Версiя для друку Обговорити в форумi

ПРОШУ СЛОВА

Упродовж 17 років незалежності України кількість вищих навчальних закладів у Криму стрімко зростає. Їх вже сьогодні нараховується кілька десятків. Лише тих, яким надано високий статус національних, маємо два - Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського та Національну академію природоохоронного та курортного будівництва.
Здавалося, що державні національні освітні заклади та кримські філії ВНЗ з Києва, Львова, Харкова, Одеси, Черкас, Полтави, Запоріжжя, Івано-Франківська та інших міст мали б стати осередками підготовки не лише фахівців, але й патріотів своєї держави. Адже прописною істиною є те, що патріота своєї країни не можна виховати, навчаючи його чужою мовою.
З прикрістю можна коментувати, що за роки незалежності України у Криму в царині підготовки різних фахівців державною мовою не зроблено ніякого поступу. У переважній більшості ВНЗ, навіть тих, які мають статус національних, майже всі предмети вивчаються російською мовою. Винятком хіба що є факультет української філології та українознавства ТНУ ім. В. І. Вернадського та факультет нафтогазової технології Національної академії природоохоронного та курортного будівництва. На останньому, завдяки принциповій позиції її декана, академіка, лауреата Державної премії України, високопатріотичної людини Р. С. Яремійчука, близько 40 відсотків складних технічних дисциплін читаються українською мовою. Студентська молодь на цьому престижному факультеті впродовж трьох років охоче опановує державну мову і успішно продовжує навчання в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.
Всі ж інші кримські ВНЗ та філії за державний кошт фактично зросійщують молодь, сіють неповагу не лише до державної мови, але й до України. Тож і не випадково, що вихованці багатьох кримських ВНЗ беруть активну участь в антиукраїнських та антидержавницьких акціях проросійських партій та громадських організацій. Вони виявляються причетними і до актів цвинтарного та пам’ятникового вандалізму.
Один з патріархів вітчизняного сценічного мистецтва К. І. Станіславський (Алексєєв) слушно зауважив, що справжній театр розпочинається з роздягальні. Стосовно ж освітніх закладів, то їхнє ідеологічно-виховне довкілля потрібно визначити значно раніше – з вивіски та порогу.
У новому навчальному році Таврійський національний університет зустрічатиме тисячі студентів з усіх куточків України реконструйованим фасадом центрального корпусу. Саме на цьому заході вони б мали пройти і перше патріотичне виховання та відчути повагу і гордість за Українську державу. Навіть у рік шаленої інфляції та зубожіння громадян, у рік страшної природної катастрофи у Західних областях вона виділяє значні кошти на розвиток і реконструкцію Таврійського національного університету. Переважна ж більшість ВНЗ у материковій Україні перебувають у гіркому становищі.
Чи ж буде гідно поцінована ця жертовність та щедрість Української держави нинішнім керівництвом університету і чи буде воно сприяти інтеграції цього ВНЗ в Українську державу? Врешті-решт чи матиме Таврійський університет хоч на 17-му році української незалежності національне обличчя? Існуючі реалії та ідеологічна атмосфера, яка панує у ньому, переконливо свідчать про намагання керівництва всіляко зберегти у ньому всі ідеологічні здобутки комуністичної доби. Чи найпереконливішим доказом зазначеної позиції колишнього досвідченого комуністичного партфункціонера, одного з «батьків» сепаратистської Кримської автономії, а нині ректора ТНУ Миколи Багрова є щойно встановлена вивіска на його центральному корпусі. Ректора нещодавно вшанували високим званням Героя України, обрали членом-кореспондентом НАН України і призначили головою Кримського наукового центру НАН України.
Але усталена імперсько-шовіністична позиція щодо функціонування державної мови у стінах цього закладу переконливо доводить мудрість українського прислів’я: скільки вовка не годуй, а він все-таки у ліс дивиться. Сепаратистський театр абсурду триває. Тож чи не настав час МОН України зробити належний висновок та змінити столикого януса-режисера в академічній мантії? Коштом міністерства потрібно також змінити і помпезну російськомовну університетську вивіску та врешті-решт надати цьому закладу національне обличчя.
Петро СІЧЕСЛАВСЬКИЙ,
політолог.
м. Сімферополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2008 > Тема "Резонанс"