«КРИМСЬК╤ СОНЕТИ» В ПЕРЕКЛАДАХ ЛЕВКА БОРОВИКОВСЬКОГО
Левко Боровиковський в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ добре знаний як визначний поет-романтик. Саме в╕н утвердив жанр л╕тературно╖ балади, розробляв ╕нш╕ жанри романтично╖ л╕рики. Народився в╕н 22 лютого 1808 року в с. Мелюшки, що на п╕вдороз╕ м╕ж Хоролом ╕ Миргородом. Природа цього полтавського села була т╕сно пов’язана з його життям ╕ творч╕стю, з побутом людей та ╖хн╕ми радощами й негараздами. Р╕д Боровиковських походив з укра╖нських козак╕в, ╕з яких багато хто мав хист до малярства. Про дитяч╕ роки писав, що р╕дну мову «вивчав в╕д колиски», зача╓но слухав народн╕ п╕сн╕ та думи. З 1819 року навчався у Хорольському пов╕товому училищ╕, а затим з 1822 по 1826 роки у Полтавськ╕й г╕мназ╕╖. Як студент ф╕лософського факультету Харк╕вського ун╕верситету з 1826 року вивча╓ загальну ╕стор╕ю, географ╕ю, латинь, французьку та польську мови. Саме в цей пер╕од укра╖нська л╕тература зверта╓ться, минаючи класицизм, до романтичного стилю. Твором, що в╕д╕грав найвизначн╕шу роль у л╕тературн╕й дол╕ поета стала балада «Маруся». В╕льний пересп╕в «Светланы» В. Жуковського наст╕льки вдалий, що «Вестник Европы» опубл╕кував його п╕д назвою «Маруся», назвавши цей тв╕р укра╖нською суперницею «Светланы». ╤ван Франко писав: «Детальне пор╕вняння обох поем показу╓ значн╕ р╕зниц╕ ╕ виправдову╓ слова Боровиковського, що в╕н опрацьовував у сво╖й балад╕ в╕рування та легенди укра╖нського народу». Левко Боровиковський новаторськи вв╕в у молоду укра╖нську л╕тературу зразки св╕тово╖ романтично╖ поез╕╖. Темам ╕ мотивам ╓вропейсько╖ романтично╖ балади в╕н надав нац╕онального колориту. Здобутками укра╖нсько╖ культури стали його переклади всесв╕тньов╕домих твор╕в Адама М╕цкевича ╕ О. Пушк╕на. У т╕ часи надзвичайно популярними були «Кримськ╕ сонети» А. М╕цкевича. ╥хня художня ц╕нн╕сть захопила поета. В╕н почав перекладати сонети р╕дною мовою. Шкода, що з ус╕х перекладених сонет╕в, до нас д╕йшов лише один - «Акерманськ╕ степи». П╕зн╕ше «Крымские сонеты» в╕н переклав ╕ рос╕йською. В╕дтворив укра╖нською також поему М╕цкевича «Фарис». Поруч з перекладами Боровиковський пише й ориг╕нальн╕ л╕рико-романтичн╕ твори, де визначально познача╓ться його захоплення народною творч╕стю. Найкращою ╓ балада «Бандурист», в як╕й автор змальову╓ образ народного сп╕вця-бандуриста. Типово романтичний його тв╕р «Гайдамаки». Десь 1827 року Л. Боровиковський почав укладати укра╖нський словник, який, на жаль, так ╕ не завершив. 1831 року, зак╕нчивши Харк╕вський ун╕верситет, по╖хав учителювати до Курська, де ш╕сть рок╕в викладав у г╕мназ╕╖. Тут продовжу╓ л╕тературну д╕яльн╕сть. Але як з╕зна╓ться поет: «За Укра╖ною душа болить». З-п╕д його пера виходять балади «Журба», «Чар╕вниця», «Козак» «Заманка», «В╕щба» та ╕нш╕. Романтичн╕ твори Левка Боровиковського наглядно засв╕дчили, що укра╖нською мовою можна писати не т╕льки жарт╕вливе-см╕шне. До Новочеркасько╖ г╕мназ╕╖ поет пере╖здить весною 1837 року, де з-п╕д його пера вийшли в╕рш╕ «Д╕н» ╕ «Чорноморець». Наступного року Левко ╤ванович пере╖здить до Полтави. 1840 року журнал «Отечественные записки» вм╕стив цикл ╕з шести балад Л. Боровиковського: «Две доли», «Хромой скрипач», «Великан», «Ружье – совсем», «Лыхо», «Кузнец», написаних на матер╕али укра╖нських народних казок. Наступного року в Петербурз╕ альманах «Ласт╕вка» ╢вгена Греб╕нки видрукував поез╕╖ Л. Боровиковського «Волох», «Розставання», «Чорноморець», «Пал╕й», «Вив╕дки», «Зимн╕й веч╕р», одинадцять байок ╕ прибаюток, понад сто присл╕в’╖в ╕ загадок. Б╕льше пощастило байкарськ╕й спадщин╕ поета. Частина з них побачила св╕т у т╕й же «Ласт╕вц╕», а 1852 року в Ки╓в╕ вийшла друком зб╕рка «Байки й прибаютки», присвячених побутов╕й тематиц╕ та проблемам загальнолюдсько╖ морал╕. Останн╕ роки життя Левка ╤вановича минали в с╕льськ╕й самотин╕ та нужд╕. 26 грудня 1889 року Л. Боровиковського не стало. Поховано його в р╕дному сел╕. Самобутня, натхненна творч╕сть Левка ╤вановича – значний крок уперед в розвитку ново╖ укра╖нсько╖ л╕тератури. Кость ХОМЕНКО. м. В╕нниця.
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
