Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
Лохвиччина, попри все багатство етнокультурно╖ спадщини, до сьогодн╕ залишалася недостатньо...


ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В
Ми остаточно в╕дбулися – ╕ як пол╕тична нац╕я, ╕ як держава.


КАМ╤НЬ ЗА ПАЗУХОЮ
Картинки з життя


СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...


В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2003 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 28.02.2003
"ДИСИДЕНТ-1"
Володимир ШАХНЮК

В час, коли Україна скорботно відзначає трагічні події голодомору, варто ще раз згадати про тоталітаризм, що призвів до геноциду українського народу. На жаль, так ніхто і не взяв на себе відповідальність за знищення мільйонів безневинних людей, а лідер КПУ Петро Симоненко знову розповсюджує комуністичні байки, виправдовуючи ганебну більшовицьку систему та її провідників.
Кажуть, теперішні комуністи відрізняються від своїх попередників і не можуть відповідати за їхні дії. Так могла би повести себе й післявоєнна Німеччина. Але вона покаялась за злочини проти людства і до сьогодні спокутує гріхи фашизму. На жаль, це не під силу зробити навіть комуністичному "реформатору" Михайлу Горбачову.

Запитання на засипку: хто за часів розвинутого соціалізму в СРСР був найголовнішим дисидентом? Гадаєте, академік Андрій Сахаров, письменник Олександр Солженіцин, генерал Петро Григоренко або цивільний В'ячеслав Чорновіл? Помиляєтесь, в порівнянні з "Дисидентом-1" вищезгадані діячі в царині ди-сидентства були ординарними дилетантами, провінційними кустарями. А майстром-чугайстром, дисидентом № 1 був... Михайло Горбачов!.. Тільки, будь ласка, не спростовуйте і не заперечуйте мені, бо це не моя вигадка, а так сказав сам батько "перестройки". І не на кухні, а привселюдно на семінарі в одному з університетів Туреччини. Прямо так, з притаманною йому красномовністю Михайло Сергійович заявив:
"Метою мого життя було знищення комунізму, нестерпної диктатури над людьми. Мене повністю підтримувала моя дружина, яка зрозуміла необхідність цього навіть раніше, ніж я. Саме для досягнення цієї мети я використав своє становище в партії і країні. Саме тому моя дружина весь час підштовхувала мене до того, щоб я послідовно займав все більш і більш високе становище в країні".
Отож Генсек блефував, коли на пленумі ЦК КПРС в жовтні 1985 року говорив: "Політика ленінської партії, її розум і совість правильно відображають те, що усвідомлює народ, його помисли, сподівання і надії. І ми переконані, що велика справа комунізму, якій присвятила себе партія, незборима".
А які дифірамби співав М. Горбачов Країні Рад як живому втіленню ідей комунізму в 40 країнах. Виступав перед радикалами і лібералами, католиками і мусульманами, західними магнатами і східними шейхами, перед аборигенами чорного і зеленого континентів, інтелектуалами Європи і місіонерами Азії. І всі вони ввічливо посміхалися, коли Горбі розповідав їм баєчки про соціалістичні цінності, але зате щиро аплодували за повалену берлінську стіну, за залізну завісу, що стала надбанням металобрухту, за те, що радянські танки зі всієї Західної Європи змело, наче тайфуном.
А ми в своїх пенатах, споглядаючи, як харизматичний Михайло Сергійович по державних щаблях піднімається все вище і вище, раділи, що нарешті на зміну недолугим кремлівським старцям прийшов енергійний, рішучий лідер, який наведе порядок в країні. А воно ж вийшло навпаки - своє високе положення Генсек і Президент використовував для шкідництва, як він сам заявляв. І що вельми пікантно - чоловіка безупинно підштовхувала на службове "повишеніє" з метою деструкції його дружина. Так, Раїса Горбачова - це вам не дбайлива господиня Наїна Єльцина, а Бісмарк в спідниці, далекоглядна Кассандра, яка ще раніше свого високочолого чоловіка докумекала, що комунізм - це бека і його треба  ліквідувати як клас.
Щоправда, на якійсь міжнародній тусовці Михайло Сергійович скромно заявив, що комунізм він знищив лише в Європі. Отже, цей монстр, народжений Марксом, з волі Горбачова більше не блукає примарою по Європі. А відносно розвалу Радянського Союзу, то це, за твердженням радянського екс-президента, справа рук новітнього російського президента Бориса Єльцина. Він же, Горбачов, хотів якнайкраще, та нахабний сибірський ведмідь йому завадив.
Можна було б повірити екс-президенту, якби він, пардон, збрехав єдіножди. Але, як тепер стало відомо, Горбачов вводив в оману громадськість, коли запевняв, що нічого не знав про штурм телевежі у Вільнюсі, про криваві події в Тбілісі, Баку, Фергані. І про змову ГКЧП все знав. Ба навіть більше. Як заявив в інтерв'ю екс-прем'єр-міністр В. Павлов (той, що поцупив наші заощадження з Держбанку), Горбачов навіть сам склав список членів ГКЧП. Деяким з них, як, наприклад, Янаєву, Крючкову, Пуго, Язову, доручив розробити план введення надзвичайного стану в країні, а сам майнув у Форос загоряти на пляжі. Однак гекачепісти, хоча їх фороський удаваний в'язень нечемно назвав "мудаками", воліли дочекатися, щоб цю невдячну акцію очолив Президент і Генсек. Та відомо, що Горбачов звик загрібати жар чужими руками. Вигадавши якусь хворобу, він не розлучився з елітною дачею і згодом, як герой, повернувся з Фороса в столицю, а його ідейні побратими тим часом уже сиділи за ґратами.
Можна лише дивуватися самозакоханості Михайла Сергійовича: в 1996 році він, попри всі свої політичні кульбіти, вирішив балотуватися в президенти. Та невдячний електорат став йому на заваді. Нобелівський лауреат набрав лише 1,5 відсотка голосів. А на рідній йому Ставропольщині ледве наскреблося 0,6 відсотка.
Можна й запитати, навіщо витягувати на світ божий збанкрутілого "князя тьми", за висловом Бориса Олійника. А тому, що у нас по обидва береги Дніпра-Славутича цих князів тьма. І якщо при чергових виборах ми наслідуємо приклад земляків Михайла Горбачова, то зробимо велику послугу неньці-Україні.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2003 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=616

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков