Версiя для друку Обговорити в форумi

ТОЧКА ЗОРУ

(Продовження. Поч. у № 14).

 - Шановні високопоставлені лідери країн та керівники Євросоюзу! Якби я дійсно мав можливість звернутись до міжнародних структур, то ось що я сказав би вам, лідерам і керівникам, стосовно цього болючого і спільного для нас усіх питання: «Існує, фактично, негласна змова проти України. Це - а) Росія, її, змови, ідейний натхненник і організатор, б) це - середньоазійський регіон, що перепродав весь газ Росії на 20 років. І, нарешті, це - в) країна Швейцарія, де коріння наскрізь корумпованого «РосУкрЕнерго» та подібного до нього «УкрГазЕнерго». Все йде до відчуження української газотранспортної системи від України. І поки що високопоставлені добродії не знають, чим все це може закінчитися. Бо українці вже не ті, що були під Московщиною, вони вдихнули повітря свободи повними грудьми і знають ціну свободи, і ми зможемо об’єднатися перед шантажем і погрозами імпер-шовінізму в прихованих, часом в економічних формах, розберемося і наведемо лад. Але що думаєте ви, лідери великих держав, про цей кремлівський «спектакль» в Україні? Бо ви ж, мабуть, знаєте - чому постійно «викручуються руки» Україні - нахабно, безсоромно і на найвищому рівні тими, хто наплодив зажерливих «посередників», перехопив середньо-азійський газ в України, уникає довгострокового договору по енергоносіях, не платить повну ціну за транспортування газу, за перебування Чорноморського флоту і т. д?! Росія заганяє таким ось чином Україну в імперську стайню, разом з 5-ю колоною, - денно і нічно, на вулицях і в парламенті - мстить українцям за їхню волелюбність, за те, що ми не звертаємо уваги на їхніх «бешеных русских патриотов» (Герцен) і спокійно робимо свою справу, незважаючи на їхні «завіхрєнія». Але ось таку поведінку щодо нас, етнічних українців, вони виправдовують брехнею, що усе це лише «економічні питання»! А ви поміркуйте самі: чому Росія стоїть насмерть за «посередників» і саму корумповану структуру? Чому не дає можливості укласти довгостроковий договір по газу ні з «Газпромом», ні з іншими постачальниками? Для щорічного «викручування рук» Україні? Чому підключає вас, європейців, для бойкоту України? А чи справжні ці наговори на Україну - давайте перевіримо на конкретному факті. Ви, мабуть, знаєте, що Україна найперша держава в світі, яка позбулася ядерної зброї. Так от, Росія привселюдно, приймаючи українську ядерну зброю, зобов’язувалася бути гарантом безпеки України, а вийшло що - нині напружені стосунки по всьому периметру українсько-російських відносин, та ще й з підключенням до цього скаженої 5-ї колони з такими ж малоросами, що своєю нахабністю, безмежною «дурью» заблокували роботу державного органу - Верховної Ради! Отакий «гарант» нашої безпеки, а «дядьки»-малороси ще й хочуть пустити цього «гаранта» до нашої газотранспортної системи, як козла в капусту - ось звідки ці жорстокі знущальні умови, які він нам диктує. Як бачите, Росія веде справу до конфлікту, пересмикуючи реальні факти, а Україна поки що старається не нагнітати пристрасті, демонструючи покладливість та поступливість, жертвуючи ні за що мільйони зажерливим посередникам. Тож північна сусідка уже давно не «гарант безпеки», а бездушний, нелюдський визискувач. І хіба це перший раз і тільки в енергетичній сфері, враховуючи те, що вся історія Росії побудована на брехні, підступності, підлості, а найбільше - на кровожерливості... Згадайте, що про цю брехливу Росію-катьку говорив 150 років тому наш поет Пантелеймон Олександрович Куліш - друг Т. Г. Шевченка:

 Слов’янська ода

 Обманщице, кого ти не лестила,
 Кому м’яких не слала ти перин?
 Ще мало ти людей занапастила,
 Що вірили обіцянкам твоїм!...
 «Святою» ти себе провозгласила
 І небеса під себе осягла,
 А на землі твоя нечиста сила
 Слов’янську кров сторіками лила.
 Обняти світ залізними руками
 Силкуєшся, щоб людському уму
 Спорудити з продажними попами
 Вселенську безвиходну тюрму...

 Підсумовуючи тему, скажемо шановним лідерам Євросоюзу та його країн таке: якби наша країна була більш однорідною та жорсткою - як та ж Росія чи свободолюбива Чечня - без запроданців і манкуртів, без 5-ї колони, до якої ми дуже вже ліберальні, то вона, Україна, за такі «фокуси» і «завіхрєнія» зробила б Росії таке, що та б плакала і слізно прохала б пропустити її газ в Європу - а ми, українці, замість того, щоб диктувати Росії умови, - самі стоїмо на колінах перед нею - завдяки ось цим запроданцям з 5-ї колони та нашим недолугим горе-керівникам держави, що зводять нанівець свободолюбиву потугу всього народу! На радість ворогам демонструючи свою недолугість і займаючись інтриганством та самоїдством на найвищому рівні - хіба це не ганьба наших українських лідерів? Стосовно ж «малоросів», то саме ось ці запроданці, адвокати Росії у будь-яких питаннях, які захищають Росію, її інтереси і моляться, демонстративно і зухвало, тільки на «білокам’яну», - довели нас до ганьби і злидарства, підточують нас і нашу країну, як шашіль, зсередини повсякчас протягом віків та висмоктуючи, як глистяки, з неї життєдайні соки, послаблюючи і обезкровлюючи її. Але незважаючи ні на що ми, українці - миролюбива нація і конфліктувати з Росією і росіянами не збираємося. Але показати їхнє справжнє обличчя і зробити з цього висновки - хто ж «расшатывает лодку» міжнаціональних відносин і всередині суспільства, і між державами, і чим всі ці великодержавні імпер-шовіністичні «игры» можуть закінчитися - ми просто зобов’язані! Щоб уникнути і запобігти серйозних наслідків для тих, хто і сьогодні сподівається на нашу простакуватість та щирість безоглядну, зловживаючи нашою поступливістю та м’якотілістю.
 На цьому й закінчимо цю болючу тему відносин з Росією у газовій сфері, і якщо стаття побачить світ, то Європа лише ще раз підтвердить свої думки про сутність Росії, бо вона її і без нас знає добре, але газово-енергетична залежність зобов’язує до солідарності з «білокам’яною» та до нейтральної позиції в чужих конфліктах. А тепер - декілька слів про «набившую оскому» тему російського «братства». Якщо Росією розв’язаний економічний терор проти України, незважаючи на те, що чверть населення тут - росіяни, які кажуть, що з Росією потрібно жити дружно, - і влаштований бойкот інтересів України заради «братніх» стосунків з чужинцями і з наплюванням на українців, - то ми тут і додаємо, що терор же розв’язано проти «братньої» України?! Ось чому в мене, шановні читачі, багато чого іронічного чи й саркастичного стосовно взаємин українського-російських, бо лицемірство і підступність, жорстокість кремлівських верховод - безгранична як Геббельсівська брехня, а тема «братства» є лицемірною ширмою на міжнародному рівні, димовою завісою - і не більше! І цієї теми російсько-українських відносин ми торкнулися у вигляді своєрідного «лирического отступления», зважаючи на актуальність і важливість питання, а тепер знову ввійдемо в спокійніше річище теми «сутності регіоналізму як антиукраїнського явища на сучасному етапі»... Наводжу цитату, яка свідчить про те, що цей розбрат між регіонами і гра на протиріччях і сепаратистських настроях планувалися заздалегідь, ще в 1992 - 1994 рр. «...Одночасно економічна криза дискредитувала ідею державності і призвела до наростання сепаратистських настроїв, і тут спостерігається пряма аналогія з розпадом Радянського Союзу, який розвалився внаслідок економічного банкротства» («Веч. Київ», 13.07.93 р. № 139. В. Федорчук, «Блукання між чужими соснами»).
 Як бачимо, стан регіоналізації вкрай необхідний для сепаратистів і він для них - як відправна точка і як бальзам на душу. Але прослідкуємо цю думку і цей імпер-розкольницький механізм далі, пам’ятаючи, що принцип шовіністів, «собирателей земель», це - «поділяй і владарюй!»: «...В одному імперії сходилися - всіляко заохочували і підтримували тих українців, які схилялися до асиміляції, ставали наглядачами власної нації. Ось звідки наша спадщина: регіональна строкатість, регіональні відмінності. Та чи ж може це слугувати аргументом етнічної «неоднаковості» українців з різних регіонів та підставою для федеративного устрою Української держави? По-перше, регіональні відмінності в Україні штучно роздмухуються як щось специфічно українське, а це неправда: в Росії вони не менші, навіть серед суто «великоруських» регіонів. По-друге, регіоналізація та федералізація України і досі залишаються заповітною мрією, метою тих самих учорашніх метрополій» («Веч. Київ», 6.07.94 р. Ф. Канак, «Східняки, галичани? Українці!»)... Зауважте - це було сказано ще в 1994 році, а вже сьогодні ми бачимо, що автор наче у воду дивився. Але і це ще не все, бо в іншій цитаті є ще цікавіше: «А якими способами народ опиняється в новому кріпацтві? Існує варіант багатьох країн третього світу, де бізнесмен приносить користь собі, якійсь частині державної бюрократії, а використовує своїх працівників і завдає шкоди державі. Державний апарат також створює постійний цикл інфляцій. Зміни у зарплаті ніколи не добігають до підвищень у цінах державної продукції (тепер у Януковича 17%. - М. С.). В обігу цих інфляцій Кабмін запроваджує одному чи другому угрупованню населення нерівні підвищення заробітку. Створюють собі політичну підтримку у декотрих стратегічних частинах народу, напр., між шахтарями, а заздрості і непорозуміння - серед загалу населення. Створивши обставини суспільного непорозуміння, можна закликати одних проти других» («Веч. Київ», 1.09.92 р., Б. Вжесневський, «В Україні оформляється варіант ІІІ світу».
 Отже, нацькувавши лоб в лоб одне на одного людей, - що ж робить із держбюджетом міністр «в квадраті» Азаров? Чи не відривав від одних мінімальне для того, щоб кинути шахтарям за те, щоб ті підтримали цю антиукраїнську та, по суті, і антинародну владу! Зважте, це теж писалося в далекому 1992 р. І сказано наче за наших регіонал-нардепів та Кабмін Януковича. Але, на завершення, ознайомимося ще з однією публікацією за минулі роки, яка висвітлює сьогоднішню ситуацію, бо вже тоді все у цих горе-керівників було зшите білими нитками. Процитуємо дещо зі статті, яка має красномовну назву: «Страйки готують у кабінетах державних профспілок» («Веч. Київ», 19.03.94 р., № 52, О. Пахомов, ВОСТ). Зауважимо - це такі ж самі «страйки», які пройшли перед Верховною Радою в день прийняття бюджету, коли донецькі шахтарі як «група підтримки» Кабміну Януковича фактично виконували роль маріонеток корумпованої антиукраїнської влади та штрейкбрехерів стосовно трудящих з інших регіонів. І вірно сказано, що подібні факти є «...ні чим іншим, як апаратною грою в стилі колишніх функціонерів КПУ, від яких рясніють і кабінети уряду, і кабінети «захисників» інтересів простого трудівника у федерації профспілок України...». Ось так готували - і, може, ще готуватимуть! - «народну підтримку» функціонери. І тому те, що сталося тоді в Донецьку і в Сумах, - уже не дивує нікого. І смерть журналістів, Чорновола, Гетьмана, Гонгадзе, спротив Мельниченка - це природна атмосфера і стихія цього кримінального регіонального угруповання, що рвалося і рветься тепер до влади, тероризує не тільки парламент, а і життя всієї країни за принципом «чим гірше, тим краще».
 Як відомо, тепер всі говорять, щоб і політику, і економіку робити прозорою, контрольованою, зрозумілою для всіх. Так ось, чи не вперше за всю історію незалежності України регіонали в уряді поєднали посади 1-го віце-прем’єра і міністра фінансів для Азарова, створивши своєрідний, регіонально-донбасівський культ особи. Навіщо? Відповідь напрошується сама - щоб в «час ікс» (або виборів!), в час «повзучого» перевороту антиукраїнських сил - не працювати відкрито і прозоро для регулювання бюджетних потоків і дотацій, а на: а) вибори від влади, б) штрейкбрехерам та іншій «шпані, шантрапі і шушері» (О. Яковлєв) за підтримку, і таким чином підхарчувавши одних - нацькувати їх на інших, щоб накинути малоросійський, а потім і великодержавний хомут на Україну раз і назавжди». «...Зовнішня політика України обслуговує передусім особисті інтереси Л. Кучми. Він прагне за будь-яку ціну забезпечити собі підтримку з боку Росії й заради цього, схоже, готовий пожертвувати не лише інтересами України, а й її незалежністю. Тільки-от, спілкуючись з росіянами, дуже часто доводиться чути: «Ваш президент проамериканський!» Ось така гра реваншистів при владі і тих, хто їх підтримує знизу, а результат один - російський» («Веч. Вісті», № 52, 31.12.03 р., В. Бобринецький, «Кінець багатовекторності»). Які були Кучма і Янукович «проамериканські», саме тепер демонструють у Верховній Раді нардепи-регіонали, виступаючи проти співпраці з НАТО, і вся країна спостерігає, у який балаган вони перетворюють Верховну Раду - одну з трьох головних владних структур України, зробивши її трибуною захисту Чорноморського флоту Росії - «осколка» Варшавського договору на українській території, та для захисту інших російських інтересів загалом. І ось відкрилась ця «гра» знахабнілих «реваншистів» типу Калашникова, Лук’янова, Колесніченка, Чечетова, Грача, про яку говорив автор цитати.
 Продовжуючи тему «сутності» регіоналізму і регіоналізації України, бажав би поглянути на це питання ще й з такого ось кута зору. Здається, декілька років тому серед московських політологів виникла ідея, щоб створити нову слов’янську державу зі столицею в Києві, в яку б входили перш за все Росія, Білорусія, Україна, а потім й інші слов’янські країни. Ідея, звичайно, нова, але наміри і плани - старі, бо кінцева мета - створити нову імперію, підсолодивши її ось таким реверансом вбік Києва. Але аргументація була досить солідна - Київ є древнім, історичним, величним центром слов’янського світу і багато хто бажав визначати його як свою столицю, і тому зрозуміла та ностальгія простих росіян, які змушені примиритися з втратою Києва і України - як начебто частини Росії, і особливо тих шовіністів, що сплять і марять Україно. І це дійсно потрібно бути несповна розуму, щоб не бачити і не розуміти цих, від Бога даних реальностей і цінностей величності нашої столиці сьогодні! Бо й насправді, здавалось би - що ж ще потрібно: історичний авторитет, духовна спадщина Києва - як центру Київської Русі, столиці світового слов’янства - величезні, незаперечні, величні - і тому біля нього, під його покровою добре буде всім, навіть найдальшим регіонам, бо ж велич Київська була б і їхньою - як одного цілого в Україні! Так ні ж - цього не розуміють ні Януковичі, ні Вітренки і подібні до них, з курячими мізками, «малороси», а галасують: давайте будемо виокремлювати регіони і протиставляти їх центру - Києву, бо для «регіоналів» цей Київський центр - не указ, у них є свій, російський центр - «белокаменная»! Ось саме ці «дядьки»-московити «заварили цю кашу» «Партією регіонів», щоб розчленити країну, зробити її регіонально-донбасівською, потім - «донецько-криворізькою», а якщо знадобиться, то і московською, своєю, під свій манер. І це, повторюю, тоді, коли російські політологи, історики, науковці, такі, як академік Лихачов, а особливо богослови і шовіністи (часто - «в одном лице!»), «с пеной у рта» зі шкури геть лізуть та пнуться, щоб довести своє право на родовід від Київської Русі! І дійсно - чому ж цієї Києво-Руської величі не бачать наші «дядьки отечества чужого»?!
Та тому, що вони «дядьки отечества» саме чужого і для них тут немає нічого святого, що змусило б їх стати на коліна і слізно вклонитися і святій землі, і святій історії, і Києво-Руській духовності, і древньому многостраждальному народу! І тому це, що вони, живучи в Україні, не помічають всього цього і їхній розум зашорений іншим: вони марять Московщиною, а, будучи в душі холопами, нудьгують за «добрым царем-батюшкой!», за «сильной рукой» великодержавників, за «Заповітом Петра І» - і у них немає ні на мізер ні гордості за свою рідну українську землю, ні за свої величні міста-гради, ні за таку велику, хоча й багатостраждальну історію. Вони марять тим, як би її, Україну, підібгати, підім’яти під себе, а якщо не вийде, то хоча б одірвати шмат регіону, щоб потім, по-холуйськи плазуючи перед московським господарем, - просити прийняти цей шмат і себе під «государево покровительство собирателя земель» - вкупі з Придністров’ям, Абхазією, Аджарією, Південною Осетією та іншими. Ось вам і кінцева мета «ПР» і тих, кому Київська Русь «не по нутру», кому Київ - як центр країни - не до шмиги, бо плани їхні - розкольницькі, і все те, що зробилося з Україною: і економічна криза, і знедоленість людей, і терор проти свідомого українства, і штучне загострення регіональних і міжнаціональних протиріч - все це справа їхніх рук і лежить на совісті наших малоросів - ось цього великосвітського панства, шевальє і де пардьє, яких вірно Т. Г. Шевченко пойменував «дядьками отечества чужого», а я сам величаю їх «патриотами вне отечества!». Про діяння і амбіції цих «лилипутченков мысли» (С.-Щедрін) народна мудрість, підкреслюючи мізерність жаб’ячих потуг регіоналів, говорить: «Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею!».
 Влада Кучми і Януковича пішла на протистояння і конфронтацію регіонів, Сходу і Заходу України свідомо - заради спасіння через збереження узурпованої влади, заради власного порятунку і продовження свого владарювання і уникнення відповідальності за свої злочини перед народом України за весь час перебування при владі цього кримінального угруповання, яке саботажем блокує і тероризує всю країну, її владні структури, користуючись «недоторканністю». Нещирість, злочинність влади при Мельниченку і Гонгадзе було приховано - і тому вони, ці мужні люди, сигналізували, що при владі - негідники! Тепер відкрито, демонстративно і зухвало скинуто забрало, всі побачили - хто є хто. Бо вже не криються і, як фашисти в 1933 р. у Німеччині, - так тепер окуповують Україну
олігархами і реакційно-реваншистською проросійщиною шляхом «подонбаснення» та ЕЭПу. Підключивши сюди ще й «ескадрон смерті» донбасівців, створений за чилійським піночетівським зразком. Піночет може порадіти, бо у нього є гідні продовжувачі у вигляді «євразійців» Дугіна, російських козачків - нащадків жандармів та інших «бешеных русских патриотов».

 МИКОЛА САЄНКО
(М. КРИВИЙ РІГ)

(Закінчення в наступному номері).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2008 > Тема "З потоку життя"