"Кримська Свiтлиця" > #19 за 09.05.2008 > Тема "Душі криниця"
#19 за 09.05.2008
«СПАСИ НАС, П╤СНЕ!..»
Вадим КРИЩЕНКО: «Головне, що трима╓ мене на цьому Божому св╕т╕ - це те, що ╓ Укра╖на...»
Вадим Крищенко - в╕домий укра╖нський поет, автор багатьох п╕сенних твор╕в, професор кафедри культуролог╕╖ Нац╕онального аграрного ун╕верситету в м. Ки╓в╕. В╕н також веде щотижневу передачу «Хай святиться ╕м’я Тво╓» на канал╕ духовного в╕дродження Укра╖нського рад╕о «Культура». Його розпов╕д╕ про прославлених митц╕в, з якими автору доводилося сп╕впрацювати, викликають велику ц╕кав╕сть у слухач╕в, приносять значну пошту. Виступа╓ Вадим Крищенко з╕ сво╖ми роздумами на тему збереження укра╖нсько╖ мови, утвердження духовност╕, спрямування наших помисл╕в до Правди ╕ Добра. В╕н частий г╕сть ╕ нашого тижневика. Один з останн╕х виступ╕в поета на канал╕ «Культура», гада╓мо, може зац╕кавити ╕ наших читач╕в. Тож передрукову╓мо те, що сказав Вадим Крищенко на хвилях Укра╖нського рад╕о.
В╕таю вас, друз╕! Ви знову слуха╓те програму «Хай святиться ╕м’я тво╓». З вами о ц╕й пор╕ поет Вадим Крищенко. Хоча наша передача, як правило, л╕тературно-музична, але ╕нод╕ я ╖╖ наповнюю сво╖ми роздумами, сво╖ми тривогами ╕ спод╕ваннями, обрамленими навколишн╕ми непростими под╕ями. А ц╕ под╕╖ ╕ радують, ╕ печалять. Головне, що живить мо╓ серце, що трима╓ мене на цьому Божому св╕т╕ - це те, що ╓ Укра╖на, Що вона дуже пов╕льно, але таки руха╓ться до цив╕л╕зованого ╓вропейського сусп╕льства. До думки, що ми ма╓мо прямувати на зах╕д, а не на сх╕д, долуча╓ться все б╕льше ╕ б╕льше людей. Але цей рух такий пов╕льний, такий м╕л╕метровий, якщо можна так сказати, що рад╕сть часто перероста╓ у тривогу. Де причина? Задаю це питання соб╕ ╕ вам. Гадаю, що одним з головних чинник╕в наших негаразд╕в ╓ те, що ми посварен╕, нас нацьковують один на одного: сх╕д - зах╕д, одномовн╕сть - двомовн╕сть, геро╖ - вороги, правда ╕ обман, честь ╕ безчесн╕ грош╕... ╤ в багатьох випадках саме такими сприйма╓мося св╕том, бо нас наполегливо намагаються переконати: мовляв, ця сварлив╕сть, роз’╓днан╕сть вам притаманн╕ з д╕да-прад╕да, це ледь не природн╕ риси вашого нац╕онального характеру, це ваш код. А придив╕ться пильн╕ше: все це нам нав’язу╓ться штучно, ╕нод╕ хитро продумано до деталей, що, на перший погляд, ╕ не второпа╓ш. Не буду вас переконувати, але на людську св╕дом╕сть (признаймося соб╕) великий вплив мають засоби масово╖ ╕нформац╕╖, особливо телев╕з╕йн╕ програми. Ну, ось так╕, як, скаж╕мо, каналу «╤нтер». От я вас ╕ питаю: як можна розшифрувати програму цього каналу «Свобода Сав╕ка Шустера»? Що в╕н, цей Сав╕к, нам свободу на долоньц╕ прин╕с? Що в╕н власник свободи? Але мова не про це. Ми - маю на уваз╕ укра╖нц╕в - на жаль, н╕коли не були державницьким народом. Нам треба ним ще стати. Нам треба гуртуватися. А нас пост╕йно роз’╓днують, сварять, знову влаштовують б╕йку, з╕штовхують лобами один з одним, с╕ють ворожнечу, заставляють вислуховувати запрошених з московщини знав╕сн╕лих антиукра╖нц╕в. Нав╕що? ╤ вс╕м цим диригу╓ людина, яка далека до укра╖нських ╕нтерес╕в, яка в╕двол╕ка╓ в╕д укра╖нського слова, в╕д нац╕ональних потреб. Повед╕нкою ╕ д╕ями цього телев╕з╕йного шоумена керують т╕льки грош╕. А ми так╕ вдячн╕, так╕ до дурост╕ джигунист╕. Вже йому ╕ символ найкращого чолов╕ка присво╖ли. Нате, пане Сав╕к. За як╕ заслуги? Я розум╕ю, що цю розкручену програму ол╕гархи ╕ прикуплен╕, пригодован╕ пол╕тики зробили для себе не нашими за╖жджими масовиками-зат╕йками. Щоб показати: ми ╓, ось ми як╕ мудр╕ ╕ спритн╕ на слово. Артистам вже не треба творити театральне д╕йство, ╖х рол╕ перехопили пол╕тики. Одне лише питання: для кого ╕ для чого все це? ╢дине, що я добре усв╕домлюю: це не для блага Укра╖ни, не задля ╖╖ ╓днання, стаб╕льност╕ ╕ державност╕. Я намагаюся не дивитись телев╕з╕йн╕ передач╕. Але якось потрапила на оч╕ ота помпезна урочист╕сть з найпишн╕шого нашого концертного залу «Укра╖на» п╕д назвою «Людина року». ╤ склалось таке враження, що одна ╕ та ж групка людей, за невеличким винятком, вруча╓ нагороди, одержу╓ ╖х, розхвалю╓ одне одного, хизу╓ться перед камерою. А Укра╖ною там ╕ не пахне. Прислухайтесь до розмов в кулуарах - все не наша мова, все не наш дух... ╤, певно справедливо, що сюди н╕коли не прийдуть моральн╕ авторитети Укра╖ни, так╕, як Л╕на Костенко, ╤ван Дзюба, Борис Ол╕йник та ще Степан Хмара чи Левко Лук’яненко. Це м╕сце не для них. Поступово Ки╖в перетворю╓ться в «лобне м╕сце» рос╕йського шоу-б╕знесу. Я ╕нод╕ пор╕внюю, чи б╕льше заговорив Ки╖в укра╖нською за роки Незалежност╕. Н╕!? Ставлю знак оклику ╕ знак запитання. ╤ згадалися рядки: Задам соб╕ питання сам, А в╕дпов╕дь знайдеться поряд. Для мене Батьк╕вщина там, Де укра╖нською говорять. Для мене ╕ мо╖х однодумц╕в - так. А для вас? ╤ ще одне болюче питання - наша столиця. За останн╕й час ╖╖ верховоди багато ганьби принесли. Кричать, аж п╕на йде з рота - допомага╓мо пенс╕онерам, бездомним. Не в╕дчув. А те, що йде наступ на укра╖нське слово, укра╖нську культуру - це очевидно. Забирають прим╕щення у творчих сп╕лок, майстерн╕ художник╕в, викурюють, якщо можна так сказати, останню укра╖нську книгарню, що на Хрещатику, бо, бачте, якийсь член родини - ол╕гарх хоче приватизувати ц╕лий квартал. Розгнуздан╕сть, брехлив╕сть, п╕дступн╕сть ки╖вських високих чиновник╕в я в╕дчув на соб╕. Як вони звикли ганьбити людей. Це я знаю не з чужих сл╕в. Ну, ось скаж╕ть, за два роки хоча б один проект укра╖нсько╖ п╕сн╕, укра╖нського слова був реал╕зований за допомогою неб╕дно╖ ки╖всько╖ влади? Н╕! А ран╕ше ця влада допомагала митцям, поетам, сп╕вакам. Чому нин╕шн╕й мер Ки╓ва так ╕ не навчився державно╖ мови? Для Ки╓ва - столиц╕ суверенно╖ держави - це неприпустимо! То х╕ба ця людина, ця команда може владарювати дал╕? Господи, не допусти цього. Якщо казати в╕дверто, то до укра╖нських проблем найближче сто╖ть наш Президент В╕ктор Ющенко. Т╕льки б бути йому р╕шучим, не слухати кум╕в та «любих друз╕в», а д╕яти, як п╕дказу╓ власне сумл╕ння. Правду завжди зрозум╕╓ ╕ п╕дтрима╓ народ. ╤ ще - хот╕лося б, щоб наша ╕нтел╕генц╕я, наш╕ авторитетн╕ люди не були пасивними, притишеними, кволими. Ось, скаж╕мо, у московських виданнях з’явилось багато антиукра╖нських публ╕кац╕й, як╕ стосуються нашо╖ ╕стор╕╖, нашо╖ мови, наших зв’язк╕в. Чому не чути в╕дпов╕д╕ з укра╖нського боку? Ск╕льки образливого сказала Рос╕я стосовно Укра╖ни. А ми - мов води в рот набрали. Я не розд╕ляю багато чого, що робиться в Рос╕╖. Та будьмо чесн╕. Там таки намагаються п╕днести г╕дн╕сть держави, престижн╕сть ╕мен╕ рос╕янина. Це достойне насл╕дуванню. Нам треба теж з горд╕стю ╕ досто╖нством промовляти ╕м’я «укра╖нець», «укра╖нка». Працьовит╕сть, сов╕сн╕сть, цнотлив╕сть, доброта, майстровит╕сть, щир╕сть - ц╕ риси нашого народу ставлять його в перш╕ ряди великих народ╕в св╕ту. Ми не гендляр╕, а люди прац╕. Н╕, не перед ким нам не треба опускати оч╕. На самоповагу, горд╕сть, г╕дн╕сть ми ма╓мо вс╕ права. Вс╕! * * * Заходь в м╕й д╕м, Якщо втомивсь з дороги. На лаву сядь ╤ в╕дпочинь хоч трохи. На п╕дв╕конн╕ тут Пучок сухо╖ м’яти, Щоб дух пахкий Вс╕х зваблював до хати. Заходь в м╕й д╕м ╤ п╕д╕йди до столу - Там груш╕ стигл╕ В мами ╕з подолу. Заходь в м╕й д╕м - Побачиш там ╕кону ╤ все останн╓ З Божого закону. Заходь в м╕й д╕м, Заходь в мою гостину, Як брата р╕дного, Тебе я тут зустр╕ну. Подам хл╕бець, Чарки наллю по в╕нця, Щоб ти в╕дчув Всю душу укра╖нця.
Нещодавно в Ки╓в╕ проходила акц╕я «Укра╖нський рушник». Правда, вона не набула такого розголосу, як хот╕лося. Та сама ╕дея мен╕ особисто подоба╓ться. ╤ я написав в╕рш. Думаю, що в╕н теж може «вплестися» в сьогодн╕шню нашу передачу.
УКРА╥НСЬКИЙ РУШНИК Нам треба вишити рушник, Рушник любов╕ та ╓днання. Вплет╕мо п╕сню, а не крик У це народне вишивання. Нам треба вишити рушник, Де кожна ниточка кв╕тчаста, Щоб кожен з нас до правди звик, Пов╕рив, що зустр╕не щастя. Щоб розбрат вже нав╕ки зник, Заго╖лись минул╕ рани – Нехай простелиться рушник На вулиц╕ ╕ вс╕ майдани. Хай кожен ниточку вплете, Не посп╕шаючи, повол╕ В це вишивання золоте, Як в день новий сво╓╖ дол╕. Укра╖нський рушник – З ним в дорогу рушай. Укра╖нський рушник – Це найкраща з прикрас. Укра╖нський рушник, Як вкра╖нська душа – Хай в╕та╓ ус╕х, Хай згуртову╓ нас. А зак╕нчити сво╓, може дещо емоц╕йне слово я хочу вже трохи забутою п╕снею, яка з’явилася у перш╕ роки нашо╖ Незалежност╕ «Поки ти, Укра╖но, живеш». Для вас сп╕ва╓ чудовий наш виконавець Олександр Гаркавий.
ПОКИ ТИ, УКРА╥НО, ЖИВЕШ Щоб воля козацька не снилась мен╕, Щоб я був сл╕пим ╕ до всього байдужим, Купали мене у солон╕й брехн╕, Студили мене на морозян╕й стуж╕. Вбивали ╕ словом, ╕ лезом ножа, Щоб вуха не чули, не бачили оч╕, Але воскреса╓ повол╕ душа, Вона не вмира╓, ╕ вмерти не хоче!
ПРИСП╤В: Не згор╕ла душа на багатт╕ червоних пожеж, В н╕й над╕я росте, Як на пол╕ отецькому жито. ╤ живу я, живу - поки ти, Укра╖но, живеш. ╤ н╕хто не уб’╓ - Поки ти будеш, мат╕нко, жити! Хот╕ли, щоб я все забув на в╕ку, Давали мен╕ кров’яно╖ отрути. Хоч пив я, хоч пив я ту чашу г╕рку, ╤ все ж р╕дну мат╕р не можу забути. Ой, в╕чна жаго, Укра╖но моя! Хто ми ╕ для чого живемо на св╕т╕? До правди, до сонця повернутий я, Лише у тво╖м злато-син╕м суцв╕тт╕.
ПРИСП╤В: Не згор╕ла душа на багатт╕ червоних пожеж, В н╕й над╕я росте, Як на пол╕ отецькому жито. ╤ живу я, живу - поки ти, Укра╖но, живеш. ╤ н╕хто не уб’╓ - Поки ти будеш, мат╕нко, жити. Отак зб╕гли наших п’ятнадцять хвилин. Вдячний вам, що прослухали цю передачу. Якщо об╕зветесь чи по телефону, чи листом - буду дуже радий. Пиш╕ть на адресу Укра╖нського рад╕о. Я чекаю. З повагою ╕ любов’ю до вас - Вадим КРИЩЕНКО. * * * 15-хвилинна передача Вадима Крищенка «Хай святиться ╕м’я Тво╓...» виходить в еф╕р на канал╕ духовного в╕дродження Укра╖нського рад╕о «Культура» (трет╕й канал) ЩОНЕД╤Л╤, початок о 14-╕й год. 05 хв. (Щов╕вторка о 21.05 вона повторю╓ться). Написати Вадиму Дмитровичу Крищенку на Укра╖нське рад╕о можна за адресою: 01001, Ки╖в, вул. Хрещатик, 26, рад╕оканал «Культура». Тел. (044) 239-68-04. * * * Нагаду╓мо, що з люб’язно╖ згоди поета-п╕сняра В. Д. Крищенка редакц╕я може переписати передплатникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» диски з його п╕снями. Звертайтеся!
УЛЮБЛЕН╤ П╤СН╤ В╤Д ДМИТРА ПАВЛИЧКА ТА ОЛЕКСАНДРА Б╤ЛАША
ДВА КОЛЬОРИ Як я малим збирався навесн╕ П╕ти у св╕т незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мен╕ Червоними ╕ чорними нитками. Два кольори мо╖, два кольори, Оба на полотн╕, в мо╖й душ╕ оба, Два кольори мо╖, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба. Мене водило в безв╕ст╕ життя, Та я вертався на сво╖ пороги, Переплелись, як мамине шиття, Мо╖ сумн╕ ╕ рад╕сн╕ дороги. Мен╕ в╕йнула в оч╕ сивина, Та я н╕чого не везу додому - Лиш згорточок старого полотна ╤ вишите мо╓ життя на ньому.
ЯВ╤Р ╤ ЯВОРИНА Я стужився, мила, за тобою, З туги обернувся мимох╕ть В явора, що, палений журбою, Сам-один м╕ж буками сто╖ть. Гра╓ листя на веснян╕м сонц╕, А в душ╕ - печаль, як небеса. В╕н росте й сп╕ва╓ явороньц╕, ╤ згоря╓ в╕д сльози роса. Сн╕г летить колючий, н╕би трина, Йде зима й бескидами гуде. Яворов╕ сниться яворина Та ╖╖ кохання молоде. В╕н не зна╓, що над╕йдуть люди, Зм╕ряють його на поруби, Роз╕тнуть йому печальн╕ груди, Скрипку зроблять ╕з його журби.
ЛЕЛЕЧЕНЬКИ З далекого краю Лелеки лет╕ли, Та в одного лелеченьки Крилонька зомл╕ли. Висушила силу Чужина проклята, В╕зьм╕ть мене, лелеченьки, На сво╖ крилята. Н╕ч накрила оч╕ Мен╕ молодому, Нес╕ть мене, лелеченьки, Мертвого додому. ДОЛИНОЮ ТУМАН ТЕЧЕ Долиною туман тече, Не чути плеску хвиль його, Припав я брату на плече Край л╕су яворового. Мене задужали в╕три, Ослабли корен╕ мо╖. Зостались два, а може, три Листочки яворов╕╖. В╕д холоду не чую н╕г, К╕нча╓ться життя мо╓, ╤ нал╕та╓ тихо сн╕г На серце яворове╓. А брат м╕й каже, - не журись, Не впадемо н╕коли ми! П╕дпалим небеса колись Вогнями яворовими!
РОЗПЛЕЛИСЬ, РОЗСИПАЛИСЬ, РОЗПАЛИСЬ... Розплелись, розсипались, розпались, Наче коси, вереснев╕ дн╕. Ми з тобою ще не накупались, А вже гра╓ ос╕нь у в╕кн╕. В╕днесла вода ласкав╕ зор╕. Що все л╕то кликали в р╕ку, З птицями на б╕л╕й крутогор╕ Горобину пробу╓м г╕рку. Може б, нам полинути у вир╕й – За л╕тами молодост╕ всл╕д. Т╕льки крила в позолот╕ щир╕й Важко п╕дн╕мати на пол╕т. Я тоб╕ зимов╕ дн╕ ср╕бляст╕ Заплету в сив╕ючу косу; Т╕льки зор╕, викупан╕ в щаст╕, З моря я назад не принесу.
Шановн╕ св╕тличани! Пишуть вам ваш╕ пост╕йн╕ передплатники ╕ палк╕ шанувальники с╕м’я П╕хот з Бахчисарайського району. В одн╕й ╕з передач рад╕о «Бриз» ми почули дв╕ дуже гарн╕ п╕сн╕, сл╕в яких ми не зна╓мо. Будемо дуже вдячн╕, якщо в «Кримськ╕й св╕тлиц╕» ви надруку╓те слова цих п╕сень. Одна з них присвячена укра╖нським повстанцям. Записали один куплет:
«╤ пройдуть вони безмежним кра╓м Кр╕зь ру╖ни с╕л, дерев ╕ трав. ╤, напевно, ти тод╕ згада╓ш, Хто любов ╕ мужн╕сть по╓днав».
Друга п╕сня про калину, де ╓ так╕ слова:
«В╕н хот╕в мене, калину, Посадить в сво╖м саду. Не дов╕з ╕ в пол╕ кинув, Думав, що я пропаду».
Вдячн╕ вам за ран╕ше надрукован╕ слова п╕сень. Залишайтеся такою ж ц╕кавою ╕ патр╕отичною газетою! * * * Шановн╕ друз╕! Дяку╓мо вам за таку високу оц╕нку нашо╖ д╕яльност╕ ╕ з допомогою ╤нтернету викону╓мо ваше прохання. БУДЕ НАМ Сл. ╕ муз. нев╕домого
Буде нам з тобою що згадати, П╕сля довгих збавлених ночей. Вивчив я далекий звук гарматний ╤ тривожний блиск тво╖х очей. Тво╖ оч╕ - кв╕ти темно-син╕, На узб╕чч╕ рад╕сних дор╕г, Чи зустр╕немось з тобою знову На сво╖х дорогах бойових? Будуть стр╕льна розриватись глухо ╤ дрижати в вибухах земля Вийдеш ти в ту сторону, послухай, Де в багряних полум’ях поля. ╤ почу╓ш гр╕зну борню вол╕, ╤ вкри╓ться кров’ю битий шлях. Будуть хлопц╕ йти суворочол╕ В с╕руватих, наче н╕ч, рядах. ╤ пройдуть вони безмежним кра╓м Кр╕зь ру╖ни с╕л, дерев ╕ трав. ╤, напевно, ти тод╕ згада╓ш - Хто любов ╕ мужн╕сть по╓днав.
КУЩ КАЛИНИ Укра╖нська народна п╕сня При долин╕ кущ калини Нахилився до води. Ти скажи, скажи, калино, Як попала ти сюди? Якось ранньою весною Козак бравий прискакав. Милувався довго мною, А тод╕ з собою взяв. В╕н хот╕в мене, калину, Посадить в сво╖м саду. Не дов╕з ╕ в пол╕ кинув – Думав, що я пропаду. Я за землю ухопилась, Стала на ноги сво╖. ╤ нав╕ки поселилась, Де вода ╕ солов’╖. Ти не дми на мене, в╕тре, Я тепер не пропаду: Над╕ мною сонце св╕тить ╤ я за л╕та цв╕ту.
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 09.05.2008 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5880
|