"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2008 > Тема ""Будьмо!""
#21 за 23.05.2008
ОЛЬГА СМОЛЬНИЦЬКА
ОЛЬГА СМОЛЬНИЦЬКА Студентка 4-го курсу факультету укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та укра╖нознавства Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету.
ВЕЧ╤Р У С╤МФЕРОПОЛ╤ Був туманний веч╕р, застигала п╕на Син╕м ф╕м╕амом в наднебесних хмарах. В╕д машин йшов брязк╕т. ╤ колись все сплине. Так усе сплива╓ променисто-яре. Був туманний веч╕р з димом п╕днебесним, Кришталев╕ хмари в темряв╕ губились. Мов скалки гранчаст╕, випливали плеса ╤ губились в р╕чц╕, що в п╕тьм╕ дробилась. ╤ з╕ ст╕н троянди б╕лими в╕нками З потьмян╕лим листям зм╕шувались знову. ╤з лозою пилу. З м╕стом порохнявим. Все це надавало незвичайн╕сть слову. 18.05.2007 * * * Вогненна зав╕я зрива╓ солому. Ця в╕хола в серц╕ розпалю╓ мр╕╖. На чорному неб╕ блищить кр╕зь утому Нове спод╕вання – в╕дновлення сили. Вогненн╕ заво╖ розпалюють стр╕ху. Шукайте в зол╕ нагороди героя. ╤ пада╓ пурпур прозорий ╕з м╕ху. Там лускався кам╕нь. Там падала зброя. На цвинтар╕ тиша. Хтось глед╕в могили, Невидимий нам, ф╕олетово-ясний, Осяйно-крилатий – а може, безкрилий? Я знаю одне: невимовно-прекрасний. А пот╕м злетить давня сов╕сть – Марище – ╤ каптур в╕дкине, ╕ вишк╕рить зуби. Чому так боялися ми кладовища? На б╕лому св╕т╕ ╓ ворогом згуба. …Розтр╕скан╕ ночви. Д╕ряве латання. Що в полум’я впало – пропало нав╕ки. А все ж таки щось та прийшло на останн╓. ╤, може, тод╕ ми не зовс╕м кал╕ки. 5.07.2007
╤ОАНН ПРЕДТЕЧА ╤деш по цвяхах, н╕би сам не св╕й. Червоне скло вгриза╓ться знущанням. Ти шепот╕в: „М╕й док╕р зрозум╕й”. У вовн╕ неба сяяло скресання. Щось нев╕доме впало на сн╕ги, Пор╕зало кам╕ння льодоставу. Ти в╕дпочинь од власно╖ нудьги. Але в душ╕ ти знову бачиш пляму. Ридало небо. Сн╕г лет╕в на скло. Хтось грався головою на загладу. А д╕йство знов кружляти почало. П╕д маскою – дурна ╤род╕ада. На терен впала кров твоя в зор╕. …╤шов по цвяхах власного безсилля… Приречений згасати у пор╕, Коли чуже зника╓ безгол╕в’я. 8.08.2007
П╤СНЯ В ДОРОГУ В╕тер мо╖ зам╕та╓ сл╕ди. Небо сльозиться ╕ мармуром с╕рим Знову вкрива╓ться… Ти мен╕ в╕рив. В╕тер мо╖ зам╕та╓ сл╕ди. В╕тер мо╖ зам╕та╓ сл╕ди, Пот╕м, як папороть, зачервон╕╓. ╤ перелесник утрутиться в мр╕╖… В╕тер мо╖ зам╕та╓ сл╕ди. В╕тер мо╖ зам╕та╓ сл╕ди. Вип’╓мо моря заб╕лену п╕ну. В╕тер мо╖ зам╕та╓ сл╕ди. Буде все знову: печаль в╕д води, Прол╕ски н╕жн╕, горицв╕ти в травах, Жар в небесах ╕ суц╕льна омана. Т╕льки ж мо╖ непом╕тн╕ сл╕ди. 3.07.2007
КАГАНЕЦЬ Пурпуровий вогник розкв╕та╓ в хат╕. То серця згорають – неосяжний дар. Кришталеве небо на з╕рчаст╕й карт╕ – Пром╕нц╕ над╕╖, в╕дблиск давн╕х чар. Каганець у хат╕. Темрява золою Почорн╕ла знову, розлива╓ л╕й. Назривай марену, папороть ╕ тою. Каганець заблимав. Веч╕р – в╕чно м╕й. 16.08.2007
ПРИТЧА ПРО Б╤СЕР Я колись майстринею була, Малювала шовком на ╜ердан╕. П╕впрозор╕ спалахи з╕ скла Випливали черв╕нню на рам╕. Намистини падали в╕нцем, Мерехт╕ли п’янко та тривожно, Мов ос╕нн╓ листя – багрянцем, Запаливши все, що т╕льки можна. Танцювали сплетен╕ в╕нц╕, ╤ пацьорки, л╕пш╕ в╕д корони, Завмирали сном на поставц╕, Заривались у тканини схрони. Але все мина – ╕ день минув. В╕н залив смолою всю прозор╕сть. В намистинах в╕дчай потонув, Затоптали б╕сер у жорсток╕сть. ╤ немудра п╕сенька моя Об╕рвала нитку на ╜ердан╕. Почуття – це теж св╕тляна гра, А тенд╕тне скло – мо╓ кохання. ╤ тепер, коли приходиш ти Запитати про нов╕ узори, Мовчки вимальовую на скл╕ П╕врожеве, п╕вчервоне горе. 23.04.2007
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2008 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5936
|