Версiя для друку Обговорити в форумi

ДЖЕРЕЛА

Мова рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Хто горнеться до чужого,
Того Бог карає. (Сидір Воробкевич)

 За даними ЮНЕСКО, в світі існують 6000 живих мов. Половина з них перебуває на межі зникнення. Щорічно вимирає десяток мов. Щоб зашкодити цій тенденції, XXX сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила в жовтні-листопаді 1999 року в Парижі, встановила Міжнародний день рідної мови, вшановуючи пам’ять загиблих захисників бенгальської мови. В Республіці Бангладеш 21 лютого 1952 року
з нечуваною жорстокістю було розстріляно демонстрацію студентів - захисників своєї рідної мови.
 З ініціативи Чернівецького відділу Союзу українок при підтримці облдержадміністрації Міжнародний день рідної мови відзначається в Чернівцях з 2000 року. Проведено фестиваль української мови на тему «Державною мовою в Україні є українська мова» (стаття 10 Конституції України), а також свято української мови на тему «Українська мова - вірний засіб служіння Богу й Україні» та інші заходи.
 Цього року Союз українок разом з товариством імені Т. Г. Шевченка «Просвіта» при сприянні відділу культури обласної адміністрації провели літературно-мистецький вечір на тему «Мова рідна - слово рідне», а також зустріч з прикордонниками. У святкуванні взяли участь професор Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича Надія Бабич, доцент університету Лариса Бережан та студенти філологічного факультету.
 Особливу зацікавленість до проблеми українізації зрусифікованих українців виявили офіцери та солдати прикордонної військової частини. Вони навіть попросили, щоб ми дали їм переписати декламовані студентами поезії Тараса Шевченка, Ліни Костенко, Василя Стуса, Василя Симоненка. Військовій бібліотеці ми подарували книги про боротьбу вояків УПА за незалежність України. Прикордонники просили частіше проводити подібні зустрічі, бо їм не вистачає знань для протидії тим, хоч і не багатьом, як вони висловились, не росіянам, а москалям, котрі вважають, що української мови нема, є тільки діалект і якась штучна мова.
 Незаперечне значення в процесі дерусифікації українців для впливу на формування громадської думки мають
засоби масової інформації, перш за все, обласне телебачення, радіо, а також як місцева, так і республіканська преса.
 Але цього мало. Потрібна системна, наполеглива, всебічна праця, щоб зупинити процес русифікації українців в наші дні. Посиленню її сприяють в певній мірі виступи новітніх сучасних перевертнів. Це ті колісниченки, симоненки, германи, котрі не перестають волати про надання російській мові статусу другої державної (офіційної). Цього ні в якому разі не можна допустити. І без статусу державної російська мова постійно витісняє з широкого вжитку рідну мову українців. Про це свідчать статистичні дані, реальна дійсність. За результатами Всеукраїнського перепису населення (2001 рік) в Україні проживають понад 37 мільйонів українців (77,8%), росіян - 8 мільйонів (17,3%). Визнали рідною українську мову 67,5% населення України. За цією простою арифметикою зрусифікованих українців є 10%. Насправді наші міста зрусифіковані вщент, навіть столиця України. Новоприбула до Києва українська душа в мовній атмосфері Києва болить, плаче, задихається. Діти в дитсадочках, учні в школах, студенти у ВНЗ навчаються українською, а в повсякденному житті, вдома послуговуються російською. Українська мова ще не стала рідною для багатьох українців в цьому місті і в Україні. Чому?
 По-перше, це результат унікального за своїм цинізмом явища світового масштабу нищення української мови як в Росії, «тюрмі народів» (за Леніним), так і в СРСР.
 Ця тенденція продовжується і нині, мається на увазі Крим, Південь, Схід України... і Київ. В українській столиці виходять всього дві одномовні українські газети: «Україна молода» і «Українська газета» (інші українські газети різномовні). Про це говорилося на Всеукраїнському форумі інтелігенції. Чи не замало це для українізації зрусифікованого міста? В Автономній Республіці Крим понад 700 тисяч українців мають 5 українських шкіл і не мають жодної православної україномовної церкви, є кілька парафій у пристосованих приміщеннях. А у Чернівецькій області 180 тисяч румунів і молдованів мають більше 80 румуномовних шкіл і 106 румуномовних православних парафій. То скільки б мало бути українських шкіл і церков у Криму за принципом справедливості? По Києву безкоштовно розповсюджуються російськомовні газети («Обзор», «15 минут», «Вечерком» та інші). Київ заполонила безкоштовна російськомовна преса. А чому не розповсюджуються безкоштовно україномовні газети? Київ і так зросійщений.
 На жаль, мусимо визнати, що мама в зрусифікованій українській родині - це не та «ненька наша мила», про яку писав Сидір Воробкевич, котра «нас всіх» говорити рідною мовою вчила.

 Як ту мову мож забути?
 Таж звуками тими
 Ми до Бога мольби слали
 Ще дітьми малими;
 У тій мові ми співали,
 В ній казки казали.
 У тій мові нам минувшість
 Нашу відкривали.

 Зросійщена ненька не знає рідної мови свого роду українського, діда-прадіда. Наші пращури - запорозькі козаки, писали листа до турецького султана не турецькою і не російською мовою, а українською. Російськомовна мама не вчить рідною мовою «до Бога мольби слати» і казки українські не читає, і «минувшість нашу» не відкриває. Україна, як писав О. Довженко в «Щоденнику», єдина держава в світі, котра не вивчала свою історію, а вивчала історію СРСР і КПРС.
 По-друге, українці не знають і не усвідомлюють, як дивиться світ на їхню мову. А світ в 1935 році визнав українську мову однією з наймелодійніших після італійської. У наш час у Франції за допомогою комп’ютерної техніки встановлено, що українська мова є одною з найстаріших слов’янських мов і найкращих світових. Чи не тому мудра Японія негайно запровадила вивчення української мови в Токійському університеті?
 Українці, їхні діти дуже мало знають про жертовну боротьбу своїх співвітчизників проти русифікації. День жорстокої розправи зі студентами - захисниками бенгальської мови, став Міжнародним днем рідної мови. А чи багато українців знають про жорстоку розправу в СРСР зі студентами Харківського університету, які відмовились складати іспити російською мовою. Було це в березні 1951 року. Тоді вісімсот студентів репресували, 33-м на закритому засіданні суду винесли смертний вирок. Їх розстріляли. Не знають про ці та інші страхіття і в ЮНЕСКО.
 Поета Василя Стуса - висуванця на Нобелівську премію - замордовано в сталінських катівнях, бо свідок на суді підтвердив, що Стус націоналіст: «Он все время разговаривал по-украински».
 Нам до цього часу не відома справжня причина смерті композитора Володимира Івасюка. Але нам відомо з книги батька композитора Михайла Івасюка «Монолог перед обличчям сина» про серйозне зауваження Володимирові з боку Москви, що від його пісень «попахивает национализмом». Московська зухвалість обурила його. Вдома батькам з болем і сарказмом він сказав: «Жайвір не має права співати так, як співає, бо то буде націоналістичний спів. Він мусить розливатися трелями солов’я або цвіріньканням горобця.
Це буде справжній інтернаціоналізм... А ми, українці, вже з колиски стаємо націоналістами, якщо матері нам співають українські колискові. Тому нас перевиховують у концтаборах. Українець перестає бути націоналістом аж тоді, коли зневажає свою мову, пісню, свої національні традиції, любить все, крім свого рідного...»
 Навіть героїчна смерть самоспаленням українця Олекси Гірника в ніч з 21 на 22 січня 1978 року до недавнього часу була прихована від громадськості. Олекса Гірник на знак протесту проти русифікації спалив себе на Чернечій горі біля могили Т. Г. Шевченка.
 Отже, приводів для встановлення в Україні Всеукраїнського дня рідної мови дуже багато. Щоб допомогти українцям українізуватися, необхідне більш дієве втручання держави в цей процес.
 Є позитивні приклади порятунку рідної мови в інших державах, наприклад, в Румунії. У 1924 р. закон Румунського королівства зобов’язав всіх румунів, котрі забули румунську мову, давати освіту дітям тільки в румунських школах. У нас навпаки, де більше зрусифіковані українці, там менше українських шкіл, або їх зовсім нема (Крим, Луганськ, Донецьк).
 Тож допоможімо спільними зусиллями українцям дізнатись, хто вони, «чиїх батьків діти», і випрямитись, розігнути спину, підняти голову, стати на повний зріст поряд з європейськими державами. Хронологія нищення Москвою української мови має бути відома кожному українцю, як «Отче наш» віруючим людям. Сьогодні ми маємо свою державу, свого Президента Віктора Ющенка, українця. Є вже кращий, порівняно з попередніми, український уряд. Тож допоможімо українцям повернути рідну мову. Це сприятиме національному відродженню України в усіх відношеннях: культурному, політичному, економічному, патріотичному.
 Це розбудить національну гідність і гордість українців. Життя переконує: без мовного відродження, культурного, духовного ми сімнадцятий рік тупцюємо на місці. Наші сусіди, західні держави, пішли далеко вперед, залишивши Україну позаду. Що ж це? Виходить, мудрий філософ, поет і композитор, проповідник С. Воробкевич мав рацію:
 Хто горнеться до чужого,
 Того Бог карає.
 Олександра ПОПЕЛЮК,
голова Чернівецького відділу Союзу українок.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 03.05.2008 > Тема "Душі криниця"