Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СОЛ╤ДАРН╤ З УКРА╥НОЮ
Пошти св╕ту презентують поштов╕ випуски, зокрема благод╕йн╕, на п╕дтримку укра╖нц╕в…


СЕРЕД ПОВЕРНЕНИХ ╤З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ ЗАХИСНИК╤В МАР╤УПОЛЯ ╢ ДВО╢ КРИМЧАН
Серед захисник╕в, яких внасл╕док обм╕ну повернули з рос╕йського полону, ╓ дво╓ кримчан.


УКРА╥НА ПОВЕРНУЛА З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ 215 ЛЮДЕЙ, ЗОКРЕМА Й ЗАХИСНИК╤В «АЗОВСТАЛ╤»
«Це найпотужн╕ший результат у питанн╕ зв╕льнення полонених за весь час повномасштабного...


ЩАСЛИВА ЛЮДИНА СЕРГ╤Й МАРТИНЮК
- Я щаслива людина, - говорить письменник Серг╕й Мартинюк, якому 10 липня нин╕шнього року...


ПЕРЕМОГА НА П╤ДСТУПАХ ДО КИ╢ВА
Виставка присвячена геро╖чн╕й оборон╕ столиц╕ Укра╖ни в╕д московських окупант╕в.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2008 > Тема ""Будьмо!""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#21 за 23.05.2008
«У НАС З ДРУЗЯМИ ╢ ТРАДИЦ╤Я: КОЖНОГО РОКУ П╤Д НОВИЙ Р╤К МИ ХОДИМО... НА МАНГУП»

Черн╕г╕вський мандр╕вник Олександр ВОЛОЩУК:
«У НАС З ДРУЗЯМИ ╢ ТРАДИЦ╤Я: КОЖНОГО РОКУ П╤Д НОВИЙ Р╤К МИ ХОДИМО... НА МАНГУП»

 Знайомство з новою людиною - це завжди в╕дкриття! В╕дкриття нового св╕ту, нових ╕дей, нових думок, чогось нового. ╤ дуже при╓мно, коли це нове ╓ не лише корисним, бо ж ус╕ ми чогось вчимось у ╕нших, а т╕, ╕нш╕, у нас, але й коли воно, те нове, ще й ц╕каве. Саме так коротко, к╕лькома словами, можна описати мою, майже випадкову, але в╕д того не менш захоплюючу зустр╕ч з побратимом по перу - черн╕г╕вським журнал╕стом, мандр╕вником-автостопником, ╕сториком Олександром ВОЛОЩУКОМ. Ось як це було...

НАС ПОЗНАЙОМИВ ФУТБОЛ
 Як би дивно це не звучало, але нас познайомила саме ця гра. Справа у тому, що ввечер╕ того дня, коли Олександр зав╕тав у гост╕ до «Св╕тлиц╕», в╕дбувся футбольний матч м╕ж с╕мферопольською командою «╤гроСерв╕с» та черн╕г╕вською «Десною». Виявилося, що журнал╕ст давн╕й фанат деснянц╕в ╕ ма╓ б╕льше ста ви╖зд╕в за них. Та ╕ журнал╕стику колишн╕й випускник ╕сторичного факультету Черн╕г╕вського педагог╕чного ун╕верситету потрапив саме завдяки спорту, все тому ж славнозв╕сному футболу, щоправда, ж╕ночому. Йому ╕ були присвячен╕ перш╕ публ╕кац╕╖ журнал╕ста за покликанням, ╕сторика за фахом, Олександра Волощука у м╕сцев╕й заводськ╕й тиражц╕. Цього ж разу, окр╕м гри, привела його у Крим ще й восьмир╕чна неординарна традиц╕я святкування Великодня та Нового року.

НОВИЙ Р╤К - НА МАНГУП╤!
 «Чесно кажучи, традиц╕я святкувати Новий Р╕к та св╕тле свято Воскрес╕ння Христового на Мангуп╕ виникла випадково, - розпов╕в мен╕ Олександр. - Вперше на Мангуп я потрапив у с╕мнадцятир╕чному в╕ц╕ 1989 року. Тод╕ я займався велотуризмом, ╕ ми вирушили у велопох╕д по Криму. Це печерне м╕сто мене тод╕ дуже вразило. Вдруге побував там 1990 року. Пот╕м була довгострокова перерва тривал╕стю у ц╕лих 9 рок╕в, ╕ в╕дв╕дав я сво╓ улюблене м╕сце лише 1999 року. Тод╕ традиц╕╖ святкування у нас ╕з друзями ще не утворилося. А от початок нового стол╕ття та тисячол╕ття не хот╕лося святкувати буденно ╕ банально вдома. Це занадто знаменна под╕я була для ус╕х, ╕ для нас також. Мою пропозиц╕ю зустр╕чати Новий Р╕к саме на Мангуп╕ друз╕ охоче п╕дтримали, тому за сходом сонця у перший день нового тисячол╕ття я спостер╕гав там. А пот╕м, мабуть, справдилося пов╕р’я «як зустр╕неш р╕к, так його ╕ проведеш», бо навесн╕ того ж таки доленосного 2001 року ми з друзями п╕шли у п╕ший пох╕д Кримом. Великодн╕й день нас зустр╕в на Мангуп╕. Коли ж наступного року вир╕шувалося питання, де святкувати Новий Р╕к, хтось сказав: а гайда на Мангуп! В╕дтод╕ ось уже 8 рок╕в посп╕ль два великих свята ми в╕дзнача╓мо на кримському перехрест╕ культур - у печерному м╕ст╕».
 Олександр нав╕ть вважа╓, що за цей час утворилося таке соб╕ неформальне «Мангупське братство» - група приблизно з двадцяти людей, яки при╖жджають ╕з Ки╓ва, Черн╕гова, С╕мферополя, Москви, Гомеля, М╕нська. «Розум╕╓ш, - под╕лився журнал╕ст з╕ м╕ною сво╖ми спостереженнями, - ми один одного дуже добре зна╓мо, ╖здимо у гост╕ один до одного. Мангуп нас здружив». А на мо╓ запитання, як «Мангупське братство» в╕дреагувало б на нових член╕в, якби так╕ з’явилися п╕сля прочитання ц╕╓╖ публ╕кац╕╖, Сашко сказав, що в╕н ╕ ус╕ його побратими в╕дкрит╕ для сп╕лкування, для нових, ц╕кавих та щирих людей. Найголовн╕ше, на його думку, аби вони були близькими по духу.

В╤Д ЗАДОВОЛЕННЯ - ДО НАУКОВО╥ ПРАЦ╤
 Кр╕м святкування, зустр╕ч╕ з давн╕ми друзями та футболу, була й ще одна, не менш важлива, причина при╖зду Олександра Волощука-досл╕дника у Крим - це сво╓р╕дна експедиц╕я. Спочатку в╕н планував в╕дв╕дати ╢впатор╕ю, де мав посп╕лкуватися з головою ╓впатор╕йсько╖ кара╖мсько╖ громади.
 «Мене давно ц╕кавить тема кара╖м╕в, - розказав Саша. - Свого часу, коли я навчався в ун╕верситет╕, то написав дипломну роботу «╤стор╕я, культура, побут кара╖м╕в». Тому мен╕ ц╕каво й дал╕ поглиблювати сво╖ знання про цей народ».
 Пот╕м в╕н планував витрати три дн╕ на повернення з ╢впатор╕╖ через Саки у С╕мферополь п╕шки. А зв╕дси п╕ти на Баклу - давню цитадель, пот╕м в╕дв╕дати Еск╕-Кермен, ╕ через монастир Шулдан до Великодня встигнути на Мангуп, щоб не порушити традиц╕ю.

Ш╤СТЬ РОК╤В У РЕЖИМ╤ АВТОСТОПУ...
 Не могла я у сп╕лкуванн╕ з Олександром оминути й теми його науково-журнал╕стських подорожей. Адже уже 6 рок╕в посп╕ль в╕н мандру╓ автостопом на далек╕ в╕дстан╕. Ось, що розпов╕ла ця невгамовна, спрагла до життя та в╕дкритт╕в нових св╕т╕в, людина: «Почнемо спочатку: 2002 року в╕дбулася моя перша автостопна подорож по центральн╕й Рос╕╖. Я побував у Воронеж╕, Липецьку, Тамбов╕, П╕дмосков’╖, Рязан╕, Тул╕, Орл╕, Курську, Б╓лгород╕.
 2003 року я в╕дв╕дав Молдову, Придн╕стров’я, Черн╕вецьку ╕ Хмельницьку област╕ та Подунав’я - ╤зма╖л, Вилкове.
 Мандр╕вка 2004 року у мене в╕дбулася п╕д знаком рос╕йсько╖ п╕вноч╕. Я був у Архангельську, Карел╕╖, на Соловецьких островах, пройшов Б╕ломорканалом, щоправда, в╕д останнього шлюзу до першого.
 На 8-му шлюз╕ брав участь у розкопках б╕ломорканальського та╓много кладовища. Справа у тому, що одна ╕з головних тем мо╓╖ журнал╕стсько╖ д╕яльност╕ - це тема масових репрес╕й. ╤ я займався ╖╖ досл╕дженням на Б╕ломорканал╕ ╕ не т╕льки... А 2004 року, коли я був на Соловках, то мав журнал╕стську мету д╕знатися про долю свого земляка, в╕домого укра╖нського поета Марка Вороного, сина Миколи Вороного. Того року якраз виповнювалося 100 рок╕в з дня народження Марка Миколайовича. Було в╕домо, що в╕н загинув десь у соловецьких таборах, але що саме з ним трапилося достоту не знали нав╕ть родич╕. П╕сля його загибел╕, ╖м просто прислали в╕дписку, що начебто «Марко Вороний помер в╕д яко╖сь хвороби». У це н╕хто не пов╕рив, бо ус╕ знали, що б╕льше 1000 людей були вивезен╕, куди вони под╕лись - нев╕домо. 1997 року знайшли та╓мне кладовище розстр╕ляних п╕д Сандармохом, де ус╕х ╕ знищили. Перебуваючи там, я знайшов у арх╕вах м╕сцевого музею ориг╕нал розстр╕льного протоколу, де було написано «Марка Николаевича Вороного расстрелять», навпроти стояла позначка про виконання страшного розпорядження. Я зробив коп╕ю ╕ прив╕з родичам. Тепер ми хоч зна╓мо, що трапилося насправд╕.
 Подорож 2005 року я умовно назвав «Автостопом по гарячих точках», бо про╖хав П╕вн╕чний Кавказ та усе Закавказзя. Побував в ус╕х так званих «гарячих» республ╕ках - Дагестан╕, П╕вденн╕й Осет╕╖, П╕вн╕чн╕й Осет╕╖, Чечн╕, ╤нгушет╕╖, Кабардино-Балкар╕╖. ╤ тод╕ я зробив для себе найголовн╕ший висновок з т╕╓╖ подорож╕: дуже багато з того, що оф╕ц╕йна рос╕йська пропаганда пише, показу╓, розпов╕да╓ про Кавказ - неправда. На мою думку, там живуть чудов╕, нормальн╕, гостинн╕ люди. Безперечно, треба знати ментал╕тет кавказьких народ╕в: якщо ти приходиш до них ╕з миром, вони приймають тебе, як найкращого друга, якщо ж приходиш з╕ збро╓ю, то чекай на в╕дпов╕дну зустр╕ч. При╓мно те, що у мене з’явилося багато друз╕в у т╕й мандр╕вц╕: у Дагестан╕, Груз╕╖. У Грозному маю товариша, до якого при╖здив у гост╕ уже й п╕сля подорож╕.
 2006 року я мав найдовготривал╕шу двохсотденну мандр╕вку автостопом на Далекий Сх╕д: Сахал╕н, Примор’я, Хабаровськ, Магадан, Колима, Курильськ╕ острови. На зворотному шляху я про╖хав через усю Монгол╕ю з╕ сходу на зах╕д, побував у пустел╕ Гоб╕, на монгольському Алта╖, пот╕м рос╕йському Алта╖ ╕ повертався додому через Кавказ. За╖хав у Крим на Мангуп ╕ вже зв╕дти у Черн╕г╕в. У печерному м╕ст╕ спец╕ально просид╕в ц╕лих 8 д╕б, аби повернутися з подорож╕ р╕вно на 200-й день. Я любитель круглих цифр, - щиро з╕знався Сашко, продовжуючи дал╕ опов╕дати про сво╖ неймов╕рно ц╕кав╕, ╕нколи небезпечн╕ мандри. - Минулого, 2007 року, м╕й автостоп складався з двох етап╕в. Спочатку я думав зробити к╕льце ╕з Зах╕дного Сиб╕ру, перетнувши Урал, повернутися через Сиктивкар та Москву додому. Але д╕йшовши до Ямало-Ненецького автономного округу (Новий Уренгой), змушений був повернути назад. Дал╕ мене не пустили рос╕йськ╕ прикордонники, бо з 1 серпня минулого року Ямал оголошений прикордонною зоною особливого режиму. Для того, щоб туди потрапити ╕ там перебувати, обов’язковим ╓ оформлення документ╕в. Мен╕ н╕чого не залишалося, як зв╕дти вирушити додому, замовити перепустку, а пот╕м уже з ╕ншого боку п╕д’╖жджати до Ямалу через Салехард. Головною метою ц╕╓╖ подорож╕ було п╕ше проходження, так звано╖, 501-о╖ будови ГУЛАГУ - мертво╖ зал╕зниц╕ сполученням Салехард, Надим, ╤гарка. ╥╖ будували в’язн╕ радянських табор╕в при Стал╕нов╕ з 1949 по 1953 рр. Коли ж Йосипа В╕ссар╕оновича не стало, 501-шу будову в╕дразу покинули. З того часу у тундр╕ лежать ╕ржав╕ рейки, стоять н╕кому не потр╕бн╕ ╕ржав╕ паротяги, ╕ ╓ дорога довжиною у 330 км. Нею я пройшов в╕д Надима до Салехарда, все побачив, сфотографував, ╕ д╕знався багато нового. Скажу чесно, я зм╕нив сво╓ уявлення про цю дорогу. До подорож╕, побувавши перед цим на Соловках, на Б╕ломорканал╕, на уранових копальнях Колими, думав, що 501-ше будова - це така ж сама Стал╕нська фабрика смерт╕, як ╕ вс╕ ╕нш╕. Але коли почав досконало вивчати арх╕ви, сп╕лкуватися з людьми, у тому числ╕ й з тими, хто будував зал╕зницю, то зм╕нив сво╓ ставлення до ╖╖ сутност╕. Як сказала мен╕ одна людина, яка працювала на 501-й, то була прив╕лейована дорога. Насильно н╕хто н╕кого не посилав, просто був спец╕альний наб╕р з ф╕зично сильних людей. Там нормально годували, нав╕ть ╓ так╕ факти, сам знайшов у арх╕в╕ ╖м п╕дтвердження, що у деяких таборах на будов╕ в’язн╕-буд╕вельники харчувалися краще, н╕ж охорона. Але головне не це, а те, що там можна було зробити зал╕ки, ╕ таким чином д╕йсно скоротити соб╕ строк ув’язнення. Якщо людина добре працювала, виконувала норму на 125%, день ╖╖ зараховувався за два, 150% - день за три ╕ т. д. Були й так╕, що за один робочий день заробляли 7 зал╕кових. Звичайно, що за ус╕ма зовн╕шн╕ми ознаками це був такий же таб╕р як ╕ ус╕ ╕нш╕ з вишками, охороною, в╕вчарками, покараннями... Та я впевнений, що не можна пор╕внювати 501-шу будову з Воркутою чи Колимою...»
 Розмовляючи з Олександром про його минул╕ подорож╕, я, безперечно, не могла не запитати про його планами на найближче майбутн╓. Ц╕каво ж було д╕знатися, як╕ кра╖ни, принаймн╕ цього року, в╕н вир╕шив для себе в╕дкрити за допомогою автостопу. Дякувати Богу, в╕н виявився незабобонним, а тому, Прибалтико, чекай черн╕г╕вського мандр╕вника, уже менше н╕ж за м╕сяць ти матимеш нагоду з ним познайомитися. У травн╕ 2008 року журнал╕ст хоче в╕дв╕дати Литву ╕ Латв╕ю. Хоча за його словами, це буде б╕льше п╕знавальна подорож, н╕ж наукова. «Щоправда, там я збираюся зустр╕тися з представниками укра╖нсько╖ громади, щоб пот╕м розпов╕сти про них, - розказав черн╕г╕вець. - П╕д час подорожей, окр╕м теми масових репрес╕й, я займаюся вивченням життям укра╖нц╕в. У кожному рег╕он╕, де буваю, я намагаюся зустр╕чатися з представниками укра╖нських громад, укра╖нських нац╕онально-культурних товариств та центр╕в. П╕сля Прибалтики, до реч╕, наприк╕нц╕ червня я хочу вирушити уже пройденою два роки тому дорогою до Магадану, зв╕дти на Камчатку та Командорськ╕ острови - там ╓ ще не був. Наступного року у планах п╕вн╕чна Норвег╕я у червн╕, ближче ж до к╕нця року, листопад-жовтень, хочу гайнути на Близький Сх╕д - Азербайджан, зах╕дний ╤ран, сх╕дна Туреччина, Сир╕я, Йордан╕я, Л╕ван. Дал╕ я ще не заглядав».
 
ПРИЛАШТУВАТИ СПОГАДИ, СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ДОСЛ╤ДЖЕННЯ...
 Безперечно, що таке насичене життя не може не вихлюпнутися на пап╕р у вигляд╕ слова, у форм╕ журнал╕стських матер╕ал╕в чи у вигляд╕ книжок. Коли ж я поц╕кавилася, де ж саме друку╓ться Олександр Волощук, то у в╕дпов╕дь почула: «Скаж╕мо так, у мене ╓ куди прилаштувати сво╖ матер╕али. Мо╖ публ╕кац╕╖ можна прочитати у черн╕г╕вськ╕й газет╕ «С╕верщина», в ╕нтернет-виданн╕ «Високий вал». Кр╕м цього, п╕сля кожно╖ подорож╕ даю матер╕ал у всеукра╖нську газету «Слово Просв╕ти». Цього разу у мене був ц╕лий розворот п╕д назвою «П╕вн╕чна Од╕ссея». Також друкуюся у р╕зних ки╖вських журналах. У «Б╕знес Укра╖ни» був матер╕ал по 501-╕й будов╕. Ще мене чита╓ аудитор╕я рос╕йських видань, вони дуже зац╕кавленн╕ у цьому. Були публ╕кац╕╖ у Ярославськ╕й област╕, у Салехард╕, у Ноябрську. До реч╕, у мене уже скоро ма╓ вийти книга «Автостопом на край св╕ту». Вона написана ╕ нав╕ть зверстана. Залишилося знайти грошенят, щоб видати ╖╖ у тверд╕й обкладинц╕. Вона ма╓ б╕льше н╕ж 300 стор╕нок, тому вважаю, що у м’як╕й обкладинц╕ ╖╖ робити не сол╕дно, та й не хочеться».
 
ПРИКМЕТИ АВТОСТОПНИК╤В З... ГАЙКОЮ, ╤ ЩЕ ДЕЩО ПРО НАУКУ АВТОСТОПУ...
 ╤ як тут не скористатися нагодою: зустр╕ч з автостопником - це ще одна ╕постась мого сп╕врозмовника, як ви уже зрозум╕ли, - ╕ не поц╕кавитися про, ов╕яний ореолом романтичност╕ ╕ загадковост╕, спос╕б подорожування автостопом: «Перш за все, - зазначив Олександр, - автостоп - це наука, яка ма╓ сво╖ закони. Наприклад, ловити машину у будь-якому м╕сц╕, де вам заманеться, не можна. Треба ╖╖ зупиняти на так╕й позиц╕╖, на як╕й вод╕╓в╕ не доведеться заради вас спец╕ально гальмувати чи робити ╕нш╕ маневри, не зручн╕ йому. Найкраще «стопати» машину там, де вод╕й повинен зменшувати швидк╕сть: за поворотом, за зал╕зничним пере╖здом, за постом ДА╤, за ямами на дороз╕ тощо. Багато залежить в╕д досв╕ду автостопника, на мою думку, чим в╕н б╕льший, тим автостоп буде кращим. Також непогано, якщо мандр╕вник зна╓, про що можна ╕ про що н╕ говорити з вод╕╓м. Впевнений, що варто уникати розмов про власн╕ пол╕тичн╕ уподобання, хвалити чи лаяти будь-як╕ музичн╕ гурти, про грош╕ теж не треба вести розмову, а от дати зрозум╕ти хто ти, зв╕дки, яким чином подорожу╓ш, просто необх╕дно, щоб у людини з’явилися бажання, принаймн╕, якщо не допомогти тоб╕, то хоча б зац╕кавитися тво╓ю мандр╕вницькою сутн╕стю. Ще бажано розр╕зняти номери машини, щоб знати, куди вона може тебе довезти. Щодо безпеки, то я, наприклад, намагаюся уникати с╕дати у авт╕вку, де б╕льше н╕ж дво╓ ос╕б. У мене був одного разу випадок пограбування, де, на щастя, все зак╕нчилося добре, але з того часу маю таку звичку. До реч╕, у план╕ безпеки, на мою думку, багато залежить в╕д само╖ людини - треба вм╕ти оц╕нювати ситуац╕ю, розумно дивитися на реч╕, робити нормальн╕ вчинки, тод╕ переважна б╕льш╕сть проблем просто не створюватиметься. Не забувайте, що у кожному рег╕он╕ ╓ сво╖ особливост╕ в╕дношення до автостопу. Я б сказав, що ╕сну╓ пряма пропорц╕я - чим дал╕ на Сх╕д ╕ на П╕вн╕ч, тим краща, прост╕ша, добр╕ша людина. Наприклад, на Колим╕ або у сх╕дн╕й Якут╕╖ займатися автостопом у нашому розум╕нн╕ цього слова нема╓ потреби: там не треба зупиняти авто, воно зупиниться саме. Просто ╕сну╓ там негласний закон: не можна залишити людину на трас╕.
 Думаю, тоб╕ буде ц╕каво д╕знатися, - змовницьки продовжував свою розпов╕дь Сашко, - що у нас, автостопник╕в, ╓ й сво╖ прикмети. Одна з них: чим довше сто╖ш на трас╕ - тим дал╕ по╖деш. Можна простояти три-чотири години, а пот╕м с╕сти у машину, що в╕двезе к╕лометр╕в на 500-700. У мене таке бувало. А ось про гайку: якщо зранку виходиш на трасу ╕ знаходиш гайку, то це на щастя. Треба ╖╖ п╕дняти, покласти у кишеню ╕ до к╕нця дня не викидати. Якщо ж знаходиш на дороз╕ болт, то, на жаль, з автостопом сьогодн╕ не поталанить. Найц╕кав╕ше, що ц╕ прикмети п╕дтверджуються життям ╕ практикою.
 Але прикмети прикметами, а до п╕дготовки подорож╕ автостопом, - зауважив Олександр, - треба ставитися в╕дпов╕дально: напл╕чника необх╕дно збирати таким чином, щоб у ньому був необх╕дний м╕н╕мум для автономного житт╓забезпечення хоча б на к╕лька дн╕в. З собою варто мати намета, спальника, коремата (туристичного килимка), флягу, кружку, казанка, ложку, ножа, с╕рника, тепл╕, але легк╕ реч╕ тощо. Також треба знайти соб╕ так зван╕ вписки (координати людей, як╕ б могли вас прийняти чи допомогти) у тих м╕сцях, як╕ ви збира╓теся в╕дв╕дати. Це можна зробити через ╤нтернет, пресу, листування, дружн╕ знайомства або ж якимось ╕ншим чином, тут ваша фантаз╕я не обмежу╓ться н╕чим».
 Коли ж наша розмова доб╕гала к╕нця, я все ж таки не втрималася ╕ запитала, чи ма╓ Олександр якусь р╕ч-оберег, яку бере ╕з собою у кожну подорож. Виявилося, що ╖х аж три, але невеличких. Щоб не створювати соб╕ зайвого клопоту з вагою ╕ розм╕щенням, кр╕м розуму, який на його думку ╓ найб╕льш необх╕дним мандр╕внику, в╕н подорожу╓ ╕з подарунком друз╕в - японською нецке, яка ╓ символом усп╕ху в дороз╕, також завжди ма╓ ╕з собою образки Олександра Невського, Миколи Угодника та Пресвято╖ Богородиц╕ Одигитр╕╖ Смоленсько╖. Дво╓ останн╕х ╓ покровителями подорожн╕х. ╤ трет╓, що мандр╕вник завжди бере ╕з собою, - музика, а точн╕ше пле╓р, бо дуже полюбля╓ слухати р╕зноман╕тн╕ композиц╕╖.
 
М╤Й ДЕВ╤З: «ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ!»
 Я подумала, що у людини, яка не втомлю╓ться пост╕йно рухатися, досл╕джувати, спостер╕гати та в╕дкривати, ма╓ бути незвичайний дев╕з, а в╕н виявився, простим, як все ген╕альне. «Це всього два слова, - сказав Олександр Волощук, - життя прекрасне! Думаю, що н╕коли не треба н╕чого боятися, н╕коли не треба занепадати духом, а у житт╕ треба бачити завжди лише хороше».
 Катерина КРИВОРУЧЕНКО.
Фото Олекс╕я НОСАНЕНКА.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2008 > Тема ""Будьмо!""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5932

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков