Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4448)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4122)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2118)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1846)
Крим - наш дім (1041)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (317)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (205)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
Карикатури батька викривають агресивну пол╕тику Москви, показують, що вона ╓ загрозою для всього...


РОЗПУСКА╢ТЬСЯ Л╤ЩИНА
Наш╕ традиц╕╖


ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
На початку широкомасштабного вторгнення рос╕йських в╕йськ подруга художниц╕ попрохала ╖╖...


В ╤РПЕН╤ ПРЕЗЕНТОВАНО ВИСТАВКУ ХУДОЖНИКА ╤З ХАРКОВА
Його роботи знаходяться в приватних колекц╕ях ╕ музеях Укра╖ни, Н╕меччини, США…


ТЕОДУЛ-В╤ТРОДУВ
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 16.05.2008
ОЛЕКСАНДР МЕЛЬНИК:«П╤СЛЯ ОДЕСИ ╤ ЗАПОР╤ЖЖЯ БУДЕМО «ПРОРИВАТИСЯ» ДО КРИМУ…»


 З Олександром Мельником, автором ╕де╖ Всеукра╖нсько╖ виставки «Укра╖на в╕д Трип╕лля до сьогодення в образах сучасних художник╕в», я познайомився п╕сля того, як виставка побувала у Львов╕. Щоправда, знайомство було лише «телефонним», але ми домовилися, що неодм╕нно зустр╕немося в Ки╓в╕, познайомимось ближче. Ось т╕льки вир╕шили почекати – нехай виставка спочатку побува╓ на Донбас╕…
 М╕й ╕нтерес до виставки був великий – бачив, що у Львов╕ вона пройшла на «ура». Але як ╖╖ сприймуть на Сход╕? Чи не шокуватимуть м╕сцеву публ╕ку полотна деяких укра╖нських художник╕в? Бо значна частина картин просто руйну╓ устален╕ стереотипи радянсько╖ доби… А якщо донеччани зустр╕нуть виставку толерантно, то чому б не спробувати показати ╖╖ кримчанам?
…╤ ось через два м╕сяц╕ п╕сля нашо╖ телефонно╖ розмови я знаходжуся у майстерн╕ ки╖вського художника Олександра Мельника. Навколо – картини майстра, тому хочеться розпитати про деяк╕ з них.

 - Пане Олександре, а як назива╓ться ця робота?
 - «Нестор ╕ Сильвестр». Це наш╕ л╕тописц╕. Як в╕домо, Нестор писав, а Сильвестр редагував його записки. Ось бачите, тут Нестор знаходиться н╕би в кел╕╖, в т╕н╕, а ф╕гура Сильвестра осв╕тлена. ╤ сам в╕н н╕би св╕тлий, молодий, з великим творчим потенц╕алом, з в╕рою у св╕тле майбутн╓ Рус╕… З готовн╕стю на чистому суво╖ писати нову, св╕тлу ╕стор╕ю. Передумови для цього, як ми зна╓мо, були. Але ця мр╕я не зд╕йснилася – все перекреслила татаро-монгольська навала. А пот╕м – поляки, московити та ╕нш╕ загарбники…
 Але мр╕я була, щоб л╕топис був св╕тлим, щоб св╕тлою була наша укра╖нська доля.
 - Наш народ взагал╕ називають мр╕йливим. Без мр╕╖ важко жити. Але й «кувати» г╕дне сьогодення – справа не менш важлива. Тому з повагою ставлюся до цього проекту наших патр╕отичних художник╕в. То як вам вдалося «прорватися» в Донецьк? Як вас зустр╕чали?
 - Перед╕стор╕я така: першу виставку ми робили в Ки╓во-Могилянськ╕й академ╕╖.
╤ робили на п╕дтримку Ющенка. Н╕ музей укра╖нський, н╕ Сп╕лка не захот╕ли тод╕ нас п╕дтримати. А ки╓во-могилянц╕ за цю ╕дею рад╕сно ухопилися! Там же розм╕стився ╕ один ╕з штаб╕в Ющенка, а також його прес-центр. Виставка розпочала свою роботу в жовтн╕, а зак╕нчила в с╕чн╕ 2005 року. ╥╖ в╕дв╕дали тисяч╕ людей! Зокрема ╕ донеччани. Мен╕ в╕дразу передали, що вони хочуть запросити виставку у сво╓ м╕сто. Але оск╕льки основний тягар орган╕зац╕╖ ц╕╓╖ першо╖ виставки л╕г на мо╖ плеч╕, то я був виснажений до краю. Тому ╕ в╕дмовив донеччанам.
 - Ну, це характерно для нас, укра╖нц╕в. Хтось «тягне лямку», а допомогти н╕кому.
╤ багато добрих справ загинуло через це…
 - П╕д час друго╖ виставки мен╕ вже допомагали. ╤ я сам потелефонував у Донецьк. Вони були рад╕ прийняти нас, але виникли проблеми з транспортуванням картин. А вже в цьому роц╕ я домовився з М╕н╕стерством, ╕ нашу виставку оформили як пересувну. Оск╕льки ╖╖ приурочили до Дня Злуки, то зрозум╕ло, що варто було ╖╖ показати ╕ на Заход╕, ╕ на Сход╕.
 Донецький обласний художн╕й музей зараз очолю╓ Галина Володимир╕вна Чумак. До реч╕, вона наполовину гречанка, актив╕стка м╕сцевого грецького товариства. А донецьк╕ греки – родом з Криму, тому ╕ вона якоюсь м╕рою кримчанка…
 - Вона «дв╕ч╕ кримчанка», бо пр╕звище «Чумак» говорить про те, що ╖╖ предки по укра╖нськ╕й л╕н╕╖ ╖здили до Криму! Наша людина, одним словом…
 - Наша. Розмовляла з╕ мною гарною укра╖нською мовою, щиро в╕тала ╕дею нашо╖ ╕сторично╖ виставки.
╤ про депортац╕ю грек╕в багато розпов╕дала. ╤ хоч ставлення Галини Володимир╕вни було дуже прихильним, я трохи нервував, адже серед роб╕т був портрет командира УПА Шухевича, багато картин присвячених Голодомору або таких, що засуджують б╕льшовизм. А ще – знищення Батурина… Не вс╕ донеччани сприймають ц╕ теми.
 Але мо╖ побоювання виявилися безп╕дставними. Виставку прийняли майже так, як у Львов╕. Проблема була лише в одному – виставка… не вм╕щалася. Тод╕ прац╕вники музею зняли одну ╕з сво╖х експозиц╕й. Розм╕стили все.
 - Отже, донеччани п╕д╕йшли до справи чесно. Бо могли б, посилаючись на т╕сняву, портрет Шухевича якраз ╕ не вив╕шувати.
 - Н╕, донеччани не хитрували. Та й ми з самого початку розставили вс╕ крапки над «╕». У нас була картина Романа М╕н╕на «Загиблий шахтар». Зараз М╕н╕н харк╕в’янин, але родом в╕н з Донбасу, до того ж, з шахтарсько╖ родини. Ось ми й аргументували: виставка ознайомила галичан ╕з життям Донбасу, а в Донецьк ми привезли чимало картин, як╕ в╕дображали ╕стор╕ю, а також систему ц╕нностей укра╖нц╕в Зах╕дного рег╕ону. Я шкодував, що Роман не дав б╕льше роб╕т на шахтарську тему. У нього ╓ дуже сильн╕ картини!
 До реч╕, на в╕дкритт╕ була присутньою Н╕на Мурашк╕на. Вона родом з Донецька, але зараз вчиться у Харков╕. Донеччани були дуже рад╕, що ╖хн╕ художники взяли участь у ц╕й виставц╕. В╕дв╕дувач╕ добре сприйняли б╕льш╕сть роб╕т. Прощаючись ╕з Донецьком, я сказав, що р╕зниц╕ м╕ж донеччанами ╕ галичанами нема╓. Звичайно, р╕зне ставлення до мови, але в ╕ншому…
 Коли ще т╕льки вив╕шували картини, то нам допомагав ╖х переносити один з музейних прац╕вник╕в. За осв╕тою в╕н ╕сторик. Тому картини гетьман╕в на пр╕звище Дорошенко в╕н не плутав, знав, що це онук ╕ д╕д.
 А ще мене порадувало те, що на в╕дкриття виставки при╖хав М╕н╕стр культури Василь Вовкун. Прямо з аеропорту – до нас! У Ки╓в╕ свого часу в╕н не зм╕г ╖╖ в╕дв╕дати, зате в Донецьку пощастило.
 - Отже, д╕йсн╕сть перевершила ус╕ спод╕вання. Я побоювався, що без ╕деолог╕чних батал╕й не об╕йдеться.
 - Б╕льш╕сть в╕дв╕дувач╕в дякувала нам ╕з сльозами на очах. ╤ Батурин, ╕ картини та тему Голодомору сприймалися добре. Проте, запам’ятався комун╕ст, якого представили нам як… Тараса Григоровича Шевченка. Щоправда, сам в╕н п╕дправив: «Тарас Георг╕йович». А пот╕м в╕дразу п╕шов у наступ; мовляв, не вч╕ть нас, як було за радянсько╖ влади. Бо ми все це сам╕ зна╓мо. Було важко, були недол╕ки, але був ╕ позитив. Прост╕ люди п╕дн╕мали економ╕ку, створювали колгоспи ╕ жили з кожним роком все краще… ╤ голод був не лише в Укра╖н╕, але ╕ в Рос╕╖, Казахстан╕… ╤ сво╖х земляк╕в-грузин╕в Стал╕н кидав до тюрем, коли це було необх╕дно, коли заслужили на покарання.
 Я в╕дпов╕в так: «Д╕йсно, в СРСР ус╕м було важко. ╤ укра╖нцям, ╕ рос╕янам, ╕ казахам, ╕ грузинам. Але ж ви не згаду╓те француз╕в, англ╕йц╕в, чех╕в, швед╕в… Ви назвали лише тих, хто мав нещастя жити в комун╕стичному «раю». Отже, саме в комун╕зм╕ причина наших негаразд╕в».
 До реч╕, я розпов╕в пану комун╕сту про те, яким повним ╕ рожевощоким при╖хав м╕й д╕д з н╕мецького полону у 1921 роц╕. У краватц╕ з ╕нтел╕гентським ц╕пком. Як пан!
╤ в╕дразу побудував соб╕ хату.
 - А як в╕н потрапив у полон?
 - Це сталося у 1914 роц╕, тобто п╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни. Взяли його до себе бауери, син яких воював у Рос╕╖. Це була сво╓р╕дна «компенсац╕я». Був д╕д дуже працелюбним, тому господар╕ не могли ним нахвалитися! Просили, щоб залишався у них ╕ був ╖м за сина. Сл╕зно просили, коли отримали похоронку на свого р╕дного сина…
 Були приголомшен╕ ц╕╓ю зв╕сткою, а до мого д╕да вже встигли звикнути… Та д╕д мав уже кохану д╕вчину в Укра╖н╕, нею була моя бабуся. Тому й в╕дмовив старим. Але якими шляхетними були тод╕ н╕мц╕, як╕ не знали н╕ комун╕зму, н╕ фашизму! ╤ подив╕ться ось на це фото д╕да, зроблене у 1921 роц╕. Х╕ба видно, що в╕н був у полон╕?
 - Н╕би з курорту при╖хав.
 - Ось, бачите. А отой пан Шевченко сказав: «Не можна ╕стор╕ю вивчати за фотограф╕ями!» А чому не можна? Це документи епохи. ╤ непоган╕. Особливо, якщо пор╕внювати ╖х ╕з фотограф╕ями згорьованих селян радянсько╖ доби. Особливо п╕сля «розкуркулення»…
 - Цей Шевченко був ╓диним опонентом?
 - Н╕, була ще одна с╕мейна пара. За ╕рон╕╓ю дол╕, вони також скористалися фотодокументами. Показали фото сво╓╖ бабус╕, зроблене у 1933 роц╕, коли вона в╕дпочивала в санатор╕╖ недалеко в╕д Донецька: «Посмотрите! Разве видно, что эта женщина голодает?» Такий у них був аргумент. Звичайно ж, д╕яли ╕ санатор╕╖, ╕ курорти! Номенклатурники ╕ номенклатурниц╕ при╖здили у костюмчиках ╕ капелюшках, а ╖х ще з оркестром зустр╕чали. А д╕ти п╕д огорожею стояли ╕ просили шматочок хл╕ба… Я ╕ сказав ц╕й пар╕: «Не хвал╕ться цим фото! Коли весь народ голодував, ваша бабуся в╕д’╖далася». Тод╕ чолов╕к завда╓ «удар у в╕дпов╕дь»: «У нас, в Воронежской области, тоже был голод! Значит, и Россия голодала!»
 Довелося пояснити, що п╕вдень Воронежчини – це якраз рег╕он компактного поселення укра╖нц╕в. Тому ╕ там голод мусили орган╕зовувати! Як зробили це на Кубан╕ та в деяких районах Поволжя.
 Зрештою, оц╕ тро╓ людей були винятками ╕з загально╖ маси донеччан, як╕ виставку зустр╕ли дуже прихильно.
╤ музейн╕ прац╕вники нам дякували, бо таких великих виставок у них ще не було. Тим б╕льше, всеукра╖нських.
 - ╤ все ж, якусь донецьку специф╕ку ви в╕дчули?
 - Одна ж╕нка, яка розмовляла рос╕йською, п╕д╕йшла до мене ╕ сказала, що вона укра╖нка. «Я знаю украинский язык. Но мой родной язык – русский». З╕ мною, киянином, вона принципово розмовляла лише рос╕йською, але виставку сприйняла нормально.
 - Як ви гада╓те, ця рос╕йськомовн╕сть там залишиться надовго?
 - Принаймн╕, найближчим часом сутт╓вих зм╕н не буде. Але як у вас в Криму виходить «Кримська св╕тлиця», так ╕ там виходять «Донеччина» та «Укра╖на козацька». Мен╕ дали дек╕лька прим╕рник╕в останньо╖, а також телефон заступника головного редактора Василя Гуменюка.
 Познайомився я ╕ з Галиною Чорною, головним редактором газети. Це дуже хороша людина! А ╖╖ донька – укра╖нський ф╕лолог. Так╕ люди ╓ на Донбас╕, ╕ ╓ певне укра╖нське середовище. Спод╕ваюся, з часом воно зм╕цн╕╓, розшириться.
 - Хочеться дуже подякувати вам за цю ╕дею всеукра╖нсько╖ виставки ╕ за ╖╖ посл╕довне вт╕лення. А чи багато укра╖нських художник╕в мислять так, як ви?
 - Чимало. Коли орган╕зовувалася перша виставка, я багатьом колегам ставив питання: «Чи не страшно? Чи не зляка╓теся?» Б╕льш╕сть в╕дпов╕дали так: «Сашко, ми ╕ не таке витримували…»
 Тому я повн╕стю дов╕ряю побратимам. Це ╕ Андр╕й Антонюк з Микола╓ва, ╕ Серг╕й Савченко з Одеси, ╕ В╕ктор Гонтаров з Харкова, ╕ Дмитро Стецько з Тернополя. Вони – кращ╕ з кращих в Укра╖н╕!
 - Як ви вважа╓те, чи настануть часи, коли под╕бну виставку можна буде повезти до Криму?
 - Зробимо, обов’язково зробимо це! Наступна виставка по╖де до Одеси ╕ Запор╕жжя. В цих м╕стах багато сильних художник╕в, ╕ вони хочуть виставлятися. Пот╕м будемо «прориватися» до Криму! До реч╕, той же художник, який зробив портрет Шухевича, готу╓ портрет Степана Бандери.
 - ╤ ви повезете його до Одеси?
 - Повеземо, чому ж н╕?
 - Ну, тод╕ ╕ Крим вам буде п╕д силу! Будемо чекати з нетерп╕нням. Пане Олександре, а що це за картина – кв╕ти серед сн╕г╕в? ╤ ваша ф╕гура… А це, напевно, донька?
 - Так, ви вгадали, вона мен╕ дуже допомага╓… Ця картина символ╕зу╓ ╕дею: за будь-яких обставин, за будь-яко╖ пол╕тично╖ погоди художник повинен творити, бути з народом, нести йому слово Правди. ╤ неодм╕нно Красу!
 Серг╕й ЛАЩЕНКО.
 Ки╖в – Льв╕в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5906

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков