Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2008 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#23 за 06.06.2008
КРА╥НИ ВТРАЧАЮТЬ СВОЮ ДЕРЖАВН╤СТЬ НЕ ЛИШЕ ТОД╤, КОЛИ ╥Х ОКУПУЮТЬ ЧУЖ╤ В╤ЙСЬКА...

ТОЧКА ЗОРУ

ВНУТР╤ШН╤ ТА ЗОВН╤ШН╤ ЧИННИКИ ЗАГРОЗИ НЕЗАЛЕЖНОСТ╤ ТА ТЕРИТОР╤АЛЬН╤Й Ц╤Л╤СНОСТ╤ УКРА╥НИ
(Продовження.Поч. у №22).

Блокування вс╕х альтернативних джерел газо- та нафтопостачання, яке упродовж 17 рок╕в незалежност╕ Укра╖ни з болем спостер╕гають укра╖нськ╕ громадяни, на наше тверде переконання, також ╓ складовою частиною утримання нашо╖ держави на рос╕йськ╕й енергетичн╕й голц╕. Малопатр╕отична укра╖нська влада за вс╕ ц╕ роки майже н╕чого не зробила н╕ для ефективного енергозбереження, н╕ для постачання держави з ╕нших джерел зр╕дженого газу, н╕ для розвитку власного видобувного нафтогазового комплексу. Багатющ╕ родовища нафти та газу на шельф╕ Азовського та Чорного мор╕в практично лишаються малоосво╓ними. Як зазначають фах╕вц╕, саме через наявн╕сть на укра╖нськ╕й територ╕╖ величезних запас╕в нафти та газу Рос╕я вс╕ляко затягу╓ процес дел╕м╕тац╕╖ м╕ждержавних кордон╕в в Азовському мор╕, а Укра╖н╕ п╕дкида╓ться ╕дея сп╕льного використання його акватор╕╖.
Передання урядом Януковича (в останн╕ дн╕ перебування його при влад╕) в довгострокову оренду к╕лькох десятк╕в тисяч квадратних к╕лометр╕в територ╕╖ Чорноморського шельфу як╕йсь сумн╕вн╕ компан╕╖ «Венко» позбавля╓ Укра╖ну енергетичних перспектив ╕ ставить ц╕лу низку юридично правових питань. Принципова позиц╕я Прем’╓р-м╕н╕стра Юл╕╖ Тимошенко щодо позбавлення компан╕╖ л╕ценз╕╖ та звернення до арб╕тражних м╕жнародних ╕нституц╕й вселя╓ над╕ю, що Укра╖на поверне соб╕ цю стратег╕чну територ╕ю ╕ хоч у майбутньому забезпечить свою енергетичну незалежн╕сть. Заслуговують високо╖ оц╕нки ╕н╕ц╕ативи Президента Укра╖ни В╕ктора Ющенка щодо диверсиф╕кац╕╖ постачання енергоресурс╕в з Касп╕йського рег╕ону та повноц╕нного використання експлуатац╕╖ нафтопроводу Одеса - Броди та буд╕вництва в Укра╖н╕ потужного азербайджанського нафтопереробного заводу. Зазначен╕ стратег╕чн╕ плани значною м╕рою забезпечать енергетичну безпеку Укра╖ни. До осво╓ння багатющих родовищ газу на шельф╕ Азовського та Чорного мор╕в потр╕бно також вир╕шити питання щодо постачання зр╕дженого газу. Саме таким шляхом п╕шли ╕ндустр╕ально розвинен╕ Япон╕я та П╕вденна Корея.
Виклика╓ подив також байдуж╕сть державних чиновник╕в, як╕ в╕дпов╕дають за енергетичну безпеку Укра╖ни, до осво╓ння старих нафтових свердловин у Прикарпатт╕. Нафта, яку там можна черпати як воду з криниц╕, у деяких районах забрудню╓ величезн╕ земельн╕ масиви ╕ ╓ еколог╕чно загрозливою для всього Прикарпатського рег╕ону.
Шантаж рос╕йських нафтогазових ол╕гарх╕в та енергетичну залежн╕сть в╕д Рос╕╖ можна подолати лише розвиваючи альтернативн╕ джерела постачання енергоресурс╕в.
Укра╖на в останн╕ роки ста╓ головним постачальником для ╢вропи р╕паку для виготовлення б╕опалива. Проте нав╕ть розраховано╖ на далеку перспективу власно╖ програми «Б╕одизель» держава не ма╓. У той же час б╕опаливо та ╕нш╕ альтернативн╕ джерела енерг╕╖ вже сьогодн╕ широко використовують майже вс╕ ╕ндустр╕альн╕ кра╖ни св╕ту. Нин╕шня влада в Укра╖н╕, як╕й народ ще раз дов╕рив не лише свою долю, а й майбутн╓ д╕тей ╕ онук╕в, врешт╕-решт ма╓ усв╕домити, що суверен╕тет держави може над╕йно забезпечити т╕льки енергетична незалежн╕сть.
За нин╕шн╕х умов кра╖ни втрачають свою державн╕сть не лише тод╕, коли ╖х окупують чуж╕ в╕йська, а й тод╕, коли вони позбавляються важливого впливу на розвиток власно╖ економ╕ки. Через в╕дсутн╕сть розуму та патр╕отизму у неукра╖нського чиновництва Укра╖на з кожним днем все б╕льше ╕ масштабн╕ше втрача╓ контроль над стратег╕чними галузями економ╕ки ╕ ста╓ заручником ╕нтерес╕в ╕нших кра╖н. Залиша╓ться продати ╕ноземцям не лише в╕тчизнян╕ порти, автомоб╕льн╕ дороги, зал╕зничн╕ маг╕страл╕, водн╕ ресурси, пов╕тряний прост╕р над Укра╖ною та атомну енергетику, митну та прикордонну служби, ╕, мабуть, укра╖нську арм╕ю ╕ м╕л╕ц╕ю; врешт╕-решт всю прав╕чну укра╖нську землю. То чи не краще нам докор╕нно зм╕нити неукра╖нську владу разом з л╕вими та правими ол╕гарх╕чними кланами?!
Перманентн╕ м’ясо-молочн╕, цукров╕, сталепрокатн╕ в╕йни, як╕ вряди-годи Рос╕я оголошу╓ сво╖м колишн╕м колон╕ям, теж переконливо доводять, що торг╕вля, як ╕ енергопостачання, мають бути багатовекторними. Будемо спод╕ватися, що входження Укра╖ни до СОТ позбавить нашу державу монопольно╖ свавол╕ нашо╖ сус╕дки.
Варто пам’ятати, що незалежн╕сть можна вельми легко втратити за в╕дсутност╕ ╓дност╕ ╕ порозум╕ння всередин╕ сусп╕льства. Не консол╕дована ╕ не об’╓днана нац╕ональною ╕де╓ю нац╕я приречена бути бездержавною прислужницею у чужих кра╖н-завойовник╕в та ╕нших народ╕в.
Стратег╕чна л╕н╕я Рос╕╖ щодо Укра╖ни в ус╕ часи вибудовувалася так, аби територ╕ально розчленувати нашу кра╖ну та роз’╓днати ╖╖ народ. Зазначена доктрина була ╕ лиша╓ться головною дом╕нантою ╖╖ зовн╕шньо╖ пол╕тики. Саме через в╕дсутн╕сть ╓дност╕ та порозум╕ння серед в╕йськово-пол╕тично╖ ел╕ти у ХV╤╤╤ стол╕тт╕ не вдалося зберегти могутню козацьку республ╕ку, вибудувану визначним державним та пол╕тичним д╕ячем Богданом Хмельницьким. Тод╕ не без активно╖ участ╕ Москви в╕дбулося розчленування Укра╖ни на Л╕вобережну ╕ Правобережну.
Нам╕рам гетьмана ╤вана Мазепи вирватися з московського рабства ╕ збудувати самост╕йну державу також не судилося збутися, бо його не п╕дтримала значна частина козацько╖ старшини, обласкана московським царем, що й спричинило поразку Укра╖ни п╕д Полтавою.
Через брак нац╕онально╖ ╓дност╕ не лише у сусп╕льств╕, а перш за все через нер╕шуч╕сть, внутр╕шн╕ чвари та незгоди у середовищ╕ тогочасних керманич╕в УНР, чим досить усп╕шно скористалися самопроголошен╕ кремл╕вськ╕ вожд╕, Укра╖на також втратила ун╕кальний ╕сторичний шанс на побудову незалежност╕ держави, який з’явився на початку ХХ стол╕ття.
Щось под╕бне в╕дбува╓ться й нин╕, коли приведен╕ народом до влади демократична коал╕ц╕я та Президент спрямовують сво╖ зусилля не на розбудову ╕ зм╕цнення Незалежно╖ Укра╖ни, а на з’ясування стосунк╕в та безглузду боротьбу м╕ж собою.
На тл╕ розбрату у вищих ешелонах влади, стагнац╕╖ економ╕ки, зубож╕ння населення мудр╕ заруб╕жн╕ пол╕ттехнологи та пол╕тичн╕ авантюристи п╕дкидають у розбурхане укра╖нське сусп╕льство сепаратистськ╕ та федерал╕зац╕йн╕ прожекти, нав’язують Укра╖н╕ ╕де╖ про другу державну та рег╕ональн╕ мови, про парламентську республ╕ку.
Майже двадцятил╕тн╕й досв╕д ╕снування кримсько╖ автоном╕╖ переконливо доводить, що автоном╕зац╕я територ╕й або федерал╕зац╕я укра╖нських земель – це перший громадсько-нестаб╕льний крок до втрати незалежност╕ ╕ розчленування Укра╖ни. З’╖зди сепаратист╕в у С╕верськодонецьку, проведен╕ у 2005 та 2008 роках показують, що в умовах пол╕тично╖ нестаб╕льност╕ противники укра╖нсько╖ незалежност╕ завжди витягають на св╕т Божий жупели федерал╕зму та сепаратизму.
Прикра помилка нац╕онал-патр╕отичних сил, як╕ через компром╕с з пророс╕йською комуно-шов╕н╕стичною «групою 239» новообраних депутат╕в у Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни першого скликання погодилась на створення кримсько╖ автоном╕╖ й донин╕ збурю╓ громадсько-пол╕тичну ситуац╕ю в кра╖н╕ ╕ лихоманить укра╖нське сусп╕льство. Б╕льш╕сть анал╕тик╕в зазнача╓, що це утворення ╓ м╕ною упов╕льнено╖ д╕╖. Внутр╕шн╕ сепаратистськ╕ та антиукра╖нськ╕ зовн╕шн╕ сили роблять все можливе, щоб ця зброя все-таки спрацювала.
Необх╕дно зазначити, що антиукра╖нськ╕ та антидержавницьк╕ прожекти, нав’язуванн╕ ззовн╕, взяли на озбро╓ння ╕ досить вм╕ло використовують певн╕ пол╕тичн╕ сили та пророс╕йськ╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖ у Криму та на сход╕ Укра╖ни. Вс╕ вони досить щедро п╕дживлюються противниками укра╖нсько╖ незалежност╕. На жаль, електоральне поле для руйн╕вно╖ д╕яльност╕ пророс╕йських та комуно-шов╕н╕стичних сил досить благодатне.
╤сторично так склалося, що за к╕лька стол╕ть колон╕ального рабства Укра╖на втратила не лише значну частину сво╓╖ прадавньо╖ територ╕╖, але й величезний етн╕чно-ресурсний та ╕нтелектуальний потенц╕ал.
Упродовж к╕лькох стол╕ть через лихол╕ття, утиски колон╕затор╕в, голод та економ╕чну скруту м╕льйони роботящого укра╖нського люду змушен╕ були покинути р╕дну землю. Не менше укра╖нц╕в загинуло або у братовбивчих в╕йнах, або захищаючи ╕нтереси окупац╕йних держав. Ще б╕льше наших земляк╕в стали жертвами б╕ло-червоного терору, стал╕нсько-бер╕╖вських репрес╕й, колектив╕зац╕╖, ╕ндустр╕ал╕зац╕╖ та голодомор╕в та «строек коммунизма».Тож за к╕лька стол╕ть Укра╖на значною м╕рою втратила св╕й волелюбний козацький генофонд та оп╕рно-╕нтелектульний потенц╕ал.
Ц╕леспрямована м╕грац╕йна пол╕тика, яку в ус╕ часи проводили царський та радянський режими, ╕ндустр╕ал╕зац╕я та м╕л╕таризац╕я значною м╕рою похитнула споконв╕чну моноетн╕чн╕сть Укра╖ни ╕ знекровили укра╖нську нац╕ю. Як засв╕дчують незаперечн╕ статистичн╕ дан╕, як╕ тривалий час ута╓мничувались в╕д народу, над укра╖нцями ╕мперська влада та тотал╕тарний комун╕стичний режим вчинили справжн╕й геноцид. Ц╕ два злочинн╕ режими знищили або асим╕лювали найб╕льш чисельний народ не лише Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, але й ╢вропи, дов╕вши його чисельн╕сть п╕сля громадянсько╖ в╕йни, колектив╕зац╕╖ та голодомор╕в до к╕лькох десятк╕в м╕льйон╕в. А п╕сля в╕йни, у як╕й постраждало найб╕льше укра╖нського люду, його ще «в╕дселекц╕онували» у в’язницях, концтаборах.
Прирощенням рос╕ян у с╕льськ╕й м╕сцевост╕ б╕льшовицьк╕ ком╕сари займалися ще з час╕в окупац╕╖ Укра╖ни у 1920-т╕ роки. А п╕сля страшного Голодомору 1933-го, який виморив укра╖нських селян, у хати щойно, зв╕льнен╕ в╕д труп╕в колишн╕х господар╕в, тисячами ешелон╕в завозили переселенц╕в з рос╕йсько╖ глибинки.
На укра╖нських теренах упродовж останн╕х двох стол╕ть з’явилося немало р╕зноплем╕нного люду. За радянсько╖ доби не лише у м╕стах, але й у с╕льськ╕й м╕сцевост╕ на П╕вдн╕ та Сход╕ Укра╖ни значно зросла питома вага рос╕йського населення. Зазвичай вс╕ колишн╕ в╕йськов╕, партапаратники, кадеб╕сти, охоронц╕ тюрем та наглядач╕ гулаг╕вських концтабор╕в ╕ колон╕й, отримавши пенс╕╖, намагалися ос╕сти у Криму, причорноморських м╕стах, у нижньому та середньому Придн╕пров’╖. Уражен╕ невил╕ковною хворобою комуно-шов╕н╕зму, рос╕йського мес╕ан╕зму та старшобратства вони та ╖хн╕ нащадки, десятки рок╕в живучи на наш╕й земл╕, й донин╕ не сприймають всерйоз н╕ Укра╖ну, н╕ укра╖нський народ, не вивчили ╕ з агресивною войовнич╕стю не хочуть вивчати укра╖нську мову та долучитися до укра╖нсько╖ культури ╕ творення Укра╖нсько╖ держави. Для б╕льшост╕ з них Укра╖на - це частина Рос╕╖, приваблива й комфортна територ╕я для життя, але н╕ в якому раз╕ не суверенна держава. Як заявив нещодавно один ╕з б╕снуватих л╕дер╕в рос╕йсько╖ орган╕зац╕╖ у Криму: «Мы русские люди, у нас нет ни малейшего желания интегрироваться в украинскую политическую нацию». На жаль, це не лише позиц╕я якогось одного знахабн╕лого пол╕тикана. Тако╖ думки дотриму╓ться ╕ значна частина представник╕в рос╕йсько╖ общини, як╕ упродовж к╕лькох стол╕ть мешкають в Укра╖н╕. Чи ж дослуха╓ться ця частина укра╖нського соц╕уму до заклик╕в Президента Укра╖ни об’╓днати вс╕х громадян для вир╕шення найголовн╕шо╖ мети - творення монол╕тно╖ нац╕╖ та м╕цно╖ демократично╖ держави. Без тако╖ ╓дност╕ та консол╕дац╕╖ сусп╕льства збудувати Укра╖нську державу ╕ зберегти ╖╖ незалежн╕сть, мабуть, буде досить важким завданням. Якщо б така заява пролунала у будь-як╕й цив╕л╕зован╕й держав╕ св╕ту, то такого б недоброзичливця позбавили громадянства ╕ у той же день депортували б з кра╖ни. Адже десятки м╕льйон╕в американських громадян - вих╕дц╕ з кра╖н р╕зних континент╕в св╕ту, не втрачаючи сво╓╖ нац╕онально╖ ╕дентичност╕, пишаються тим, що вони ╓ складовою частиною американсько╖ пол╕тично╖ нац╕╖. Так само поводяться ╕ м╕льйони прибульц╕в до Велико╖ Британ╕╖, Франц╕╖, Н╕меччини ╕ будь-яко╖ кра╖ни св╕ту.
Певна ж частина рос╕ян, як╕ десятил╕ттями мешкають в Укра╖н╕, чомусь вважають себе ун╕кальним винятком ╕з загальносв╕тових правил. Саме така категор╕я байдужих до Укра╖ни людей ╓ електоральною базою для пророс╕йських пол╕тичних та комуно-шов╕н╕стичних парт╕й, як╕, користуючись демократичними здобутками Помаранчево╖ революц╕╖, пишно розкв╕тають на укра╖нському пол╕тичному тл╕. До ц╕╓╖ категор╕╖ населення особливо в Криму, на П╕вдн╕ та Сход╕ Укра╖ни долуча╓ться також немала частина укра╖нського зрос╕йщеного люду. У кожного з них був св╕й шлях денац╕онал╕зац╕╖. Багато переселенц╕в з Укра╖ни, в╕д╕рван╕ в╕д нац╕ональних корен╕в ╕ позбавлен╕ р╕дно╖ школи, стали етн╕чним перекотиполем. Оск╕льки житт╓в╕ в╕три за радянсько╖ доби в╕яли все у рос╕йський б╕к, то ус╕х ╖х прибило до московських п╕двор╕ть. Декого з наших землячк╕в свого часу влада прив’язала до кер╕вного корита, п╕дгодували чиновницькими або компарт╕йними пайками та грошовими конвертами, ╕ вони, маючи козацьк╕ пр╕звища, були перетворен╕ системою у послужливих козачк╕в. Немало серед поборник╕в рос╕йсько╖ ╕де╖ у Криму ╕ бомжуючих суб’╓кт╕в. Це найактивн╕ший ╕ найб╕льш стаб╕льний електорат пророс╕йських парт╕й ╕ нев╕д’╓мна складова багатьох антиукра╖нських пророс╕йських та антидержавницьких орган╕зац╕й. Справа д╕йшла нав╕ть до легал╕зац╕╖ во╓н╕зованих формувань, як╕ д╕ють п╕д прикриттям вс╕ляких «казачьих союзов и объединений». Ц╕ бандформування завжди присутн╕ ╕ беруть активну участь в ус╕х антиукра╖нських ╕ антитатарських акц╕ях. Вони ╓ генераторами м╕жнац╕ональних конфл╕кт╕в та м╕жетн╕чно╖ напруги у кримському сусп╕льств╕. Саме ╖хн╕ пров╕дники, вм╕ло використовуючи вади укра╖нського законодавства та демократичн╕ здобутки Помаранчево╖ революц╕╖, ц╕лком легально ╕ в╕дкрито проводять в╕дверту антиукра╖нську пол╕тику. На жаль, безкарними лишаються не лише антидержавницьк╕ д╕йства та провокац╕╖ член╕в таких орган╕зац╕й ╕ антиукра╖нських угруповань, а й в╕дверта антиукра╖нська позиц╕я багатьох оф╕ц╕йних ос╕б, як╕ перебувають у коридорах кримсько╖ влади. Образи на адресу Укра╖нсько╖ держави, ╖╖ Президента та демократичного уряду Укра╖ни лунають не лише на екстрем╕стських зборищах м╕сцевих б╕снуватих з пророс╕йських парт╕й та комуно-шов╕н╕стичних орган╕зац╕й. Зазначен╕ д╕йства стали звичайним явищем у ст╕нах так званого кримського парламенту, телепрограмах, на стор╕нках кримських ЗМ╤. Деяк╕ ж члени Презид╕╖ Верховно╖ Ради автоном╕╖ взагал╕ спец╕ал╕зуються на нагн╕танн╕ та розпалюванн╕ укра╖ноненависництва ╕ татарофоб╕╖, пост╕йно ╕ в╕дверто демонструють в╕дразу до нин╕шнього Президента держави, його указ╕в та урядових р╕шень у гуман╕тарн╕й сфер╕.
Величезну п╕дтримку м╕сцевим сепаратистам та вс╕ляк╕й шов╕н╕стичн╕й шпан╕ надають ╕ л╕дери узаконених в╕дверто антиукра╖нських парт╕й та орган╕зац╕й. Протистояння у кримському сусп╕льств╕ завжди зроста╓ тод╕, коли на п╕востр╕в прибувають московськ╕ радикали, рег╕ональн╕ яструби на кшталт симоненк╕в та в╕тренк╕в. В╕дчуваючи свою непопулярн╕сть в ╕нших областях Укра╖ни, вони, як правило, в╕дточують сво╖ антиукра╖нськ╕ ╕кла у Криму та на Сход╕ Укра╖ни.
Нав╕ть перес╕чному мешканцю Криму, якому набридло пол╕тиканство м╕сцевих чиновник╕в, кида╓ться в око ч╕тка скоординован╕сть та дивовижна синхрон╕зац╕я антиукра╖нських в╕янь Кремля з актив╕зац╕╓ю д╕яльност╕ кримських комуно-шов╕н╕стичних парт╕йних осередк╕в та пророс╕йських орган╕зац╕й. Т╕льки хтось в кремл╕вських владних коридорах або хтось з войовничих рос╕йських парт╕йних л╕дер╕в розпочина╓ шельмувати укра╖нського Президента за його державницьк╕ ╕н╕ц╕ативи стосовно реаб╕л╕тац╕╖ та визнання во╖н╕в ОУН-УПА або з вшанування жертв пол╕тичних репрес╕й, як вс╕ пророс╕йськ╕ парт╕╖ та комуно-шов╕н╕стичн╕ орган╕зац╕╖ та ╖хн╕ численн╕ представники у владних структурах автоном╕╖ зд╕ймають шалений галас ╕ чинять спротив реал╕зац╕╖ указ╕в Президента та урядових р╕шень.
Петро С╤ЧЕСЛАВСЬКИЙ, пол╕толог.
Фото Олекс╕я Носаненка.

(Зак╕нчення в наступному номер╕).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2008 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5978

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков