Версiя для друку Обговорити в форумi

ПАМ’ЯТЬ

 Суперечки навколо історичних наслідків комунізму не вщухають у Європейському Союзі й минулого тижня на вимогу післякомуністичних нових членів ЄС дісталися й до Європарламенту. Але через глибокі розбіжності між державами й політичними таборами не вдалося навіть ухвалити спільної заяви. Одні говорили про відновлення історичної справедливості через засудження комуністичних злочинів, інші – про намагання переписати історію заради популістських здобутків.
 Чи варто засудити комунізм так само, як це зробили з нацизмом? Це питання – ще одне з тих, які поділяють Європу на два непримиренні наразі табори.
 Більшість нових членів Євросоюзу, які самі пережили комуністичні часи, вважають це за надзвичайно важливий момент для об’єднання Європи. Більшість старих членів не бачить жодної потреби переоцінювати історію – адже в цих країнах далі існують компартії, а комуністичний Радянський Союз був для них союзником у перемозі над нацистською Німеччиною.
 Найбільший спротив іде від європейської політичної лівиці. Наприклад, один із чільних представників групи соціалістів у Європарламенті Ян Марінус Вірсма з Нідерландів бачить у намаганні засудити комунізм небезпеку.
 «Надто часто різні інтерпретації призводять до різних поглядів, різних способів розуміння подій, а іноді й до ксенофобії. Це надзвичайно небезпечно для Європи, яка характеризується різноманіттям, також і етнічним. Простих відповідей на складні історичні питання не існує. Не забуваймо про це, бо надто вже часто вдаються до популістського способу тлумачення історії», – заявив нідерландський соціаліст під час дебатів у Європарламенті.
 Відтак цей європейський орган не висловив навіть морального засудження комунізму – а це, виявляється, найбільше, на що він мав би право.
 Іще минулого року в ЄС централізовано заборонили прилюдно виправдовувати, заперечувати чи принижувати «геноцид, злочини проти людяності і воєнні злочини» – але йдеться лише про ті злочини, що їх визнав такими Нюрнберзький трибунал 1945 року чи Статут Міжнародного кримінального суду 2002 року.
 Розширення ж переліку таких злочинів – це вже справа кожної окремої держави, заявив у Європарламенті віце-президент Єврокомісії Жак Барро; а роль Євросоюзу, за його словами, обмежена лише тим, щоб влаштовувати «діалог і обмін думками» про це.
 «Необхідно наголосити, що кожна країна – член ЄС має сама знайти спосіб, як ставитися до цього питання. Європейський Союз не може підмінювати собою ці національні процеси – Європейський Союз не має достатньо компетенції в цій галузі», – сказав чільний урядовець Єврокомісії.
 Представники східноєвропейських країн, які в своїх виступах перелічували конкретні численні злочини комунізму, були розчаровані відмовою визнати ці злочини невід’ємною частиною спільної європейської історії.
 На невдоволенні цією відмовою найгучніше наголошував депутат від Естонії Тунне Келам. «Я боюся, що це лише поглибить подвійні стандарти, бо ж очевидно, що нацизм і фашизм таки не вважають за внутрішню справу кожної з країн – членів ЄС», – наголосив він.
 Тим часом, за його словами, виходить, що комунізм не вважають за загрозу для Європи, а жертви комунізму залишаються жертвами «другого чи й третього класу».
 Розуміння позиції цих країн висловили представники європейської правиці, та спільного підходу євродепутати не знайшли.
 Іще в січні 2006 року до міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів закликала Рада Європи.
 У резолюції Парламентської Асамблеї цієї європейської правозахисної організації мовиться, що дебати й відшкодування на національному рівні в окремих країнах не можуть звільнити міжнародну спільноту від того, щоб обійняти чітку позицію щодо тих злочинів.
 Міжнародна спільнота, на думку Ради Європи, має «моральне зобов’язання» зробити це невідкладно.
 Сергій ДРАЧУК.
(RadіoSvoboda.ua)

 Відомий польський кінорежисер Анджей Вайда вклонився могилі батька на меморіальному кладовищі в Лісопарку (Харків), де спочивають чотири тисячі полонених польських офіцерів - жертв тоталітаризму.
 Як розказав А. Вайда на прес-конференції в Генконсульстві Республіки Польща, його батька, капітана польської армії, 1940 року привезено до Харкова разом з іншими полоненими офіцерами з пересильного табору у Старобільську. Як інших, його розстріляно пострілом у потилицю в підвалі Харківського територіального управління НКВС, а потім поховано в Лісопарку. З 2000 року тут діє меморіальне кладовище жертв тоталітаризму, причому перший камінь цього меморіалу, освячений Папою Римським Іоанном Павлом Другим, закладено 1998 року у присутності Леоніда Кучми та Олександра Квасьнєвського.
 Анджей Вайда, який поставив понад півсотню фільмів, приїхав до Харкова за програмою Днів польського кіно, під час яких за п’ять днів глядачі побачать фільми п’яти польських режисерів. А. Вайда вперше в Україні представив харківській публіці свій новий фільм «Катинь», в якому відтворено історію польських сімей, чиї рідні стали жертвами тоталітаризму. А. Вайда, як він сказав на прес-конференції, збирається продовжити тему історичної пам’яті у своїх нових фільмах. За його словами, польський кінематограф на сьогодні переживає смугу відродження. Режисер пов’язує сам факт із тим, що держава знайшла кошти на розвиток кіномистецтва, в тому числі, за зразком Франції, за рахунок оподаткування. Півсотні копій фільму «Катинь» підготовлено для прокату в Україні, це питання - на стадії узгодження з українською владою. Очікується прокат фільму і в Росії.
 Тимчасовий повірений у справах України в Перу Олексій Ляшенко взяв участь в офіційній церемонії вручення оригіналу ухваленої у грудні 2007 р. Палатою представників Республіки Колумбія Резолюції про визнання Голодомору 1932-1933 рр. актом геноциду українського народу.
 Церемонія відбулася у будинку Палати представників Республіки Колумбія у ході її пленарного засідання. Оригінал Резолюції вручив голова Палати представників Оскар Арболеда.
 Виступаючи на заході, Олексій Ляшенко висловив подяку членам парламенту Колумбії за ухвалення Резолюції про визнання Голодомору в Україні 1932-1933 рр. актом геноциду українського народу. Зі свого боку Оскар Арболеда наголосив на необхідності об’єднання зусиль міжнародної спільноти для запобігання повторенню страшних трагедій, подібних до Голодомору в Україні 1932-1933 рр. Депутати колумбійського парламенту вшанували пам’ять мільйонів загиблих українців хвилиною мовчання.
У рамках церемонії у приміщенні Палати представників Республіки Колумбія пройшла організована Посольством фотовиставка, присвячена Голодомору в Україні 1932-1933 рр., повідомили УКРІНФОРМу з МЗС України.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 03.05.2008 > Тема ""Білі плями" історії"