Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 09.05.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#19 за 09.05.2008
«СПАСИ НАС, П╤СНЕ!..»


Вадим КРИЩЕНКО: «Головне, що трима╓ мене на цьому Божому св╕т╕ - це те, що ╓ Укра╖на...»

Вадим Крищенко - в╕домий укра╖нський поет, автор багатьох п╕сенних твор╕в, професор кафедри культуролог╕╖ Нац╕онального аграрного ун╕верситету в м. Ки╓в╕. В╕н також веде щотижневу передачу «Хай святиться ╕м’я Тво╓» на канал╕ духовного в╕дродження Укра╖нського рад╕о «Культура». Його розпов╕д╕ про прославлених митц╕в, з якими автору доводилося сп╕впрацювати, викликають велику ц╕кав╕сть у слухач╕в, приносять значну пошту. Виступа╓ Вадим Крищенко з╕ сво╖ми роздумами на тему збереження укра╖нсько╖ мови, утвердження духовност╕, спрямування наших помисл╕в до Правди ╕ Добра. В╕н частий г╕сть ╕ нашого тижневика.
Один з останн╕х виступ╕в поета на канал╕ «Культура», гада╓мо, може зац╕кавити ╕ наших читач╕в.
Тож передрукову╓мо те, що сказав Вадим Крищенко на хвилях Укра╖нського рад╕о.

 В╕таю вас, друз╕! Ви знову слуха╓те програму «Хай святиться ╕м’я тво╓». З вами о ц╕й пор╕ поет Вадим Крищенко.
 Хоча наша передача, як правило, л╕тературно-музична, але ╕нод╕ я ╖╖ наповнюю сво╖ми роздумами, сво╖ми тривогами ╕ спод╕ваннями, обрамленими навколишн╕ми непростими под╕ями. А ц╕ под╕╖ ╕ радують, ╕ печалять.
 Головне, що живить мо╓ серце, що трима╓ мене на цьому Божому св╕т╕ - це те, що ╓ Укра╖на, Що вона дуже пов╕льно, але таки руха╓ться до цив╕л╕зованого ╓вропейського сусп╕льства. До думки, що ми ма╓мо прямувати на зах╕д, а не на сх╕д, долуча╓ться все б╕льше ╕ б╕льше людей. Але цей рух такий пов╕льний, такий м╕л╕метровий, якщо можна так сказати, що рад╕сть часто перероста╓ у тривогу.
 Де причина? Задаю це питання соб╕ ╕ вам. Гадаю, що одним з головних чинник╕в наших негаразд╕в ╓ те, що ми посварен╕, нас нацьковують один на одного: сх╕д - зах╕д, одномовн╕сть - двомовн╕сть, геро╖ - вороги, правда ╕ обман, честь ╕ безчесн╕ грош╕...
╤ в багатьох випадках саме такими сприйма╓мося св╕том, бо нас наполегливо намагаються переконати: мовляв, ця сварлив╕сть, роз’╓днан╕сть вам притаманн╕ з д╕да-прад╕да, це ледь не природн╕ риси вашого нац╕онального характеру, це ваш код.
 А придив╕ться пильн╕ше: все це нам нав’язу╓ться штучно, ╕нод╕ хитро продумано до деталей, що, на перший погляд, ╕ не второпа╓ш.
 Не буду вас переконувати, але на людську св╕дом╕сть (признаймося соб╕) великий вплив мають засоби масово╖ ╕нформац╕╖, особливо телев╕з╕йн╕ програми. Ну, ось так╕, як, скаж╕мо, каналу «╤нтер».
 От я вас ╕ питаю: як можна розшифрувати програму цього каналу «Свобода Сав╕ка Шустера»? Що в╕н, цей Сав╕к, нам свободу на долоньц╕ прин╕с? Що в╕н власник свободи?
 Але мова не про це. Ми - маю на уваз╕ укра╖нц╕в - на жаль, н╕коли не були державницьким народом. Нам треба ним ще стати. Нам треба гуртуватися. А нас пост╕йно
роз’╓днують, сварять, знову влаштовують б╕йку, з╕штовхують лобами один з одним, с╕ють ворожнечу, заставляють вислуховувати запрошених з московщини знав╕сн╕лих антиукра╖нц╕в. Нав╕що? ╤ вс╕м цим диригу╓ людина, яка далека до укра╖нських ╕нтерес╕в, яка в╕двол╕ка╓ в╕д укра╖нського слова, в╕д нац╕ональних потреб. Повед╕нкою ╕ д╕ями цього телев╕з╕йного шоумена керують т╕льки грош╕. А ми так╕ вдячн╕, так╕ до дурост╕ джигунист╕. Вже йому ╕ символ найкращого чолов╕ка присво╖ли. Нате, пане Сав╕к. За як╕ заслуги?
 Я розум╕ю, що цю розкручену програму ол╕гархи ╕ прикуплен╕, пригодован╕ пол╕тики зробили для себе не нашими за╖жджими масовиками-зат╕йками. Щоб показати: ми ╓, ось ми як╕ мудр╕ ╕ спритн╕ на слово. Артистам вже не треба творити театральне д╕йство, ╖х рол╕ перехопили пол╕тики. Одне лише питання: для кого ╕ для чого все це? ╢дине, що я добре усв╕домлюю: це не для блага Укра╖ни, не задля ╖╖ ╓днання, стаб╕льност╕ ╕ державност╕.
 Я намагаюся не дивитись телев╕з╕йн╕ передач╕. Але якось потрапила на оч╕ ота помпезна урочист╕сть з найпишн╕шого нашого концертного залу «Укра╖на» п╕д назвою «Людина року». ╤ склалось таке враження, що одна ╕ та ж групка людей, за невеличким винятком, вруча╓ нагороди, одержу╓ ╖х, розхвалю╓ одне одного, хизу╓ться перед камерою. А Укра╖ною там ╕ не пахне. Прислухайтесь до розмов в кулуарах - все не наша мова, все не наш дух... ╤, певно справедливо, що сюди н╕коли не прийдуть моральн╕ авторитети Укра╖ни, так╕, як Л╕на Костенко, ╤ван Дзюба, Борис Ол╕йник та ще Степан Хмара чи Левко Лук’яненко. Це м╕сце не для них.
 Поступово Ки╖в перетворю╓ться в «лобне м╕сце» рос╕йського шоу-б╕знесу. Я ╕нод╕ пор╕внюю, чи б╕льше заговорив Ки╖в укра╖нською за роки Незалежност╕. Н╕!? Ставлю знак оклику ╕ знак запитання. ╤ згадалися рядки:
Задам соб╕ питання сам,
А в╕дпов╕дь знайдеться поряд.
Для мене Батьк╕вщина там,
Де укра╖нською говорять.
 Для мене ╕ мо╖х однодумц╕в - так. А для вас?
 ╤ ще одне болюче питання - наша столиця. За останн╕й час ╖╖ верховоди багато ганьби принесли. Кричать, аж п╕на йде з рота - допомага╓мо пенс╕онерам, бездомним.
Не в╕дчув. А те, що йде наступ на укра╖нське слово, укра╖нську культуру - це очевидно. Забирають прим╕щення у творчих сп╕лок, майстерн╕ художник╕в, викурюють, якщо можна так сказати, останню укра╖нську книгарню, що на Хрещатику, бо, бачте, якийсь член родини - ол╕гарх хоче приватизувати ц╕лий квартал. Розгнуздан╕сть, брехлив╕сть, п╕дступн╕сть ки╖вських високих чиновник╕в я в╕дчув на соб╕. Як вони звикли ганьбити людей. Це я знаю не з чужих сл╕в.
 Ну, ось скаж╕ть, за два роки хоча б один проект укра╖нсько╖ п╕сн╕, укра╖нського слова був реал╕зований за допомогою неб╕дно╖ ки╖всько╖ влади? Н╕! А ран╕ше ця влада допомагала митцям, поетам, сп╕вакам. Чому нин╕шн╕й мер Ки╓ва так ╕ не навчився державно╖ мови? Для Ки╓ва - столиц╕ суверенно╖ держави - це неприпустимо! То х╕ба ця людина, ця команда може владарювати дал╕? Господи, не допусти цього.
 Якщо казати в╕дверто, то до укра╖нських проблем найближче сто╖ть наш Президент В╕ктор Ющенко. Т╕льки б бути йому р╕шучим, не слухати кум╕в та «любих друз╕в», а д╕яти, як п╕дказу╓ власне сумл╕ння. Правду завжди зрозум╕╓ ╕ п╕дтрима╓ народ.
 ╤ ще - хот╕лося б, щоб наша ╕нтел╕генц╕я, наш╕ авторитетн╕ люди не були пасивними, притишеними, кволими. Ось, скаж╕мо, у московських виданнях з’явилось багато антиукра╖нських публ╕кац╕й, як╕ стосуються нашо╖ ╕стор╕╖, нашо╖ мови, наших зв’язк╕в. Чому не чути в╕дпов╕д╕ з укра╖нського боку? Ск╕льки образливого сказала Рос╕я стосовно Укра╖ни. А ми - мов води в рот набрали.
 Я не розд╕ляю багато чого, що робиться в Рос╕╖. Та будьмо чесн╕. Там таки намагаються п╕днести г╕дн╕сть держави, престижн╕сть ╕мен╕ рос╕янина. Це достойне насл╕дуванню. Нам треба теж з горд╕стю ╕ досто╖нством промовляти ╕м’я «укра╖нець», «укра╖нка». Працьовит╕сть, сов╕сн╕сть, цнотлив╕сть, доброта, майстровит╕сть, щир╕сть - ц╕ риси нашого народу ставлять його в перш╕ ряди великих народ╕в св╕ту. Ми не гендляр╕, а люди прац╕. Н╕, не перед ким нам не треба опускати оч╕. На самоповагу, горд╕сть, г╕дн╕сть ми ма╓мо вс╕ права. Вс╕!
 * * *
 Заходь в м╕й д╕м,
 Якщо втомивсь з дороги.
 На лаву сядь
 ╤ в╕дпочинь хоч трохи.
 На п╕дв╕конн╕ тут
 Пучок сухо╖ м’яти,
 Щоб дух пахкий
 Вс╕х зваблював до хати.
 Заходь в м╕й д╕м
 ╤ п╕д╕йди до столу -
 Там груш╕ стигл╕
 В мами ╕з подолу.
 Заходь в м╕й д╕м -
 Побачиш там ╕кону
 ╤ все останн╓
 З Божого закону.
 Заходь в м╕й д╕м,
 Заходь в мою гостину,
 Як брата р╕дного,
 Тебе я тут зустр╕ну.
 Подам хл╕бець,
 Чарки наллю по в╕нця,
 Щоб ти в╕дчув
 Всю душу укра╖нця.

 Нещодавно в Ки╓в╕ проходила акц╕я «Укра╖нський рушник». Правда, вона не набула такого розголосу, як хот╕лося. Та сама ╕дея мен╕ особисто подоба╓ться. ╤ я написав в╕рш. Думаю, що в╕н теж може «вплестися» в сьогодн╕шню нашу передачу.

УКРА╥НСЬКИЙ РУШНИК
Нам треба вишити рушник,
Рушник любов╕ та ╓днання.
Вплет╕мо п╕сню, а не крик
У це народне вишивання.
Нам треба вишити рушник,
Де кожна ниточка
 кв╕тчаста,
Щоб кожен з нас
 до правди звик,
Пов╕рив, що зустр╕не щастя.
Щоб розбрат вже нав╕ки зник,
Заго╖лись минул╕ рани –
Нехай простелиться рушник
На вулиц╕ ╕ вс╕ майдани.
Хай кожен ниточку вплете,
Не посп╕шаючи, повол╕
В це вишивання золоте,
Як в день новий сво╓╖ дол╕.
Укра╖нський рушник –
З ним в дорогу рушай.
Укра╖нський рушник –
Це найкраща з прикрас.
Укра╖нський рушник,
Як вкра╖нська душа –
Хай в╕та╓ ус╕х,
Хай згуртову╓ нас.
 
А зак╕нчити сво╓, може дещо емоц╕йне слово я хочу вже трохи забутою п╕снею, яка з’явилася у перш╕ роки нашо╖ Незалежност╕ «Поки ти, Укра╖но, живеш». Для вас сп╕ва╓ чудовий наш виконавець Олександр Гаркавий.

ПОКИ ТИ, УКРА╥НО, ЖИВЕШ
Щоб воля козацька
 не снилась мен╕,
Щоб я був сл╕пим
 ╕ до всього байдужим,
Купали мене
 у солон╕й брехн╕,
Студили мене
 на морозян╕й стуж╕.
Вбивали ╕ словом,
╕ лезом ножа,
Щоб вуха не чули,
 не бачили оч╕,
Але воскреса╓ повол╕ душа,
Вона не вмира╓,
 ╕ вмерти не хоче!

ПРИСП╤В:
Не згор╕ла душа
на багатт╕ червоних пожеж,
В н╕й над╕я росте,
Як на пол╕ отецькому жито.
╤ живу я, живу -
поки ти, Укра╖но, живеш.
╤ н╕хто не уб’╓ -
Поки ти будеш, мат╕нко,
жити!
Хот╕ли, щоб я
все забув на в╕ку,
Давали мен╕
кров’яно╖ отрути.
Хоч пив я, хоч пив я
 ту чашу г╕рку,
╤ все ж р╕дну мат╕р
 не можу забути.
Ой, в╕чна жаго, Укра╖но моя!
Хто ми ╕ для чого
 живемо на св╕т╕?
До правди, до сонця
повернутий я,
Лише у тво╖м
 злато-син╕м суцв╕тт╕.

ПРИСП╤В:
Не згор╕ла душа
на багатт╕ червоних пожеж,
В н╕й над╕я росте,
Як на пол╕ отецькому жито.
╤ живу я, живу -
поки ти, Укра╖но, живеш.
╤ н╕хто не уб’╓ -
Поки ти будеш, мат╕нко, жити.
 
Отак зб╕гли наших п’ятнадцять хвилин. Вдячний вам, що прослухали цю передачу. Якщо об╕зветесь чи по телефону, чи листом - буду дуже радий. Пиш╕ть на адресу Укра╖нського рад╕о. Я чекаю.
 З повагою ╕ любов’ю до вас - Вадим КРИЩЕНКО.
* * *
 15-хвилинна передача Вадима Крищенка «Хай святиться ╕м’я Тво╓...» виходить в еф╕р на канал╕ духовного в╕дродження Укра╖нського рад╕о «Культура» (трет╕й канал) ЩОНЕД╤Л╤, початок о 14-╕й год. 05 хв. (Щов╕вторка о 21.05 вона повторю╓ться).
 Написати Вадиму Дмитровичу Крищенку на Укра╖нське рад╕о можна за адресою: 01001, Ки╖в, вул. Хрещатик, 26, рад╕оканал «Культура».
 Тел. (044) 239-68-04.
* * *
Нагаду╓мо, що з люб’язно╖ згоди поета-п╕сняра В. Д. Крищенка редакц╕я може переписати передплатникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» диски з його п╕снями. Звертайтеся!

УЛЮБЛЕН╤ П╤СН╤ В╤Д ДМИТРА ПАВЛИЧКА ТА ОЛЕКСАНДРА Б╤ЛАША

ДВА КОЛЬОРИ
Як я малим збирався навесн╕
П╕ти у св╕т незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мен╕
Червоними ╕ чорними нитками.
 Два кольори мо╖, два кольори,
 Оба на полотн╕, в мо╖й душ╕ оба,
 Два кольори мо╖, два кольори:
 Червоне - то любов,
а чорне - то журба.
Мене водило в безв╕ст╕ життя,
Та я вертався на сво╖ пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мо╖ сумн╕ ╕ рад╕сн╕ дороги.
 Мен╕ в╕йнула в оч╕ сивина,
 Та я н╕чого не везу додому -
 Лиш згорточок старого полотна
 ╤ вишите мо╓ життя на ньому.

ЯВ╤Р ╤ ЯВОРИНА
Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимох╕ть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один м╕ж буками сто╖ть.
 Гра╓ листя на веснян╕м сонц╕,
 А в душ╕ - печаль, як небеса.
 В╕н росте й сп╕ва╓ явороньц╕,
 ╤ згоря╓ в╕д сльози роса.
Сн╕г летить колючий, н╕би трина,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворов╕ сниться яворина
Та ╖╖ кохання молоде.
 В╕н не зна╓, що над╕йдуть люди,
 Зм╕ряють його на поруби,
 Роз╕тнуть йому печальн╕ груди,
 Скрипку зроблять ╕з його журби.

ЛЕЛЕЧЕНЬКИ
З далекого краю
Лелеки лет╕ли,
Та в одного лелеченьки
Крилонька зомл╕ли.
 Висушила силу
 Чужина проклята,
 В╕зьм╕ть мене, лелеченьки,
 На сво╖ крилята.
Н╕ч накрила оч╕
Мен╕ молодому,
Нес╕ть мене, лелеченьки,
Мертвого додому.
 
ДОЛИНОЮ ТУМАН ТЕЧЕ
Долиною туман тече,
Не чути плеску хвиль його,
Припав я брату на плече
Край л╕су яворового.
 Мене задужали в╕три,
 Ослабли корен╕ мо╖.
 Зостались два, а може, три
 Листочки яворов╕╖.
В╕д холоду не чую н╕г,
К╕нча╓ться життя мо╓,
╤ нал╕та╓ тихо сн╕г
На серце яворове╓.
 А брат м╕й каже, - не журись,
 Не впадемо н╕коли ми!
 П╕дпалим небеса колись
 Вогнями яворовими!

РОЗПЛЕЛИСЬ, РОЗСИПАЛИСЬ, РОЗПАЛИСЬ...
Розплелись, розсипались,
розпались,
Наче коси, вереснев╕ дн╕.
Ми з тобою ще не накупались,
А вже гра╓ ос╕нь у в╕кн╕.
 В╕днесла вода ласкав╕ зор╕.
 Що все л╕то кликали в р╕ку,
 З птицями на б╕л╕й крутогор╕
 Горобину пробу╓м г╕рку.
Може б, нам полинути у вир╕й –
За л╕тами молодост╕ всл╕д.
Т╕льки крила в позолот╕ щир╕й
Важко п╕дн╕мати на пол╕т.
 Я тоб╕ зимов╕ дн╕ ср╕бляст╕
 Заплету в сив╕ючу косу;
 Т╕льки зор╕, викупан╕ в щаст╕,
 З моря я назад не принесу.

Шановн╕ св╕тличани!
Пишуть вам ваш╕ пост╕йн╕ передплатники ╕ палк╕ шанувальники с╕м’я П╕хот з Бахчисарайського району. В одн╕й ╕з передач рад╕о «Бриз» ми почули дв╕ дуже гарн╕ п╕сн╕, сл╕в яких ми не зна╓мо. Будемо дуже вдячн╕, якщо в «Кримськ╕й св╕тлиц╕» ви надруку╓те слова цих п╕сень. Одна з них присвячена укра╖нським повстанцям. Записали один куплет:

«╤ пройдуть вони
безмежним кра╓м
Кр╕зь ру╖ни с╕л, дерев ╕ трав.
╤, напевно, ти тод╕ згада╓ш,
Хто любов ╕ мужн╕сть
по╓днав».

 Друга п╕сня про калину, де ╓ так╕ слова:

 «В╕н хот╕в мене, калину,
 Посадить в сво╖м саду.
 Не дов╕з ╕ в пол╕ кинув,
 Думав, що я пропаду».

 Вдячн╕ вам за ран╕ше надрукован╕ слова п╕сень. Залишайтеся такою ж ц╕кавою ╕ патр╕отичною газетою!
 * * *
 Шановн╕ друз╕! Дяку╓мо вам за таку високу оц╕нку нашо╖ д╕яльност╕ ╕ з допомогою ╤нтернету викону╓мо ваше прохання.
 
БУДЕ НАМ
Сл. ╕ муз. нев╕домого

Буде нам з тобою
 що згадати,
П╕сля довгих
 збавлених ночей.
Вивчив я далекий
 звук гарматний
╤ тривожний блиск
 тво╖х очей.
Тво╖ оч╕ - кв╕ти темно-син╕,
На узб╕чч╕ рад╕сних дор╕г,
Чи зустр╕немось
 з тобою знову
На сво╖х дорогах бойових?
Будуть стр╕льна
 розриватись глухо
╤ дрижати в вибухах земля
Вийдеш ти в ту сторону,
 послухай,
Де в багряних полум’ях
поля.
╤ почу╓ш гр╕зну борню вол╕,
╤ вкри╓ться кров’ю
 битий шлях.
Будуть хлопц╕ йти
 суворочол╕
В с╕руватих, наче н╕ч, рядах.
╤ пройдуть вони
 безмежним кра╓м
Кр╕зь ру╖ни с╕л, дерев ╕ трав.
╤, напевно, ти тод╕
 згада╓ш -
Хто любов ╕ мужн╕сть
 по╓днав.

КУЩ КАЛИНИ
Укра╖нська народна п╕сня
При долин╕ кущ калини
Нахилився до води.
Ти скажи, скажи, калино,
Як попала ти сюди?
 Якось ранньою весною
 Козак бравий прискакав.
 Милувався довго мною,
 А тод╕ з собою взяв.
В╕н хот╕в мене, калину,
Посадить в сво╖м саду.
Не дов╕з ╕ в пол╕ кинув –
Думав, що я пропаду.
 Я за землю ухопилась,
 Стала на ноги сво╖.
 ╤ нав╕ки поселилась,
 Де вода ╕ солов’╖.
Ти не дми на мене, в╕тре,
Я тепер не пропаду:
Над╕ мною сонце св╕тить
╤ я за л╕та цв╕ту.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 09.05.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5880

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков