Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#23 за 06.06.2008
ДЛЯ ВАС, ЗАВЗЯТ╤ ЮНАКИ

ДЖЕРЕЛА
У травн╕ – 64 роки в╕д дня написання в╕рша «Люб╕ть Укра╖ну» В. Сосюри.
27 кв╕тня 2008 р. минуло 104 роки в╕д дня смерт╕ Михайла Старицького - поета, який в╕д╕грав велику роль у творч╕й ╕ житт╓в╕й дол╕ Володимира Сосюри.
Ц╕ визначн╕ д╕яч╕ укра╖нсько╖ культури жили в р╕зн╕ часи й творили за р╕зних сусп╕льних обставин, проте вони дуже близьк╕ за духом...

ДЛЯ ВАС, ЗАВЗЯТ╤ ЮНАКИ
В. Сосюра був ще зовс╕м маленьким хлопчиком, коли М. Старицький завершував св╕й житт╓вий шлях. ╤ то був шлях дивовижно потужно╖ прац╕ поета, проза╖ка, драматурга, перекладача, видавця, орган╕затора укра╖нського театру, громадського д╕яча - прац╕, спрямовано╖ на одне: виховання, плекання ╕ гарантування нац╕онально╖ ╕де╖ укра╖нц╕в. Блискуче знання ╕стор╕╖ Укра╖ни, побуту, народних характер╕в дозволили йому в сво╖х творах говорити про укра╖нц╕в як про нац╕ю ╕ захищати ╖╖ в╕д рабства в к╕нц╕ XIX стол╕ття.

На прю! Без ляку ╕ знев╕ри
За правду, волю, за наш край!
Перелили вже бузув╕ри
Скорботи чашу через край...

У час Укра╖нсько╖ революц╕╖ 1917 - 1920 рр., у пориваннях Укра╖ни до незалежност╕ ц╕ заклики М. Старицького н╕би здобули нове життя.
В╕домо, що В. Сосюра добров╕льно записався у 3-й петлюр╕вський гайдамацький полк отамана Волоха. Вл╕тку 1919 р., як «нац╕онально св╕домий», в╕н потрапля╓ до петлюр╕всько╖ в╕йськово╖ школи. Школа називалася «юнацькою», слухач╕ - «юнаками». Навчально-виховний процес мав виразний нац╕онал-патр╕отичний характер. Дух укра╖нства в арм╕╖ та в школ╕ був вир╕шальним у формуванн╕ ╕дейно-сусп╕льних погляд╕в молодого Володимира.
Коли арм╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки на фронт╕ стало скрутно, С. Петлюра наказав кинути проти червоних юнацьку школу. Юнаки зв╕льнили Проскур╕в, ╕ м╕сцева газета присвятила ╖м номер, де, зокрема, вм╕стила уривок ╕з в╕рша
М. Старицького «До молод╕». В автоб╕ограф╕чному роман╕ «Третя Рота» В. Сосюра, згадуючи той час, циту╓ рядки, як╕ справили на нього незабутн╓ враження:

На вас, завзят╕ юнаки,
Борц╕ за щастя Укра╖ни,
Кладу найкращ╕╖ думки,
Мо╖ спод╕ванки ╓дин╕.
Най кат жене, а ви люб╕ть
Свою окрадену родину!
За не╖ сили до загину
╤ нав╕ть душу полож╕ть...

╤ чудно, коли я йшов у б╕й на червоних, то в мене н╕якого ентуз╕азму не було, а тут було щось на нього под╕бне...» Той ентуз╕азм, зрозум╕ло, викликався передус╕м патр╕отичним спрямуванням в╕рша. Щось душевно-трепетне не т╕льки вв╕йшло в серце В. Сосюри - воно поселилося там назавжди.
Заклик М. Старицького до завзятц╕в-юнак╕в був сп╕взвучний нац╕онально-визвольн╕й ╕де╖ часу. За багато стол╕ть п╕днев╕льного ╕снування вона вперше об’╓днала укра╖нц╕в на боротьбу за власну незалежну соборну Укра╖ну. Було створено перший нац╕ональний уряд. Зароджувалися форми самоврядування. Незалежн╕сть Укра╖нсько╖ Республ╕ки захищали арм╕я ╕ численн╕ загони батьк╕в-отаман╕в майже в ус╕х рег╕онах Укра╖ни.
Тим часом б╕льшовицька жовтнева революц╕я в Рос╕╖ поширювалася. В╕дбулася ╖╖ ескалац╕я ╕ в Укра╖ну. Укра╖нська революц╕я була придушена.
В. Сосюра, який збро╓ю ╕ пером служив укра╖нськ╕й революц╕╖, пережив велику душевну кризу. Поет н╕би й змирився з цим, та водночас ще тривалий час жив у атмосфер╕ укра╖нського повстання ╕ бачив себе серед тих, хто п╕шов ланами («в╕тер мотав шлики»). ╤ хоч як╕ манлив╕ були комун╕вськ╕ гасла, а йому ввижалися «повстання зор╕ запашн╕», «повстанц╕в закв╕тчан╕ лани»...
Вдруге «стр╕лися» поети п╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни 1941 - 1945 рр., коли знову постало питання: бути Укра╖н╕ чи не бути. Доля ╖╖ вир╕шувалася на двох фронтах: на фронт╕ бойових д╕й ╕ на фронт╕ м╕жнародно╖ пол╕тики. Стал╕н, Москва добре знали ситуац╕ю в Укра╖н╕ й довкола Укра╖ни. Вони боялися ╖╖. «Вождь народ╕в» виношу╓ плани дискредитац╕╖ укра╖нсько╖ нац╕╖. В╕н, схоже, «л╕пить» образ нац╕╖ зрадливо╖, занепало╖, другорядно╖. Пропагандистське в╕яло старанно роздмухувало антиукра╖нськ╕ настро╖.
Щоб ефект «викриття» був доказов╕шим та конкретн╕шим, Москва в 1944 р. береться за всесв╕тньо в╕домого укра╖нця Олександра Довженка й розпина╓ його за нац╕онал╕зм, пом╕чений вождем у к╕носценар╕╖ «Укра╖на в огн╕», виводить митця з ус╕х орган╕в, де в╕н або головував, або був членом, забороня╓ друкувати його твори.
В. Сосюра в цей час просува╓ться з фронтом по зв╕льнен╕й земл╕ Укра╖ни й рад╕╓, що в╕н у лавах звитяжц╕в. Усього через три м╕сяц╕ п╕сля пол╕тичного суду над Довженком в╕н пише в╕рш «Люб╕ть Укра╖ну», перейнятий зовс╕м не фронтовими враженнями. Ус╕м сво╖м ╕дейно-естетичним спрямуванням, духом ця поез╕я заперечу╓ наклепи на Укра╖ну, ╖╖ ╕стор╕ю, культуру, мову. Заперечу╓ занепад, зрадлив╕сть. Поет створив образ морально чисто╖, незаплямовано╖, дужо╖ Укра╖ни, заради яко╖ треба жити й боротися:

Юначе! Хай буде для не╖ тв╕й см╕х,
╤ сльози, ╕ все до загину...
Не можна любити народ╕в других,
Коли ти не любиш Вкра╖ну.

А Кремль продовжував с╕яти п╕дозри в «неблагонад╕йност╕» Укра╖ни. Жахлива репресивна машина набирала оберт╕в. Через м╕сяць п╕сля написання «Люб╕ть Укра╖ну» в Москв╕ з’явля╓ться варварський (╕накше назвати не можна) наказ № 007/42 в╕д 22 червня 1944 р. «Щодо Народного ком╕сар╕ату внутр╕шн╕х справ Союзу ╕ Народного ком╕сар╕ату оборони Союзу РСР», у наказов╕й частин╕ якого першим пунктом записано: «Выслать в отдаленные края Союза всех украинцев, проживающих под властью немецких оккупантов». Наказ п╕дписали народн╕ ком╕сари Л. Бер╕я ╕ маршал Г. Жуков.
А ще через тиждень, 30 червня 1944 р., Володимир Миколайович Сосюра вийшов на трибуну письменницького пленуму й схвильовано, з горд╕стю за Укра╖ну заявив:
«Цих людей, яких ми залишили тимчасово в лабетах кривавого фашизму, ми повинн╕ ремонтувати, повинн╕ любити ╖х ╕ жал╕ти». Н╕би читав поет та╓мний московський наказ ╕ хот╕в заперечити влад╕.
1948 р. в╕рш «Люб╕ть Укра╖ну» вже не друкують, його починають приск╕пливо «вивчати» в емдеб╕стських ╕нстанц╕ях. Як виявилося згодом, в органи безпеки над╕йшли лист╕вки ╕з Зах╕дно╖ Укра╖ни, де Укра╖нська Повстанська Арм╕я продовжувала запеклу боротьбу проти радянсько╖ влади. На них була видрукувана строфа з того самого в╕рша М. Старицького:

Най кат жене,
а ви люб╕ть
свою окрадену родину,
за не╖ сили до загину
╕ нав╕ть душу
полож╕ть...

Знаюч╕ «читач╕» з╕ставили ц╕ два в╕рш╕ - В. Сосюри ╕ М. Старицького - адже дуже вже близьк╕ вони були за ╕нтонац╕ями, духом, лексикою. Обидва поети зверталися до молод╕ з палким закликом в╕дстояти, захистити й утвердити Укра╖ну... В╕дтод╕ й почалася цин╕чна критика В. Сосюри за нац╕онал╕зм. З 1948 по 1956 рр. катували беззахисного поета за любов до Укра╖ни. А цив╕л╕зований св╕т дивувався з ц╕╓╖ ╕нкв╕зиц╕йно╖ акц╕╖... ╤ мовчав...
Зв╕дки ж черпав сили-страждалець? Може, саме в свого духовного натхненника, М. Старицького, чи╖ слова запали в душу в ранн╕й юност╕, б╕льше того - стали дороговказом на все життя.
В╕ктор КОСТЮЧЕНКО.
м. Ки╖в

Михайло СТАРИЦЬКИЙ
ДО МОЛОД╤
На вас, завзятц╕-юнаки,
Борц╕ за щастя Укра╖ни,
Кладу найкращ╕╖ думки,
Мо╖ спод╕ванки ╓дин╕.
В вас молода ще гра╓ кров,
У вас в думках нема╓ бруду,
Пала╓ в серц╕ ще любов
До обездоленого люду…
Не занехайте ж ви ╖╖,
Не розгуб╕ть по св╕т╕ всу╓,
Нехай вона ваш дух гарту╓
У чесн╕й, славн╕й боротьб╕!
Бо стоголовий людський кат
Люту╓-дужча╓ щоднини…
Не можна тратить ╕ хвилини,
Поки ще стогне темний брат.
Поки живий, мерщ╕й нес╕ть
Сл╕пому св╕тиво просв╕ти,
╤ в серце, смерт╕ю повите,
Живу над╕ю закроп╕ть!

Вшануйте р╕дну його р╕ч,
Назв╕ть без хитрост╕ сво╓ю,
╤ розжен╕те над землею
Ви непрозору, глупу н╕ч…
Хай кате жене, а ви люб╕ть
Свою окрадену родину!
За не╖ сили до загину
╤ нав╕ть душу полож╕ть.
1876.

1944 року в розпал найжахлив╕шо╖ з во╓н в ╕стор╕╖ людства, невдовз╕ п╕сля визволення столиц╕ Укра╖ни в╕д н╕мецьких загарбник╕в, поет Володимир Сосюра видрукував у газет╕ «Л╕тература ╕ мистецтво» св╕й знаменитий в╕рш «Люб╕ть Укра╖ну»:
Володимир СОСЮРА
* * *
Люб╕ть Укра╖ну, як сонце, люб╕ть,
Як в╕тер, ╕ трави, ╕ води,
В годину щасливу,
╕ в радост╕ мить,
Люб╕ть у годину негоди.
Люб╕ть Укра╖ну у сн╕ й наяву,
Вишневу свою Укра╖ну,
Красу ╖╖, в╕чно живу ╕ нову,
╤ мову ╖╖ солов’╖ну.
Без не╖ - н╕що ми,
як порох ╕ дим,
Розв╕яний в пол╕ в╕трами...
Люб╕ть Укра╖ну
вс╕м серцем сво╖м
╤ вс╕ма сво╖ми д╕лами.
Для нас вона в св╕т╕
╓дина, одна,
Як оч╕ ╖╖ н╕жно-кар╕...
Вона - у з╕рках,
╕ у вербах вона,
╤ в кожному серця удар╕,
У кв╕тц╕ й пташин╕,
в кривеньких тинах,
У п╕сн╕ у кожн╕й, у дум╕,
В дитяч╕й усм╕шц╕,
в д╕вочих очах,
╤ в стяг╕в багряному шум╕...
Як та купина, що горить - не згора,
Живе у стежках, у д╕бровах,
У зойках гудк╕в, ╕ у хвилях Дн╕пра,
У хмарах отих пурпурових,
В огн╕ канонад,
що на зах╕д женуть
Чужинц╕в в зелених мундирах,
В багнетах, що в тьм╕
пробивають нам путь
До весен, ╕ св╕тлих, ╕ щирих...
Юначе! Хай буде для не╖ тв╕й см╕х,
╤ сльози, ╕ все до загину...
Не можна любити народ╕в других,
Коли ти не любиш Вкра╖ну.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5987

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков