Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
Про траг╕чну долю в╕дважно╖ розв╕дниц╕ холодноярських повстанц╕в Ольги...


НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
Виставка висв╕тлю╓ знаков╕ под╕╖ во╓нно╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва…


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
Не вс╕м цим фактам знайшлося м╕сце у шк╕льних п╕дручниках, але саме завдяки ╖м ╕стор╕я ста╓ живою...


ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 20.06.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#25 за 20.06.2008
«КИЕВ БОМБИЛИ, НАМ ОБЪЯВИЛИ...»

╤СТОР╤Я ╤ СУЧАСН╤СТЬ
22 червня - День скорботи ╕ вшанування пам’ят╕ жертв в╕йни в Укра╖н╕

Важко придумати щось прост╕ше, що запам’ятовувалося б ╕ хвилювало, н╕ж нехитр╕ слова ц╕╓╖ п╕сн╕, зда╓ться, першо╖ п╕сн╕ про в╕йну, яка пролунала по рад╕о через к╕лька дн╕в п╕сля ╖╖ початку. Майже як во╓нне пов╕домлення: «22 июня, ровно в четыре часа, Киев бомбили, нам объявили, что началася война...» Здавалося, п╕сню видихнув сам час в одну з найкоротших ночей 67 рок╕в тому, коли бомбили не т╕льки Ки╖в, а й весь зах╕дний кордон кра╖ни, що займала одну шосту частину суш╕.
Проте, оф╕ц╕йно про початок в╕йни оголосив трохи п╕зн╕ше - оп╕вдн╕ - у сво╓му виступ╕ В. Молотов: «...без пред’явлення будь-яких претенз╕й до Радянського Союзу, без оголошення в╕йни, н╕мецьк╕ в╕йська напали на нашу кра╖ну, атакували наш╕ кордони у багатьох м╕сцях ╕ п╕ддали бомбардуванню з╕ сво╖х л╕так╕в наш╕ м╕ста - Житомир, Ки╖в, Севастополь, Каунас та деяк╕ ╕нш╕, убито ╕ поранено понад дв╕ст╕ ос╕б...» Зг╕дно з арх╕вними даними, на кордонах СРСР до 22 червня 1941 року було зосереджено ╕ розгорнуто 190 див╕з╕й: 153 н╕мецьких (у тому числ╕ 17 танкових ╕ 13 моторизованих), 29 див╕з╕й ╕ 16 бригад союзник╕в Н╕меччини, близько 5,5 млн. солдат╕в ╕ оф╕цер╕в, п╕дготовлено для во╓нних д╕й з першо╖ години в╕йни 4940 л╕так╕в ╕ 3410 танк╕в, 85 бойових корабл╕в, 107 корабл╕в спец╕ального призначення ╕ 86 п╕дводних човн╕в.
Страшна дата 1941-го випала на нед╕лю, а оск╕льки вс╕ газети п╕дписувалися в суботу, н╕яко╖ ╕нформац╕╖ про початок в╕йни не було - писали про звичайн╕ буденн╕ справи. 23 червня газети не вийшли, а 24-го в «Радянськ╕й Укра╖н╕» вже було опубл╕ковано «Укази про запровадження во╓нного стану... про моб╕л╕зац╕ю... про орган╕зац╕ю во╓нних трибунал╕в» ╕ перш╕ зведення з фронту...»
Приголомшений Стал╕н, який до останньо╖ години не в╕рив, що в╕йна на пороз╕, знайшов у соб╕ сили виступити публ╕чно т╕льки 3 липня, коли десятки тисяч солдат╕в вже в╕ддали сво╖ життя, коли вже палали у вогн╕ тисяч╕ наших м╕ст ╕ с╕л. Людей, як╕ припали вдома чи на робот╕ до тар╕лок рад╕о, або зупинилися на м╕ських вулицях б╕ля репродуктор╕в, вразило звернення, якого ран╕ше вони н╕коли не чули з вуст вождя: «Брати ╕ сестри! До вас звертаюся я, друз╕ мо╖!»
Це була найкривав╕ша в╕йна в ╕стор╕╖ кра╖ни, яка ще по-справжньому не одужала в╕д жах╕в громадянсько╖ м╕жусобиц╕, яка ще не зал╕кувала рани в╕д безпощадно╖ колектив╕зац╕╖ ╕ не отямилася в╕д стал╕нського терору. За перш╕ три тижн╕ вона втратила 850 тис. ос╕б особового складу, 3,5 тис. л╕так╕в, близько 6 тис. танк╕в, 20 тис. гармат ╕ кулемет╕в. Б╕льш як 100 наших див╕з╕й зазнали поразки. До червоного прапора на рейхстагу ще треба було вижити 1418 дн╕в, повних кров╕, поту та сл╕з.
День 22 червня 1941 року нав╕ки вв╕йшов в ╕стор╕ю сумним застереженням ус╕м ╕ на вс╕ часи - берегти мир на Земл╕, Днем скорботи ╕ вшанування пам’ят╕ тих, хто не повернувся з поля бою, був закатований ╕ страчений нацистами в роки окупац╕╖ та чотирма рядками про те, як починалась в╕йна. ╤ сьогодн╕, нав╕ть якщо хтось не дуже хоче цього, вони все одно нас об’╓днують. Хоча б цього дня.
Час - мудрий ц╕литель: неможливо, погодьтеся, жити з пам’яттю, яка пост╕йно кровоточить. Час - ╕ хитрий улещувач: не будете ж ви сперечатися, що на догоду особистому або громадському спокою в╕н так в╕дпол╕ру╓ минуле, так виб╕лить пережите, що й сл╕ду не залишиться. Чи не в цьому причина беззахисност╕ ╕сторично╖ науки, покликано╖ вивчати його? Але п╕сня, яка почина╓ться словами: «22 июня, ровно в четыре часа...», не пройшовши н╕яко╖ цензури, окр╕м народного визнання, житиме ╕ звучатиме. Тому що у найперш╕, повн╕ тривоги й в╕дчаю дн╕ вона допомагала осмислити те, що сталося, ╕ висловити до нього особисте ставлення, допомагала не боятися. ╥╖ сп╕вали на мотив «Синьо╖ хустинки», а слова вважали народними.
Але насправд╕ у них ╓ автор. Текст п╕сн╕ написав поет Борис Ковиньов, проте тод╕ про це мало хто знав та й нин╕ мало хто зна╓. А в 1920-т╕ роки ╕м’я Бориса Костянтиновича Ковиньова (1903-1970) було на вустах у багатьох. Перша його книжка в╕рш╕в вийшла у видавництв╕ «Нова Москва» в 1925 роц╕. Друга - «Останн╕й з мог╕кан» - у 1926-му. Рукопис «Сонце дорослих» рекомендував до друку О. Горький. ╤з Сорренто в╕н написав авторов╕ листа, в якому дуже тепло в╕дгукнувся про його в╕рш╕. Це надовго надихнуло поета:

Снова песней гудит голова
Снова молодость брызжет прибоем.
Ну-ка, жизнь, засучи рукава,
Мы еще повоюем с тобою!..

Поет-п╕сняр Серг╕й Павлович Красиков, який багато рок╕в редагував л╕тературно-художн╕й альманах «Поез╕я», якось розпов╕в, що в╕рш╕ про «22 червня», в числ╕ ╕нших, прин╕с йому одного дня поет Борис Ковиньов. В╕н запропонував опубл╕кувати ╖х в розд╕л╕, складеному з твор╕в, що народилися в роки в╕йни. ╤ показав вир╕зку з ╖х публ╕кац╕╓ю в одн╕й ╕з фронтових газет, п╕дписану його пр╕звищем. Проте члени редколег╕╖ визнали в╕рш╕ прим╕тивними й такими, що не заслуговують на публ╕кац╕ю в альманаху.
Можливо, вони мали рац╕ю. Але ц╕ рядки складалися оперативно, по гарячих сл╕дах под╕й. А головне – ╖х п╕дхопили ╕ засп╕вали м╕льйони. Чи знав Ковиньов про це? В усякому раз╕, на тому, щоб його прохання виконали, не наполягав. Забрав в╕рш╕ й п╕шов. На той час в╕н уже був л╕тньою ╕ безнад╕йно хворою людиною...

За матер╕алами пер╕одичних видань п╕дготувала
Тетяна НОВ╤КОВА.
(УКР╤НФОРМ).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 20.06.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6046

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков