглинута Атлантида?»
 Вадим ОЛІФІРЕНКО,
 письменник з Донецька.
 * * *
 «НЕ ЗІПСУВАТИ СВЯТО!»

 Вiдправник: <анонім>
 Не лезьте в Севастополь! Крымчане сами как-нибудь разбируться, какие памятники и где ставить! Видимо Екатерина не добила вас хохломонов отъявленных! Страна похожая на маленькую озлобленную блоху, которая от собственной несамостоятельности и немощности отрывается на людях, делает ту же Россию во всём виноватой!!! Падлюки! Сил моих нет уже корректно выражаться!
 * * *
 «ТЕРИТОРІЯ СВІТЛА І ДОБРА»

 Вiдправник: <анонім>
 ВАЛИТЕ ИЗ КРЫМА! А то мало ли кто-нибудь не выдержит вашего хамства - и кончится светлое пребывание в Крыму)))
 * * *
 «ВІРНІ ЛЕНІНЦІ» ЗНОВУ НАМАГАЮТЬСЯ ПРАВДУ ПОКЛАСТИ В ТРУНУ»

 Вiдправник: <Марта>
 И надо вам в Крым со своими бендеровскими книгами лезть? Ясно ведь дали понять, что тут видеть вас не желают. Предатели воины ОУН-УПА или великие борцы за свободу Украины - в этом сами разбирайтесь. Крым в военные годы был российским, так что нечего вообще сюда тулиться и что-то доказывать людям, которые каждый день вспоминают Хрущёва и думают, за что теперь приходится терпеть навязывание украинской мовы, культуры и новой совершенно истории, которая не была и не будет здесь родной никогда!
 * * *
 «ПРО ВСЕ, ЧИМ ПЕРЕПОВНЕНА ДУША...»

 Раїса Плотникова
 <raisa-plotnikova@yandex.ru>
Д. Кононенку. Даниле Андрійовичу, дякую за змістовний матеріал. Петро Сорока надсилає й мені свої «денники». Таке зворушливе, щире слово має читати Крим, бо в них - наш дух і така відвертість, мимо якої не пройти...
 Я українець, але народився в Росії, в Іркутську, там навчався в школі до сьомого класу. Української мови навіть не чув, мої батьки розмовляли російською. Тільки з сьомого класу, коли ми в 1954 році переїхали жити в Україну, у місто Миколаїв, почав вивчати, але не мову, а вже літературу. Ті знання з мови, що я не мав змоги одержати в школі, надолужував самоосвітою. Маю вищу технічну освіту, вже тридцять років мешкаю в Севастополі...
 В. М. ВОЛЬХОВСЬКИЙ.
 м. Севастополь.

 З подарованих «Світлиці» мовознавчих книг ми ще встигли надіслати нашому севастопольському читачеві «Правопис - корсет мови» Ірини Фаріон. З`являться нові - поділимося!
* * *
 Шановна редакціє «Кримської світлиці»! Ще і ще раз дякую за вашу газету, за вашу велику і вкрай важливу працю, за «Кримський майдан», за знайомство з такими людьми, як пані Наталя Васильєва. Яке то щастя бути учнями такої вчительки! У неї є чому повчитися навіть таким літнім людям, як я. Раз є такі вчителі в Криму, то я вірю, що все буде добре у нас в Україні.
 Кажуть, що понеділок - важкий день. Усім киянам, хто так вважає, я б порадив передплатити і читати «Кримську світлицю». Вже два місяці у мене кожен понеділок починається з того, що я беру до рук «Кримську світлицю», беру у передчутті знайомства з чимось добрим, чистим, рідним. Читаючи вашу газету, я ніби знову, як колись давно, знаходжусь у світлиці своєї мами. Дякую вам за все. Нехай вам допомагає Господь і береже вас для усіх українців.
 Юрій ГАЛАБУРДА.
 м. Київ.
* * *
 Дорогі «світличани»! Посилаємо вам невелику бандероль з деякими літературними збірками і виданнями, які можуть вам бути цікавими чи згодитись у ваших публікаціях. А аудіозаписи нагадають вам про важкі сторінки історії боротьби за нашу незалежну державу, часи, які ми всі пережили і тепер передаємо новим поколінням наших нащадків. Січові стрільці, бійці УПА вели свою боротьбу з явно переважаючим, краще озброєним, забезпеченим і багаточисельним противником, але ніколи (як це видно з їхніх пісень, листівок, їхнього життя) не впадали у відчай, зневіру. І слова з їхньої пісні «Ми свято вірим в нашу перемогу, що Україні волю принесем» були їхнім життєвим кредо і заповітом нащадкам.
 Сьогодні ваша газета боронить передню лінію українства в кримському регіоні. Ваша газета є однією з найпопулярніших видань у нас, і ми завжди стараємось донести її зміст до нового читача, популяризуючи її.
 З найкращими побажаннями і вітаннями - за дорученням Всеукраїнського об’єднання ветеранів (керівник І. Юхновський) -
 Орест СЕНЬКІВСЬКИЙ,
 член секретаріату.
 м. Львів.

 «Світлиця» перепише повстанські пісні (на CD-диски, у форматі mp3) своїм читачам (компенсувати редакції просимо лише вартість дисків та поштові витрати). Так само продовжуємо поширювати серед передплатників «КС» пісні В. Крищенка (Вадим Дмитрович свого часу подарував редакції 7 своїх дисків). Звертайтеся!
* * *
 Шановна редакціє! В одному з випусків «Кримського майдану» я прочитав, що частина передплатників «Кримської світлиці» просить друкувати програму телепередач в часописі, а друга частина просить не друкувати. Так задовольніть усіх - друкуйте цю програму на окремій вкладці, і всі будуть задоволені!
 А взагалі-то ми щиро вдячні вам, творці «Світлиці», що робите таку добру і важливу справу для нашої майбутньої, справді української України! Щасти вам!
 З повагою -
 Богдан ГАНЕВИЧ.
 м. Борислав.
Редакція справді планує в майбутньому випускати спеціальну «телерадіовкладку» з анонсами, рецензіями, оцінкою того, що відбувається у вітчизняному інформаційному просторі. Все ще попереду!

ЩО ВОНО ЗА ПТИЦЯ - ГРАЧ?

 Доброго дня, шановна редакціє «Кримської світлиці»! Розкажіть, будь ласка, на сторінках газети, звідки родом лідер кримських комуністів Леонід Грач?
 Василь САЛЕНКО.
 с. Майське Джанкойського р-ну.
 
Шкода газетної площі (а то ще хтось подумає, що ми головного кримського комуніста і запеклого антиукраїнця для майбутньої книги «Українці Криму» рекламуємо!), але з поваги до побажання нашого читача подаємо коротеньку автобіографію Л. Грача.
Народився Леонід Іванович Грач 1 січня 1948 року у с. Бродецьке що на Вінниччині. У 1967 р. закінчив Житомирське ПТУ-5 за спеціальністю столяр, у тому ж таки році пішов служити в армію. 12.1969 - 04.1970 - секретар комсомольської організації ДПТУ № 6 в Дніпропетровську. 05-06.1970 - секретар комітету комсомолу ДПТУ № 6
м. Керч. 06.1970 - 04.1972 - інструктор ідеологічного відділу Керченського міськкому комсомолу. 04.1972 - 11.1974 - секретар комсомольської організації. У 1973 - 1979 рр. навчався на юридичному факультеті Кубанського державного університету. 11.1974 - 03.1980 - голова профкому рибопромислового об`єднання «Керчрибпром». 03.1980 - 01.1984 - інструктор, заступник завідувача відділу, завідувач сектора. З 1983 до 1985 р. був слухачем вищої партійної школи при ЦК КПУ. 01.1984 - 12.1988 - завідувач відділу пропаганди і агітації, з 12.1988 - секретар, з 10.1990 - другий, з 04.1991-го - перший секретар обласного (республіканського) комітету КПУ Криму. З 05.1992 р. - голова Союзу комуністів Криму. З 1993 по 1998 рр. - перший секретар Кримського республіканського комітету КПУ. Депутат ВР АРК трьох скликань. З 14.05.98 до квітня 2002 року - голова Верховної Ради Криму. З 2002 року - народний депутат України.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 04.04.2008 > Тема "З потоку життя"