"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2008 > Тема "Смішного!"
#23 за 06.06.2008
СМ╤ХОТВОРЕЦЬ ╤З НАРОДУ
До 100-р╕ччя в╕д дня народження Степана ОЛ╤ЙНИКА
Народився Степан Ол╕йник у сел╕ Пасицели Балтського району на Одещин╕, а в Левад╕вц╕ Микола╖вського району, куди перебралася його родина, навчався в м╕сцев╕й школ╕ та почав писати перш╕ газетн╕ зам╕тки ╕ в╕рш╕. Саме з цього села, як згодом писав С. Ол╕йник в одному з╕ сво╖х ранн╕х в╕рш╕в, в╕н «п╕шки йшов у св╕тлий храм л╕тератури». А дал╕ була семир╕чна школа ╕мен╕ Лес╕ Укра╖нки в Одес╕, кооперативний техн╕кум, педагог╕чний ╕нститут, диплом якого майбутн╕й класик укра╖нського гумору з чималими труднощами здобув у 1934 роц╕. Р╕ч у тому, що саме п╕д час навчання в ╕нститут╕, одн╕╓╖ ноч╕ 1931 року, в студентському гуртожитку Степана Ол╕йника заарештували ╕ посадили до одесько╖ в’язниц╕ як «ворога народу» та «укра╖нського буржуазного нац╕онал╕ста». Крим╕нал йому шили за те, що батько був розкуркулений ╕ репресований, а сам Степан ходив на лекц╕╖ у сорочц╕-вишиванц╕ ╕ писав в╕рш╕... укра╖нською мовою! В╕д тривалого ув’язнення, а можливо, й розстр╕лу, його врятував одеський поет-гуморист Володимир ╤ванович. В╕н, ризикуючи потрапити до лап НКВС, написав листа М. Кал╕н╕ну ╕ з╕брав п╕д ним 200 п╕дпис╕в студент╕в на захист С. Ол╕йника. Згодом Степан Ол╕йник перебрався до Ки╓ва, дал╕ була робота п╕д час в╕йни в обласн╕й газет╕ «Стал╕нградська правда», а по в╕йн╕ - в селянськ╕й газет╕ «Колгоспник Укра╖ни» (нин╕ «С╕льськ╕ в╕ст╕»). В╕н став знаним ╕ шанованим поетом-сатириком, лауреатом Державно╖ прем╕╖ СРСР, дв╕ч╕ обирався до всесоюзно╖ Верховно╖ Ради. По соб╕ талановитий письменник полишив щедру спадщину. Богдан СУШИНСЬКИЙ.
ПЕС БАРБОС ╤ ПОВЧАЛЬНИЙ «КРОС» До озер, через луги, Там, де верб зелен╕ шати, Йшли природи вороги – Браконь╓ри-торбохвати. Посп╕шали мимо плес За Гаврилом-здоровилом. Збоку б╕г цибатий пес, Дресирований Гаврилом... Що не крок - тр╕щить лоза. Йдуть, нема на них холери! Ось ╕ озеро-краса. ╤ спинились браконь╓ри. П╕д╕звавши двох Микол, Од╕гнавши пса рудого, Д╕ста╓ Гаврило тол ╤ дружкам говорить строго: - Киньте к б╕су цигарки ╤ замр╕ть у ц╕й хвилин╕, Бо як бахне - на шматки Рознесе вас по долин╕. Прикр╕пив Гаврило Щур Тол на палку-закидалку, П╕дпалив б╕кфорд╕в шнур ╤ жбурнув на воду палку. Л╕г на землю на жив╕т ╤ простяг тремтяч╕ руки. П’ять хвилин - ╕ гримне св╕т! ╤ спливуть соми ╕ щуки! Але св╕т не без чудес (Не забуть ╖м ту рибалку!): Як уздр╕в служака пес, Що хазя╖н кинув палку, - Гавкнув хрипло - ╕ туди: Д╕ставати, як привчили! Палку - в зуби... ╕ з води Пре до берега щосили! Пре на них... А шнур горить! Торбохватам не до рибки: Щур «ой боже!» верещить, В двох Микол волосся дибки! Дво╓ в майках ╕ трусах, Щур Гаврило в т╕логр╕йц╕ – Чешуть так, що глянуть страх! Хоч записуй в ол╕мп╕йц╕! Шнур згоря! Сильн╕ше «крос»! Озирнуться торбохвати – З вибух╕вкою Барбос Наступа уже на п’яти! Марафонську боротьбу Тим ск╕нчили браконь╓ри, Що зал╕зли на вербу ╤ притихли, мов тетер╕. П╕д вербою став ╕ пес. Кинув тол й махнув ганяти... Мить... ╕ дим аж до небес! Бахнув тол гучн╕ш гармати!
«ПОВЕЧЕРЯЛИ ЧУДЕСНО» Йшло ╖х тро╓ на вечерю В ресторан через бульвар. Т╕льки ткнулися у двер╕, А назустр╕ч ╖м - швейцар! Козирнув на знак пошани ╤ подав сол╕дний глас: - Вибачайте, громадяни, ╤ноземц╕в ждуть у нас!.. (Пояснив, що штат у зал╕ Жде-др╕ма з п’яти годин). Тож прямуйте, хлопц╕, дал╕ - ресторан же не один. В кухн╕ пахнуть фрикадел╕, В╕╓ запахом борщу, А швейцар сто╖ть, мов скеля: - Вибачайте, не пущу!.. Не вдалось умовить «варту»! (Апетит же – аж трясе...) ╤ один... удавсь до жарту. Прогундосив: - Ля франсе! - Зрозум╕ло, зрозум╕ло! - Страж молов на ту брехню. «Ля франсе» - то ╕нше д╕ло: Ст╕л дали, несуть меню... Але як же замовляти?! Р╕дна ж мова видасть все! Варто трюк цей розгадати – ╤ за двер╕ «ля франсе»! Та ╕ тут одним моментом Жарт╕вник придумав х╕д: - Говор╕ть з чужим акцентом, Псуйте мову на ч╕м св╕т!.. - Що бажа╓те, панове? – Поклонився метрдотель. Перший вставив до розмови: - Люп╕м жар╕н картофель! В метрдотеля - Тьма припрошень: - А ковбаски? А «Дюрсо»?.. Другий кинув: - Люп╕м ошень! – Трет╕й буркнув: - Коросо!.. Борщ, ╕ шн╕цель, ╕ так дал╕... Лиш замовили дружки – ╤ в порожн╕м св╕тл╕м зал╕ Замигт╕ли фартушки. Сам директор походжа╓, Налива гостям «Дюрсо», Бо один же «ошень» зна╓, Другий зна╓ «коросо»! Попо╖ли хлопц╕ смачно, Розплатилися за все. А верткий директор, бачать, «Книгу вражень» ╖м несе. Повелися гост╕ чесно. Жарт╕вник узяв перо: «Повечеряли чудесно!.. Гриць, Олекса ╕ Петро». Тро╓ Штат обворожили - На урок харчовикам: Щоб ус╕м отак служили, Як оцим жарт╕вникам.
ДОЗАС╤ДАВСЯ Збори й збори... В╕с╕м дн╕в – Виступи, накачки... Вже Василь аж очман╕в В╕д т╕╖ сидячки. Дочвалав у д╕м без сил. Аж охляв в╕н, схоже. - ╥сти будеш? - А Василь ╤ сказать не може. - Будеш ╖сти, говори?.. – Муж на те - н╕ звуку, А, по звичц╕, догори П╕дн╕ма╓ руку. Плащ, намоклий в╕д дощу, Туфл╕ зняв без стуку. - Дать гарячого борщу?.. - Знов п╕дняв в╕н руку. - ╢ холодне, ц╕лий таз, Подавать ╕ щуку?.. – Голосу╓ трет╕й раз, П╕д╕йнявши руку. - А «Столичну» дать чи н╕, Ту, що на лимон╕?.. – ╤ в одв╕т Василь жон╕ Плеще у долон╕! Степан ОЛ╤ЙНИК.
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2008 > Тема "Смішного!"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5988
|