Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 27.06.2008
ПРОБЛЕМА № 1

МОВА ПРО МОВУ
Анатол╕й ГРИЗУН,
член Нац╕онально╖ Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни,
кандидат ф╕лолог╕чних наук.

ПРОБЛЕМА № 1
Мова - основа основ ╕снування нац╕╖ ╕ держави. А яке сьогодн╕ становище укра╖нсько╖ мови в Укра╖н╕? Адже ╕ неозбро╓ним оком видно, що мова кор╕нного етносу - укра╖нська, що вже 17 рок╕в як здобула статус державно╖, по сут╕, потребу╓ реан╕мац╕╖ - ╕ чи вистачить народних ц╕лител╕в та засоб╕в л╕кування, щоб зберегти ╖╖ для наступних покол╕нь.
 Без мови, як в╕домо, нема╓ народу, без народу нема╓ держави. Здавалося б, зрозум╕ло й дитин╕. Та н╕ ж - галаслив╕ спекуляц╕╖ навколо ц╕╓╖ проблеми, яку зводять у ранг актуальност╕ певн╕ сили, набирають все нових масштаб╕в.
 Св╕тлим явищем на цьому тл╕ треба вважати «круглий ст╕л» на тему «Громадянське сусп╕льство ╕ державна мова: стан, проблеми, «перспективи», який провели Всеукра╖нське товариство «Просв╕та» ╕мен╕ Тараса Шевченка сп╕льно ╕з Головним управл╕нням з питань внутр╕шньо╖ пол╕тики виконавчого органу Ки╖вради та Нац╕ональною парламентською б╕бл╕отекою Укра╖ни. В обговоренн╕ взяли участь депутати, мовознавц╕, письменники, представники р╕зних пол╕тичних парт╕й, численних м╕н╕стерств ╕ в╕домств. Висновок був однозначний: в Укра╖н╕ може бути одна державна (оф╕ц╕йна) мова - укра╖нська. Саме про це заявлено у рекомендац╕ях п╕сля завершення дискус╕╖.
 Хочеться спод╕ватися, що ц╕ рекомендац╕╖ нарешт╕ остудять гаряч╕ голови поборник╕в розбрату в Укра╖н╕. Бо ж до цього часу мусу╓ться питання про те, що так зване «русскоязычное население» зазна╓ в Укра╖н╕ якихось обмежень, про що можна прочитати в заявах р╕зних парт╕йок ╕ утворень у Криму, на Донбас╕, у Харков╕ ╕ т. д.
 Що тут сказати? Давайте пор╕вня╓мо становище у нас ╕, скаж╕мо, в Прибалтиц╕. Як людина, яка жила у Латв╕╖, Литв╕ й бувала в Естон╕╖, мушу дещо уточнити. Прибалт╕йськ╕ республ╕ки просто поставили питання про справжн╓ виконання свого законодавства з мови ╕ сувор╕ше п╕д╕йшли до процедури надання громадянства населенню ╖хн╕х земель, н╕ж це було зроблено в Укра╖н╕. У нас, як в╕домо, вдалися до так званого нульового вар╕анта: надали громадянство вс╕м, хто тут мешкав. ╤ це, гадаю, було великою помилкою.
 А от прибалти - виграли. Вони ж повелися так, що кожен громадянин повинен був виконувати громадянський обов’язок перед державою ╕ знати державну мову хоча б на побутовому р╕вн╕.
 У 1988 роц╕ в газет╕ «Taribinja Klaipeda» («Радянська Клейпеда») я надрукував велику статтю «Узгоджувати з власною сов╕стю», де спробував довести рос╕йськомовним поселенцям Литви, що не можна вимагати б╕льше, н╕ж дозволя╓ сов╕сть. Пригадую, ╕ в Суми над╕йшло к╕лька протестних лист╕в ╕з запитаннями, чи не п╕дкупили мене раптом литовськ╕ нац╕онал╕сти.
 У нас останн╕й перепис населення засв╕дчив, що в Укра╖н╕ мешка╓ понад 4 млн. рос╕ян. Тобто, якщо виходити з цього, - десята частина населення. Тод╕ як у Латв╕╖ таких людей - половина населення, в Естон╕╖ - 40%, однак н╕хто й не подумав там надавати рос╕йськ╕й мов╕ статус оф╕ц╕йно╖. Адже вона туди привнесена. Так само привнесена вона ╕ в Укра╖ну понад 350 рок╕в тому.
 Нам не п╕дходить ╕ не може бути ор╕╓нтиром мовне законодавство Швейцар╕╖, де три державн╕ мови (французька, н╕мецька, ╕тал╕йська), на що дехто посила╓ться. Бо Швейцарська Конфедерац╕я складалася на в╕дрогах французького, н╕мецького та ╕тал╕йського етнос╕в ╕ ретороманського кантону (ретороманською мовою розмовляють 35 тисяч чолов╕к). До реч╕, ця мова не визнана там державною - ╕ цього факту ╖╖ «приниження» чомусь не пом╕чають рег╕онали, прогресивн╕ соц╕ал╕сти, комун╕сти, л╕дер яких Петро Симоненко добре волод╕╓ укра╖нською мовою, однак у парламент╕ виступа╓ част╕ше рос╕йською. У 1989 роц╕ автор цих рядк╕в у склад╕ член╕в головно╖ ради Товариства укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Тараса Шевченка брав участь у ви╖зному зас╕данн╕ ради в Донецьку, де ми воювали за в╕дкриття там першо╖ школи з укра╖нською мовою викладання ╕ взагал╕ за деяке потепл╕ння у ставленн╕ до укра╖нсько╖ мови. Перед нами Петро Симоненко, тод╕шн╕й секретар Донецького обкому Компарт╕╖ Укра╖ни, виступав укра╖нською мовою ╕ робив вигляд, що под╕ля╓ нашу тривогу за долю укра╖нського народу. Тепер його позиц╕я - ╕нша.
 Реальн╕сть життя така, що Укра╖на масово заповню╓ться рос╕йськомовними газетами, вона перебува╓ в ╕нформац╕йному простор╕ Рос╕╖, який ма╓ переважно рос╕йськомовну форму вт╕лення.
 Надання рос╕йськ╕й мов╕ статусу оф╕ц╕йно╖ неминуче призведе до колосального протистояння ц╕лих рег╕он╕в. Невже чесн╕ громадяни Укра╖ни, до яко╖ б вони нац╕╖ не належали, цього прагнуть? До реч╕, вивищення рос╕йсько╖ мови серед мов ╕нших нац╕ональних меншин неминуче призведе до обурення серед ╓вре╖в, угорц╕в, молдаван, грек╕в, болгар, поляк╕в, б╕лорус╕в ╕ особливо кримських татар, як╕ ╓ автохтонним народом на п╕востров╕.
 Отже, в Укра╖н╕ може бути лише одна державна (оф╕ц╕йна) мова - укра╖нська. Це акс╕ома. ╤ хто не бажа╓ ╖╖ прийняти, той просто завда╓ немислимо тяжко╖ рани багатостраждальному укра╖нському народов╕, який з величезними труднощами буду╓ свою державн╕сть.
 У нас до цього часу нема╓ й належно╖ пропаганди укра╖нсько╖ мови. Хто, наприклад, популяризу╓ хоча б такий факт: 100 стор╕нок художнього чи наукового тексту з рос╕йсько╖ в переклад╕ укра╖нською вклада╓ться в 90? Тож нав╕ть з економ╕чних розрахунк╕в матимемо виграш у 10% в╕д повсюдного впровадження укра╖нсько╖ мови.
 Мовне середовище, мовне буд╕вництво - прерогатива само╖ держави. ╤ нав╕ть якщо вс╕ мас-мед╕а будуть приватизован╕, мову ╖м визначить держава. Свою, державну; а для нацменшин - теж узгоджену з державою, при цьому тут можуть бути ╕ тиражн╕ квоти.
 Зрос╕йщення Укра╖ни на сьогодн╕ таке значне, що мимовол╕ треба проводити дерусиф╕кац╕ю. Наше горе - м╕ста-мегапол╕си. Скаж╕мо, якщо не почати планом╕рно робити це в Харков╕, то в найближч╕ к╕лька рок╕в в╕н остаточно зрос╕йщить Суми й Полтаву. А там, бач, м╕ськрада з вол╕ тод╕шнього голови Шумилк╕на проголошу╓ рос╕йську рег╕ональною, при цьому спираючись на ╢вропейську харт╕ю м╕норитарних мов, свого часу ратиф╕ковану Верховною Радою Укра╖ни. Зопалу приймали тод╕ це р╕шення, п╕д тиском Кучми - ╕ неправильно переклали назву цього документа: «м╕норитарне» переклали як «рег╕ональне».
 Вношу ясн╕сть. М╕норитарн╕ - це зникаюч╕ мови, як╕ т╕льки ╕снують у певних рег╕онах ╕ н╕ким не захищен╕. В Укра╖н╕ це стосу╓ться таких мов, як румейська, урумська, ромська, кримчацька, гагаузька, кара╖мська... В нас же тим часом у перел╕к мов, як╕ захища╓ Харт╕я, вписали рос╕йську, польську, угорську, молдавську. Тобто мови мажоритарн╕, державн╕ мови сус╕дн╕х держав. Отже, переплутали небо ╕з землею, Божий дар з я╓чнею.
 Бол╕сно, що проблема ця ╕сну╓ ╕ н╕як не вир╕шу╓ться. Х╕ба можна терп╕ти дал╕, що професори ╕ доценти в багатьох вищих навчальних закладах укра╖нською мовою лекц╕╖ не читають, бо... не знають ╖╖. Що ж це тод╕ за науков╕ св╕тила, як╕ не волод╕ють державною мовою?
 Т╕льки спорадично ╕сну╓ укра╖нська мова в укра╖нськ╕й арм╕╖, на флот╕. Це, вважаю, треба ╕ можна виправити шляхом запровадження престижних курс╕в для оф╕церського корпусу.
 Давно пом╕чено: р╕дно╖ мови найчаст╕ше цураються т╕, хто не зна╓ ╕стор╕╖ Укра╖ни. ╤ це найтяжчий спадок минулого. Отже, поглиблене вивчення ╕стор╕╖ Укра╖ни та укра╖нсько╖ мови повинно стати прерогативним у наших школах ус╕х тип╕в. Нин╕ ВНЗ Укра╖ни при╓днуються до Болонського процесу. Це прогресивна справа, однак вивчення ╕стор╕╖ Укра╖ни та укра╖нсько╖ мови профес╕йного спрямування там не ╓ в перел╕ках обов’язкових дисципл╕н. Тож мусимо зробити для себе певн╕ застереження й залишити ц╕ дисципл╕ни для вивчення в повному обсяз╕. Т╕льки так ми зможемо мати повноц╕нного студента, а згодом - спец╕ал╕ста ╕ патр╕ота.
 Новий парламент, новий уряд мають прийняти нову серйозну програму утвердження державно╖ укра╖нсько╖ мови ╕ контролювати ╖╖ неухильне виконання.
 Продовжу сво╖ спостереження ╕ роздуми дещо белетризовано. 7 грудня 1957 року укра╖нськ╕ письменники Василь Козаченко ╕ Фед╕р Мак╕вчук, перебуваючи у США, п╕днялися на якийсь -надцятий поверх хмарочоса в Нью-Йорку, де мешкала Етель-Л╕л╕ан Войнич, авторка славетного роману «╫едзь» (не вина письменниц╕, що ╖╖ тв╕р в епоху курсу на сумнозв╕сне злиття нац╕й укра╖нською переклали як «Ов╕д», - до реч╕, перше видання 1929 року таки вийшло як «╫едзь», - очевидно, шов╕н╕стам невиг╕дно було п╕зн╕ше оприлюднювати близьк╕сть укра╖нських корен╕в до англ╕йських: в ориг╕нал╕ звучить «гед флай», а слово «ов╕д» у нас суто д╕алектне). Господиня того нью-йоркського помешкання, як╕й ╕шов 92-й р╕к, зустр╕ла гостей з УРСР прив╕тно ╕, як опов╕дав мен╕ Василь Павлович Козаченко, одразу заговорила укра╖нською мовою. Вона, ╕рландка за походженням, одружилася з польським революц╕онером В. Войничем - вивчила в╕д нього спочатку польську мову (дуже близьку лексично до укра╖нсько╖), а вже згодом самотужки й укра╖нську. Та не просто вивчила, а переклала англ╕йською п╕сню ╤вана Мазепи «Ой, горе т╕й чайц╕...» та ш╕сть л╕ричних в╕рш╕в Тараса Шевченка. Ц╕ твори вона поширювала в англомовному св╕т╕, а до окремого видання в╕рш╕в та поем Т. Г. Шевченка написала передмову ╕ нарис про його життя ╕ творч╕сть. Етель-Л╕л╕ан Войнич в╕д╕йшла у засв╕ти 1960 року.
 Укра╖нською мовою так само блискуче, як ╕ р╕дною чеською, волод╕в перший президент незалежно╖ Чехословаччини, державний ╕ пол╕тичний д╕яч, ф╕лософ, ╕сторик, л╕тературознавець, щирий друг ╤вана Франка ╕ вс╕╓╖ Укра╖ни Томаш Масарик. Саме в╕н у 1921 роц╕ прихистив укра╖нську ем╕грац╕ю, серед яко╖ був ╕ Олександр Олесь та його родина.
 В╕льно волод╕в укра╖нською мовою колишн╕й Президент Французько╖ Республ╕ки Жорж Помп╕ду - ф╕лолог за фахом, в╕н перекладав деяк╕ в╕рш╕ Т. Г. Шевченка з ориг╕налу.
 Прем’╓р-м╕н╕стр ╤нд╕╖ Джавахарлал Неру - пол╕толог, ф╕лософ, ╕сторик та л╕нгв╕ст, вважав укра╖нську мову найдавн╕шою на материку ╢враз╕я. В╕н нав╕в незаперечн╕ аргументи, що й санскрит бере витоки з давньо╖ укра╖нсько╖ мови: зокрема, назва ╕нд╕йських Вед започаткована в╕д укра╖нського слова «в╕дати», тобто знати. Щоправда, ╕нш╕ л╕нгв╕сти згодом довели, що найдавн╕ша мова на цьому суходол╕ - баск╕йська: ╖й уже 40 тисяч рок╕в (вона звучала ще до першого льодового пер╕оду), укра╖нськ╕й мов╕ понад 6 тисяч рок╕в, ╕ вона побутувала за час╕в трип╕льсько╖ - найдавн╕шо╖ в ╢вроп╕ хл╕боробсько╖ цив╕л╕зац╕╖. М╕ж ╕ншим, в укра╖нськ╕й мов╕ ╓ к╕лька запозичень з баск╕йсько╖: б╕льярд, багнет, анчоус. Поширена ця мова в одн╕й ╕з пров╕нц╕й ╤спан╕╖ - у так зван╕й кра╖н╕ баск╕в.
 В╕дома укра╖нська п╕сня «А ми просо с╕яли», яку ми вивча╓мо ще в дитсадку або у початков╕й школ╕, за визнанням видатного ф╕лолога
О. Потебн╕, створена ще в першому тисячол╕тт╕ до нашо╖ ери.
 Коли в 20-х роках XX стол╕ття проводилася пол╕тика укра╖н╕зац╕╖, вс╕ опери в Ки╓в╕, Харков╕, Одес╕ звучали укра╖нською мовою. Якось до Харкова, тод╕шньо╖ столиц╕ УРСР, зав╕тав на гастрол╕ великий рос╕йський сп╕вак Леон╕д Соб╕нов. В╕н раптом попросив, щоб йому показали укра╖номовну партитуру. ╤ - о диво! - увечер╕ сп╕вав укра╖нською. ╤ ар╕я Ленського звучала не менш чудово. ╤ так робив кожного разу, коли нав╕дувався до Укра╖ни. На запитання ╕нтерв’юера, чому в╕н так чинить, Леон╕д В╕тал╕йович в╕дпов╕в: «Укра╖нською мен╕ сп╕вати значно легше, бо в н╕й дуже велика к╕льк╕сть голосних звук╕в...»
 Великий поет-новатор Володимир Маяковський з╕знавався, що «...в╕ддав би вс╕х сво╖х поез слова за одне ╓дине слово «чу╓ш».
 Укра╖нською мовою були зачарован╕ й так╕ рос╕йськ╕ письменники, як Лев Толстой, Микола Л╓сков, ╤ван Бун╕н. Подобалася вона й б╕лоруському поетов╕-класиков╕ Максиму Богдановичу.
 Укра╖нська мова не байдужа й популярному сучасному белетристу Чинг╕зу Айтматову. Син репресованого киргизького партпрац╕вника, в╕н ще хлопчиком зв╕дав дол╕ засланця. Разом ╕з ним у сус╕дньому Казахстан╕ тод╕ вимушено опинилися й укра╖нц╕, переважно хл╕бороби. Саме завдяки ╖м йому стало близьке наше слово.
 Досить добре волод╕в укра╖нською мовою (я з ним так розмовляв) блискучий б╕лоруський проза╖к Василь Биков. До реч╕, в╕н учасник визволення Укра╖ни в╕д фашистських загарбник╕в.
 Увесь св╕т зна╓ в╕рш «Р╕дна мова» Расула Гамзатова, присвячений аварськ╕й мов╕. Але ╓ в нього й в╕рш «Укра╖нська мова» - зворушливий славень наш╕й мов╕.
 Укра╖нська мова - одна з робочих мов ООН. Зг╕дно з╕ Статутом ООН (Укра╖на, як в╕домо, була одним ╕з фундатор╕в ц╕╓╖ високоавторитетно╖ м╕жнародно╖ орган╕зац╕╖). Усе н╕би так. А як насправд╕, яке становище державно╖ укра╖нсько╖ мови у формально незалежн╕й Укра╖н╕?..
 988 року ки╖вський князь Володимир, званий у народ╕ Красним Сонечком, запровадив на Рус╕ християнство. Зам╕сть язичницьких капищ, де в╕дбувалися богослуж╕ння, почали будувати хрестово-купольн╕ храми. Привезен╕ з В╕зант╕╖, перш╕ священики вели в╕дправи церковнослов’янською мовою. Тривалий час ╖╖ називали старослов’янською або староболгарською. Нин╕ ж утвердилася, на м╕й погляд, ╓дино правильна думка: то мова старомакедонська. В╕дтак вона стала мовою л╕тург╕й. У художн╕й л╕тератур╕, фольклор╕, м╕жнародних документах, як╕ п╕дписували княз╕ та ╖хн╕ посли, залиша╓ться мова укра╖нська. Переконливим доказом цього ╓ так╕ твори, як «Слово о полку ╤горев╕м», «Повчання Володимира Мономаха», «Пов╕сть минулих л╕т».
За Гетьманщини (1647 - 1663 рр.), тобто напередодн╕, п╕д час ╕ в перш╕ роки п╕сля нац╕онально-визвольно╖ в╕йни п╕д проводом Богдана Хмельницького, в╕дбува╓ться в Укра╖н╕ ╕ пом╕тний духовний ренесанс. Укра╖нська мова звучить у в╕йську, у промовах гетьмана (який, до реч╕, був пол╕глотом: знав ус╕ основн╕ ╓вропейськ╕ мови ще й татарську), його полковник╕в, на вс╕х велелюдних з╕браннях, у судочинств╕. Саме в цей час у мовному середовищ╕ Укра╖нсько╖ Держави в╕дбува╓ться ц╕каве явище, схоже на те, що б╕льш як на три стол╕ття ран╕ше пережила ╤тал╕я: форму╓ться, утверджу╓ться, зм╕цня╓ться оновлена народна мова, яка пом╕тно т╕снить староукра╖нський вар╕ант. До реч╕, ця нова мова ста╓ л╕тературною. П╕сн╕ Марус╕ Чурай звучать серед найр╕зноман╕тн╕ших верств людност╕. Якщо вона справд╕ була реальною особою, а не колективним псевдо к╕лькох п╕сняр╕в, то ╖╖ ╕м’я в Укра╖н╕ сьогодн╕ повинно стояти так само високо, як в ╤тал╕╖ ╕мена Данте ╕ Петрарки. Адже в т╕й кра╖н╕ народна мова пот╕снила нав╕ть прославлену латину...
╤стор╕я св╕дчить: розпад будь-яких ╕мпер╕й не означа╓ швидкого зникнення породжених ними перекос╕в ╕ несправедливост╕. В перш╕ роки незалежност╕, задля справедливост╕ кажучи, були вжит╕ певн╕ заходи до часткового виправлення обставин одержаного спадку: в зрусиф╕кованих м╕стах виникла мережа укра╖нських шк╕л ╕ дитсадк╕в, почали частково викладати укра╖нською мовою у ВНЗ ╕ коледжах. З’явились укра╖нськ╕ г╕мназ╕╖ та л╕це╖. Однак не все йшло гладко. Використовуючи дуже л╕беральне, несамозахисне щодо Укра╖ни законодавство, ринок нашо╖ держави заполонило рос╕йськомовне чтиво. Тим часом укра╖нськ╕ книгарн╕ закривалися, б╕бл╕отечн╕ фонди не поповнювалися творами свого письменства, а укра╖номовн╕ книги стали видавати см╕ховинно крих╕тними тиражами.
Ще складн╕ша ситуац╕я спостер╕галася в ╕нформац╕йному простор╕. В╕зуальний ╕ звуковий еф╕ри Укра╖ни заповнили рос╕йськ╕ телерад╕опрограми. FM-рад╕останц╕╖ майже всуц╕ль транслюють попсу - вона мало не ц╕лоденно луна╓ в кафе, перукарнях, магазинах, транспорт╕  тощо.
Експанс╕я рос╕йсько╖ преси просто очевидна: на вс╕х газетних розкладках «Известия в Украине», «Труд в Украине», «Крокодил в Украине»... Вс╕х не перел╕чиш. Вже давно почив у Боз╕ комсомол, а в к╕осках - «Комсомольская правда в Украине», «Московский комсомолец в Украине» ╕ т. д.
М╕цн╕ють ц╕л╕ укра╖нськ╕ корпорац╕╖, що заповнюють величезними тиражами прост╕р молодо╖ держави пресою: «Киевские ведомости», «Факты», «Сегодня», «Украинский телеграф», «Газета по-киевски» та безл╕ч ╕нших. Те ж саме можна спостер╕гати й на журнальн╕й нив╕ - видання на зразок «Натали», «Луиза», «Единственная»... ╕ перел╕чити важко. ╢ взагал╕ анекдоти в куб╕, якщо взяти прикладну пер╕одику - «Огородник», «Овощеводство» тощо. Люди добр╕, та ж той, хто вирощу╓ капусту й моркву, укра╖нську мову таки зна╓, хоч, може, й не дуже досконало. То що ж це робиться?! Хто ╖м да╓ ╕ндекси?
Загальнов╕домо: мовне середовище, мовне становище - це прерогатива само╖ держави. Чи нема╓ тут, мимовол╕ виника╓ п╕дозра, змови? Так, за умов демократ╕╖ сво╖ газети можуть видавати ╕ бомж╕ та сексуальн╕ збоченц╕, але мову вс╕х видань затверджу╓ держава. Це ╖╖ непорушне право. Адже д╕йшло до того, що, скаж╕мо, в Луганськ╕й област╕ сьогодн╕ не виходить жодно╖ всуц╕ль укра╖нсько╖ газети; а в друг╕й столиц╕ Укра╖ни - Харков╕, де заре╓стровано майже п╕втисяч╕ газет ╕ журнал╕в, укра╖нською виходить лише газета «Слоб╕дський край» та письменницький журнал «Берез╕ль», який ледь живот╕╓: останн╕й може з дня на день померти через ф╕нансовий крах. З ц╕╓╖ ж причини вс╕ товст╕ укра╖нськ╕ журнали - «Ки╖в», «Всесв╕т», «В╕тчизна», «Дн╕про», «Дзв╕н» - часто змушен╕ виходити здво╓ними числами (до реч╕, обсягом одного номера) при м╕н╕мальних тиражах.... Посп╕шне роздержавлення преси, м╕ж ╕ншим, може призвести до того, що укра╖нсько╖ завтра просто не буде зовс╕м. Уже сьогодн╕ тираж знаного на весь св╕т сатиричного журналу «Перець» упав до р╕вня районно╖ газети. А колись, за радянсько╖ влади, в╕н сягав 4,5 м╕льйона прим╕рник╕в! Б╕ля його виток╕в стояли так╕ наш╕ ген╕альн╕ земляки, як Остап Вишня ╕ Василь Чечвянський. На стор╕нках «Перця» систематично друкувалися й ╕нш╕ високообдарован╕ краяни: Павло Ключина, ╤ван Манжара, Дмитро Б╕лоус. Удень з каганцем не в╕дшука╓ш сьогодн╕ на журнальних розкладках ╕ таких високочитабельних колись видань, як «Укра╖на». «Ж╕нка», «Барв╕нок», «Малятко»...
Страшна мовна ситуац╕я ╕ в мистецьких закладах незалежно╖ держави. Хто не при╖де до Ки╓ва - диву╓ться й обурю╓ться, читаючи, прим╕ром, таке: «Национальный академический театр русской драмы имени Леси Украинки». До тако╖ абракадабри ╕з явно колон╕альним душком ╕ Козьма Прутков не додумався б. А це ж за сто крок╕в од Хрещатика, в сам╕с╕нькому центр╕ столиц╕.
В областях - картина ще страшн╕ша. В часи Брежн╓ва-Суслова кон’юнктурники та гешефтмахери од мистецтва негласно поробили укра╖нськ╕ театри двомовними. В╕дтак театри ╕з заклад╕в Мельпомени перетворилися на таких соб╕ продуцент╕в словесного симб╕озу - пельменя з вареником. То чи хоч знають автори цього неподобства, що одна з непорушних функц╕й театру - формування мови народу, на терен╕ якого в╕н д╕╓? А що формують так╕, з дозволу сказати, театри? Ще сумн╕ша мовна картина в к╕нопрокат╕...
Вже тривалий час укра╖нська мова ста╓ розм╕нною монетою п╕д час р╕зних виборчих кампан╕й. Як правило, пол╕тичн╕ марг╕нали, зор╕╓нтован╕ на електорат так звано╖ п’ято╖ колони, об╕цяють у раз╕ приходу до влади надати рос╕йськ╕й мов╕ статус друго╖ державно╖ (оф╕ц╕йно╖ - це тотожн╕ поняття). Надуману проблему педалюють рег╕онали, комун╕сти, прогресивн╕ соц╕ал╕сти та деяк╕ др╕бн╕ш╕ парт╕йки...
Мова - то завжди пол╕тика; навколо цього довго йтиме боротьба, аж поки не восторжеству╓ справедлив╕сть, а саме: укра╖нська мова запану╓ повсюдно - в╕д Карпат до Донбасу, в╕д Черн╕гова аж до Ялти.
Поки що становище укра╖нсько╖ мови драматичне. Ц╕ла арм╕я чиновник╕в ще в╕рить у меншоварт╕сть укра╖нського ╕ тимчасов╕сть самого курсу на нього... Адже те, що укра╖нська мова не розвива╓ться в укра╖нськ╕й держав╕ належним чином, св╕дчить про умовн╕сть незалежност╕ само╖ держави, очевидну нест╕йк╕сть ╖╖ суверен╕тету. Бо ж державна мова лежить у фундамент╕ будь-яко╖ державотворчо╖ суб’╓ктивност╕. З такою ситуац╕╓ю дал╕ миритися не можна. Як ╖╖ виправити? Тут може бути, звичайно, не один сценар╕й. Тому пропоную св╕й.
Особисто я вважаю, що на цьому етап╕ державного буд╕вництва ситуац╕ю з мовою можна покращити т╕льки кардинальними заходами. Р╕шуч╕ д╕╖ держави у цьому арх╕важливому вектор╕ зм╕цнення власного суверен╕тету можуть виявитися продуктивними. Я теж п╕дтримую р╕зн╕ м╕жнародн╕ конкурси, так╕, як конкурс ╕мен╕ Петра Яцика, фестивал╕ ╕ свята р╕дно╖ мови, рад╕одиктанти ╕ рад╕о╕гри, але вони не можуть мати, зрозум╕ло, всезагального масштабу ╕ не зм╕нять посутньо мовну ситуац╕ю в кра╖н╕ найближчим часом на краще.
Чи не час утворити при Секретар╕ат╕ Президента Укра╖ни або при Кабм╕н╕ департамент державно╖ мови з╕ значними директивними функц╕ями? Однозначно, це повинна бути вертикаль, яка матиме ╕ низов╕ структури на м╕сцях. Дане в╕домство могло б не т╕льки застосовувати штрафн╕ санкц╕╖ та вживати заходи адм╕н╕стративного впливу до зл╕сних порушник╕в мовного законодавства, а й пост╕йно вести соц╕олог╕чн╕ досл╕дження на предмет покращення мовно╖ ситуац╕╖, сприяти орган╕зац╕╖ р╕зних мовних курс╕в, атестац╕й державних службовц╕в, викладач╕в тощо.
Президент повинен видати окремий указ про недопустим╕сть використання у передвиборних батал╕ях  як предмет╕в аг╕тац╕╖ на користь парт╕й ╕ окремих ос╕б таких атрибут╕в держави, як герб, г╕мн, державний прапор, державна мова. За порушення такого указу ма╓ бути встановлена крим╕нальна в╕дпов╕дальн╕сть.
Вс╕ в╕зуальн╕ та звуков╕ атрибути державного життя ма╓мо проводити державною мовою (назви вулиць, майдан╕в, пам’ятних знак╕в, оголошення в транспорт╕, р╕зн╕ автов╕дпов╕дач╕, збори трудящих, фестивал╕, конкурси, з’╖зди, спортивн╕ змагання тощо).
Велика роль у процес╕ в╕дродження, звичайно, належить нац╕ональн╕й культур╕. Отже - укра╖нськ╕ вистави в театрах, укра╖нськ╕ концертн╕ програми у ф╕лармон╕ях, клубах та палацах, повсюдний прокат укра╖номовних ф╕льм╕в, книгарн╕ з укра╖нською книгою та к╕оски з укра╖нською пресою - все це сходинки до бажано╖ вершини. Зв╕сно, держава може ╕ повинна посприяти цьому хоча б економ╕чно, а саме: створити податковий протекц╕он╕зм, вдатися до ╕нших стимул╕в заохочення р╕дного слова.
...Обставини минулого долаються важко, однак поборювати ╖х треба. ╤ робити це сл╕д продумано ╕ посл╕довно.

м. Суми.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6067

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков