"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2008 > Тема "З потоку життя"
#34 за 22.08.2008
ЩО ДАЛА НАМ НЕЗАЛЕЖН╤СТЬ?
ПЕРЕДСВЯТКОВ╤ РОЗДУМИ
Незалежн╕сть. Що воно означа╓, це загадкове ╕ чар╕вне слово? Чи ╕сну╓ справд╕ незалежн╕сть кожно╖ особи, кожного народу? Чи незалежн╕ людина ╕ держава економ╕чно, пол╕тично, соц╕ально ╕ духовно? Н╕! Укра╖на, наприклад, залежна в╕д Рос╕╖. Рос╕я ж у свою чергу – в╕д шов╕н╕стично-агресивно╖ ╕деолог╕╖ та пол╕тики, в╕д прагнення п╕дпорядкувати все ╕ вс╕х сво╓му впливу. ╤ ця залежн╕сть ╓ великим нещастям для рос╕ян, бо не да╓ ╖м стати по-справжньому в╕льними. У наш час глобал╕зац╕╖ повно╖ незалежност╕ не ма╓ н╕хто. Нав╕ть така держава-г╕гант як США. Тому й пост╕йн╕ конфл╕кти, пост╕йн╕ в╕йни, пост╕йне пад╕ння у пр╕рву вседозволеност╕ й бездуховност╕. А щодо окремо╖ особи, то багато хто з нас, якщо не б╕льш╕сть, незалежний в╕д обов’язку, в╕д демократ╕╖, в╕д патр╕отизму. В╕д любов╕ не лише до Укра╖ни, до народу, а й до себе. Ми незалежн╕ в╕д думання. Не дума╓мо, що незалежн╕сть кожного з нас ╓ складовою державно╖. Незалежн╕ в╕д патр╕отизму громадяни не захистять, не зм╕цнять незалежн╕сть держави. А що може дати держав╕ громадянин, залежний в╕д алкоголю, в╕д наркотик╕в? Ми залежн╕ через свою надм╕рну приземлен╕сть. Все статки, статки, статки ╕ за статками нема╓ Неба.
«Статки потр╕бн╕, - учив мене батько, - але затям соб╕, синку, - на тому св╕т╕ банк лиш один, банк добрих вчинк╕в».
Незалежн╕сть – це не вседозволен╕сть. Це, в першу чергу, величезна в╕дпов╕дальн╕сть за себе, за родину, за громаду, за народ ╕ державу. Це усв╕домлення, що мусиш хоч щось зробити для держави, для зм╕цнення ╖╖ незалежност╕, а не чим б╕льше в╕д не╖ взяти ╕ тим самим послабити ╖╖. Серпень. М╕сяць, що прин╕с нашому народов╕ незалежн╕сть. В╕дносну незалежн╕сть, бо все в цьому св╕т╕ в╕дносне. Повертаюсь у спогадах у недалеке минуле. 19 серпня 1991 року. На автобусн╕й зупинц╕ на прив╕тання «Добрий день» в╕дпов╕даю «Чорний день». Знайома прац╕вниця шахти, за походженням ╓врейка, а зг╕дно з паспортом – рос╕янка, обурю╓ться, звичайно, рос╕йською: «Може нарешт╕ наведуть порядок у держав╕». На щастя, не навели, не той був час ╕ люди вже не т╕, а розвалили цю ненависну багатьом народам ╕мпер╕ю. Усе, що трима╓ться на примус╕ та неправд╕ – недовгов╕чне. На перших порах знайом╕ рос╕яни часто питали мене: «Нав╕що вам ця незалежн╕сть, ╕ що вона вам дала? Адже в Укра╖н╕ люди живуть набагато краще, н╕ж у Рос╕╖: ми ж вас году╓мо». «Хто м╕ря╓ животом, той не збагне, - в╕дпов╕в я. – Уяви соб╕, що ти при╖хав до Москви ╕ майже н╕де не чу╓ш рос╕йсько╖ мови, як у Ки╓в╕ укра╖нсько╖. Хот╕в би ти при так╕й ситуац╕╖ незалежно╖ Рос╕╖?» Якось вдома у одного такого сп╕врозмовника я показав йому на кл╕тку, у як╕й пташка щось дзьобала: «Нав╕ть золота кл╕тка для не╖ – тюрма. Вона створена для в╕льного життя у в╕льному св╕т╕, а не для невол╕ та жмен╕ пшона». Багатьох ╕з них переконати неможливо. Вони бол╕сно переносять нашу «зраду» ╕ «невдячн╕сть». Час л╕ку╓ все, вил╕ку╓ ╕ ╖х. Що дала нам Незалежн╕сть?! Незалежн╕сть – це зд╕йснена мр╕я, це доля, що усм╕хнулася нам. Це п╕сня, найкраща п╕сня. Зд╕йснилася мр╕я багатьох покол╕нь укра╖нц╕в мати власну державу, бути господарем у сво╖й хат╕, а не наймитом. На жаль, незалежн╕сть нам ще не по зубах: ╖х нема╓. Нам ще пити молоко: тверду ╖жу не перетравлю╓мо. Але, дякувати Богов╕, помаленьку переходимо у п╕дл╕тковий в╕к. А хто наш╕ виховател╕? Переважно вчорашн╕ та ╖хн╕ пахолки. Ото ╕ молимось чужою мовою у чужих церквах, збудованих батьками ╕ нами вже на чуж╕ грош╕. Молимось не ст╕льки Богов╕, ск╕льки Москв╕. За Незалежну Укра╖ну ╕де боротьба. За ╕ проти. Гармати, правда, мовчать, але зад╕яна потужн╕ша зброя: економ╕чний фактор, ╕нформац╕йна окупац╕я, псевдо╕стор╕я, брехня, п╕дкуп. ╤де жорстока в╕йна за мову, за церкву, за культуру. Наш╕ державц╕ ╕з патр╕от╕в у пасивн╕й оборон╕, майже безд╕яльн╕ у справ╕ зм╕цнення незалежност╕, у справ╕ г╕дно╖ в╕дс╕ч╕ антидержавним д╕ям «п’ято╖ колони». Демократ╕я – це прекрасно, але ми переплутали демократ╕ю ╕з вседозволен╕стю. Над нами нахабно глузують субтитруванням к╕ноф╕льм╕в (хочете укра╖нсько╖? Ма╓те!), розк╕шними палацами ╕з золоченими дахами, перекуповуванням ненародних депутат╕в (народ обирав парт╕ю або блок). Чому в╕дбувалися революц╕╖? Вони виконували роль сан╕тар╕в: очищували в╕д бруду сусп╕льн╕ верхи, кидаючи сусп╕льство у соц╕альне дно. Де ви захланн╕ марнотратц╕ минувших час╕в, де ваш╕ спадко╓мц╕? Укра╖на незалежна! Якою щербатою не була би наша незалежн╕сть, але таки ма╓мо свою державу. А чому топчемося уже 17 л╕т на закладц╕ фундаменту справд╕ незалежно╖, демократично╖ ╕ багато╖ Укра╖ни, да╓ в╕дпов╕дь 127 псалом Давида: «Коли дому Господь не буду╓, даремно працюють його буд╕внич╕…». Я живу в╕рою в прекрасну Укра╖ну, як жив ╕ марив незалежною. В╕рою у справд╕ пророч╕ слова ╤вана Франка, якими в╕н зверта╓ться до р╕дного народу у вступ╕ до поеми «Мойсей»:
«…огнистим видом Зася╓ш у народ╕в вольних кол╕, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гом╕н вол╕ ╤ глянеш, як хазя╖н домовитий, По сво╖й хат╕ ╕ по сво╖м пол╕».
Так буде! В╕римо в це ╕ працюймо для цього.
Василь ГОДЯК. м. Сосн╕вка Льв╕всько╖ обл.
НАБОЛ╤ЛЕ… * * * Хот╕ли випростати спину, А в нас украли Укра╖ну, Поклали на рахунки в банки, Розв╕шали нов╕ ф╕ранки – Жовто-блакитн╕ прапори, Червон╕ – в скрин╕, до пори. Хоча кому яка р╕зниця, Що там на щогл╕ майориться? Новий костюм – старий вертеп, ╤ був совдеп, ╕ ╓ совдеп. Хоч прапори зд╕ймай до хмари, П╕д саму шию шаровари, На лоб╕ тризуб намалюй – А був холуй ╕ ╓ холуй. Чи двоголового орла У центр╕ кожного села Постав, на рад╕сть «господ╕ну», ╤ доклю╓те Укра╖ну. А ми ж так в╕рили, на╖вн╕, Що засп╕вали трет╕ п╕вн╕, Що зникла давня чорт╕вня, Д╕ждали пресвятого дня, В╕дродження ╕ р╕зн╕ штучки, Стояли, взявшися за ручки: Це ж в╕д Луганська ╕ до Львова – Держава! Воля! Слава! Мова! Хот╕ли вил╕зти з ярма. А де ж та правда? А нема. Бо т╕, що розпинали Стуса, Козацьк╕ запустили вуса, Навчились укра╖нських сл╕в ╤ записались до хохл╕в. А т╕, що проклинали Бога, Сьогодн╕, п╕дпилявши роги, ╤дуть, ховаючи хвости, До церкви слинити хрести. Народу – злидн╕ та д╕рки, А ╖м – фортуни та з╕рки. ╤з награбованих грошей Дають на храм ╕ на музей… Як ╕ тод╕, щодня, щодня – Брехня, брехня, брехня, брехня. Хот╕ли вил╕зти з ярма. А де ж та правда? А нема. Хот╕ли випростати спину, А в нас украли Укра╖ну. Юр╕й СЕГЕДА, асп╕рант В╕нницького педагог╕чного ун╕верситету.
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2008 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6240
|