Версiя для друку Обговорити в форумi

ПРОБЛЕМА

Сільські бібліотеки – важливі елементи життя населення невеликих населених пунктів. Це своєрідні центри, які сприяють підвищенню рівня освіченості людей та їхній поінформованості щодо змін, що стосуються усіх сфер життя. Про те, чим живуть ці заклади, які проблеми відчувають та які перспективи ставлять перед собою, говорили 22 - 23 квітня у Сімферополі на Першому Форумі сільських бібліотекарів під тематичною назвою „Соціокультурна діяльність бібліотек в умовах кримського села”. Організаторами заходу виступили Кримська республіканська установа „Універсальна наукова бібліотека ім. І. Я. Франка” та Центр підвищення кваліфікації працівників культури та мистецтв.
 
ЧУЖОМУ НАВЧАЙТЕСЯ І СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЯ...
 Форум сільських бібліотекарів зібрав людей, не байдужих до спільної справи. Потреба в обміні досвідом об’єднала працівників цієї галузі, які порушували схожі для всіх проблеми. Учасники торкалися тем, що стосувалися основної спрямованості сільських бібліотек, їх співпраці з різними органами управління та категоріями населення, рекламно-видавничої діяльності цих закладів, краєзнавчої та інформаційної роботи, психологічних особливостей обслуговування читачів тощо. Також в рамках Форуму був проведений вечір пам’яті, присвячений Чорнобильській трагедії, зустріч з кримським поетом В’ячеславом Федоровичем Ложком, засідання творчої лабораторії „Масовий захід як засіб рекламної діяльності сільських бібліотек” та ін.
 Сьогодні у Криму функціонують 515 сільських бібліотек. Серед основних завдань таких закладів Олеся Олегівна Кондратенко, завідуюча відділом наукової організації та методики бібліотечної роботи КРУ „УНБ ім. І. Я. Франка”, відзначила популяризацію можливостей бібліотеки серед населення, приділення уваги подальшому збільшенню кількості читачів, досягнення узгодженості між зовнішньою привабливістю та змістовим наповненням закладу, формування позитивного іміджу бібліотеки на селі тощо.
 Сільські бібліотеки мають бути не просто сховищами рідкісних книг та наукових знань. Вони повинні брати безпосередню участь у розв’язанні питань, що є принциповими для нормального функціонування суспільства. Вони мають ставати на підтримку інтересів людей, які живуть поряд та приходять зі своїми проблемами до бібліотекарів.
І лише тоді стане можливою ситуація, в якій і суспільство намагатиметься захистити права бібліотек: народ вигукуватиме на мітингах не політичні гасла, а ті речі, які справді тісно пов’язані з їхнім буденним життям. Саме тому сільські бібліотеки зобов’язані співпрацювати з різними організаціями, серед яких і урядові установи, і культурні та мистецькі товариства тощо. Вони мають обслуговувати населення на основі вивчення та задоволення різних інформаційних потреб усіх своїх користувачів.
 
„ПРИЇДУ ДОДОМУ, СЯДУ ТА Й ЗАПЛАЧУ...”
 Такі слова лунали з вуст майже кожного сільського бібліотекаря, учасника Форуму, хто побачив нове приміщення Універсальної наукової бібліотеки ім. І. Я. Франка. Ці люди навіть не мріють про подібний дизайн своїх робочих місць, наявність такого обладнання в селі навряд чи стане можливою найближчим часом. Та навіть і у далекій перспективі сільська бібліотека не сподівається втілити такі нововведення у своїх стінах, бо на її шляху залишаються ще доволі буденні проблеми. Це, передусім, наявність елементарних умов, в яких було б комфортно працювати і бібліотекарям, і користувачам їхніх послуг. Хтось, можливо, важко уявляє собі життя без опалення та постійного освітлення. А бібліотекарі на селі не просто уявляють, вони виконують свій обов’язок і обслуговують усіх охочих до знань у таких умовах. Більше того, вони використовують різні форми роботи, які зацікавлюють людей та приваблюють велику кількість прихильників. Питання, яке на сьогоднішній день справді порушується керівниками централізованих бібліотечних
систем, торкається поліпшення умов, в яких працюють бібліотекарі на селі. Зокрема, вже розробляються програми щодо комп’ютеризації таких закладів та розширення їхніх послуг (наприклад, надання читачам доступу до мережі Інтернет).
 На жіночі плечі лягає відповідальність і за комфорт та внутрішню атмосферу, адже переважна більшість працівників бібліотечної сфери – це жінки. І попри усі труднощі, серед яких, до речі, і мізерне фінансування галузі, вони мають створити належну атмосферу у своєму другому „домі”. Про це, звичайно, важко говорити тим, для кого наявність зайвого стільця – уже розкіш. Проте, завдяки зусиллям працівників сільських бібліотек створюються інформаційні стенди, проводяться різноманітні вечори та, врешті, робиться затишок, який є таким необхідним для багатьох користувачів бібліотек.
 До речі, кадровий склад сільських бібліотек, як зазначають фахівці, завжди був дуже сильним. Проте за певних обставин дуже багато фахівців залишили цю справу. Та ще більше тих, які просто опустили руки і працюють без ентузіазму та творчого натхнення. „Треба починати з себе і змінювати ставлення до власної діяльності”, - порадила Наталя Миколаївна Фоміна. Заступник директора Кримської республіканської установи „Юнацька бібліотека”. А й справді, хто зможе переконати молодих людей займатися бібліотечною справою, як не сам бібліотекар, який здатний власною працею довести престижність своєї професії.

МОЛОДЬ – СПЕЦИФІЧНА АУДИТОРІЯ
 Проблеми існують і під час роботи з молоддю, оскільки ця категорія населення дуже динамічна та мобільна. Юнацькі бібліотеки сьогодні перебувають у дуже складних умовах. Фахівці пов’язують це із політичними, економічними та соціальними процесами, що відбувалися у 1990-х роках. Сьогодні дуже сильно відчувається в таких закладах нестача навчальної, науково-популярної літератури, молодіжної періодики та ін. Безперечно, дається взнаки і проблема матеріально-технічної бази. Важливою є також різниця між сільською та міською молоддю, що стає дедалі помітнішою. Так, у місті зовсім інші можливості, які дають змогу юнацтву розвиватися швидше та у більш повній мірі задовольняти свої інформаційні потреби.
 Не можна не згадати і про рівень фінансування юнацьких бібліотек. Він є недостатнім, проте можна вже порадіти його стабільності. Якщо інші регіони України ще й досі мають проблеми із затримкою заробітних виплат, в Криму ця проблема не відчувається. Навпаки, наші бібліотекарі, на щастя, отримують своєчасно навіть премії, хоча розмір їх залишає бажати кращого.
 Дуже цікавими є різні форми роботи з читачами в юнацьких бібліотеках. Так, деякі кримські сільські бібліотеки вдавалися до проведення поряд із традиційним „Подаруй бібліотеці книгу” таких акцій, як „Приведи друга до бібліотеки”, „Запишися до бібліотеки” тощо.
 У 2007 році в сільських бібліотеках читало 57 391 молодих користувачів (серед 98 379 мешканців юнацького віку), а це охоплює близько 58% усієї молоді на селі. Тож попит на такі послуги є. Проте тут є і серйозні конкуренти, такі, як Інтернет та навчальні бібліотеки закладів вищої освіти.
 Найбільшою для бібліотек на селі залишається проблема оновлення фондів, а точніше - якісного оновлення, зокрема розширення їхнього видового складу.
 Тож, завершуючи розповідь про сьогодення сільських бібліотек, хочеться наголосити, що бібліотекар не обирає свого читача сам, тим більше не ділить користувачів за національними, професійними чи будь-якими іншими ознаками - він працює з усіма. Згадуючи слова російського бібліотекаря Е. Сукіасяна, варто нагадати, що в умовах сучасного розвитку необхідно перейти від обслуговування населення до роботи з ним, і для цього потрібно шукати усі можливі шляхи.
 Світлана КЛИЧКО.

Угорі на фото (зліва направо): Кондратенко О. О., завідувачка відділу наукової організації бібліотечної роботи КРУ «УНБ ім. І. Франка»; Дроздова Л. М., директор КРУ «УНБ ім. І. Франка»; Артамонова В. І., директор КРУЗ «Центр підвищення кваліфікації працівників культури».

ПРО НАБОЛІЛЕ...
 Ірина Олександрівна Кочеткова, завідувачка Цвєточненської сільської бібліотеки Білогірського району.
 - Ірино Олександрівно, розкажіть, будь ласка, чи отримує ваша бібліотека українську книгу в достатній кількості? Та чи задовольняє це потреби користувачів?
 - Більшу частину книг, звичайно, ми отримуємо завдяки відділу комплектування районної бібліотеки. Літератури українською мовою сьогодні надходить доволі багато. Дуже тішить той факт, що спрямованість цієї літератури дуже різна: українська класика, наукова література, книги з історії України, твори з етнографії тощо. Думаю, що наш читач у цьому плані задоволений. Єдиний мінус – майже повна відсутність україномовної періодики. І це, безперечно, негативний фактор, адже в такому випадку усі бажаючі, звичайно, не можуть отримати необхідну інформацію у повній мірі.
 Ірина Юріївна Назаренко, завідувачка Зуйської селищної бібліотеки Білогірського району.
 - Скажіть, будь ласка, до яких україномовних книжних видань звертається сьогодні сільський читач?
 - Бібліотека укомплектована українськими книгами на належному рівні. Приємно, що немає ніяких проблем з отриманням української класики – сьогодні всі наші читачі мають можливість познайомитися з творчістю провідних вітчизняних письменників та поетів. До речі, доволі часто ми проводимо літературні вечори. Також великим попитом користується у нас література, присвячена проблемам української філології. Приємно, що діти молодшого віку стали більше цікавитися українською книгою. Деякі вчителі часто запитують і про „Кримську світлицю” (напевно, прагнуть використовувати її матеріали у своїй роботі), проте, на жаль, ми її не отримуємо.
 Світлана Іванівна Колоферова, завідувачка бібліотеки с. Червоні Партизани Красногвардійського району.
 - Чи можете Ви описати читача, якій цікавиться українською книгою?
 - Книги, видані українською мовою, на жаль, викликають інтерес поки що не в усіх верств населення. На сьогоднішній день така література приваблює переважно молодь, серед якої учні загальноосвітніх шкіл, студенти вищих навчальних закладів. Це пов’язане передусім з навчальним процесом. Інші ж категорії читачів виявляють поміркований інтерес до вітчизняної книги.
 Валентина Іванівна Підіпригора, завідувачка бібліотеки с. Янтарне Красногвардійського району.
 - Чи отримує ваша бібліотека українську періодику?
 - Прикро, але до нас потрапляє лише одна газета, що виходить українською мовою, - „Україна молода”. А справа з журналами ще гірша. На жаль, не отримуємо ми і „Кримської світлиці”, хоча, мені здається, вона б стала у нагоді багатьом нашим користувачам.

БІБЛІОТЕКИ ДЛЯ НАЦМЕНШИН – РЕГІОНАЛЬНА НЕОБХІДНІСТЬ
 За даними О. К. Александрової, заступника генерального директора Національної парламентської бібліотеки, етнодемографічна ситуація в Криму має свої особливості: жодний регіон України не може похвалитися таким поліетнічним складом свого населення.
 Так, на півострові проживають 68,4% росіян, 25,6% українців, третя за чисельністю група - кримські татари, яких тільки у 1989 - 1995 роках повернулося приблизно 250 тис. осіб з Середньої Азії, - складають 10% населення півострова. Крім них мешкають тут вірмени, болгари, греки, німці, білоруси та інші. Відповідно, бібліотечна система нашого регіону повинна у повній мірі задовольняти інформаційні потреби усього населення.
 1986 року у Києві була відкрита бібліотека Дружби народів. Її фонди включали літературу тридцятьма мовами народів колишнього Союзу. Такий же відділ був створений при Кримській республіканській
універсальній науковій бібліотеці імені Івана Франка, який будував свою роботу на прямих зв’язках із зарубіжними земляками. Діяла подібна бібліотека і в Євпаторійській ЦБС Криму.
 У Білогірській, Первомайській ЦБС півострова працюють поліетнічні бібліотеки, грецький, кримськотатарський інформаційні центри. У 1998 році завдяки програмі “Інтеграція в українське суспільство кримськотатарського народу, болгар, вірмен, греків, німців, які зазнали депортації” Білогірська ЦБС, бібліотека ім. Крупської міста Євпаторії спільно з товариством кримськотатарської культури “Яшлик” одержали гранти на відродження національних звичаїв і традицій греків, кримських татар. Бібліотеки плідно працюють з грецьким та литовським товариствами і російською громадою Криму.
 1990 року у Сімферополі була створена Республіканська кримськотатарська бібліотека імені видатного письменника і публіциста кінця XIX - поч. XX століття Ісмаїла Гаспринського. Спочатку це був лише невеликий філіал міської ЦБС, а з грудня 1995 року бібліотека отримала статус самостійної книгозбірні. Реалізується проект її реставрації та відновлення, профінансований МФ “Відродження”, Посольством Нідерландів в Україні та Держкомнацом України.
 Відкриття бібліотеки відбулося у 1999 році. Тоді ж їй від Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей було передано архів відомого кримськотатарського вченого-мовознавця Усейна Куркчі, який перебував в Узбекистані. Для 300 тис. кримських татар бібліотека стала важливим центром духовного життя народу, вона активно сприяє відродженню рідної мови, культури, народних звичаїв та традицій, формуванню національної самосвідомості і є своєрідним символом культури не тільки свого народу, а й інших національних меншин.
 Таким чином, можна стверджувати, що створення спеціалізованих бібліотек національних меншин сприяє наданню етносам можливості зберігати свою неповторність як культурного феномена і є одним із проявів реалізації програми щодо повернення втрачених культурних цінностей.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #19 за 09.05.2008 > Тема "З потоку життя"