Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
Лохвиччина, попри все багатство етнокультурно╖ спадщини, до сьогодн╕ залишалася недостатньо...


ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В
Ми остаточно в╕дбулися – ╕ як пол╕тична нац╕я, ╕ як держава.


КАМ╤НЬ ЗА ПАЗУХОЮ
Картинки з життя


СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...


В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2008 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 16.05.2008
БОРИС ОЛ╤ЙНИК: З ПОЗИЦ╤Й АМОРАЛЬНОСТ╤


 Борис ОЛ╤ЙНИК - академ╕к НАНУ, видатний укра╖нський поет ╕ громадський д╕яч, добре знаний в Укра╖н╕ ╕ св╕т╕. Його вир╕зня╓ глибина ╕ самост╕йн╕сть суджень, мужня громадянська позиц╕я. Щирим убол╕ванням за долю Укра╖ни продиктований ╕ його виступ на Загальних зборах секц╕╖ сусп╕льних ╕ гуман╕тарних наук Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни. Цей виступ покладено в основу статт╕, яка оприлюднена газетою «Л╕тературна Укра╖на» ╕ яку ми передрукову╓мо для читач╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕».

 За одн╕╓ю з верс╕й, людину як особист╕сть визначають ╕нстинкт самозбереження ╕ самооц╕нки, зв╕дки й проростають дв╕ л╕н╕╖ повед╕нки, зос╕бно: одн╕ ладн╕ в╕дмовитися од життя заради чест╕, ╕нш╕ - в╕д чест╕ заради життя. Т╕льки моральна, духовна людина, отже й сусп╕льство, спроможн╕ ╕ сприймати, ╕ творити культуру. Таким вз╕рцевим явленням чест╕, духовност╕ та моральност╕ в масовому вияв╕ ╕ став Майдан 2004 року.
 На жаль, цей нац╕ональний здвиг за к╕лька м╕сяц╕в згаснув у глухому клочч╕ обивательства, себто тих, що легко позбуваються елементарно╖ чест╕ заради ╕снування.
 А тепер запита╓мо себе: чи сприйметься поклик до моральност╕ в сусп╕льств╕, де провалля м╕ж найбагатшими ╕ найб╕дн╕шими сяга╓ 1 (один) до 40 (сорока)?! Коли значна б╕льш╕сть людност╕ п╕дбира╓ться до меж╕ (чи й за межу) б╕дност╕, а невелика зграя хижак╕в, об╕кравши надбане посполитими за десятки л╕т, гарцю╓ на найдорожчих у св╕т╕ ╕номарках, н╕житься в к╕лькаповерхових палацах, пор╕вняно з котрими Мар╕╖нський - таки й справд╕ хатинка? Б╕льше того, ╕ дал╕ одверто гребе на очах в╕тчизняно╖ ╕ св╕тово╖ громадськост╕, збива╓ людей до смерт╕ автомоб╕лями - причому цин╕чно, виклично ╕ безкарно.
 З цього ╕ под╕бного привод╕в нема чого розводитися: ус╕м ╕ все в╕доме.
 Найсутт╓в╕шим же ╕ндексом морального недокр╕в’я сусп╕льства ╓ той факт, що за час╕в суверен╕тету не розкрито жодного резонансного злочину. В╕дтак, хоч яких би усп╕х╕в ми сягли в економ╕ц╕, нам не щаститиме, доки не покарано нелюд╕в, тим паче вони ж давно в╕дом╕: в╕д тих, скаж╕мо, хто замовив ╕ вбив невинного Вередюка, ╕ до тих, хто випустив генерала-вбивцю Пукача. ╤ це - найбрутальн╕ша форма цин╕зму - вдавати, гейби н╕хто н╕чого не зна╓. Насл╕дки ц╕╓╖ безкарност╕ вельми тяжк╕. Прокуратура, суди ╕ м╕л╕ц╕я крим╕нал╕зован╕. ╥м уже н╕хто не дов╕ря╓, оск╕льки переважно судять б╕дних ╕ невинних. Винн╕ ж ╕ багат╕ - в╕дкупляються. Ви будете см╕ятись, але 100 (сто) наших багатих с╕мей волод╕ють майже половиною нац╕онального доходу! Р╕вень моральност╕ депутатського корпусу – не мен╕ вам озвучувати. Уже одне те, що декотр╕ з цих «слуг народу» впродовж каденц╕╖ встигають пом╕няти по 5 – 7 фракц╕й ╕ парт╕й, св╕дчить про ╖хн╕й занульовий моральний р╕вень. А коли додати, що в одн╕й ╕ т╕й же зал╕, за т╕╓╖ ж само╖ аудитор╕╖ ц╕ щедролюбц╕ встигають витерти сво╖ закордонн╕ черевики об знамено, якому т╕льки-но вчора клялися, ╕ поц╕лувати друге, присягаючись на в╕рн╕сть, ╕ так до безмежжя, то дал╕ вже н╕куди! Але треба сказати одверто: не кращий ╕ р╕дний електорат, котрий вчергове обира╓ ц╕ особини. Так звана ел╕та рекруту╓ться з того ж таки поля. Невже не можна хоча б озвучити ╕мена тих, хто замовля╓ бандитське рейдерство, хто ╕ з чийого дозволу скупив земл╕ довкола Ки╓ва ╕ великих м╕ст – аж до та╓много продажу ц╕лих дор╕г, площ ╕ Дн╕прового та Чорноморського побережжя?
 А хто одважиться це зробити, коли злочинець ╕ правоохоронець «кришують» одне одного? Одне слово, злочин переста╓ бути злочином, коли в╕н ста╓ не винятком, а нормою.
 НАЙНЕБЕЗПЕЧН╤ШЕ те, що ця купка скоробагатьк╕в ╕нф╕кувала цин╕змом сусп╕льство, передус╕м молодь, яка вже в╕дверто заявля╓: «То я маю ╕ти в арм╕ю захищати оцих покидьк╕в? Нема дурних». ╤ що ╖м заперечиш?
 ╤ вже й справд╕ п╕к блюзн╕рства, коли скуплен╕ ол╕гархами ЗМ╤, за вс╕х цих гидот, не опускаючи очей, брешуть, що ми буду╓мо «соц╕альну державу».
 Р╕вень моральност╕ сусп╕льства визнача╓ться глибиною пошанування ним тих лицар╕в без страху, як╕ задля його щастя оф╕рували не лише свободою, а й власним життям. Серед них вивищу╓ться постать Миколи Руденка - видатного мислителя - котрого визнають знан╕ вчен╕ св╕ту, ╕, нарешт╕, незламного правозахисника, який пройшов арешти, ув’язнення ╕ висилку. Одне слово, це давало вс╕ п╕дстави ном╕нувати Миколу Даниловича на нобелянта!
 А п╕шов за в╕чну межу якось тихо ╕ непом╕тно. Звичайно, його удосто╖ли чест╕ Героя Укра╖ни. Одначе розголосу, належного так╕й ф╕гур╕, уваги й пошанування в╕н не зазнав. Лишилася по ньому спадщина з десятк╕в роман╕в, есе, наукових розмисл╕в. На жаль, вони майже не ув╕йшли в науково-мистецький об╕г.
╤ коли б не старання його самов╕ддано╖ дружини, не клопоти професора Василя Яременка, редактора журналу «Дн╕про», знаного поета Миколи Лук╕ва та ще небагатьох, як╕, по сут╕, самотугом видали к╕лька твор╕в Миколи Руденка, без цих подвижник╕в про видатного сина Укра╖ни знав би х╕ба що невеликий гурт фах╕вц╕в.
 Здавалось би, по здобуттю незалежност╕ поборники ╖╖, котр╕ в╕дбули в’язниц╕ ╕ табори за нашу ╕ вашу свободу, мали б на свят╕ суверенност╕ бути не гостями, а хазяями.
 А тепер погляньте, як акуратно в╕дт╕сняються з активу Левко Лук’яненко, Степан Хмара, брати Горин╕, ╤ван Дзюба, перший чоловий Руху ╤ван Драч ╕ - ряд можна продовжувати ще й ╕ще. А це ж - одн╕ з тих, що лупали скелю в ╕м’я справд╕ незалежно╖ Укра╖ни. Йдеться не про посадов╕ чини. У цих лицар╕в, на одм╕ну нин╕шн╕х тимчасовц╕в, була програма, задля вт╕лення яко╖ вони йшли за ╜рати, а то й на смерть. То покличте ╖х, аби допомогли, нарешт╕, викристал╕зувати нац╕ональну ╕дею.
 Чи можна назвати моральним сусп╕льство, яке дозволило в╕дсунути на околицю цих перших хоробрих, зв╕льнивши м╕сце для р╕зноликих перекинчик╕в ╕ одвертих кар’╓рист╕в? Чи ми й справд╕ належимо до тих, що, як сп╕ва╓ться, «вони любити вм╕ють т╕льки мертвих»? Бо т╕льки по смерт╕ Василя Стуса, Миколи В╕нграновського, Григора Тютюнника заламу╓мо руки ╕, зв╕вши очеси д’гор╕, по-л╕рницьки голосимо: «Ой, Боже, кого ж ми втратили?!»
 Якщо ми збира╓мося виховувати грядущ╕ покол╕ння патр╕от╕в на вз╕рцях певних учасник╕в шоу Шустера «Свобода слова», то це ще один ╕з показник╕в недокр╕в’я сусп╕льства. Я не беру до уваги чуток, що Сав╕к ледве чи не зам╕ря╓ стан електорату для дел╕катних ц╕кавник╕в; про те, що в╕н просто висм╕ю╓ перед св╕том ╕ «дражнить хохла». То справа тих, кому належить за службовим обов’язком ╕нтересуватись под╕бним.
 А от те, що представники т. зв. ел╕ти сам╕ л╕зуть в цю ╕мпрезу, обливаючи одне одного брудом, буквально на меж╕ блатного арго з’ясовують стосунки, компрометуючи увесь укра╖нський народ перед св╕товим сп╕втовариством, - то тут уже Сав╕к Шустер н╕ до чого. Погляньмо в дзеркало, ╕ ми побачимо себе, многогр╕шного.
 Стосовно ж власне л╕тератури й мистецтва, то нин╕ цей духовний материк ц╕леспрямовано пустел╕зу╓ться: закриваються книгарн╕, виселяються з майстерень художники, знищений ╕нститут розповсюдження книги. Одне слово, нин╕ Укра╖ну вже ╕менують зоною культурного лиха. А як же ╕накше трактувати, коли сьогодн╕ у нас вида╓ться лише 1,2 книжки на особу, в ╤спан╕╖ - 7,8, в Рос╕╖ - 4,5, у Б╕лорус╕ - 4.
 Нахабно порушу╓ться закон «Про захист сусп╕льно╖ морал╕» та «Про рекламу». ╤ чому дивуватися, коли ╕нформац╕йний прост╕р майже всуц╕ль окупований чужаками?
 А п╕сля того, як Кабм╕н зобов’язав м╕сцев╕ власт╕ надавати в оренду прим╕щення т╕льки на конкурсн╕й основ╕, ╖х, зрозум╕ло ж, скуповують шопи, кафе, ресторани, казино, грально-розважальн╕ заклади. Одне слово, схоже, що ця фронтальна атака на опорн╕ вузли духовно╖ сфери чиниться св╕домо. ╤ чинять це люди, виплоджен╕ в хлябах нин╕шньо╖ аморальност╕. ╤ що - ми ╖х не зна╓мо по╕менно? Та проб╕! Отже, ╕ зна╓мо, ╕ мовчимо. Мовчання ж ╕ в╕чний супок╕й - на цвинтар╕. А держава як живий орган╕зм ма╓ самоочищуватись.
 ╤ починати цей катарсис оздоровлення треба з в╕дкритого суду над замовниками ╕ вбивцями Чорновола, Гонгадзе, Александрова, Гетьмана, Кирпи, Кравченка...
╤ н╓сть ╖м числа. ╤ доки це не станеться, доки мати не похова╓ вбитого с╕м (!) рок╕в тому сина - над нами дамоклевим мечем з небес нависатиме неспокутуваний ╕ непрощенний гр╕х.
 Затим принаймн╕ з’ясу╓мо, де ц╕ нувориш╕ взяли сво╖ м╕льярди, ╕ найнахабн╕ших злодюг усе ж всадовимо на лаву. Дал╕ - поновимо в паспорт╕ познаку - чи╖х батьк╕в ╕ чи╖ ми д╕ти. ╤накше як ми сформулю╓мо нац╕ональну ╕дею?
 Без цього вс╕ програми, стратег╕╖ ╕ плани - лише абстракц╕я. Чи доц╕льно звертатися з покликом бути патр╕отами Укра╖ни до владних структур, коли значна частина губернатор╕в ╓ не укра╖нцями? Де ви бачили державу, в котр╕й би титульна нац╕я в кадровому сенс╕ ╕нколи мала менше представник╕в у владних структурах, ан╕ж висуванц╕в з нац╕ональних меншин? Це вельми небезпечний перекос, котрий загрожу╓ м╕жнац╕ональн╕й злагод╕. ╤ не треба примовчувати цю проблему, боячись наразитися на звинувачення в черговому «╕зм╕». Краще одверто зняти цей накип задля загального добра.
 Зрозум╕ло, що в нин╕шньому стан╕ держава не в спромоз╕ охопити все одразу.
 В╕дтак вкотре пропоную створити координац╕йну Раду вс╕х творчих сп╕лок ╕ п╕дрозд╕л╕в, яка б одразу реагувала на перш╕-л╕пш╕ збо╖ в духовн╕й сфер╕ ╕ сигнал╕зувала влад╕, пропонуючи оптимальне вир╕шення ╖х. Тим паче, що Президент ╕ сам зна╓ нагальн╕ проблеми. Започаткований його указом «╤нститут державно╖ мовно╖ пол╕тики» значною м╕рою виб’╓ карти з рук пол╕тспекулянт╕в на мовних проблемах. Досить резонн╕ пропозиц╕╖ викладен╕ в «Концепц╕╖ гуман╕тарного розвитку Укра╖ни». А оголошення нин╕шнього 2008-го роком м╕жкультурного д╕алогу т╕льки сприятиме консол╕дац╕╖ сусп╕льства.
 ...Коли багатотисячна перська арм╕я Дар╕я зажадала, аби триста спартанц╕в, як╕ стали на прю п╕д Фермоп╕лами, здалися, во╖ни царя Леон╕да в╕дпов╕ли: «Прийди ╕ в╕зьми». Якщо так, загрозили розлютован╕ перси спартанцям, тод╕ ми в╕зьмемо все, вкуп╕ з вашим життям. На що т╕ спок╕йно, але твердо в╕дказали: «Н╕хто не позбавить нас права вмерти за свою В╕тчизну». Такого ж р╕вня духовний ╕ ратний подвиг вчинили триста козак╕в п╕д Берестечком, ╕ тисяч╕ серб╕в, як╕ вийшли на Бранк╕в м╕ст, щоб стати живим щитом супроти ракет НАТО.
 Т╕льки високоморальне, з почуттям нац╕онально╖ г╕дност╕ сусп╕льство спроможне спородити витяз╕в, як╕ дадуть г╕дн╕ в╕дпов╕д╕ на будь-як╕ виклики будь-якого часу. Якщо за таким еталоном вим╕рювати нин╕шн╕й моральний стан нашого сусп╕льства, я не одважусь на однозначну оц╕нку ╕ в╕дпов╕дь.
Нин╕ Укра╖на - це всього лише територ╕я, розд╕лена м╕ж кланами для визиску. ╤ все ж я твердо в╕рю, що ми таки збуду╓мо во╕стину суверенну державу. Бо якщо, маючи за плечима п╕втисячол╕тн╕й траг╕чний досв╕д бездержавност╕, укра╖нц╕ ╕ за нин╕шнього безладу працюють так, н╕би у них ╓ справжня держава, - такий народ безсмертний!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2008 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5893

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков