Версiя для друку Обговорити в форумi

До дня Військово-Морських Сил ЗС України директор телерадіокомпанії “Бриз” ВМС ЗС України капітан 1-го рангу  Мирослав Мамчак презентував авторську збірку флотських новел “Ой було на флоті, було...”. Презентація проходила в ТРК “Бриз”. Поздоровити автора прийшли колеги-журналісти, друзі, представники громадських організацій.
- Служба на флоті – річ непроста, - каже Мирослав Мамчак. - Шторми, відсутність зв’язку з родинами.... На початку буває важко... Ця збірка є моєю біографією від матроса до капітана 1-го рангу. Коли я звільнився в запас, то спробував подивитися на свою службу через призму гумору. Про флотські будні частіше пишуть сувору прозу. Мені ж хотілося подати флотське життя під іншим кутом зору: в жанрі новели чи гуморески.
2008  рік оголошений роком ВМС України. Це – рік  90-річчя флоту Української Народної Республіки, а також  – 90-річчя військового прапора України. Отже, збірку я вирішив закінчити і видати саме до цих дат.
Мирослав Андрійович згадує флотське життя з гумором та пропонує читачеві весело посміятися разом із ним.
Зараз, коли скронь торкнулася сивина, усе сприймається легко й весело, напевне, через призму життєвого досвіду.  Курсантові ж Мирославу Мамчаку  події, описані автором сьогодні, на той час  видавалися не такими вже й смішними. Судіть самі:
“Значить так, курсанте, або підкуєш Торпеду, або десять діб арешту і служба на Тихоокеанському флоті. Ясно? Плеснувши хлопця по плечу, задоволено потер руки  вже в літах капітан 3-го рангу” (Новела “Торпеда”).
Сказавши, пішов, залишивши, матроса, курсанта школи зброї Балтійського флоту перед дверима кузні, де стояла стара шкапа на прізвисько Торпеда. Позираючи на її широкі стоптані та закручені, як у оленя, копита, хлопець мав вигляд не кращий, ніж та бідна тварина, бо зроду не кував коней. Ні, він таки знав, як виглядає підкова, але навіть не уявляв, як змусить Торпеду зігнути ногу.
Це зараз він жартує, мовляв, конячина про його ковальські здібності була десь такої ж думки, як матрос про її кавалерійські якості. А тоді хлопцеві було не до сміху...
До збірки увійшли близько півсотні історій з флотського життя: веселих, живих, яскравих. Одні з них – автобіографічні, інші – відтворюють особливості служби цілих підрозділів. Складається враження, що кумедні ситуації життя підкидало М. Мамчаку на кожному кроці.
Якось сторожовий корабель “Куниця”, - згадує автор, - ніс бойову службу в Середземному морі. У точці якірної стоянки, поблизу зеленого острова, проглядалася курортна зона з численними відпочиваючими, які на яхтах підходили досить близько до сторожовика, привітно махали руками, вигукували вітання – розважалися. Дівчата в купальних костюмах топлес не переймалися тим, яке враження справляють на захисників соціалістичної вітчизни,  у кітелях, застібнутих на всі ґудзики. Зате команда корабля одразу вся повернулася в один бік. Найспритніші дістали біноклі.
Розгублений замполіт, озброївшись словниками, грізно вигукував англійською: “Підхід до корабля заборонено!”  Особіст був переконаний, що серед красунь обов’язково мають бути шпигуни.  Розлючений же командир корабля наказав штурману зібрати біноклі й оголосив навчальну тривогу. Від реву сирен місцеві яхти шарахнулися вбік моря....
Їхнє місце швидко зайняв круїзний лайнер, що гордо линув хвилями. Видовищ на ньому для радянських моряків було ще більше. Тут уже не втрималися ні командир, ні особіст. Кому не вистачило біноклів, той скористався оптичними прицілами гармат. Прилади мали збільшення в 24 рази, а з поворотом кута огляду – поверталася і гармата.
Усе те “кіно” скінчилось хвилин за двадцять. За цей час капітан круїзного лайнера встиг через МЗС подати протест до Москви: радянський корабель погрожує туристам гарматами. Скандал...
Решту – п’ять місяців бойової служби, команда бачила берег лише на екранах радарів... - згадує автор у новелі “Секс по-флотськи“.
Весело, невимушено автор розповідає флотську бувальщину в щойно презентованій збірці “Ой було на флоті, було...”. Збірку він присвятив своєму синові – офіцеру ВМС ЗС України і взагалі поколінню молодих офіцерів Українського військового флоту.
Того дня на ТРК “Бриз” ВМС ЗС України була презентована ще одна книжка Адама Голодинського та Миколи Голея “Втрачена земля”. Мирослав Мамчак є упорядником цієї книги та автором передмови.
Заслужений журналіст України Мирослав Мамчак уперше в Україні в ґрунтовних історичних, науково-публіцистичних книгах “Флотоводці України” та “Україна – шлях до моря” систематизував вікову історію Українського флоту.
Він – автор збірки новел і примовок “Траверзом історії”, історичних досліджень “Символіка Українського флоту”, “Військово-морський календар”, упорядкував низку історичних спогадів борців за волю України.
Лідія Степко.
м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 11.07.2008 > Тема "Душі криниця"