Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 11.07.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#28 за 11.07.2008
ДРУГ М╤Й САД

Л╤ТЕРАТУРА
Нещодавно в╕домий укра╖нський поет Василь Марсюк в╕дсвяткував сво╓ 70-р╕ччя. М╕сце його народження – Донеччина, м╕сто Мар’╖нка. ╤ хоч нин╕ поет живе в Ки╓в╕, але в р╕дних м╕сцях його люблять ╕ пам’ятають, про що св╕дчить в╕рш-посвята його земляка, вчителя Григор╕я Пономаренка. Василь Марсюк - автор багатьох зб╕рок поез╕й. Часто бував у Криму: в╕дпочивав, творчо працював, а в Алушт╕ нав╕ть к╕лька рок╕в жив разом ╕з с╕м’╓ю. Присвятив нашому краю багато ц╕кавих в╕рш╕в, к╕лька доб╕рок яких презентувала сво╖м читачам «Кримська св╕тлиця».
Нин╕ ми пропону╓мо шанувальникам красного слова сво╓р╕дну поему з поетичних пелюсток «Друг м╕й сад». В н╕й поет Василь Марсюк представ талановитим в╕ртуозом поетичного слова, майстром м╕н╕атюри, ф╕лософського п╕дтексту ╕ просто великим шанувальником р╕дно╖ природи.

ВАСИЛЬ МАРСЮК
ДРУГ М╤Й САД
Поема з пелюсток
1
Три дн╕ я вдома,
три – на дач╕,
Мов м╕ж коханками,
ревнивими до того ж,
мо╓ под╕лено життя.
2
Не спод╕ваючись на райський,
я сад земний соб╕ зростив,
як Хтось зростив для себе Всесв╕т.
3
Якщо ╕сну╓ рай небесний,
то в╕н нагаду╓ м╕й сад,
хоча й без ангел╕в ╕ гур╕й*.
4
Нав╕ть м╕й скромний будинок
серед кв╕тучого саду –
палац!
5
Над хв╕рткою звиса╓
сливова г╕лка низько.
Вклоняюсь – не зр╕заю!
6
Я роздивляюся кругом:
ну хто до пари ╖й,
так╕й розкв╕тл╕й вишн╕?!
7
Невже так само божев╕льно
м╕й сад цв╕стиме ╕ тод╕,
коли мене не стане?!
8
А хто б дививсь
на цю дуплисту грушу –
але цв╕те, ╕ як цв╕те!
9
Хай що б там не було,
а вмерти я не зможу
в травневому саду!
10
Нав╕ть злод╕й н╕чний
не наважиться вдертись на дачу
при св╕тл╕ кв╕тучих дерев!
11
Сумно!
Другий р╕к посп╕ль
яблуня чогось
не плодоносить.
╤ я за десять рок╕в
ан╕ книжчини видати не зм╕г.
12
Мовчазн╕ мо╖ дерева,
вас я краще розум╕ю,
ан╕ж ки╖вський Парнас.
13
Мабуть, на дач╕ я
нагадую ченця.
Але спов╕дую бунтарство!
14
Що це за дика мода?!
Зранку горланять на дачах,
наче граки, гучномовц╕.
15
Гай-гай! ╤ ви, шпаки,
за довгу зиму розучились
по-укра╖нськи розмовлять?
16
Як зб╕дн╕ло укра╖нське небо –
жодного птаха високого лету!
Вс╕ по кущах.
17
Сходило сонце –
я низько йому поклонився
╕ знову розправив плеч╕:
хтось ╕ в╕д мене чека╓
сонячних справ!
18
Лиш п╕д веч╕р слухаю
новини:
хай за день п╕дросте Укра╖на,
наче сад молодий!
19
В юнацьк╕ дн╕
мене так вабив скит –
в╕д св╕ту я вт╕кав.
Тепер я маю скит,
а манить б╕лий св╕т.
20
Я вже старий,
а сад ще молодий.
Пригляда╓мось,
жал╕╓мо один одного,
як близьк╕ люди.
21
Про причину мо╓╖ смерт╕
можете говорити:
«В╕н помер в╕д любов╕!»
Не питайте: «До кого?»
До вс╕х!
22
Дво╓ гарних шовковиць
зав╕в я на дач╕:
посеред городу – для себе,
на вулиц╕ – для людей.
23
Ура! Черешн╕ патичок
прийнявся ╕ росте!
Ще б до плод╕в дожити.
24
Х╕ба я посадив би коло дому
кизил у найтепл╕шому кутку,
якби колись не рвав його
у горах Криму?!
25
Кругом так╕ жоржини зацв╕ли!
А ви, джмел╕, чого обс╕ли так
ех╕нацею – гостю ╕з Америки?
26
Обс╕ла вершечки черешн╕,
спотворила листя на слив╕
╕ с╕к ╕з калини п’╓
╕нтернац╕ональна тля…
Як схожа на людей!
27
Я ╕з безжальною любов’ю
облагороджую дерева у саду.
Перещепити б ще
здичав╕л╕ г╕лки
на древ╕ Укра╖ни!
28
Старого ви пита╓те мене,
нав╕що в╕рш╕ я пишу,
нав╕що сад новий саджу?
То заодно уже спитайте:
а нащо в св╕т╕ я живу?
29
А ще я посаджу
╕ кущик бузини:
зроблю колись соп╕лку!
30
Молодий посадивши сад,
я ходжу як закоханий
в юну ж╕нку!
31
Ще вишня не одкв╕тла,
а яблуня вже б╕ла,
весна ще не минула,
а я по н╕й жалкую,
за юн╕стю неначе.
32
Кв╕тучий сад,
немов ж╕ноче т╕ло,
б╕ля р╕ки б╕л╕╓.
Вп╕рнуть би в нього
з висоти, як птах!
33
Вишневий цв╕т
гойдали дв╕ бджоли.
О кар╕ оч╕,
я не стомлюся пити
ваш нектар!
34
Дощ ╕ запах мат╕оли,
╕ твого волосся злива.
Мить була така щаслива,
що живуть в мен╕ в╕дколи
дощ ╕ запах мат╕оли!
35
Хай за м╕льярди л╕т,
а долет╕в би я
до тих далеких з╕р!
Тебе, що йдеш за крок,
не досягти пов╕к!
36
Грош╕ – спокуса,
ж╕нки – спокуса.
А без них життя – не життя!
37
А в юну ж╕нку закохатись
у дачному м╕стечку неможливо:
кругом стар╕ ровесниц╕ мо╖.
38
На схил╕ в╕ку закохатись –
значить накликати бурю
на св╕й постар╕лий сад.
39
Себе я почуваю гультя╓м,
коли дивлюся, як щодня
сво╖ вилизують городи
стареньк╕ дачниц╕ –
колишн╕ вчительки.
40
Я тим ╕ сим
продовжую життя
деревам у саду.
Можливо, це вони
продовжують мо╓?
41
Ще трохи потерпи,
бездомна пташко!
Вже отв╕р я роблю
 в нов╕й шпак╕вн╕.
42
Гей, вуже, що живеш
у заростях малини,
стережися!
Вона посп╕ла –
ми йдемо збирати!
43
Ус╕ сус╕ди борються з кротами,
лиш я дивлюсь щоранку
невороже
на св╕ж╕ кротовини-терикони
╕ мимовол╕ згадую Донбас.
44
М╕сяць тому
м╕й брат помер у Донецьку –
а г╕лка черешн╕ в саду
п╕д Ки╓вом
в мене засохла.
45
А перед в╕кнами на дач╕
я син╕ п╕вники найперше
посадив –
мого дитинства кв╕ти.
46
Кого ми любимо –
найб╕льш нам ятрить душу,
як ця смородина –
не родить, коверзу╓.
У кого тут вона набралась примх?
47
Моя дружина знов
не при╖жджа╓ довго так
на дачу –
бур’ян ╕ той
уже засумував!
48
Сапаючи город,
я обминаю кущик лободи:
допомагала вижити
в дитинств╕.
49
Такий плечистий вимахав будяк –
немов козак сто╖ть серед
городу –
ну як я п╕дн╕му на нього серп?!
50
╤ сивенький полин,
наче долю чиюсь,
полючи, я також обминаю.
Чи моя сивина розучилась
розр╕зняти добро ╕ зло?
51
Хух! Нарешт╕ на город╕
пок╕нчив я з бур’янами.
От би ще на Укра╖н╕
так вчинити з ворогами!
52
Годжу гор╕хов╕,
як вередлив╕й ж╕нц╕.
Рости не хоче,
наче вив╕ря╓
мою довготерплячу доброту.
53
Нав╕що такий милозвучний
голос дано зозул╕?
Можливо, щоб чули д╕ти:
╕ в них ╓ десь р╕дна мати.
54
Я знаю, ти брешеш, зозуле,
в╕щуючи в╕ку без л╕ку,
а слухати все ж при╓мно!
55
Ех, добре вл╕тку спати б на мансард╕!
Та я н╕як ╖╖ не обладнаю:
н╕ грошей, н╕ сили нема.
56
За л╕то краще т╕льки л╕то.
Теплом, як медом, все залито.
╤ кожна в╕ть сп╕шить сповна
напитись сонця, як вина!
57
Невже в цю спеку ходять в гастрономи?
Мен╕ в саду й амброз╕╖ не треба,
коли ╓ хл╕б, цибуля ╕ кисляк!
58
Господи, посп╕ли абрикоси!
Ск╕льки одразу сонць
просяться з неба упасти!
59
Хай у сливи цв╕т бл╕денький –
а як╕ плоди медов╕
╕ наливка, як нектар!
60
Нарешт╕ перш╕ персики
вродили.
Рум’ян╕, пишн╕ –
аж зривати жаль!
61
Ми задоволен╕ обо╓,
м╕й друже винограде:
ти – гронами тугими,
я – думками!
62
Бувають восени
так╕ ласкав╕ дн╕,
як оч╕ люблячо╖ ж╕нки!
63
Та╓мний в’язень ╓ в мо╖м п╕двал╕ –
усе н╕як не вирветься на волю
трир╕чне мною зроблене вино!
64
Я так немилосердно
обр╕заю лозу виноградну,
наче правлю
св╕й довгий вчорашн╕й в╕рш!
65
Вибачай – прощавай,
винограде старий!
Р╕жу стовбур – як роги оленя.
Над╕ мною також н╕ж
заносить кривий
невблаганна година оновлення.
66
Яка вдалась розк╕шна обл╕пиха!
Сто╖ть руда в╕д яг╕д,
як лисиця.
67
Не вс╕ червон╕ кетяги, не вс╕
я восени зр╕заю на калин╕.
А чим тод╕ поласують узимку
червоногруд╕ сн╕гур╕?!
68
Кого я не люблю – так це мишей!
╤ все ж качанчик кукурудзи на город╕
на зиму я поганцям залишив.
69
Як журавл╕ неохоче
звивають прощальний в╕нок
в ос╕нньому неб╕!
70
Листопаду усл╕д
розвели дерева гол╕ руки:
отак знову н╕ з чим
треба у зиму йти!
71
Обережно, ╕з ваганням
обр╕заю кущ троянди,
наче синов╕ сво╓му
я стрижу юнацький чуб.
72
Старенька грушо-сестро,
ти вже засина╓ш?
Дай, Боже, нам зустр╕тись навесн╕!
73
Вдень ╕ вноч╕ мимо дач╕
прол╕тають кудись електрички,
як хвилини мого життя.
74
Як не крути, приходить час
╕з тим, що любиш,
попрощатись.
Дозр╕лий пл╕д з╕рвати сл╕д
╕ ждати нового цв╕т╕ння.
75
На безлюдн╕м перон╕
хтось доганя╓ очима
швидк╕ вагони.
Колись не встигну ╕ я
на потяг життя.
76
Не зважають на ╕н╕й –
цв╕туть безстрашн╕
хризантеми.
Вчися, душе моя!
77
За дачами
п╕д га╓м,
де хазя╖ вигулюють собак,
на ланцюгов╕ роздум╕в ╕ я
прогулюю себе.
78
За ст╕ною сн╕гопаду
видно т╕льки, як на г╕лц╕
грак др╕ма╓ в б╕л╕й шапц╕.
79
О молод╕сть!
Горить, як полум’я,
калина на мороз╕
╕ в╕тров╕ рад╕╓,
╕ сн╕гам.
80
Який м╕нливий сад!
То в╕н кв╕тча╓ землю,
то сн╕г – його.
Щодня я мимо йду,
минаю разом з ним.
2005 – 2007 рр.
* Гур╕я – в╕чно юна райська д╕ва.


МАР’╥НКА ВШАНОВУ╢ ПОЕТА
Василев╕ Марсюку

Сплива╓ час, як весняна р╕ка.
Нема йому н╕ удержу, н╕ впину.
В╕ншу╓ Мар’╖нка поета-земляка,
Свого сп╕вця, ╕ майстра,
╕ людину.
Я на Ворстро╖ у землянц╕ р╕с,
А пот╕м в педучилищ╕ навчався.
╤ це ж який мене п╕д’юдив б╕с,
Що змалку в р╕дне слово
закохався.
Те слово – ╕ поета Марсюка,
╤ земляк╕в його, ╕ нашого народу
Воно нас гуртуватись заклика –
Вс╕х укра╖нц╕в Заходу ╕ Сходу.
Поет Марсюк п╕дняв
з глибин в╕к╕в
Козацьку мужн╕сть, звича╖ ╕ славу,
В╕н в╕дтворив в особах козак╕в
В╕тчизну нашу – молоду державу.
В╕н осп╕вав ╕ Мар’╖нку-село,
╥╖ людей – труд╕вник╕в завзятих…
Тут ск╕льки бурев╕╖в пронеслось!
Як над людьми глумились
торбохвати!
Н╕, спочивать не доведеться нам,
Бо навкруги, - поглянь! –
бур’ян, ру╖ни…
До прац╕ нас зове
Господн╕й Храм,
Зовуть митц╕ – поети Укра╖ни.
Несу до учн╕в слово Марсюка
╤ ним звеличую сучасну днину.
А час сплива, як весняна р╕ка.
Нема йому н╕ удержу, н╕ впину.
Григор╕й ПОНОМАРЕНКО, вчитель, в╕дм╕нник
народно╖ осв╕ти Укра╖ни, ╕нвал╕д в╕йни.
м. Донецьк.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 11.07.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6128

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков