Версiя для друку Обговорити в форумi

З ЧИТАЦЬКОЇ ПОШТИ

Ми не випадково вирішили назвати сторінку читацької пошти «Кримським майданом» - саме так наші читачі охрестили «Світлицю» у ті часи, за якими, може, нині хтось сумує, хтось, навпаки, хамелеонно пнеться видавити залишки помаранчевих відтінків зі своєї політичної фізіономії, аби не шкодили кар`єрі. Але ж переконання на переправі (що поробиш, коли наше життя - суцільна переправа!) не міняють: вони або є, або їх нема. Ми будемо раді посприяти нашим як шанувальникам, так і критикам, щоби їхня позиція, їхні думки про те, що коїться довкола нас, були почуті іншими. Кожен має право бути почутим! Одне лише прохання: висловлюватися якомога лаконічніше і дипломатичніше: поважаймо інших, якщо хочемо, щоб поважали нас...
* * *
Я вдячна за те, що у «КС» були надруковані мої статті про голодомор 1932 – 1933 років, про нашого незабутнього Миколу Вінграновського та інші. Як і В. Чекаліна, я за фахом історик, а ще я цілком підтримую її погляди. «Моя українська «десятка» В. Чекаліної («КС» за 20.06.2008 р.) порушила моє мовчання щодо політичного становища в країні.
Отже, мої думки про це такі.
1. Справжньої національно-політичної еліти в Україні на сьогодні немає. Нам конче потрібні націонал-патріоти, які здатні створювати саме Українську державу – унітарну, соборну, соціально спрямовану.
2. У майбутньому не реєструвати на вибори у Верховну Раду жоден блок партій чи громадських організацій.
3. Скоротити кількість нардепів до 250 (за кількістю округів).
4. Припинити створення пам’ятників історичним подіям, героям і видатним людям України, колишньої Російської імперії та СРСР – на 30 – 40 років, щоб згасити «страсті» несамовитих.
5. Вилучити з розгляду Верховної Ради питання про т. зв. другу державну мову (а, фактично, вона, на жаль, є), вступ до НАТО, працюючи з цією організацією на рівні, на якому з нею працює Росія. Україна в НАТО і ЄС – це наше майбутнє.
6. Всіляко сприяти розвитку фермерського господарства. Вирішити питання з кримськими татарами, забезпечити їх землею і створити повноправні умови роботи й життя. Наша центральна влада (і Президент, і Кабмін, і ВР) неприпустимо мало приділяють уваги Криму! 7. У 2008 – 2009 роках В. Ющенку, Ю. Тимошенко, В. Януковичу – відмовитися від розмов про висування їхніх кандидатур на посаду Президента України. У подальшому Президент, Прем’єр-міністр і Голова ВР повинні виходити зі своїх партій на час перебування на цих посадах.
8. Україні сьогодні та найближчі десятиліття потрібна президентсько-парламентська республіка. Ні в якому разі не ставити питання про парламентську республіку – це є повернення до радянської системи управління, котре сниться П. Симоненку і кримському комуністу Л. Грачу. Такого безглуздя наш народ не повинен допускати.
9. Конче потрібна кардинальна ротація нардепів, обирати їх за рахунок патріотично налаштованої молоді. Встановити право балотування в депутати всіх рівнів лише два рази, строком на чотири роки.
10. Сьогодні нардепи ВР забули, що є честь, совість, порядність, не працюючи місяцями над законами, вони вчасно одержують зарплату, відпочивають і т. ін.
11. Вищій владі, в тому числі МЗС України, нарешті, потрібно добитися встановлення державних кордонів з РФ та з Білорусією, цій країні виплатити «нещасні» 50 млн. у. о. боргу і встановити нормальні добросусідські відносини, пам’ятати, що за Прип’яттю знаходяться землі, які населені українцями-нащадками Берестя та ін.
Як і у В. Чекаліної, у мене є своя «десятка», краще, мабуть, 20 – 50 депутатів з демократичних та регіональних груп нардепів, яких не потрібно обирати в майбутньому в народні депутати у ВР і місцеві органи влади. Не хочу бачити у ВР Симоненка, Герман, Медведчука, Литвина, Вітренко,
Чорновола, Мовчана, Яворівського, Стретовича, Лавриновича, Луценка, Головатого, Балогу, Зінченка, Кармазіна, Катеринчука, Тарасюка та всіх інших, котрі (як А. Кінах і т. п.) міняли свою партійну приналежність, а також В. Семенюк, котра показала, чого варта наша вища влада…
Не знаю, на кого сьогодні ставити свої сподівання. У мою поштову скриньку разом з передплаченими «КС», «ЛУ», «Рідним Прибужжям» кладуть регулярно газету «Комуніст», де Президента називають неофашистом, ганьблять журналісти його, як їм заманеться, а свої ятки на ринку «Колос» постійно тримають блок Вітренко, Партія регіонів і КПУ. Патріотів на наших вулицях не видно.
З повагою,
Людмила ШУМАКОВА.
м. Миколаїв.
* * *
В. І. ЧЕКАЛІНІЙ.
Шановна колего! Сподіваюся, ви не образитесь за це моє звертання. А викликане воно вашою українською «десяткою». Постріл ваш – абсолютний влучний, принаймні, на мою особисту думку. Можливо тому, що у мене з вами майже все якщо не спільне, то подібне. Обоє кримчани, історики, українці та не байдужі до долі України, хоч за походженням ви – полісянка, а я – слобожанин.
Україна справді розділена. І її, як і в минулому, продовжують шматувати за відомим «поділяй і володарюй» з нашої, інтелігенції, вини, бо нам до цих пір не дають можливості плекати власну еліту. Не лише за національністю, а й за духом. Якщо ми не зуміємо й тепер скористатися козацьким, у тому числі й казацкім, рухом, ми знову, ще на одній сторінці історії, виглядатимемо блазнями. Будьмо!
Вдячний вам -
Володимир ЛЕЩЕНКО.
м. Сімферополь.

* * *
ПРО УКРАЇНСЬКУ ДОЛЮ

Веду розмову з дубом і калиною:
- Чи буде Україна – Україною?
Чи не присплять її лукаві люди –
Перевертні, манкурти і приблуди?
Чи нелюди її не обчухрають?..
Розмови ці у нас щодня тривають.
Я раджуся з вербою й горобиною:
- Чи буде люд
 наш дружною родиною?
Чи відсіч дасть усім нахабам лютим,
Всім тим, що прагнуть нас,
 звичайно, за валюту
Продать сусідам
 ближнім чи далеким?
Запитую зозулю і лелеку:
- Та скільки ж нас
 ганьбитимуть чужинці?
Хіба ж таки ми вже не українці?!
…Мовчать дерева,
 пролітають птиці…
Стою один як є біля криниці.
Дивлюсь, як вітер нагина тополю
І думаю про українську долю.
Григорій ПОНОМАРЕНКО,
учитель, відмінник народної освіти України, інвалід війни.
м. Донецьк.

* * *

Коли «конотопська відьма» збирає своїх прихильників, а це, як правило, літні жінки, то стає весело, як на «концерті» В. Жириновського. Нещодавно потрапив на таку «виставу» в центрі Сімферополя, що влаштувала «гумористка» Н. Вітренко, і запитав у однієї з бабусь: «А що таке НАТО?» «Та біс його знає», - відповіла жінка. А друга впевнено підкреслила : «НАТО – це фашисти, як бандерівці». «Хто це вам сказав?» – запитую її. «Наша поводирка – Наталія Вітренко».
От вам і вся свідомість. А ви кажете, хто «за», а хто «проти» НАТО? Чимало оцих дамочок навіть не уявляють, що таке Північноатлантичний альянс. Але, думаю, у відповідь на постійні погрози Росії вже незабаром 70% українців попросяться до НАТО.
Наш Президент, кажуть, слабкий. Ні, не слабкий, справедливий.
І хоче, щоб у нас не було «демократії» по-російськи і по-білоруськи.
Ось не сподобалось В. Путіну, що Україна і Грузія не стали перед ним на коліна. Провчимо… Газом, погрозами. Приструнимо. Туркменію, Узбекистан цим не залякаєш, у них багато газу, нафти. І навіть Азербайджан теж. А ось залежних від виробів промисловості Казахстан, Киргизію можна. Дивлюся на Н. Назарбаєва і дивуюсь. Чому? Сильна людина, має все, а коліна перед Москвою схиляє.
Три маленькі прибалтійські держави начхали на російські комедії. Але вони – Європа, члени НАТО.
Господи! Допоможи мені й усім українцям зажити так, як прибалтійці! Вони взагалі поважні люди, я їх добре знаю. Жив з ними поруч, в Ленінграді. Зустрічались, розумілись.
Куди ми йдемо? До Європи, до НАТО! І хто б нам не заважав, нічого не вийде. Росія слабка. Нафти і газу у неї на кілька десятиріч. Ще Брежнєв натякав на це. Правду казав, тому що в Україні нафти і газу на 150 – 200 років вистачить. Шельф від Одеси до Криму, далі Чорноморсько-Азовський шельф і ще багато інших родовищ. І ще настане час, що Росія сама нафту і газ у нас купуватиме!
Віктор ГОРБАТЮК,
полковник у відставці,
член НСЖУ.
м. Сімферополь.

* * *

Стрижі, симоненки,
Грачі і вітренки,
Та інші невдахи,
Не люди – комахи,
Не шматуйте мову!
Вона ж калинова,
Вона ж колискова,
Вона ж чорноброва!
Неньки ж вам співали,
Щоб не забували
Рідної основи –
Пресвятої мови.
А ви що зробили?
Мову ви зганьбили.
Задля свого статку -
Продали б і татка.
* * *
Ми шляхетні, делікатні.
Глядь – вже дірка в лобі.
Чи не краще було б мати
У руках оглоблі?
Делікатні ми. Й що з того?
Хто на те зважає?
А охочим до чужого
Це не заважає.
Славні гетьмани забуті.
Гнеться наша спина.
Україна - на розпутті
Кинута дитина...
Валентина ЛІСОГІР,
пенсіонерка.
м. Керч.

* * *

Сьогодні, на державному рівні, Росія веде ганебні кампанії проти України, прибалтійських держав, Грузії, Молдови і навіть Білорусі – партнера по так званому Союзу, відволікаючи своє населення від власних проблем. Народний артист СРСР, співак зі світовим іменем – Зураб Соткілава, лежачи обличчям у багнюці в Москві, ніколи не пробачить це міліціонерам - вихованцям своєї держави. Не пробачать і розкажуть своїм нащадкам тисячі висланих за етнічною ознакою з рідної домівки грузинів. Не пробачать в історичній перспективі і нащадки абхазців з російськими паспортами, яких Росія розвела з близькими за етнокультурою народами Грузії. Не пробачать жителі Чечні – росіяни (яких загинуло близько 300 тисяч). Я вже не кажу про чеченців, які були спочатку депортовані, а потім їх тероризували і нищили. Свого часу Тарас Шевченко єдиний підтримував їх (поема «Кавказ») у боротьбі з єрмоловською навалою у відомій Кавказькій війні. До речі, дії нинішньої влади такі ж самі.
Не пробачить 12-річний хлопчик, син підірваного КДБістами в Катарі законного президента Чечні Яндарбієва, який залишився калікою.
Не пробачать і українці придушення своєї незалежності, голодоморів, наміру вислати в райони Сибіру і Далекого Сходу «предателей», жителів, що перебували на окупованих територіях в роки війни. У мене, до речі, усі рідні, котрі пішли на війну, – загинули.
Але це все пробачають наші регіонали, комуністи, соціалісти різних ухилів, такі наші дивні «патріоти», як Т. Чорновіл та Г. Герман. Не слід їм видавати себе за патріотів України з якоюсь особливою думкою. Думка одна – ви зрадники, які керуються меркантильними інтересами, вас просто перекупили і ніяких ідейних розбіжностей з іншими у вас немає, просто спокусила товста кишеня.
Дивного в поведінці Росії нічого немає. При опитуванні жителів Москви щодо чеченської війни – 40% пропонували вирішити цю проблему просто - скинути з літака ядерну бомбу… Так що ті, хто дивиться на відносини з Росією крізь рожеві окуляри, мусять розуміти, що у нинішньої більшої частини їхніх керівників щодо України особливих сумнівів не буде, тому на нас чекає непрогнозоване майбутнє. Сподіватись, що вони змінять свою сутність – не доводиться. Мене дуже непокоїть думка про нинішню ситуацію, коли при відсутності єдності у державі можемо втратити незалежність.
Ми аж надто толерантно ставимося до ворожих телебачення й преси. Залюбки даємо можливість обливати брудом наші почуття й святині різним лужковим, жириновським, марковим, затуліним та іншим. Не вилазять з наших телеканалів, і особливо, що дивно, з 5-го каналу вітренки, колісніченки, чорноволи, германи, різноманітні запроданці.
Вже запізно, але іншого шляху немає – треба терміново вживати елементарних державницьких заходів щодо дотримання законів України й притягнення порушників до відповідальності. В іншому випадку ми будемо працювати на Росію.
Вадим ЛИТВИН.
м. Алушта.

* * *

ПОРА КОМУНІЮ СУДИТИ

Вже вільна наша Україна
від чорторийного багна,
та розпорошена руїна
після імперського Кремля.
І люди в ній, як та отара
без пастуха-поводиря,
не люба власна їм кошара –
не бачать в неї майбуття.
Коротка пам’ять – призабули
терор червоного Кремля,
як кріпаками в ньому були –
раби генсеків і царя.
Як грабував він Україну,
як кров і сльози наші пив,
як прозивав хохлами, бидлом,
гарматне м’ясо з нас ліпив.
Як убивав, гноїв віками
і геноцидом, і війною,
і Магаданом, Соловками,
і кадебешною тюрмою.
Щоб не були ми самостійні –
рабами вічно щоб були,
щоби кайдани поржавілі
тягали вічно на собі…
І мову нашу засудили,
щоб забували у тайзі,
щоб всі, як вождь їх, гаварілі
на «всепонятном язиці».
Чи не пора за це судити
катів, яких ще світ не знав?
Минулим досить уже жити –
розплати час уже настав.
Пора кайдани поржавілі
нам на мечі перевести,
щоб самостійність України
нащадкам нашим зберегти.
Костянтин ПЕТРЕНКО,
1919 року народження.
м. Сімферополь.

* * *

З півночі «сусід» диктує, а члени 5-ї колони друкують і поширюють московську націонал-шовіністичну, антиукраїнську, антидержавну пропаганду проти Української Унітарної Держави. Це, нібито, за демократичним принципом - «свобода слова». Так свобода слова надається для конструктивної критики чи похвали діяльності уряду чи президента чи за якісь історичні події і т. д. Але писати ТЕНДЕНЦІЙНО-СПЕЦІАЛЬНО ворожо провокаційні статті із спеціально вигаданими аргументаціями, це не відноситься до «свободи слова». Це пряма чужодержавна ПРОВОКАЦІЙНА АКЦІЯ. За таку писанину в кожній державі притягають до судової відповідальності - карають. Але чомусь в Україні ні Президент, ні уряд, ні Верховна Рада й Служба Безпеки України не вживають відповідних, законних, заходів, щоб припинити цю злочинну акцію.
Нас, емігрантів, така злочинна діяльність московської аґентури в Україні ДУЖЕ ТУРБУЄ і ми маєм право про це НАГАДАТИ нашим урядовим чинникам, бо нас - УКРАЇНЦІВ поза межами УКРАЇНИ є більше, як число громадян України московитського походження. Доки державні чинники будуть лише обсервовувати ці злочинні діяння, а не вживати відповідних заходів, ця ворожа, антидержавна, спеціально зорганізована акція не припиниться, а буде ще більше поширюватись. Оті грачі, вітренки запрошують аґентів-українофобів з Москви - лужкових та інших, які явно на мітингах виголошують свої націоналістично-імперські плани розчленування Унітарної Української Держави. Вони вільно приїжджають і від’їжджають, а п’ятиколонники радіють своїм успіхами. Подібне явище неможливе ні в якій країні!
А що б було, якби я поїхав на Кубань і зорганізував там мітинг і виступив з історично-правдивою промовою про Українську Козацьку Кубань, вияснюючи, як варварсько-імперська московська окупація в брутальний спосіб забороняла українську мову, культуру, традиції, школи, церкви і силою окупаційної влади запроваджувала свою антигуманну «цивілізацію». Або щоб я розповів про суто історичну істину, що ЦАРЬ Великого Московського Князівства - Петро I силою окупаційної влади захопив назву Київської РУСИ, перефразувавши на РОСІЯ, а народ московитів назвав РУСЬКИМИ, проголосив РУСЬКУ ІМПЕРІЮ і став першим її імператором. Як він казав: «Щоб славне прошле РУСИ перевести на славу Москви». А Русь-Україну назвав МАЛОРОСІЄЮ і нам, руським-русинам, було заборонено говорити русинською-українською мовою і називатись руськими, лише малоросами і хахлами... А от коли назвеш тубільця-московита москалем, він чується ображеним, бо від них втаїли правдиву їхню історію, а взаконили їм чужу назву «руський». Де б я опинився? Чи при путінській системі взагалі лишився живим.
Велика шкода, що в Україні не проведено ЛЮСТРАЦІЇ, щоб виявити отих аґентів з їхніми нащадками, присланих Кремлем для проведення КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ та здійснення запланованого фізичного винищення української нації, отим ГОЛОДОМОРОМ - ГОЛОКОСТОМ над українським народом... А їх було кількасот тисяч, їхні нащадки мали державну привілею і здобували найвищу освіту в Україні. Та до тої агентури прилучались «українці», зрадивши своїй нації. Оцей елемент включився в систему 5-ї колони і продовжує батьківські плани знищення Української Незалежності, щоб повернуть її в антигуманне рабство московської імперії. Це оті: грачі, табачники, симоненки, вітренки - і ціла їх плеяда українофобів, які проживають в Україні. В інших країнах такі типи є обмежені владою, як в Чехії, прибалтійських країнах, Ізраїлі. В Україні цей ворожий державі елемент є безкарний...
Федір Габелко.
Гленрой, Австралія.

* * *

ПЕРЕПОЛОХ У ГАЮ
(Буцімто байка)

- Крах свободі і вітчизні! -
У гаю зчинився рев.
Це голосять, як на тризні,
Вовк, Шакал, Ведмідь і Лев.
- Чи у вас померкло сонце? -
Запитали їх Осли.
- З нас, звірячих охоронців,
Недоторканність зняли!
А без неї нам негоже,
Небезпека нам щодня:
Нас віднині скривдить може
Кожен Заєць чи Ягня!
Нам без захисту несила.
Всіх нас доля жде лиха.
Вчора шефа укусила
Навіть капосна Блоха!
А сьогодні і Комашка
Нам погрожує судом.
Що робить нам,  бідолашкам?
Це не ліс - якийсь дурдом!
Виє Вовк, ревуть Шакали,
Лев голосить і Ведмідь:
- Обдурили! Ошукали!
Недоторканність верніть!
Звісно, правди діти ніде.
Пережить нелегко це:
Дуже важко м’ясоїдам
Переходить на сінце!                            
Петро РЕБРО.
м. Запоріжжя.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 04.07.2008 > Тема "З потоку життя"