Версiя для друку Обговорити в форумi

Сучасний швидкий ритм життя залишає мало часу на роздуми про своє минуле, історію, традиції. Але треба пізнати ментальність свого народу. Ментальність – це національний тип свідомості, який ґрунтується на часто підсвідомих етнічних образах і символах, які визначають поведінку, ставлення та оцінку народом навколишньої дійсності.

А ЩО МИ ЗНАЄМО ПРО СЕБЕ – УКРАЇНЦІ?
 Найпершою рисою національної ментальності українців є любов до своєї материнської (рідної) мови, гордість за неї. Дослідники стверджують, що в Україні існує майже мільйон народних пісень. Український народ ідентифікує себе насамперед на основі рідної української мови. В одній з українських народних легенд говориться, що Бог простить усі гріхи „вовкулакові”, якщо він, просячи прощення у змученої горем рідної матері, сто разів назве її найкращими, найніжнішими, „золотими” словами. А українські приказки: „Скажи мені раз, та так, як мовлять у нас”, „Для нас наше слово – спас і в Україні і на чужині”, „Почув рідне слово на чужині – ніби побув в Україні”, „Рідному словечку раді і в Бразилії і в Канаді”.
 Другою важливою ознакою української ментальності є гуманність і неагресивність українців. Це виявляється насамперед у повазі та любові до батьків і старших – звертання до старших на „Ви”. Навіть при відсутності батьків, дідуся чи бабусі про них говорять, вживаючи множину ввічливості. Жартівники іноді наводять такий вислів: „Дідусь пішли, а їхні ціпок стоять у куточку”.
 Про неагресивність як рису української ментальності свідчить історія. Українці ніколи не нападали на інші народи, не розпочинали війну першими, не завойовували чужих земель, а лише захищались. У складі України немає й ніколи не було загарбаних територій.
 Визначальною рисою української національної ментальності є повага до жінки. Ця етнопедагогічна риса ментальності закладена навіть у відповідному лексику: „дружина” (від „дружити”, „здружитися”, а пор. рос. „супруга”, від „супряга”, „запрягать»). А слово „кохати” взагалі виокремлює те почуття, яке може бути лише до дівчини, до дружини (а „любити” можна і „борщ”, і „песика”, і „котика”). Вся названа вище лексика виховує святість, особливість ставлення до жінки, бо вона реальна чи майбутня мати. Саме тому в нашій мові немає „матюччя”. А є в наших споконвічних народних звичаях величезна повага до неньки - матінки, матусі, матусеньки, нені, ненечки, мамусі, мамусеньки.
 Щира, а не фанатична релігійність – це теж важлива риса української ментальності. Сотні приказок і прислів’їв, висловів-побажань та висловів-попереджень вживає наш народ: „Бійся Бога”, „Не гніви Бога”, „Боже, поможи”, „Помагай Бог”, „Все у Божій волі”, „Всі під Богом ходимо”, „Буде, як Бог дасть”. Народ вірить, що все від Бога.
 Важливою рисою ментальності українця є демократизм. Відповідальні, серйозні рішення завжди приймалися і приймаються на основі врахування думки колективу: в родині – на сімейній (родинній) раді, в селі – на сільських зборах. Відомо, що на Січі теж складні питання вирішували на загальносічовій раді.
 Національною ознакою української ментальності є працьовитість. Український народ поважав трудолюбність і завжди засуджував лінь.
 У народі часто підкреслюється не лише працьовитість, але і кмітливість у праці. Такого, чого б не уміли зробити українська жінка чи чоловік, у природі немає. Існує такий гумористичний народний діалог:
 - Іване, чи умієш ти чоботи шити?
 - Не пробував, але думаю, що вмію, бо бачив, як це робиться.
 Індивідуалізм – теж одна із рис української ментальності. Але не потрібно змішувати (як це зустрічається в окремих працях) поняття індивідуалізму та егоїзму. Індивідуалізм українців виявляється не в егоїстичній заздрісливості, а насамперед у приватновласницькій свідомості українців, яка сформувалась під впливом володіння землею, як основним джерелом багатства людини. Наявність доброї хати, корови, свині, обробленого городу – це ознака добробуту українця.
 Виявом українського індивідуалізму є деяка штучна самоізоляція, самовідсторонення, роз’єднаність, про які говорить приказка: „Моя хата скраю – я нічого не знаю”.
 Окремі дослідники вважають рисою української ментальності „козацькість”, яка, як вони кажуть, виявляється у волелюбності, честолюбстві та оптимізмі.
 Сподіваємося, що ознайомившись із рисами національної ментальності українців, ви знайшли відповіді на незрозумілі досі запитання. А, головне – краще пізнали душу свого народу, а, отже, і свою власну.

 (за посібником „Вступ до лінгвокультурології” Є. С. Регушевського).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2008 > Тема ""Будьмо!""