Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2008 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#15 за 11.04.2008
«КОЛУМБ» УКРА╥НСЬКОГО ГУМОРУ ТА САТИРИ

Л╤ТЕРАТУРА
До 120-р╕ччя в╕д дня народження Василя Чечвянського

 Патр╕арх укра╖нського гумору та сатири Губенко Павло Михайлович (л╕тературний псевдон╕м Остап Вишня) 15 - 16 березня 1927 року у твор╕ «Моя автоб╕ограф╕я» написав: «У мене нема жодного сумн╕ву в тому, що я народився, хоч ╕ п╕д час мого появлення на св╕т божий ╕ пот╕м - рок╕в, мабуть, ╕з десять п╕дряд - мати казала, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.
 Трапилася ця под╕я 1 листопада (ст. стилю) 1889 року в м╕стечку Грун╕, З╕ньк╕вського пов╕ту на Полтавщин╕ (нин╕ Охтирського району Сумсько╖ област╕. - ╤. К.).
 Власне, под╕я ця трапилася не в сам╕м м╕стечку, а на хутор╕ Чечв╕ б╕ля Грун╕, в ма╓тков╕ пом╕щик╕в фон Рот, де м╕й батько був за прикажчика.
 З’явився я на св╕т другим. Поперед мене був первак, старший брат, що попередив мене рок╕в на п╕втора.
 Батьки мо╖ були як узагал╕ батьки (Губенки Михайло К╕ндратович та Параска Олександр╕вна. - ╤. К.). А взагал╕ батьки були н╕чого соб╕ люди. П╕дходящ╕.
 За двадцять чотири роки сп╕льного життя послав ╖м Господь усього т╕льки с╕мнадцятеро д╕тей, бо вм╕ли вони молитись милосердному.
 Помер батько 1909 року, на п’ятдесят восьмому роц╕ свого плодотворного життя».
 Не вс╕м читачам ц╕╓╖ статт╕ в╕домо, що тим «перваком» в с╕м’╖ Губенк╕в, котрий народився 28 лютого (старого, 11 березня нового стилю) 1888 року, був Василь, якому судилося стати в╕домим укра╖нським письменником-гумористом та сатириком 30-х рок╕в ХХ стол╕ття - Василем Чечвянським (псевдон╕м походить в╕д хутора Чечва - м╕сця народження л╕тератора. - ╤. К.).
 Спочатку брати Губенки Василь та Павло зак╕нчили Грунську початкову, а пот╕м З╕ньк╕вську двохр╕чну школу Полтавсько╖ губерн╕╖.
 Колишн╕й в╕дставний солдат царсько╖ арм╕╖ Губенко Михайло К╕ндратович знав наказ ки╖вського генерал-губернатора «о наборе мальчиков в фельдшерскую школу при Киевском госпитале» з чотирир╕чним казенним навчанням.
 В 1902 роц╕ Василя привозять до Ки╓ва, де в╕н усп╕шно склада╓ вступн╕ ╕спити до фельдшерсько╖ школи, котру зак╕нчу╓ в 1906 роц╕.
 В╕с╕мнадцятир╕чний Василь Михайлович почав фельдшерувати у в╕йськових частинах, а п╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни перебував на фронт╕. Пот╕м служив у Червон╕й Арм╕╖, об╕ймаючи ряд високих ╕нтендантських посад в П╕вн╕чно-Кавказькому окруз╕.
 П╕д час служби в арм╕╖ Василь Михайлович Губенко почина╓ свою л╕тературну творч╕сть, друкуючи на стор╕нках в╕йськових газет, рос╕йською мовою, невеличк╕ фейлетони, п╕дписуючи псевдон╕мами: Василь Чечвянський, Василь Грунський, Чечвянський-Колумб, Чеч., Вас. Чеч., а то ╕ просто В. Ч.
 П╕сля демоб╕л╕зац╕╖ з арм╕╖, на початку 1924 року, Василь Чечвянський жив ╕ працював у Ростов╕-на-Дону, де активно сп╕вроб╕тничав у м╕сцев╕й прес╕ як газетяр-фейлетон╕ст, а в к╕нц╕ того ж року, повернувся в тод╕шню столицю Укра╖ни - Харк╕в, де ц╕лком в╕дда╓ться журнал╕стськ╕й ╕ л╕тературн╕й д╕яльност╕, досить пл╕дно виступав в укра╖нських газетах та часописах.
 На початку 1925 року В. Чечвянський зав╕дував ф╕л╕алом газети «В╕ст╕» в Полтав╕.
 В 1926 роц╕ Василь Чечвянський повернувся до Харкова, влаштувався в журнал «Червоний перець», а пот╕м його було призначено в╕дпов╕дальним секретарем цього часопису.
 Перша зб╕рка гуморесок В. Чечвянського «Цар╕ природи» вийшла у видавництв╕ «Книгосп╕лка» в 1928 роц╕.
 Наступного року в св╕т виходить в╕с╕м зб╕рок гуморесок Василя Чечвянського: «М╕ж ╕ншим», «Переливання кров╕», «Оздоровлення апарату» та ╕нш╕. Остання зб╕рка - «Утилю путьовку» - в 1934-му.
 Загалом протягом всього лише семи (!) рок╕в Василь Чечвянський видав (разом з перевиданнями) ш╕стнадцять книжечок гумору та сатири.
 В гуморесках, фейлетонах, сатиричних замальовках, репортажах, новелах ╕ опов╕даннях в╕н висм╕ював ╕ таврував м╕щанство в ус╕х його проявах, бюрократ╕в, нероб, шкурник╕в, пристосуванц╕в, обивател╕в, хабарник╕в, пияк╕в, п╕длабузник╕в, злод╕╖в, хул╕ган╕в ╕ т. п.
 Якось Остап Вишня пом╕тив: «У мого Василя т╕льки одне око, але бачить в╕н тим оком гостро!»
 В 30-т╕ роки ХХ стол╕ття над ╕нтел╕генц╕╓ю, а особливо письменниками Укра╖ни, нависла чорна хмара стал╕нських репрес╕й. Не об╕йшла вона ╕ родину Губенк╕в.
 26 грудня 1933 року заарештували Остапа Вишню, безп╕дставно обвинувативши його в перебуванн╕ у заборонен╕й укра╖нськ╕й в╕йськов╕й орган╕зац╕╖ (УВО), котро╖ з 1929 року вже не ╕снувало, та н╕би в орган╕зац╕╖ п╕дготовки замаху на секретаря Компарт╕╖ Укра╖ни Постишева П. П.
 3 березня 1934 року об’╓днана колег╕я ДПУ СРСР засудила Остапа Вишню до смертно╖ кари - розстр╕лу ╕ тут же постановила зам╕нити смертну кару десятьма роками позбавлення вол╕ у виправно-трудовому табор╕.
 В╕дбував покарання Остап Вишня в Ухто-Печорському виправно-трудовому табор╕ Ком╕ АРСР.
 Як згаду╓ син В. Чечвянського - В╕ктор Васильович Губенко: «П╕сля арешту Остапа Вишн╕ ставлення до батька р╕зко зм╕нилося. Його не стали друкувати, а це було ╓диним джерелом ╕снування с╕м’╖, котра почала б╕дувати.
 В пер╕од з 1934 по 1936 р╕к, батьков╕ не давали працювати. В╕н не м╕г опубл╕кувати статтю, фейлетон або передовицю в газет╕ п╕д сво╖м ╕менем. А тому в╕ддавав усе це сво╖м друзям, котрих не пересл╕дували, а т╕ гонорар в╕ддавали батьков╕. Звичайно, ц╕ друз╕ ризикували сво╖м становищем.
 Батько зрозум╕в, що його чека╓ доля брата - Остапа Вишн╕.
 За ним пост╕йно ходив «шпик» ╕ стежив. Батько, жартуючи говорив: «Тепер я н╕коли не загублюся! Див╕ться в в╕кно, бачите в╕н ходить внизу, на роботу мене проводжа╓, а з роботи зустр╕ча╓.
╤ п╕д автомоб╕ль не дасть потрапити. Я завжди п╕д над╕йною оп╕кою».
 Вийде батько на балкон, а той ходить напроти нашого п╕д’╖зду будинку, топчеться.
╤ так тривало близько двох м╕сяц╕в перед арештом батька.
 А настав цей час 2 листопада 1936 року.
 П╕сля арешту Василя Чечвянського, його дружина - медсестра Над╕я Михайл╕вна Губенко - залишилась з двома синами - 12-р╕чним Павлом ╕ 8-р╕чним В╕ктором.
 В╕ктор згаду╓: «Прощаючись, батько сказав: «Я н╕ в ч╕м не винуватий ╕ скоро повернусь додому». Це були його останн╕ слова. В╕н вс╕х нас поц╕лував ╕ його на автомоб╕л╕ повезли «чек╕сти».
 За час сл╕дства матер╕ якимось чином вдалося орган╕зувати побачення з батьком.
 Вона запитала у нього: «Васю, за що тебе арештували?» В╕н в╕дпов╕в: «Мен╕ шиють л╕тературн╕ помилки». - ╤ще сказав: «Надю, мене день у день б’ють, вбивають!»
 В╕д тортур вигляд у батька був жахливий: весь в синцях, худий ╕ виснажений.
 Це була остання зустр╕ч матер╕ з батьком. Б╕льше ми його не бачили».
 В д╕йсност╕ Василю Чечвянському «шили не л╕тературн╕ помилки», а причетн╕сть до вигадано╖ яко╖сь укра╖нсько╖ контрреволюц╕йно╖ нац╕онал╕стично╖ фашистсько╖ орган╕зац╕╖.
 П╕сля арешту В. Чечвянського настала черга ╕ його ж╕нки Над╕╖ Михайл╕вни Губенко.
 3 жовтня 1937 року ╖╖ заарештували ╕ 2 листопада 1937 року засудили, як члена с╕м’╖ «ворога народу», до 8 рок╕в позбавлення вол╕, а д╕тей в╕дправили в дитячий будинок НКВС Ульяновсько╖ област╕.
 15 вересня 1943 року, тобто через ш╕сть рок╕в п╕сля арешту, вона зв╕льнилася з табор╕в ╕ в 1945 роц╕ узнала, що ╖╖ старший син Павло - оф╕цер Червоно╖ Арм╕╖ - загинув на Курськ╕й дуз╕ в боях з фашистськими загарбниками, а молодший син В╕ктор живе у ╖╖ сестри в Ростов╕-на-Дону.
 На запити про долю чолов╕ка каральн╕ органи збрехали, що н╕би Василь Чечвянський 26 жовтня 1938 року помер в табор╕ в╕д серцевого нападу.
 В д╕йсност╕ в арх╕вн╕й крим╕нальн╕й справ╕ по звинуваченню Василя Чечвянського сказано: «Зг╕дно з розпорядженнями Управл╕ння держбезпеки НКВС Укра╖ни була винесена постанова в╕д 25 лютого 1937 року про етапування Василя Чечвянського до Ки╓ва.
 14 липня 1937 року в Ки╓в╕ ви╖зна сес╕я В╕йськового трибуналу Верховного суду СРСР на п╕дстав╕ ст. ст. 54-8, 54-11 КК УРСР винесла вирок про розстр╕л Василя Чечвянського ╕ наступного дня, тобто 15 липня 1937 року, його стратили.
 За пов╕домленнями Служби безпеки Укра╖ни м╕сце поховання письменника встановити неможливо.
 Ухвалою В╕йськово╖ колег╕╖ Верховного суду СРСР в╕д 16 травня 1957 року вирок В╕йськово╖ колег╕╖ Верховного суду СРСР в╕д 14 липня 1937 року скасовано, а крим╕нальну справу припинено за в╕дсутност╕ складу злочину ╕ Василя Чечвянського реаб╕л╕товано.
 Хто ж мордував Василя Чечвянського п╕д час «сл╕дства» в 1936 - 1937 рр.?
 В Харков╕ це робили кати-чек╕сти: кап╕тан держбезпеки Якушев (Бабк╕н) Лаврент╕й, лейтенант Замков Авраам (Абрам) ╕ лейтенант Лисицький Борис, а в Ки╓в╕ арештованого Василя Чечвянського «обробляла» команда п╕д кер╕вництвом оперуповноваженого 4-го в╕дд╕лу Ак╕мова.
 Як результат - Василь Чечвянський «з╕знався» в причетност╕ до фашистсько╖ орган╕зац╕╖ ╕ в ╕нших вс╕ляких «гр╕хах».
 В протокол╕ судового зас╕дання написано: «П╕дсудний Губенко-Чечвянський Василь Михайлович винуватим себе не визнав. В╕д сво╖х показань на попередньому сл╕дств╕ в╕дмовився тому, що дав ╖х п╕д тортурами сл╕дчих орган╕в.
 Кр╕м цього, п╕дсудний Василь Чечвянський заявив, що його показання не в╕дпов╕дають д╕йсност╕.
 В наданому йому останньому слов╕ В. Чечвянський н╕чого сказати не побажав».
 Василю Чечвянському посмертно повернуто його права, добре громадянське л╕тературне ╕м’я, а також попередня репутац╕я одного з «колумб╕в» укра╖нського гумору та сатири.
 П╕сля тривалого мовчання, в 1959 роц╕, нарешт╕, вийшли його зб╕рки «Вибран╕ гуморески», «М’який характер», та в 1990 роц╕ в б╕бл╕отечц╕ журналу «Огонёк», рос╕йською мовою, «Ответственность момента».
 Ц╕ книжечки високо оц╕нено л╕тературознавцями та читачами.

 ╤гор КОРЖ, плем╕нник гуморист╕в Остапа Вишн╕ та Василя Чечвянського.
Село Грунь Охтирського району Сумсько╖ област╕.

НЕЩАСН╤
Гумореска

 Л╕том, починаючи приблизно так з червня ╕ аж до жовтня, скр╕зь ╕ повсюди: на вулицях, по садах, у театрах, в магазинах, у трамваях, по╖здах, установах ╕ т. д. з’явля╓ться особлива категор╕я людей.
 Не пом╕тити ╖х не можна, бо вони настирливо л╕зуть вам на оч╕ сво╖м поводженням, розмовами, а найб╕льше кольором загор╕лих облич, нарочито оголених ший, грудей, рук ╕ н╕г.
 Це - курортники.
 Люди, як╕ щойно повернулися з курорт╕в.
 Вони голосно розмовляють, розпов╕дають курортн╕ анекдоти, см╕ються, удають ╕з себе веселих, житт╓рад╕сних, безтурботних, щасливих.
 Але не в╕рте ╖м.
 Усе це - ф╕кц╕я, обман. Усе це - про людське око.
 Насправд╕ це нещасн╕ люди.
 Побалакайте з ними уважно ╕ ви упевнитесь, що це найнещасн╕ш╕ люди.
 Я особисто уже переконався, бо я розмовляв...
 * * *
 - Доброго здоров’я, К╕т╕.
 - Ах, Соч╕...
 - ╤ не думав м╕нять псевдон╕ма. Нав╕ть судов╕ виконавц╕ уже звикли описувати мене, як Чечвянського. Як ся ма╓те?
 - Чотирнадцять.
 - Що?
 - Взяла чотирнадцять.
 - Ах! Ви он про що! Дуже радий! Фунт╕в?
 - К╕ло!
 - Щаслива!
 - Не дуже. Проти минулого року недобрала к╕ло.
 - Ай-я-яй! Чим же пояснити таку катастрофу? Малим процентом озону в соч╕нському пов╕тр╕, чи може...
 - Ах! Як╕ там вазони... Харчування. Так намучилась! Розум╕╓те: масла мало, я╓ць мало, молока мало, м’яса мало, хл╕ба мало, фрукт╕в мало...
 * * *
 - ╤ване ╤вановичу! Здрассс,... ╤ч! Прямо арап! На хл╕бозаготовках шпарились?
 - Якраз... З Ялти вчора повернувся.
 - З Ялти? Чудово! «Ск╕льки взяли»?
 - Ай, не питайте, нав╕ть пуда не набрав.
 - Невже? Як же ви пережили такий удар? Подумати т╕льки: замдира тресту ╕ безпудова, можна сказати, людина..
 - Як пережив? Вистраждав. Он як. Суц╕льна мука.
 - Та в ч╕м справа?
 - Не зна╓? З харчуванням жах... Масла мало, сала мало, я╓ць мало, сиру мало, м’яса мало, курей мало, винограду мало, хл╕ба, та й то чорного, мало... Бувайте... Ох-хо-хо!..
* * *
 - Який чудовий загар! ╢впатор╕я!
 - Новий Афон.
 - «Ск╕льки взяли»?
 - Уяв╕ть - схудла.
 - Та не може бути! ╤ ви так спок╕йно про це розпов╕да╓те? Я завжди говорив, що сама природа призначила вас для геро╖чних вчинк╕в. Такий характер... Скеля! Гран╕т!
 - Скеля. Уже тиждень з ц╕╓╖ скел╕ капають сльози. Подумати - схуднути п╕сля курорту... Важила п’ять тридцять дев’ять, а зараз п’ять тридцять чотири. П’ять фунт╕в, розум╕╓те ви, бездушний мужчина.
 - Розум╕ю, розум╕ю, без п’яти фунт╕в женщина. Та «как дошла ти до ж╕зн╕ тако╖?..»
 - ╤ не остроумно. Коли б ви знали, як там з харчуванням.
 - Та ну? Перебо╖?
 - Криза! Буквально криза! Масла мало, сала мало, я╓ць мало, молока мало, сметани мало, сиру мало, фрукт╕в мало, кофе мало, какао мало, винограду мало, а м’ясо - уяв╕ть соб╕, - виключно баранина. П╕втора м╕сяця буквально вистраждали...
 * * *
 - А! Прив╕т! Що це з вами?
 - А що?
 - Та так... Н╕би не вмивались.
 - Ха-ха-ха! Ой, уморив! ╥й-бо! От чудак! «Не вмивалась»... Це загар!
 - Такий грязний?
 - Ф╕-╕-╕. Це спец╕альний загар.
 - Як же в╕н робиться?
 - Е... То вже н╕... Не скажу... Н╕защо в св╕т╕... Секрет!
 - Ну, добре. А як взагал╕? Ви де були?
 - В Алушт╕.
 - Гарно?
 - Чудово! Знаменито! Анекдота нового чули? На одному пляж╕ лежить мужчина... Х╕-х╕-х╕... Закрився, розум╕╓те, газетою... Х╕-х╕-х╕...
 - Чув. Дякую. А як з харчуванням?
 - Ах! Боже м╕й. Я й забула... Жахливо!
 - Криза?
 - Де там... тссс... Крах! Просто крах... Сала мало, м’яса мало, ╕кри мало, балику мало, краб╕в мало, молока мало, сиру мало, сметани мало, гоголю-моголю мало, б╕лого хл╕ба мало, яблук мало, персик╕в мало, абрикос мало, винограду мало, ананасних динь мало, консерв╕в рибних мало, консерв╕в овочевих мало, повидла мало, варення мало. А масла нав╕ть за два м╕сяц╕ не куштували ан╕ крихти...
 - Що ви? Д╕йсно, жах! Без масла?
 - Ага. Така криза, така криза на масло, що ледве-ледве вистачало для загару...
 - Для загару?
 - Ну, ач який... .Уже й виказала секрет... Р╕дненький... Ради бога, не каж╕ть н╕кому про секрет... Я ж так перестраждала... Подумать т╕льки... К╕мната 200 рубл╕в, а тут ще з харчуванням... Сала мало, курей мало, ╕ндик╕в мало, поросят мало, ягнят мало... Р╕дненький! Пожалуста ж, н╕кому про секрет...
 — О! Будьте певн╕! Мовчу! Мовчу, як телеграма «с оплаченным ответом»! Та х╕ба ж я не розум╕ю людських страждань. Кашалот╕в мало, бронтозавр╕в мало, удав╕в мало...
 - Мало...
 - Пороть вас мало...
 - Р╕дненький! Жарту╓... Ха-ха-ха...
 - Н╕. Не жартую, чорт забери! Кол╕бр╕ мало, пел╕кан╕в мало, жираф╕в мало, кенгуру мало... Р╕дненька, щоб тебе роз╕рвало!
 Громадяни! Не покладайтесь на житт╓рад╕сних ╕ безтурботних людей з обличчями й шиями кольору давно нечищеного жовтого черевика.
 Люди т╕ – нещасн╕.
 Василь ЧЕЧВЯНСЬКИЙ
 1932 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2008 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5776

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков