Версiя для друку Обговорити в форумi

БЛАГОСЛОВИ ГОСПОДИ!

 Вирахувати, коли відбувся минулий Форум української інтелігенції, точно не вдалося. Відстань до тієї події дорівнює приблизно десяти рокам. Пам’ятається, як тоді заворушилася наша кримська інтелігенція, сподіваючись, що і її слово буде почуте. Але ці надії поступово згасли, ідея реальної участі в будівництві України не оволоділа масами настільки, щоб вирушити попереду потяга в майбутнє цивілізоване життя. Тим більше, що потяг той стояв поперек рейок, дарма, що хтось, як у популярному анекдоті, його розгойдував, вигукуючи: «Їдемо. Їдемо!». Можливо, і дійсно їхали, але, здається, в нікуди.
 Тому за минулий час у нас мало що змінилося на краще. А ось новий, своєрідний прошарок «інтелігенції» таки сформувався. І складається він з чиновників і навіть урядовців, що пишуть слово «професор» самі знаєте, як. У той же час, як керівні посади в державі, а також право замовляти музику, переважно дістаються людям від бізнесу, дехто з яких ще недавно вдало торгував пиріжками або крутив рулетку.
 Я не проти пиріжків. Але при чому тут інтелігенція з її шляхетними устремліннями, що сформувалися завдяки високому інтелекту, освіченості, володінню культурними надбаннями, витонченому вихованню? Щоправда, й такі люди деінде потрапляють у згаданий локомотив в надії, що їхні поодинокі голоси будуть почуті машиністом.
 На Всеукраїнському форумі інтелігенції, що відбувся 27 березня 2008 року в Києві, це розшарування було помітне неозброєним оком. «Псевдо» на рівні міністерських клерків та голів райдержадміністрацій сиділи у партері, конспектували вступне слово Президента і разом з ним зникли. Слід зауважити, що Президент надав конгресу надзвичайної уваги і побажав, аби, те, що прозвучало в залі, було взяте на озброєння владою. Але що там звучало у другій половині зборів, знають переважно лише ті, хто сидів на балконах, бо ради цієї розмови вони «вибивали» у влади запрошення. Звичайно, їх обурило, що замість дводенного Форуму з роботою по секціях Форум втиснули в один день, тому навіть промова Президента декому здавалася вкраденим часом.
 Втім все ж таки був і безперечний позитив. Присутнім було запропоновано розглянути і ухвалити документ, що має назву «Концепція гуманітарного розвитку України», а також звернення до влади з цієї теми.
 Створена, зокрема, справжнім інтелігентом Миколою Жулинським, «Концепція» змальовує неприхорошену ситуацію, в якій перебуває сьогодні наша держава. Наведу кілька цифр: «За період з 1990 по 2007 роки у світовому індексі людського розвитку Україна з 45-го перемістилася на 76-те місце серед 173 країн», «За якістю життя посідає 98-ме місце серед 111 країн», «За рівнем смертності посідає перше місце в Європі. Тривалість життя в середньому на 11 – 13 років нижча, ніж у європейських сусідів». (А хтось ще розгойдує потяг і вигукує: «Їдемо! Їдемо!»).
 Ні, це тільки у справжнього інтелігента по-справжньому болить душа не лише за стан власного гаманця, це тільки він може боліти болем усієї своєї держави!
 Сьогодні в Україні вже вголос говорять про гендерну нерівність (зарплата у жінок на чверть нижча, ніж у чоловіків). А ось як виглядає наша освіта у проекції на своє практичне використання: «В економіці тривалий час домінував низький попит на якісну освіту, який дозволив існування нічим не виправданої кількості навчальних закладів, сформував диспропорцію між кількістю і якістю підготовлених спеціалістів». Можна виділити ще й такі тези:
«З точки зору конкурентноздатності країна втрачає надто багато громадян у найпродуктивнішому віці». «Значно збільшилась загальна захворюваність населення».
 Та ось, нарешті, статистика висуває нас у першу трійку. То за якими ж показниками? За кількістю звернень наших громадян до Європейського суду з прав людини! Висновок теж цілком об’єктивний: «В Україні є певний розрив між декларованими державою цінностями-цілями та реальними практиками» (я би сказала не «певний», а навіть дуже суттєвий).
 Тому коли читаємо: «Формування нової якості життя людини… зумовлює збільшення інвестування в людський капітал» або ж «Гуманітарний розвиток – це модель розвитку, орієнтована на максимальне розкриття потенціалу кожної людини і соціуму в цілому, створення гідних умов для реалізації інтелектуальних, культурних, творчих можливостей людини і нації», відчуваємо – тут йдеться не про нашу країну, в усякому разі, в її теперішній іпостасі.
 З іншого боку, чи варто приймати черговий документ, якщо вже маємо Основний Закон держави, в якому пречудово сказано: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави».
 То чи не запропонувати чиновникам просто виконувати Конституцію, а не підхоплювати їхні ініціативи, аби надати їм ще один рупор для виголошення тез політики подвійних стандартів?
 Щиро кажучи, все це дратує. І не лише мене. Адже звітувати нікому ні перед ким за втілення в життя новітньої «Концепції» не доведеться. Через наступні 10 років матимемо іншого Президента й інший уряд. Та й багато хто з нинішніх інтелігентів вже втратить блиск в очах, а дехто із партеру лише утвердиться у своєму сповідуванні іншого блиску, суто матеріального походження.
 Але щоб для історії все ж таки щось залишилось, донесемо до читачів деякі тези із виступів на Форумі поважних людей, що стали відомими нам, як і все інше, завдяки присутності там професора Кримського медуніверситету Василя Пикалюка – справжнього інтелігента і «світличанина».
 
Віктор Ющенко:
 - Україна 5 разів проголошувала незалежність і 4 рази втрачала її. Інтелігенція має обговорити Концепцію, затвердити, прийняти до дії.
 
Іван Дзюба:
 - Інтелігенцію звинувачують, що вона скиглить над долею України. На минулому Конгресі були розумні думки, але хто їх почув? Де гарантія, що тепер буде інакше? Адже немає ні фінансування, ні волі до втілення державницьких підходів. Шановний Президенте, шановний Вікторе Федоровичу, забудьте про вибори. Ви – козаки, для вас основне – інтереси України. Вікторе Федоровичу, у вас вистачило волі піднятися з дна, знайдіть її, аби звільнити себе від українофобства!
 
Іван Драч:
 - Демократія має таку особливість - вона зв’язує руки інтелігентам і розв’язує її опонентам. Ми зовсім не допомагаємо українським товариствам в Росії, де гинуть їхні керівники. Це ганебно.
 
Ольга Богомолець:
 - Концепція гуманізму має будуватися на християнських цінностях, а не егоцентризмі. Як лікар можу сказати, що лише 13% бюджету йде на потреби пацієнта, інша частина – невідомо куди.
 
Василь Вовкун:
 - Потрібна культурна революція. Спостерігаю одні й ті ж самі обличчя, що приватизували собі право зватися громадянським суспільством. Закон про мову має пройти через серце кожного держслужбовця, а його втілення – стати внутрішньою потребою.
 
Інна Богословська:
 - Пішов Президент і виступати стало не цікаво. Зняли металошукачі, залишились лише делегати з периферії.
 
Іван Заєць:
 - Концептуальною була промова Президента, який не буде запитувати «що ми будуємо», а має намір втілювати це будівництво в життя. Стабільність має базуватись на усвідомленні нами своєї національної самоідентичності. Україна – одна з держав, що визначає обличчя Європи. В’ячеслав Чорновіл слушно говорив: «Україна починається з тебе!» Інтелігенція має стати провідником ідей Президента.

 На конгресі йшлося також про ганебний стан музеїв, занепад українського радіо, зниження ролі «Просвіти», необхідність відновлення україномовної газети «Форум», жалюгідний стан українських бібліотек, доцільність створення Білої книги українських святинь (всеукраїнського пантеону національної слави), реформу Академії Шевченкознавства, важливість змінення принципів керівного підбору кадрів на місцях, захист української мови тощо.
 Ось такий звіт заочного відвідування Форуму української інтелігенції. Для кого він відбувся? Для «галочки» чи для Віктора Андрійовича? А ми, до речі, не вміємо бути вдячними, хоча й розуміємо – для жодного з нинішніх конкурентів нашого Президента подібний «український прорив» просто неможливий.
 Тамара СОЛОВЕЙ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2008 > Тема "Резонанс"