16 травня минуло 135 рок╕в в╕д дня народження Павла Петровича Скоропадського (1873-1945), укра╖нського державного ╕ пол╕тичного д╕яча, во╓начальника, гетьмана Укра╖ни (1918). За твердженням багатьох досл╕дник╕в, Бог ╕ Укра╖на - найвищ╕ ╕деали останнього гетьмана Укра╖ни Павла Скоропадського. Цим ╕деалам в╕н прагнув бути в╕рним до к╕нця свого життя. Народився Павло Петрович Скоропадський16 травня 1873 року у н╕мецькому м╕ст╕ В╕сбаден╕. Дитинство пров╕в у родовому ма╓тку в Тростянц╕ на Полтавщин╕ (тепер - Сумська область). У юнацькому в╕ц╕ здобув блискучу ╓вропейську осв╕ту. За давньою с╕мейною традиц╕╓ю став в╕йськовим. Брав участь у рос╕йсько-японськ╕й в╕йн╕. 1905 року цар Микола ╤╤ призначив його, уже полковника, сво╖м фл╕гель-ад’ютантом. У Перш╕й св╕тов╕й в╕йн╕ нагороджений Георг╕╖вським хрестом. П╕сля Лютнево╖ революц╕╖ в Рос╕╖ генерал-лейтенант Скоропадський одним ╕з перших укра╖н╕зував св╕й 34-й корпус, який перетворився на 1-й Укра╖нський. У с╕чн╕ 1918-го б╕льшовики взяли Ки╖в. Центральна Рада, що доти не дбала про власн╕ збройн╕ сили, звернулася по допомогу до Н╕меччини й Австро-Угорщини. Н╕мецький кайзер вислав до Ки╓ва арм╕йський корпус. За його п╕дтримки Рада повернулася до столиц╕. Узяла курс на соц╕ал╕зац╕ю та боротьбу з великими землевласниками - майже те саме, що робили б╕льшовики. Скоропадський п╕шов в опозиц╕ю. 29 кв╕тня на Всеукра╖нському з’╖зд╕ хл╕бороб╕в його проголосили гетьманом Укра╖нсько╖ Держави, закликавши «врятувати Укра╖ну в╕д хаосу ╕ беззаконня». Того ж дня в╕н разом ╕з приб╕чниками оголосив про встановлення «Укра╖нсько╖ Держави» (на в╕дм╕ну в╕д «Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки» Центрально╖ Ради). Тобто в Укра╖н╕ в╕дбувся державний переворот. У «Грамот╕ до всього укра╖нського народу», яку оголосив гетьман, говорилося: «Як в╕рний син Укра╖ни, я вир╕шив узяти на себе тимчасово всю повноту влади. Ц╕╓ю грамотою я оголошую себе Гетьманом ус╕╓╖ Укра╖ни». Правив Павло Скоропадський з 29 кв╕тня до 14 грудня 1918 року. Проте за такий короткий пер╕од гетьманат мав неабияк╕ здобутки як на зовн╕шн╕й арен╕, так ╕ на теренах р╕дно╖ земл╕. Уряд Скоропадського встановив дипломатичн╕ стосунки з 12 кра╖нами, у той час як Центральна Рада - лише з трьома, здобув визнання й дом╕гся п╕дписання перемир’я з Радянською Рос╕╓ю (12 червня 1918 року). За якихось к╕лька м╕сяц╕в в Укра╖н╕ було в╕дновлено д╕йовий адм╕н╕стративний апарат. Як стверджують досл╕дники д╕яльност╕ гетьмана, корупц╕╖ в оточенн╕ Скоропадського не було! За час╕в його правл╕ння прийнято 400 законодавчих акт╕в ╕з наведення ладу в держав╕, зокрема приборкано анарх╕ю й прояви б╕льшовизму. В числ╕ цих акт╕в - проект земельно╖ реформи, якою передбачалося закуп╕влю державою в╕д землевласник╕в зайво╖ земл╕ та продаж ╖╖ за пом╕ркованими ц╕нами малоземельним селянам. За гетьманування П. Скоропадського було упорядковано ф╕нанси, утворено найвищий орган судочинства - Сенат, засновано державн╕ ун╕верситети у Ки╓в╕ й Кам’янц╕-Под╕льському, розбудовано шк╕льництво, утворено Укра╖нську Академ╕ю наук у Ки╓в╕, Укра╖нський нац╕ональний музей, Укра╖нську нац╕ональну б╕бл╕отеку, Державний нац╕ональний театр, започатковано багато ╕нших добрих справ. ”Це була доба орган╕зац╕╖ Укра╖нсько╖ Держави не кустарним способом, як було доти, а методами чисто державними”, - писав ╕сторик Дмитро Дорошенко, який був м╕н╕стром закордонних справ за правл╕ння Скоропадського. Водночас гетьман сво╖ми р╕зкими д╕ями проти опозиц╕╖, залежн╕стю в╕д н╕мц╕в ╕ залученням до державного управл╕ння велико╖ к╕лькост╕ представник╕в рос╕йсько╖ царсько╖ верх╕вки та член╕в рос╕йсько╖ парт╕╖ кадет╕в поступово викликав опозиц╕йний рух, п╕дсилений рядом непопулярних заход╕в в економ╕ц╕, зокрема так званими «каральними експедиц╕ями» щодо селян, як╕ в╕д╕брали ран╕ше землю у пом╕щик╕в. З часом виник координац╕йний осередок опозиц╕╖, названий Укра╖нським народним державним союзом, який очолив В. Винниченко. Антигетьманський курс узяла й ╕нша впливова орган╕зац╕я - Всеукра╖нський земський союз на чол╕ з С. Петлюрою. Саме ц╕ групи п╕дн╕мали повстання проти Скоропадського. Ситуац╕я загострилася, коли ╕з зак╕нченням Першо╖ св╕тово╖ в╕йни австро-н╕мецьк╕ в╕йська мусили залишити Укра╖ну. Держави-переможниц╕ наполягали на в╕дновленн╕ ╓дино╖ й непод╕льно╖ Рос╕╖. Скоропадський намагався знайти компром╕с ╕з ними, ╕з рос╕йським Б╕лим рухом, але марно. Тепер невдоволення гетьманом висловлювали вс╕ - ╕ нац╕онально ор╕╓нтован╕ соц╕ал╕сти, ╕ пророс╕йськ╕ консервативн╕ кола, ╕ б╕льшовики. ”Перед тим як брати владу до сво╖х рук, я не мав людей, з якими б порозум╕вся, як╕ б под╕ляли мо╖ переконання, як╕ б дов╕ряли мен╕, а я ц╕лком ╖м”, - з╕знавався в╕н згодом. Уже в липн╕ 1918-го гетьман у розпач╕ запитував: ”Ну, де ╓ т╕ укра╖нц╕? Ну дайте ╖х мен╕! Таких, як мен╕ треба, з якими я м╕г би говорити й працювати! Де вони ╓?” Намагання Скоропадського зменшити оп╕р опозиц╕╖ запевненнями про незалежн╕сть Укра╖нсько╖ Держави не ув╕нчалися усп╕хом, вс╕ неполадки привели Скоропадського до федерац╕╖ з майбутньою Рос╕╓ю. Це прискорило антигетьманське повстання, яке зак╕нчилося перемогою Директор╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки. Павло Скоропадський зр╕кся влади ╕ ви╖хав до Швейцар╕╖, пот╕м - до Н╕меччини. Перебував поблизу Берл╕на. В ем╕грац╕╖ Павло Скоропадський очолив Гетьманський рух у сп╕впрац╕ з В. Липинським, Д. Дорошенком та ╕ншими. В╕в активну громадську д╕яльн╕сть. Часом у родин╕ Скоропадських знаходили притулок чи оп╕ку колишн╕ пол╕тики й в╕йськовики УНР та гетьманату, поодинок╕ укра╖нськ╕ ╕нтел╕генти, колишн╕ С╕чов╕ Стр╕льц╕, пол╕тичн╕ б╕женц╕ - нац╕онал╕сти з Галичини, патр╕оти з Карпатсько╖ Укра╖ни тощо. 1925-го за ╕н╕ц╕ативи Павла Скоропадського при Берл╕нському ун╕верситет╕ в╕дкрився Укра╖нський науковий ╕нститут. В╕н користувався величезним авторитетом у св╕т╕, зокрема у в╕йськово-аристократичних колах Н╕меччини. Перед його появою в берл╕нському клуб╕ для найвищих в╕йськових чин╕в швейцар виголошував: «Панове, прошу встати! Його ясновельможн╕сть гетьман Укра╖ни Павло Скоропадський!» П╕сля приходу Г╕тлера Павло Скоропадський намагався в╕дстоювати перед новою владою ╕нтереси укра╖нц╕в. Сл╕д зазначити, що дружина гетьмана - Олександра (дочка царського генерал-ад’ютанта Дурново й княжни Кочубе╖вни), ус╕ ╖хн╕ д╕ти - Мар╕я, ╢лисавета, Данило, кр╕м хворого Петра, а згодом наймолодша Олена (Скоропадська-Отт) - жертовно й самов╕ддано працювали на укра╖нську справу. Ж╕нки-аристократки працювали в орган╕зованих ними садочках, влаштовували благод╕йн╕ акц╕╖ серед н╕мецьких багат╕╖в з метою збирання харч╕в та одягу для укра╖нських д╕тей, брали оп╕ку над одинокими матерями, колишн╕ми ост╕вськими д╕вчатами, насильно вивезеними до Н╕меччини. П╕д к╕нець Друго╖ св╕тово╖ в╕йни П. Скоропадський спробував ви╖хати до зах╕дно╖ окупац╕йно╖ зони, але його потяг потрапив п╕д бомбардування англо-американських в╕йськ, Скоропадського було смертельно поранено. Помер колишн╕й гетьман 26 кв╕тня 1945 року ╕ був похований у сел╕ Меттен. П╕зн╕ше домовину було перевезено до В╕сбадена. У ряд╕ публ╕кац╕й про останнього гетьмана Укра╖ни вказу╓ться на т╕ помилки, яких в╕н припускався. Вони справд╕ були. ╤ досить серйозн╕. Вт╕м ця осв╕чена талановита людина за короткий пер╕од свого гетьманства робила все, що могла, для того, щоб Укра╖на стала сильною самост╕йною державою. ...Володимир Вернадський - перший президент засновано╖ Скоропадським Укра╖нсько╖ академ╕╖ наук - записав розмову м╕н╕стра осв╕ти Василенка з гетьманом. Той спитав, чи в╕рить Василенко в повну самост╕йн╕сть Укра╖ни. М╕н╕стр в╕дпов╕в, що н╕. Скоропадський сказав: ”Але ви мусите д╕яти так, н╕би Укра╖на ╓ самост╕йною державою!” Це н╕би був наказ: не в╕риш, але мусиш розбудовувати таку державу. П╕дготувала Людмила В╤КТОРОВА. (УКР╤НФОРМ).
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
