|
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 18.04.2008 > Тема "Душі криниця"
#16 за 18.04.2008
ТАМАРА КОСТЕЦЬКА: ЙД╤ТЬ ДО ТОГО, ХТО Л╤КУ╢ СЛОВОМ!
Часом слова Г╕ппократа «Життя коротке, а мистецтво - в╕чне» набувають досить неспод╕ваного сенсу. Сам╕ по соб╕ вони також довол╕ неоднозначн╕: здавалося б, один з найб╕льш видатних л╕кар╕в у ╕стор╕╖ людства мусив би сказати навпаки чи принаймн╕ наголосити на тому, що життя повинно бути довгим, якомога тривал╕шим. Та давн╕ греки взагал╕ були людьми досить химерними: життя в них в╕др╕зали ножицями три стар╕ д╕ви, а за провини карали очман╕л╕ фур╕╖. Наша сп╕врозмовниця - не грекиня, ж╕нка сучасна й передус╕м ц╕ну╓ людське життя. На ╖╖ приклад╕ ми бачимо, що митець не може бути людиною обмеженою - в╕н (чи вона) завжди прагне самовдосконалення.
- Пан╕ Тамаро, Ви - поетеса, журнал╕ст, перекладач. Аж ось стало в╕домо, що Ви взялися за прозу! Чому?
- На мою думку, ф╕лософ╕я людського буття перекону╓ нас у тому, що не повинно бути в людському сусп╕льств╕, в людськ╕й душ╕, зрештою, в людин╕ як ф╕зичному ╕ндив╕дуум╕ тих страшних ножиць, котр╕ ╓ нин╕: м╕ж матер╕альним ╕ духовним, м╕ж усп╕шним техн╕чним прогресом ╕ деградуючою в багатьох випадках людською св╕дом╕стю, ╕ в сам╕й людин╕ - м╕ж душею, духом ╕ т╕лом. Самознищення заволод╕ло св╕том наст╕льки, що дал╕ н╕куди. Гармон╕я нин╕ не в мод╕. Недарма хтось мудрий сказав, коли Господь творив природу, то перебував у доброму гумор╕, коли ж взявся за творення людини, добрий гумор йому зрадив...
От ╕ я намагаюся в сво╖х новелах та опов╕даннях докопатися, зв╕дки беруть початок в людин╕ от╕ «ножиц╕». Кохаюся в народн╕й медицин╕, маю м╕жнародний сертиф╕кат народного ц╕лителя. Мо╖ пац╕╓нти приходять у мо╖ твори...
- А що у Вас первинне: письменство чи медицина?
- Звичайно, для мене на першому м╕сц╕ завжди було слово, адже я пов’язана з ним фахово! Та з часом я пом╕тила, що багато служител╕в Слова дуже рано йдуть з цього життя. А я ж сама з родини медик╕в ╕ завжди собою займалася, вивчала народну медицину. Коли ж навколо не╖ почався аж╕отаж, коли почали у газетах писати про народних ц╕лител╕в, то раптом усв╕домила, що це - про мене. ╤ я, давно вже осягнувши, як рятувати себе в╕д ус╕ляких хвороб, вир╕шила розпов╕сти про це якомога б╕льш╕й к╕лькост╕ людей.
Але дозвольте сказати ще про медицину! Так, як ми ставимося до наших медик╕в - л╕кар╕в, медсестер, сан╕тарок - так ставитися не можна! Через таке сво╓ ставлення ми будемо дуже нещасн╕. Ми хочемо, аби л╕кар нам усм╕хався - та в як╕ умови ми його ставимо! Якось я захвор╕ла, застудилася ╕ викликала д╕льничну л╕карку, щоб вона леген╕ прослухала. Спочатку л╕карка йти не хот╕ла. Розсм╕ялася, коли я сказала, що в мене п╕дозра на запалення леген╕в...
- Розсм╕ялася?!
- Так. Мовляв, як це я знаю краще за не╖. То, може, мен╕ й л╕кар не потр╕бен? Стала вмовляти мене прийти до не╖ сам╕й. Та в мене була дуже висока температура, тож довелося ╖й ╕ти до мене. ╤ вона прийшла ╕ каже, що обслугову╓ в центр╕ Ки╓ва аж 80 будинк╕в. Я вжахнулася! ╤ зробила тод╕ висновок, що в маленьк╕й с╕льськ╕й л╕карн╕, де працювали мо╖ батьки, обслуговування, хай вибачать мен╕ столичн╕ медики, було краще, н╕ж у Ки╓в╕. Чому? Бо знали, вислуховували кожну людину, кожен ╖╖ б╕ль, людину вели з дитинства ╕ до старост╕. Головне ж - обстановка для хворо╖ людини була здоров╕ша.
- Саме тому, певно, Ви й захопилися народною медициною...
- Спов╕дуючи пошану до оф╕ц╕йно╖ медицини, дедал╕ б╕льше саха╓шся ╖╖ непоодиноких насл╕дк╕в: алерг╕я на медикаменти, п╕дробка л╕к╕в, нев╕дпов╕дн╕сть п╕дготовки персоналу, злиденн╕сть медичних заклад╕в... Сучасна закордонна медична техн╕ка, якою здеб╕льшого оснащен╕ наш╕ л╕кувальн╕ установи, да╓ змогу чудово д╕агностувати, а от щодо л╕каря... Велике щастя, коли Господь посила╓ стражденному розумного, доброго, натхненного фах╕вця. Або представника народно╖ медицини. Найб╕льший з л╕кар╕в Г╕ппократ казав: якщо в тебе ╓ проблема, ╕ ╓ люди, як╕ можуть допомогти - один словом, другий з╕ллям, трет╕й скальпелем - спочатку йди до того, хто л╕ку╓ словом, пот╕м - до травозная.
- Як людина, що намага╓ться л╕кувати Словом, як Ви ставитесь до сучасного л╕тературного процесу?
- На мо╓ глибоке переконання, сучасному читачев╕ потр╕бна в першу чергу оптим╕стична налаштован╕сть твору. Обпалена суц╕льними сусп╕льно-пол╕тично-побутово-особистими негараздами, людина чека╓ в╕д митця, мов ковтка кисню, твору, в╕д якого ╖й стало б легше дихати й жити. Ус╕ виразки сусп╕льства, звичайно ж, треба оперативно розтинати, щоб оздоровитися, але без к╕нця, садомазох╕стськи, до самозабуття копирсатися в них - то ще б╕льше роз’ятрювати хворобу...
Знову-ж таки звернемося до медицини. В╕домо, що в╕д хорошого, справжнього л╕каря пац╕╓нт виходить здоров╕шим. Так само, прочитавши хороший, налаштований на життя тв╕р, сповню╓шся наснаги. Розпач, безвих╕дь, невдоволен╕сть ус╕м на св╕т╕ - то пом╕чники смерт╕. А якщо ти людина, то дивись уб╕к св╕тла, а не навпаки... Под╕бне притягу╓ться под╕бним - цей принцип ╕де з глибини в╕к╕в, ╕ хто ж його буде заперечувати? ╤ пот╕м, митець повинен мати якусь ╕нту╖ц╕ю. В багаточасс╕ укра╖нського народного життя було надм╕ру жахливого, траг╕чного. Та попри все в основ╕ сво╖й народ збер╕г душу - чисту, мудру, св╕тлу. В цьому я не раз переконувалась, збираючи рецепти народно╖ медицини... А розпачливе волання так само допоможе хворому, як ╕ навмисне «непом╕чання» його проблем.
- От Ви кажете: оптим╕зм, св╕тло... Чи не зда╓ться Вам, що оптим╕стичний напрямок у л╕тератур╕ може виявитися, так би мовити, короткозорим? Дивлячись уб╕к св╕тла, за собою ма╓ш п╕тьму й, очевидно, можлив╕сть отримати ножа в спину.
- Зна╓те, на мене дуже вплива╓ те, що останн╕м часом ус╕ книжки, як╕ я купую й читаю - дуже натурал╕стичн╕, похмур╕, траг╕чн╕. А подив╕ться, що на телебаченн╕ ╕ в к╕но робиться! Суц╕льн╕ кров ╕ убивства. Людина в╕д цього т╕льки втрача╓.
Я ж, як народний ц╕литель, намагаюся заспоко╖ти людину, умиротворити ╖╖, довести ╖й, що вона не самотня, що вона в цьому св╕т╕ потр╕бна, що займа╓ власну, ун╕кальну н╕шу. Показую, що на кожну людину можна глянути з абсолютно ╕ншого боку. Взяти за руку й повести по дороз╕ здоров’я.
- ╤ все ж оптим╕зм - р╕ч довол╕ химерна. От, скаж╕мо, якби не було за час╕в Кучми занадто оптим╕стичних новин по телебаченню, народ ╕ не вийшов би на Майдан. Адже по телев╕зору люди дивилися одне, а в реальност╕ в╕дбувалося зовс╕м ╕нше - ╕ це ╖х обурило, ╕ вони повстали. Хоча новини епохи Кучми були б╕льш н╕ж св╕тл╕, оптим╕стичн╕...
- Ви зна╓те, кожен пише по-сво╓му. У когось твори дуже сумн╕, у когось - навпаки, весел╕. ╤ все-таки моя позиц╕я така: досить плакати, треба брати ╕нший курс; поки ми щаслив╕ - життя в наших руках. ╤ не треба слухати пол╕тик╕в! А те, що ви розпов╕да╓те про часи Кучми - до такого ми були привчен╕ ще з радянських час╕в. Нам казали, що в Радянському Союз╕ все краще в св╕т╕. Нав╕ть був такий лозунг: «Радянський хворий - найздоров╕ший у св╕т╕!» Ми звикли до того, що наша медицина, мовляв, найб╕льш розвинена, найб╕льш передова. Але ж це неправда. П╕д╕ть по людях, ╕ ви почу╓те: якщо в тебе щось забол╕ло, не дай тоб╕, Боже, потрапити в руки л╕карям!
- Як же рятуватися? Що може п╕днести душу над буденною с╕р╕стю, хвороблив╕стю та осоружн╕стю буття?
- Передовс╕м людина. Можна, звичайно, багато говорити про нашу чудову природу, про витончене мистецтво, але ж у нашому житт╕ трапляються ╕нод╕ люди, в╕д одн╕╓╖ зустр╕ч╕ з якими почува╓ш себе велетом, здатним перебороти вс╕ негаразди, нем╕чн╕сть душ╕ ╕ т╕ла. ╤ щастя хворого сусп╕льства, коли в ньому ╓ так╕ люди.
- Ви да╓те людям зц╕лення, дару╓те рад╕сть життя... А що Вам да╓ сп╕лкування з пац╕╓нтами, з народом?
- Було у мене таке, що одна ж╕нка п╕сля сп╕лкування з╕ мною почала чути. Сама вона м╕кроб╕олог, доктор медицини - ╕ мене здивував уже хоча б той факт, що вона звернулася до мене, нефах╕вця. Я стала з нею займатися ╕ побачила, що, захищаючи спочатку кандидатську, пот╕м докторську, б╕даха так себе занедбала! ╤ коли вона раптом сказала, мовляв, он у коридор╕ говорить рад╕о, ╕ я чую кожне слово - яка ж то була рад╕сть! Л╕кування - це завжди обм╕н енерг╕╓ю.
- От Ви кажете: Слово - л╕ку╓. Ви справд╕ в╕рите в терапевтичн╕ можливост╕ поез╕╖?
- Слово - це основа основ. Зв╕сно, я в╕рю в л╕кувальну силу Слова. Два прост╕ приклади. Коли людина просить у тебе позичити грошей, то можна сказати «так» чи «н╕». ╤ людина в╕дчу╓ ц╕ слова по-р╕зному. Так само «так» чи «н╕» можна сказати на запитання «Ти мене коха╓ш?» - реакц╕я ж на них буде р╕зною. Ми вс╕ стали чиновниками, позачинялись у каб╕нетах. Ус╕ хочуть керувати, ф╕зично працювати не хоче н╕хто. Ми в╕ддалились в╕д Слова. Але ж душа прагне!
- Чим вир╕зня╓ться життя ц╕лителя в╕д життя ╕нших людей?
- У кожного ц╕лителя в житт╕ бувають св╕тл╕ й темн╕ пер╕оди. Я сво╖ темн╕ часи теж пережила. Тод╕ мен╕ було шкода вс╕х людей. В╕домо, що ми вс╕ д╕агносту╓мо одне одного. От зараз в╕дкриються двер╕, зайде людина - ╕ ╖й можна буде поставити д╕агноз. Так само я дивлюся телепередач╕ й хоч-не-хоч д╕агностую. Показували, прим╕ром, передачу про н╕мц╕в. В╕домо, що в Н╕меччин╕ одна з найдовших тривалостей життя. Та ось показали зблизька тамтешн╕х д╕дус╕в ╕ бабусь - ╕ я з подивом зрозум╕ла, що вони вс╕ дуже хвор╕ люди, що пишатися там нема╓ чим.
╤ певно╖ мит╕ я сказала соб╕: стоп, а як же жал╕ти вбивцю, злочинця? Треба, щоб була якась межа. Не можна вс╕х жал╕ти, не можна помирати з кожним хворим. Подив╕ться на л╕кар╕в: усе сво╓ життя вони живуть б╕ч-о-б╕ч з╕ стражданням. А я намагаюся бути веселою ╕ щасливою, не сумувати, чого й ус╕м бажаю!
Сп╕лкувався ╤ван РЯБЧИЙ.
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 18.04.2008 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5809
|
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
