Версiя для друку Обговорити в форумi

Обличчя влади

Попри заборону сімферопольського та севастопольського судів проводити у Севастополі 25 травня референдум городян щодо недовіри голові міської держадміністрації Сергію Куницину, місцеві депутати таки здійснили задумане. Зібравшись на позачергову сесію напередодні заходу, вони назвали референдум опитуванням та перенесли дату його проведення з 25 на 24 травня. На ще одній позачерговій сесії 27 травня, спираючись на результати опитування, таємним голосуванням депутати прийняли рішення № 4374, в якому висловили недовіру Сергію Куницину. (За повідомленням депутатів, 98% городян з 64% опитаних не довіряють виконавчій владі).
Сергія Куницина на сесійному засіданні не було, того дня він занедужав. Тож всі «горіхи» дісталися його першому заступнику – Володимиру Казаріну. Розпочалося засідання доповіддю заступника голови міськради Петра Кудряшова, котрий півгодини розповідав про шкоду, заподіяну місту С. Кунициним та його командою. Перераховані були десятки господарських проблем, як нових, так і хронічно-застарілих, що не вирішувалися десятиріччями. З огляду на те, що П. Кудряшов ще декілька років тому сам обіймав посаду першого заступника голови держадміністрації й міг займатися названими проблемами цілком і сповна, така доповідь грішила чималою некоректністю, про що й нагадав йому Володимир Казарін, коли йому надали слово.
Що ж до результатів референдуму, то він назвав його сфальсифікованим та вказав на невідповідність трактувань причин недовіри. Адже городянам пропонували висловитися щодо «действий госадминистрации по передаче различным субъектам хозяйствования земель г. Севастополя под застройку». Про будь-що інше в бюлетенях, які отримували севастопольці, не йшлося. Крім того, за спостереженнями правоохоронців, в опитуванні взяли участь лише близько 15% городян. Цифра 64%, на його думку, існує виключно в уяві організаторів заходу. Він переконаний, що на простому папері, не захищеному жодним чином від підробок, можна було намалювати й 99,9%, як це робили комуністи за радянських часів.
Як на диво, півгодинні сентенції В. Казаріна депутати вислухали досить терпляче, майже не перебиваючи. Сподівалися відігратися пізніше. Чимало депутатів принесли друковані “домашні заготовки”. Коли всі – на одного, перевага буває, звісно, на чиєму боці.
Та непередбачуваний професор філології круто змінив депутатські плани: закінчивши промову, він залишив сесійну залу. За ним дружно підвелися й пішли решта фахівців держадміністрації. Такого повороту ніхто не очікував. Розгублено-стурбована репліка із зали: “Що, будемо говорити в порожнечу чи одразу проголосуємо? – лише додала комізму ситуації. Вирішили поставити на голосування: заслухувати доповіді з докорами убік виконавчої влади чи, зважаючи на вимушену зміну сценарію, одразу висловити недовіру й цим поставити крапку. Бажаючих поговорити виявилось більше.
Брак часу не дозволив доповідачам виправити свої звинувачувальні папери й вони раз по раз пафосно зверталися “на ви” з докорами до когось невидимого, складалося враження, що до самих себе. Найпафосніший депутат п. Чекмезов розпочав досить жорстко, повернувшись аж у V століття до нашої ери, коли у стародавньому Херсонесі, визначивши найгіршого, городяни відчиняли перед ним браму міста й “изгоняли прочь”. А ще в стародавній Греції “таких приговаривали к смерти”. Ще трохи - й пан Чекмезов підібрався б до часів інквізиції й тоді його жахалки стали б ще переконливішими. А так, позлословивши трохи убік “захмелевших от власти оккупантов”, він патетично закінчив: “Хорошее дело благородство, да уж больно редкое”.
Головний комуніст Василь Пархоменко розважав присутніх історіями часів вже нашої ери, правда, інших континентів: “...Когда миссионеры приходили к туземцам, они старались жить по их законам...» Говорячи про туземців, він, здається, мав на увазі депутатів, бо референдум ініціювала міськрада, а не городяни.
Депутат Бєлік промовляв голосом Левітана, запрошеного на панахиду: «Товарищи, мы сегодня прощаемся с командой Куницына...».
Депутат Сальников намагався переконати колег у деструктивності рішення, натякаючи на задум політтехнологів. Зупинити присутніх ще спробувала депутат Л. Столярова, та все марно. «Аннушка уже пролила масло...» - сказав би з приводу ситуації М. Булгаков. Таємне голосування про депутатську недовіру мало відбуватися за межами сесійної зали, в одному з кабінетів міськради, де були встановлені урни для бюлетенів.
Стомившись в очікуванні фіналу, наш брат журналіст вирішив податися на вулицю за ковтком свіжого повітря й наштовхнувся на ще одну досить кумедну річ: двері міськради були закладені засувом, що нагадував залізничну шпалу. Чергові повідомили, що лише виконували розпорядження керівництва. Причина закладених дверей поки що невідома нікому. Злі язики мовлять, що задля збереження депутатського кворуму.
Отримавши повідомлення про недовіру, В. Казарін зібрав журналістів на прес-конференцію, де окреслив досить невеселі перспективи, що очікують місто вже за кілька днів. Рішенням Кабміну припинені аукціони на оренду землі. Перегляд бюджету держави також затримується на невизначений термін. Підприємство, що забезпечує місто водою, вимагає погашення боргу. Можна було б піти минулорічним шляхом, взявши кредит під заставу будівлі «Севводоканалу», але депутати не хочуть відкрити кредитну лінію. Через такі обставини з 1 червня може статися, що місто отримуватиме холодну воду два рази на день, зранку й увечері, з тривалістю подачі – по півтори години. Про гарячу воду взагалі не йдеться. (А як же було зручно, коли й восени, і взимку, й навесні в оселі севастопольців подавалася гаряча вода. Третє тисячоліття за вікном. Люди добрі! Хіба можна терпіти такі приниження, як відсутність гарячої води в будинках чи ще гірше – надходження холодної - по півтори години двічі на добу?).
Хто б нагадав нашим депутатам, що зі стародавніх часів варто було б згадувати не лише карні методи, а ще й достойні звичаї, коли римські сенатори дбали про здоров’я нації. Тоді культура народу вимірювалася кількістю літрів води, використовуваної на душу населення. А в містах будувалися численні лазні, де простий люд міг митися безкоштовно. Таким чином правителі тих часів завойовували прихильність плебсу. Це теж схоже на політтехнології, але вони набагато достойніші, ніж зараз.
У Севастополі сьогодні залишилася одна єдина лазня поблизу зупинки Малахов Курган, відвідати яку городянин може хоч би за помірну плату. Соромно за сьогоднішню владу, що чубиться на очах цілого міста, замість того, аби дати людям найнеобхідніше – змогу дотриматися гігієни. Звичайно ж, побудова лазень – справа трохи прозаїчніша за реконструкцію Приморського бульвару. Але, думається, – не менш достойна.
На позаплановій прес-конференції В.Казаріна журналісти змогли дізнатися ще чимало причин та деталей непримиримої ворожнечі двох гілок влади. Серед повідомлень була й новина: терпець виконавчої влади урвався. Керівництво держадміністрації через ВР України розпочинає процедуру розпуску міськради нинішнього скликання. Фактажу для такої процедури вже більш ніж достатньо. Чого варті тільки понад 60 рішень, опротестованих прокуратурою, скасованих судами Севастополя, Сімферополя та Верховним Судом України. «Нельзя превращать Севастополь в тотальное поле боя», - з болем скаржиться журналістам Володимир Казарін.
Й справді, не можна, але вже перетворили, дочубилися до краю. Такі вони - гримаси нашої демократії. Їх треба пережити й, по можливості, пережити достойно.
Лідія Степко.
м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 30.05.2008 > Тема "З потоку життя"