Ранок 9 травня в сел╕ N. видався сонячним, тихим, по-справжньому святковим. Сьогодн╕ людство в╕дзнача╓ 63-р╕чницю зак╕нчення Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. А в Укра╖н╕ це одне з найб╕льш державних свят. Тож ╕ настр╕й в╕дпов╕дний, ╕ спод╕вання особлив╕. Магазини т╕льки в╕дкриваються, а б╕ля клубу, де всупереч указу Президента ще бовван╕╓ ╕дол комун╕стичного режиму, вже встановили гучномовц╕ ╕ громопод╕бн╕ мажорн╕ звуки будять село: «Утро красит нежным светом стены древнего Кремля…». Насправд╕ ж н╕якого Кремля н╕де не видно. Натом╕сть сяють в ранкових променях ст╕ни нап╕врозваленого комун╕стами собору та к╕лька буд╕вель недавно зведених магазинчик╕в. А дал╕, куди сяга╓ з╕р, все потонуло в зелен╕ сад╕в, р╕знобарв’╖ степових ╕ декоративних кв╕т╕в, у мелод╕йному сп╕в╕ закоханих птах╕в. Так красиво бува╓ в Криму лише навесн╕. Зда╓ться, дивився б ╕ слухав цю райську ╕дил╕ю безк╕нечно. Та гучномовц╕ обривають тонке мереживо л╕рики: «Москва моя, ты самая любимая…» - кричать вони до хрипоти. Осв╕дчившись в любов╕ б╕локам’ян╕й, починають осп╕вувати рос╕йськ╕ берези, поля, л╕си… Нарешт╕ згадують неперевершеного сп╕вця природи – солов’я: «Соловей – российский славный птах…» Раптом десь зл╕ва, з зелен╕ сад╕в до цього бравурного звучання дода╓ться менш потужне, але не менш настирне «Союз нерушимый… великая Русь…». Спершу не вда╓ться точно визначити м╕сце, зв╕дки доноситься ця патетична мелод╕я. Аж ось кр╕зь в╕ти дерев просову╓ться рос╕йський триколор ╕ я пом╕чаю на подв╕р’╖ огрядну ж╕нку похилого в╕ку, що зац╕пен╕ла в урочистому екстаз╕. Дивно? Село укра╖нське ╕ свято начебто нашо╖ держави, а жодного укра╖нського слова, жодного державного стяга, нав╕ть згадки н╕яко╖ про Укра╖ну… На якусь мить врива╓ться в еф╕р суто ╕нтернац╕ональне: «Оля проститутка, Оля проститутка…». Це, мабуть, завклубом зазвичай почав святкування ╕ п╕д хм╕льну руку переплутав касети. А дал╕ знову оди на честь «матушки России…». Таке враження, що в центр╕ села працю╓ заруб╕жна рад╕останц╕я, транслюючи святкування чужого свята з чужо╖ держави. Сонце п╕дн╕ма╓ться вище ╕ зм╕щу╓ться за собор. Тепер т╕нь в╕д останнього пада╓ прямо на майдан, на якому з’являються вже перш╕ учасники святкового д╕йства. П╕дходять учн╕, вчител╕… Але присутн╕х замало нав╕ть для такого невеликого майдану. ╤ навряд чи ╖х к╕льк╕сть сутт╓во зросте. Молодь ви╖жджа╓ в м╕ста. А пенс╕онери не наважуються залишати дом╕вки. ╢дин╕, ким ще обов’язково поповниться майдан, це ветерани. Вони не звикли в╕дсиджуватися, бо ╕ сьогодн╕ в строю. Шкода т╕льки, що час невблаганний ╕ ╖х в сел╕ залишилось так мало. Мина╓ ще хвилин 15 – 20 ╕ ось, нарешт╕, на майдан ступають геро╖ сьогодн╕шнього торжества. Сяють золотом медал╕, в╕дсв╕чують ср╕блом сивини… Дивишся на обличчя, пос╕чен╕ в╕трами часу ╕ лихол╕ть, ╕ двояк╕ почуття охоплюють душу. Звичайно ж, рад╕сть ╕ горд╕сть за батьк╕в, д╕д╕в, як╕ в далекому 1945-му розчавили фашистського людо╖да; б╕ль ╕ смуток за ╖хн╕ страждання, незахищену стар╕сть, втрачене здоров’я, колись сильн╕ ╕ дуж╕, тепер слабк╕ ╕ нем╕чн╕, ╕ т╕льки жив╕ вогники в очах нагадують про силу почутт╕в, що клекотала в ╖хн╕х душах. «Раз, два… как слышно?» - перев╕ря╓ м╕крофон завклубом. Ветерани займають сво╖ сидяч╕ м╕сця. Музика стиха╓, почина╓ться м╕тинг. В╕дкрива╓ його голова с╕льради. В╕та╓ ветеран╕в, знову ж чомусь не державною мовою, наказу╓ учням вручити кв╕ти винуватцям торжества. Пот╕м бере слово парторг вже не ╕снуючого колгоспу. Цей одразу актив╕зу╓ присутн╕х: «Ющенко – фашист, Тимошенко – безграмотная авантюристка…» - пов╕домля╓ в╕н нев╕домо зв╕дки отриману ╕нформац╕ю. Показуючи на ру╖ни розваленого колгоспу, ла╓ сучасну владу: «Вот до чего довели они державу…». Згаду╓ Москву, ст╕йк╕сть ╕ непереможн╕сть рос╕йського солдата. ╤ жодного слова про Ки╖в, про жертовн╕сть Укра╖ни, що прийняла основний удар на себе, про геро╖зм ╕ мужн╕сть укра╖нського народу… Зате полива╓ брудом укра╖нських повстанц╕в УПА. Слухаю просякнуту злобою ╕ ненавистю промову парторга ╕ починаю розум╕ти, як важко, нав╕ть неможливо переосмислити реальн╕сть, коли тоб╕ 88, а решта життя - служ╕ння не Укра╖н╕, а гаслам, як╕ час визнав хибними ╕ злочинними. А як зрозум╕ти мовчання укра╖нсько╖ ел╕ти, с╕льсько╖ ╕нтел╕генц╕╖? Адже поряд стоять ╕ директор школи, ╕ завуч, ╕ два вчител╕ ╕стор╕╖, кер╕вник с╕льського осередку «Нашо╖ Укра╖ни» - ╕ жодним словом н╕хто з них не заперечив н╕ явн╕й брехн╕, н╕ антидержавн╕й спрямованост╕ виступу. Вже хто-хто, а ╕сторики могли б пояснити, що укра╖нц╕ ╕ в лавах Радянсько╖ арм╕╖, ╕ в загонах УПА боролися за Укра╖ну, т╕льки кожен на сво╓му м╕сц╕, з╕ сво╖м баченням к╕нцево╖ мети. ╤ вже не т╕льки укра╖нц╕, але й весь св╕т почина╓ розум╕ти правоту бандер╕вц╕в. Бо якщо ╕ сьогодн╕, на 63-ю р╕чницю Перемоги в Укра╖н╕, державн╕ свята в╕дзначаються чужою, не державною мовою, нищать укра╖нську культуру, паплюжать св╕тле ╕м’я укра╖нських патр╕от╕в, зводять пам’ятники катам ╕ гнобителям укра╖нського народу, то про яку перемогу може йти мова? А як пояснити повед╕нку представника пол╕тично╖ парт╕╖ «НУ» - ╕деолога держави? Збиткуються над Президентом, а в╕н мовчить. Н╕, я не прихильник ╕снування в держав╕ персон поза критикою. Можна ╕ потр╕бно критикувати ╕ Президента. Але де ж тут критика? Брехлив╕, лайлив╕ слова – таке соб╕ словоблуддя – це не аргументи для звинувачень найвищих представник╕в укра╖нсько╖ влади. То що, вся ця ел╕та виявля╓ться також з душком? Теж люди з минулого, холу╖ антидержавних сил, сп╕вучасники антиукра╖нських злочин╕в? А з якою сов╕стю оц╕ ел╕тн╕ хамелеони простягатимуть руки до Укра╖ни за зарплатою? Чи поняття сов╕ст╕ ╖м не властиве? Це не т╕льки аморально, антигуманно, це врешт╕-решт антинародно. Дивне якесь свято… А попри те, винуватц╕в под╕й запрошують в клуб до святкового столу. Учн╕, вчител╕ розходяться. Майдан безлюдн╕╓. Клацнув клуб╕вський замок, ставлячи останню крапку в святковому оф╕ц╕оз╕, стихають кроки завклубу, що не забув прихопити велетенську сумку з╕ святкового заст╕лля, ╕ над майданом ос╕да╓ тиша. Перемога?! Перемога!.. З г╕рким присмаком недовершеност╕. Павло СУЩЕНКО. Красногвард╕йський р-н, АРК.
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
